Лингвофорум

Цитата: Волод от июля 26, 2021, 23:01
Спробуйте.
Ви вважаєте, що торгівля це не робота (на якій ,частіш за все, не заробиш нічого крім ....) а справжній Клондайк?

Якби це було настільки збитково, то й кредити не помогли б.

Спробуйте.
Ви вважаєте, що торгівля це не робота (на якій ,частіш за все, не заробиш нічого крім ....) а справжній Клондайк?

Добре, а який стартовий капітал узагалі потрібен, щоб до цього поступово дорости? Може, там на початку просто мішок яблук зі свого городу був — який продали на базарі, тоді на отримані кошти купили й перепродали два мішки, і т.д.

Щоб таке зробити потрібні гроші для закупівлі великих партій цукру, потрібні гроші на транспортування, потрібні гроші, щоб відкрити магазини в Одесі.
Ось мене і цікавить звідкіля гроші.
До того ж,  коли Ви читали мої ланки, саме в середині 19 століття у старообрядців виникли проблеми з їх власністю, і  саме у 60 роках Симиренки і Яхненки  раптом зрозуміли, що в них власність неподілена, що треба поділити і юридично закріпити.

Чи не сталося це тому, що вони були лише «директорами», а не власниками, тобто ділити до того їм було нічого? Все було як і у старообрядців.

Цитата: Волод от июля 26, 2021, 19:58
Зрозуміло, гроші брали з тумбочки.

За чверть століття заробили.

(Google) "Перший



Лише на одній такій операції вони «заробили» близько 100 тис. крб.

(Google) "лише

Зрозуміло, гроші брали з тумбочки.

Цитата: Волод от июля 26, 2021, 18:44
Добре мати таких знайомих, на сьогоднішні гроші мабуть 60 000 грн. буде.
У ті часи за такі гроші можна було чотирьох чоловіків з кріпацтва викупити.
Але сахарозаводчиком на такі гроші не станеш.

Компанія заснована у Млієві між 1815 та 1820 роками Михайлом, Кіндратом, Степаном Яхненками та Федором Симиренком.
Згодом компанія відкрила шість магазинів в Одесі, володіла складами у Миколаєві та Севастополі. З розширенням діяльності підприємці стали купцями першої гільдії. Одночасно із торгово-промисловою роботою Яхненки і Симиренко долучалися до благодійницької діяльності.

До кінця І половини ХІХ століття компанія зайнялася торгівлею і виробництвом цукру. Перший цукровий завод фірми відкрився 1843 року в Ташлику та був першим паровим у Російській імперії.

Добре мати таких знайомих, на сьогоднішні гроші мабуть 60 000 грн. буде.
У ті часи за такі гроші можна було чотирьох чоловіків з кріпацтва викупити.
Але сахарозаводчиком на такі гроші не станеш.
Інша справа якщо коробейник був не один, а ціла громада. Але що пов'язувало Симиренків і Яхненків з такою громадою?

Цитата: Волод от июля 23, 2021, 23:35
Звісно цікаво, хто позичив їм  600 рублів

Сыновья Михаила Яхненко — Степан, Кондрат и Терентий — унаследовали незаурядный коммерческий талант отца. Они заняли у знакомого странствующего галантерейщика 600 рублей и на эти деньги взяли в аренду две мукомольные мельницы в Смеле. Продолжали также торговлю кожей. Когда их сестра вышла замуж за Федора Степановича Симиренко, они пригласили его присоединиться к их союзу. Федор Степанович внес свой пай, юноши ударили по рукам, и образовалась фирма братьев Яхненко и Симиренко.

http://vodospad.com/articles/biographies/pro_simju_simirenko_3.html

І що? На початку 19 все змінилось, і кріпакам ( навіть вже не кріпакам) стало легше позичати казенні гроші?
А коли гроші не казенні, тоді виникає запитання про грошовитих інвесторів.
Цими інвесторами могли бути не тільки старообрядці, а якісь інші релігійні чи цехові громади. Можливо чумаки, а може якісь язичники?