Цитата: Alone Coder от мая 17, 2009, 17:13А чё? Это мудро! «Гӭте», «шедӭвр»... Ляпота!
Грот велел писать Гёте через э с точками в ознаменование произношения через [ö] без смягчения.
Цитата: Алексей Гринь от мая 17, 2009, 16:58
Это называется, мыши кололись, но продолжали жрать кактус, лишь бы не репу, как москали.
Цитата: Vertaler от мая 14, 2009, 15:58Блухер! Так навіть реально пишуть деякі люди.Цитата: Python от мая 14, 2009, 13:45А чому тоді не Blücher > Блихер (Бліхер)? Знову политика подвійних стандартів?
Дуже може бути, що саме так і є, а наведено мною обґрунтування сформулювалось пізніше для пояснення усталеної норми.
Цитата: Drundia от августа 12, 2009, 13:55У нас чаще мягко произносят жюри, в парашюте не смягчают.
То вже особливість російських шиплячих, вони категорично відмовляються м'якшитися (принаймні так було раніше), хоча нині можна почути й м'яку вимову у тих же «парашют» і «жюрі».
Цитата: Python от августа 12, 2009, 10:36Доречі що цікаво мені коли був підлітком здавалось що різниця між українським і російським журі якраз в пом"якшенні ж.Воно бачилось таким щже пом"якшеним як наприклад ш в слові наші.Потім дивувавсь взнавши що росіяни його здебільшого кажуть як і ми твердоЦитата: Drundia от августа 10, 2009, 15:02Це також можна пояснити впливом російської мови, де йотація після губних відсутня, а літери для йотованих голосних часто не виконують пом'якшувальної функції («парашют», «жюри» та ін.).
Інакше не зрозуміло, чому у французьких словах після шиплячих та слові «парфуми» пишемо «у», а не «ю» (за радянськими нормами було «ю»)
Цитата: Drundia от августа 12, 2009, 13:55М'якість не виключає йотації при вимові (скажімо, «Ньютон» містить м'яку приголосну та [ј]). Крім того, незрозуміло, як слід називати літери я, ю, є, ї в довільному контексті. ІМНО, якщо м'який знак називають м'яким знаком навіть тоді, коли він не позначає м'якості (як у рос. «ложь»), то є сенс задля простоти називати згадану групу літер йотованими, незалежно від того, чи зберігається [ј] при їх читанні.
Я би назвав Ся, Сю, Сє м'якою вимовою.
Цитата: Drundia от августа 10, 2009, 15:02Гаразд, тоді яку узагальнюючу назву слід вживати для випадків вимови Ся, Сю, Сє як [С'а], [С'у], [С'е], де [С'] - м'який приголосний звук, С — літера для позначення приголосного звуку?
Далі, «злитна вимова з йотованими» — твердження, яке саме собі суперечить, оскільки при так званій злитній вимові втрачається йотованість.
Цитата: Drundia от августа 10, 2009, 15:02Це також можна пояснити впливом російської мови, де йотація після губних відсутня, а літери для йотованих голосних часто не виконують пом'якшувальної функції («парашют», «жюри» та ін.).
Інакше не зрозуміло, чому у французьких словах після шиплячих та слові «парфуми» пишемо «у», а не «ю» (за радянськими нормами було «ю»)
Страница создана за 0.047 сек. Запросов: 21.