Лингвофорум

Я б сказав, «при бажанні». Просто ця тенденція з надуживанням прийменника «за» вже незовсім здорова, ІМНО. Не здивуюсь, якщо і його хтось оголосить «росіянізмом»

Цитата: DarkMax2 от декабря 11, 2018, 16:08
за бажання

І ти, Бруте, заразився гіперкорекцією...

Цитата: Gamer от декабря 11, 2018, 13:04
Одного разу я знайшов на одному з Інтернет-ресурсів всесвітньої мережі, що дієсловом "відправити" не можна користуватися, якщо йдеться про те, що можна надіслати поштою, а тільки тоді, коли мовець має на увазі "здійснювати релігійний ритуал".

Не довіряйте сумнівним порадникам (навіть якщо вони вміють малювати антропоморфні язики), довіряйте словникам.
http://sum.in.ua/s/vidpravljaty — «виконувати релігійний обряд» є лише одним із кількох можливих значень, і далеко не основним.
Інша річ, ознакою доброго володіння українською мовою є використання синонімів, що більш доречні в тому чи іншому випадку, замість одноманітного «відправити» на всі випадки життя. Це ж стосується таких слів, як відкрити, закрити, говорити та деяких інших, яких, на думку деяких порадників, також «нема», хоча насправді проблема не в їх ніби-то відсутності в українській мові, а в надуживанні їх там, де непогано було б використати якийсь менш загальний синонім.

Цитировать1) Як перекласти солов'їною, скажімо, російське словосполучення "отправить ребёнка в магазин"?

Відправити/послати дитину в магазин/до магазину.

Цитировать2) Чи можна "відправити" листа, або поштою треба тільки "надсилати"?

Відправити, послати, надіслати. (Останній варіант звучить найкраще. Втім, це питання смаку).

ВІДПРАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВІДПРАВИТИ, влю, виш; мн. відправлять; док., перех.

1. Посилати, відсилати щось куди-небудь, організовувати відсилку, перевезення чогось. Кривинюк наганяє, щоб дописувала, бо має йти на вокзал відправляти листа (Леся Українка, V, 1956, 376); Вона із своєю бригадою виловлювала в морі стільки риби, що її вистачало, щоб виконувати державні плани, відправляти в подарунок червоноармійцям і роздавати на трудодні колгоспникам (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 263); — Відправте свою пошту та й підночуйте в мене (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254); — Через дві години відправимо цистерни (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 147);
//  Супроводжуючи, відводити, відвозити когось до певного місця за наказом, розпорядженням. — А арештанта одправляй у город [місто] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 269); Її впіймали і тепер уже відправляли подалі, на острів Сахалін (Олесь Донченко, III, 1956, 79); Коли Тараса оглянув лікар, довелося відправити його до лікарні (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 121).

2. Випроводжати когось зі свого дому. Побачимо, з чим тая розлучниця відправить його старостів!(Коцю6., I, 1955, 26);
//  Просити когось, наказувати комусь піти геть, залишити, покинути кого-, що-небудь. [Предслава:] Княже! Богом милим Благаю тя [тебе]! Не відправляй мене! (Іван Франко, IX, 1952, 213); Вона благала усіх родичів навколішках,.. аби Зоню не відправляли з двора (Леся Українка, III, 1952, 661).

3. Давати розпорядження про відхід поїзда, пароплава і т. ін. Розлючені солдати насідають на машиніста, притисли до паровоза. — В чому справа? Відправляй! (Олександр Довженко, I, 1958, 38).

4. Служити в церкві, виконувати релігійний обряд. — Треба тільки мені вивірити на свої очі, що темний сліпець благоподобно службу божу одправляє (Марко Вовчок, I, 1955, 9); [Петро:] Прощай! Шануй матір нашу, люби свого суженого, а за мене одправ панахиду (Іван Котляревський, II, 1953, 41); Поховав дід бабу і похорон відправив (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 87).
♦ Відправляти (відправити) на той світ — заподіювати кому-небудь смерть. Врагів [ворогів] на той світ одправляв (Іван Котляревський, I, 1952, 226).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 623.

---

Дитину за бажання можна відрядити

---

ВІДРЯДЖАТИ, аю, аєш, недок., ВІДРЯДИТИ, яджу, ядиш, док., перех.

1. Посилати кого-небудь кудись з якимсь дорученням. Хлопці залишилися біля намету поратися з стравою, а Черняєву з Павлусем відрядили по малину (Олесь Донченко, II, 1956, 40); Він обіцяв відразу, як тільки приїде, відрядити ковалів для ремонту сільськогосподарського реманенту (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 271);
//  Офіційно посилати кого-небудь до іншого міста, району, країни тощо для виконання службового чи іншого доручення. — Я знаю, — сказав він. — ЦК КП(б)У відряджає до нашого з'єднання лектора і письменника (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 5); На його настійливе прохання відрядили Захара на літню практику на Україну, до Уманського лісництва (Іван Ле, Право.., 1957, 93).

2. рідко. Надсилати комусь що-небудь. Латин по царському звичаю Енею дари одрядив (Іван Котляревський, I, 1952, 174).

3. рідко. Відсилати, відправляти когось звідкись проти волі. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали (Словник Грінченка); Майор гнівно попередив, що відрядить його з батальйону (Іван Ле, Мої листи, 1945, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 633.

Добридень! Одного разу я знайшов на одному з Інтернет-ресурсів всесвітньої мережі, що дієсловом "відправити" не можна користуватися, якщо йдеться про те, що можна надіслати поштою, а тільки тоді, коли мовець має на увазі "здійснювати релігійний ритуал". Інакше треба вживати слова "надіслати". Але мушу визнати, що деінде мені не впадала в очі така заборона. Тому я маю до вас, шановні знавці української, два таких запитання:
1) Як перекласти солов'їною, скажімо, російське словосполучення "отправить ребёнка в магазин"?
2) Чи можна "відправити" листа, або поштою треба тільки "надсилати"?
Заздалегідь вдячний за відповідь!