Цитата: http://www.panianka.info/_surzhik_jak_0_0_0_1045_2.html
Питання часу появи другого значення слова суржик внаслідок метафоричного перенесення на мовне явище конкретного поняття зі сфери сільського життя потребує спеціального дослідження. Можна припускати досить пізнє його походження, оскільки словник Б. Грінченка такого значення даної лексеми не фіксує, хоча, крім первісного, подає ще одне — «людина змішаної раси», що проілюстровано таким прикладом з народного мовлення Черкащини: «Се суржик: батько був циган, а мати — дівка з нашого села». Проте саме явище — гібридне українсько-російське мовлення — виникло, безперечно, задовго до укладання словника Б. Грінченка.
Цитата: http://www.brama.com/survey/messages/7095.html
На Україні так само є різні діалектні групи (здебільшого вони поділяються на північні і південні, з парехідною смугою та поділом південних на східні та західні). Витворила українська мова й суто професійні жаргони (найцікавіші – "лебійська мова" сліпих лірників та макаронічна мова спудеїв, увічнена Котляревським в "Енеїді"). Але, як свідчить сама етимологія слова (за Б. Грінченком, суржик – "смешанный зерновой хлеб или мука из него, напр. пшеница с рожью, рожь с ячменем, ячмень с овсом и пр.", а також – "человек смешанной расы": "се суржик – батько був циган, а мати дівка з нашого села"), явище суржика має причиною не діалектні чи фахові відмінності. За умов бездержавності, коли вищі верстви українського суспільства були майже виключно російсько- (на Галичині польсько-) мовними, коли українська мова була обмежена лише селянським побутом, а вся інша фахова термінологія (церковна, правнича, лікарська, трохи згодом – фабрична тощо) існувала виключно в чужомовних варіантах, українець, вийшовши поза своє обійстя, по-перше, мусив прилаштовуватися до "панської" мови (типова диглосія); по-друге, через свою неписьменність неминуче мішав елементи обох мов, рідної і "панської". Як наслідок, слово "суржик" набуло третього, основного для нас сьогодні значення: "елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови, нечиста мова" [Словник української мови, с.854].
Страница создана за 0.047 сек. Запросов: 21.