Лингвофорум

Я би взагалі не вживав би. Та й від Єкання утримався би.

Бо пора це великая єсть
У завзятій важкій боротьбі.
Ми поляжем, щоб волю, і славу, і честь,
Рідний краю, здобути тобі!

Здається, Іван Франко...

Цитата: iopq от сентября 24, 2007, 11:52
Українська мова має слово є, але також має слово єсть. Коли воно вживається?

Єсьм,
єси,
єсть,
єсьмо,
єсьте
суть
- це питомі форми дієслова "бути" в теперішньому часі. Вживаються в діалектах (частіше в скороченому вигляді сьмо, сьте з дієслівними формами минулого часу:  - бу́ли сьмо, бачили сте) і в літ.мові - для архаїзації мови в урочистому стилі в історичних романах.

/Чула, що літературна форма кличного відмінку - князю, однак в історичній художній літературі вживається і форма княже.../
А також літформа кл.відм. "Олегу", а недолугі радійники нав'язують усім "Олеже". "Княже Ольже" - зверталися в Київській Русі. Пора б уже на радіо купити хоч один правопис та читати його вголос по сторінці в день до початку роботи, замість політінформації. Користь буде неймовірна!

Цитата: iopq от сентября 24, 2007, 11:52
Українська мова має слово є, але також має слово єсть. Коли воно вживається?

В історичних романах... мабуть. Так само, як і з князем. Чула, що літературна форма кличного відмінку - князю, однак в історичній художній літературі вживається і форма княже - саме в сучасних історичних романах.

Згадалося: «Но єсть у мене батько рідний...»

Цитата: "iopq" от
З Ґуґля:

Я мав на увазі сучасну мову. У творах 18-19 ст. такого вдосталь. Тому і пишуть у словниках при слові "єсть" (застаріла форма 1 ос. одн.), здається так.

З Ґуґля:

http://www.journ.univ.kiev.ua/HLJ/grinchenko.doc

Цитироватьбо він єсть той, що сам один у своїй душі містив усе те, що містили мільйони намученого неволею вкраїнського народу, бо він єсть той, кого ми звемо – геній.

http://www.doba.cv.ua/index.php?id1=2&k=497&all=34

ЦитироватьСини мої, шануйте стрия вашего Василя, бо він єсть тепер головою роду нашого і опекуном Імосці матере вашей.

Цитата: "iopq" от
Коли воно вживається?

Пам'ятаю лише один випадок:
"Я єсть народ, якого правди сила, ніким звойована ще не була..." (Тичина).
Більше ніде не зустрічав. Хоча, мабуть, десь і трапляється, наприклад, у суржику як вигук "Єсть!".

Приблизно з такою самою частотою як "робить" замість "робити" стилістична прикраса...