Лингвофорум

Цитата: Swet_lana от января  4, 2014, 17:20
Кхм, кхм...
Ганусейка - Ганусенька,
милейкий - миленький,
оішейки - орішеньки,
Дівойка - ?

Это всё понятно. В русском девонька вообще общеразговорное (не знаю, как в украинском, ЭСУЯ только как диалектизм указывает, равно как и общий словарь), хотя по говорам эта форма не особенно распространена (СРНГ только вятские отмечает). Вопрос, где там ударение.

Кхм, кхм...
Ганусейка - Ганусенька,
милейкий - миленький,
оішейки - орішеньки,
Дівойка - ?

Цитата: engelseziekte от января  4, 2014, 14:31

Цитата: Wolliger Mensch от января  4, 2014, 11:54Дівойка < праслав. *děvojьka, диминутив *děvoja «девица» — субстантивизат ж. рода прилагательного *děvojь, j-вого производного от прилагательного *děvъ «девственный». Здесь нет н' > й.

Почему?

Девойка — общеславянское слово (в соответствующих формах), я не думаю, что именно в этом говоре дівойка имеет иное происхождение. Ср. название растения дівойник.

Цитата: Wolliger Mensch от января  4, 2014, 11:54Дівойка < праслав. *děvojьka, диминутив *děvoja «девица» — субстантивизат ж. рода прилагательного *děvojь, j-вого производного от прилагательного *děvъ «девственный». Здесь нет н' > й.

Почему?

Цитата: Swet_lana от января  4, 2014, 12:05
Знайшла:
... напр.: дівойка...
Жовтобрюх М.А. "История украинского языка"

Это неправильный пример у него.

Діалектну зміну  [n'] на [і] староукраїнські пам'ятки фіксують, хоч і зрідка, ще з XVI—XVII ст.: дурнейкий (Адельфотес, 1591, 49); з матейками розставали (Бер., 1616, 69), дЬвойко (Бер. Лекс., 1627, 236).

За тих же позиційних умов, тобто в закритому складі, процес зміни в [і] охопив у цих говорах також і палатальні [сГ] та [Г]: дванайцять, двайцять, трийцять, молойці.. Староукраїнські писемні пам'ятки її теж уже відбивають, напр.: ойченку (Розмовник, XVI ст,, 17 а), двайцятьма (Пер., п. XVII, 25), килькаяайцать (32), кильканайцеть (37), дванайцяти особъ (Пам. укр. м., XVIII, І, 335), двайцетъ (Пр. ЛСБ, 1616; АЮЗР, I, XI, 82), девятнайцетъ (83). Пор. також: одинайцять4 одинайцятий (Ж.> І, 557), дванайцять, дванайцятий, двайцять, двайцятий, двайцятка (173), три-найцять, тринайцятий, трийцять (II, 983), чотирнайцять, чо-тирнайцятий (1091), кільканайцять (І, 345) і т. д

Знайшла:
Приголосний [n'] у багатьох південно-західних говорах, зокрема в бойківських, на відміну від південно-східних і північних характеризується сильнішим ступенем палаталізації, що артикуляційно зумовлюється більшим підняттям передньої частини спинки язика до твердого піднебіння і просуванням її вперед, до місця творення приголосного [j], а це викликало в них зміну в певних позиціях, а саме в закритому складі, найчастіше перед суфіксом -к-, приголосного [n'] на [j] або, точніше, [і], напр.: дівойка, личейко, сонейко, козачейко, матінойка, нічейка, годинойка, темнейко, тяжейко, [т'ежеійко], білейкий, малейкий, старейкий.
Жовтобрюх М.А. "История украинского языка"

Дівойка < праслав. *děvojьka, диминутив *děvoja «девица» — субстантивизат ж. рода прилагательного *děvojь, j-вого производного от прилагательного *děvъ «девственный». Здесь нет н' > й.

Наскільки поширеною є зміна Н на Й у діалектах?
Як ось у пісні:

Ой на Дунаю та на бережку,
Та на бережку, на жовтім піску,
Красна дівойка, чом Ганусейка
Садок саджала та поливала,
Поливаючи та промовляла:
- Ой рости, саде, та вище мене,
Та й вище мене, та краще мене.
А у тім саді три користойки:
Першая користь - а орішейки,
А друга користь - червоні вишні,
А третя користь - червоні ябка.
Ой орішейки та й для братчика,
Червоні вишні для милейкого,
Червоні ябка та для дівойки.