Лингвофорум

Обява якраз до москвофілів:

Цитировать
У Бібліотеці української літератури в Москві:

18 вересня, вівторок. 18.30. Читальний зал
Український історичний лекторій. "Русофільство й москвофільство в суспільній думці та  громадсько-політичному житті галицьких українців у ХІХ столітті". Олексій Сухий, доктор історичних наук, професор, вчений секретар Львівського національного університету ім. І. Франка (українською мовою).

Тел. 631-40-95, 631-18-67

Цитироватьпідходил к одному возу, щупал другой, примінивался к цїнам

підходив к одному возу, щупав другой, примінивався к цїнам

Втім, можна припустити, що «другой» мало б читатись як «другий», а «примѣнивался» — як «примінювався».

Цитата: Python от января 15, 2007, 00:38
В кінцевому підсумку, ця мова мала б відрізнятись від російської лише фонетично.

Тобто, на думку галицьких русофілів, в ідеалі, ось такий уривок з Гоголя:

Разноголосныя рѣчи потопляютъ другъ друга, и ни одно слово не выхватится, не спасется отъ этого потопа; ни одинъ крикъ не выговорится ясно. Только хлопанье по рукамъ торгашей слышится со всѣхъ сторонъ ярмарки. Ломается возъ, звенятъ желѣзо, гремятъ сбрасываемыя на землю доски, и закружившаяся голова недоумѣваетъ, куда обратиться. Пріѣзжій мужикъ нашъ съ чернобровою дочкой давно уже толкался въ народѣ: подходилъ къ одному возу, щупалъ другой, примѣнивался къ цѣнамъ; а между тѣмъ мысли его ворочались безостановочно около десяти мѣшковъ пшеницы и старой кобылы, приведенной имъ на продажу.

освідчений галичанин мав би читату ось так (нижче)?

Різноголосні рїчі потопляють друг друга, й ні одно слово не вихватицця, не спасецця від етого потопа; ні один крик не виговорицця ясно. Тілько хлопаня по рукам торгашіў слишицця зо ўсїх сторін ярмарки. Ломаєцця віз, звенять желїзо, гремять сбрасываємі на землю доски, і закружиўшася голова недоуміває, куда обратицця. Пріїжжий мужик наш іж чернобровою дочкою даўно вже толкался ў нарід: підходил к одному возу, щупал другой, примінивался к цїнам; а міжду тїм мислі єго ворочались безостановочно около десяти мішкіў пшениці и старої кобили, приведенної їм на продажу.

Дашки — характерна особливість етимологічного правопису М.Максимовича та похідних від нього. Використовувались для більш точного відтворення української фонетики.
В ті часи на західноукраїнських землях набула розповсюдження ідея єдності русинів, росіян, українців. Подібно до того, як зараз намагаються уникати русизмів, часто замінюючи їх полонізмами, на західноукраїнських землях існувала тенденція до заміни чужомовних слів російськими, введення в мову великоруських елементів — Російська Імперія для галичан не була окупантом, який намагається витіснити їхню мову своєю, російська мова на тлі польської та німецької здавалась мало не рідною, спільна релігія та самоназва також сприяли існуванню таких поглядів. Свою мову прихильники цієї ідеї, вочевидь, вважали регіональним варіантом російської («руської») мови. Звичайно, твердження, що русини є росіянами, було доволі суперечливим навіть тоді. Якби москвофільські видання стали видаватись простою російською мовою, русини б не впізнали у ній свою говірку. Ймовірно, саме тому москвофіли писали місцевою українською мовою, зберігаючи її особливості (зокрема, фонетику — текст, графічно подібний до російського, читався за доволі складними правилами і звучав з українською вимовою), але обережно вводячи російські слова. В кінцевому підсумку, ця мова мала б відрізнятись від російської лише фонетично.

Я хотів би обговорити не «язичіє» взагалі, а конкретний приклад: http://mnib.malorus.org/kniga/115/. На сайті //mnib.malorus.org є й більше подібних текстів (рекомендую ще http://mnib.malorus.org/kniga/100/), але ця книжечка про Гоголя найхарактерніша.

Що це за мова? Мені приходять у голову три варіанти, але всі вони виглядають хибними:

1. С.Ю. Бендасюк хоче писати по-великоросійському, але добре російською мовою не володіє, отож вийшов такий суржик. Але ж як би погано він нею не володів, він мусив би знати елементарні слова - «какъ», «какой», «что» та ін., і все ж пише «якъ», «якого», «що». Та «дашки» над «о» (ô) використовує, віддаляючи вимову від великоруської. Навіщо?

2. С.Ю. Бендасюк та інші його колеги займалися «просвітою темного галицько-руського люду» і поступово уводили великоруську мову через своєрідну суміш. Про це, наприклад, свідчать  малоруські/українські слова в дужках після великоруських: «опыта (досвѣду)», «искусства (штуки)». Але знову ж таки: навіщо розкидувати ті «дашки», якщо без них слова якраз і читаються по-великоросійському? І чому не почати з елементарних слів «какъ», «что» й подібні?

2. С.Ю. Бендасюк та його колеги вважали цю мову літературною мовою галичан. (Якийсь діяч з русофільського табору, може й сам Бендацюк, десь приблизно так і висловився, що мовляв великороси почали з голови, малороси - з ніг, щоб зустрітися в серці.) Але ж і в цій книжечці, і в багатьох інших текстах цієї партії недвозначно висловлюється думка, що літературною мовою всієї Руси мусить бути великоруська.

От такі протиріччя у всіх трьох випадках. Які ще будуть варіанти?