Главное меню
Мы солидарны с Украиной. Узнайте здесь, как можно поддержать Украину.

Ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3 (3 осталось), максимальный размер всех файлов — 300 КБ, максимальный размер одного файла — 100 КБ
Снимите пометку с вложений, которые необходимо удалить
Перетащите файлы сюда или используйте кнопку для добавления файлов
Вложения и другие параметры
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр

Сообщения в этой теме

Автор DarkMax2
 - ноября 5, 2014, 16:08
Цитата: Conservator от января  2, 2012, 21:25
Цитата: Python от января  2, 2012, 21:20
голод, спричинений більшовиками на початку 20-х

:fp:


В музей Голодомору!!!
Автор Conservator
 - января 15, 2012, 14:45
Цитата: Python от января 15, 2012, 14:41
До речі, де про неї можна дізнатися більше?

(wiki/pl) Reformacja_w_Polsce наприклад :)

а внизу там лінк на цю статтю - http://www.magazyn.ekumenizm.pl/content/article/20041209161417737.htm
Автор Python
 - января 15, 2012, 14:41
Цитироватьабо протестантської шляхти
До речі, де про неї можна дізнатися більше?
Автор Python
 - января 15, 2012, 14:32
Цитата: Conservator от января 15, 2012, 14:02
Цитата: Python от января 15, 2012, 13:45
То й що? Хто обходиться без матюків, той вже не людина?

скажемо так, дещо дивна людина, яка не викликає довіри.
Кому як. Для Вас це така-собі ознака неформального щирого спілкування, а хтось бачить у них якщо не ворожість, то ознаку розпущеності.
Автор Conservator
 - января 15, 2012, 14:26
Цитата: Python от января 15, 2012, 14:14
Як нема — то де вони? Ставлення до православного духовенства, до речі, на Україні мало бути досить простим, зважаючи на його занижений статус у часи Речі Посполитої.

не настільки простим. знов таки - цей запис із кіл католицької або протестантської шляхти або духівництва походить, яким не надто личило вживати ці самі матюки. ну й сам православний піп таки в церкві не вжив би матюки, то вже аж надто нереалістично виглядало б.

знов таки, варто опрацювати неопубліковані фолкльорні записи І пол.-середини 19 ст., значна їх частина могла не піти в друк саме через "нецензурність". у будь-якому разі, багатство сороміцького фолькльору кін. 19 ст.-поч. 20 ст., розмаїття жанрів, широка географія його поширення (включно з Галичиною на Закарпаттям) свідчать про його питомість та давній характер.
Автор Python
 - января 15, 2012, 14:14
Цитироватьтут матюків власне нема, але ж пародія на проповідь попа, який би їх у церкві й не вжив би.
Як нема — то де вони? Ставлення до православного духовенства, до речі, на Україні мало бути досить простим, зважаючи на його занижений статус у часи Речі Посполитої.
Автор Conservator
 - января 15, 2012, 14:02
Цитата: Python от января 15, 2012, 13:45
То й що? Хто обходиться без матюків, той вже не людина?

скажемо так, дещо дивна людина, яка не викликає довіри.
Автор Conservator
 - января 15, 2012, 14:01
Цитата: Python от января 15, 2012, 13:45
Нащо наговорювати, коли не знаєте. Моя мати якраз таке виховання отримала — її ставлення до батьків було мало не релігійним. У людей свого покоління не помічав такого.

окремий випадок. у мене звертання до батьків на "ви" лише відразу викликає, це настільки відвертий вираз неповаги до них, що просто в голові не вкладається. мати б узагалі розмовляти б перестала зі мною й усі очі б виплакала, коли б я хоч раз у житті до неї так звернувся. і вона до своїх батьків та бабусь/дідусів на "ти" лише зверталася, і вони до своїх, і ті теж. при тому, що в нас у роду всі пізні, мій дідусь 1910 р.н., а бабуся 1915.

Цитата: Python от января 15, 2012, 13:45
Про те, що було до ХІХ ст. ми можемо тільки фантазувати — джерел нема, але якби там був матюк через слово, як у наших сучасників, гадаю, це б ширше відобразилось у фольклорі, а не перші записи в Шевченка, та й той у Сакт-Петербурзі.

ні, ці тексти записано не в СПб, а під час його праці в археографічній комісії в Києві, під час розкопок, які проводилися нею та Університетом Св. Володимира.

про те, що вони були доста поширеними й раніше, можна судити з ось такої пародії на церковну проповідь - http://litopys.org.ua/old17/old17_07.htm

тут матюків власне нема, але ж пародія на проповідь попа, який би їх у церкві й не вжив би. знов таки, детальний аналіз неопублікованих фолкльорних записів має дати дуже цікаві рез-ти. цей його пласт лишався в рукописах тривалий час, аж до початку 20 ст. :(
Автор Python
 - января 15, 2012, 13:46
Цитата: Conservator от января 15, 2012, 13:31
Цитата: Python от января 15, 2012, 13:15
Цікаво, що ж їх так шокувало?

невідповідність побаченого мальовничій картинці, про яку батьки розповідали, те, що до них ставилися так, наче вони "материковим" "українцям" щось винні, аж до прямого постійного скиглення з проханням про гроші (причому від дрібних чиновників і активістів громадських орг-цій до приватних осіб і віднайдених тут родичів), хабарництво, шалений радикалізм націоналістичних орг-цій, які до них зверталися за підтримкою... та багато що.
Взагалі-то, багато що з цього і материкових українців дещо шокує :)
Автор Python
 - января 15, 2012, 13:45
Цитироватьжах. до рідних батьків як до чужих людей із вулиці... нічого не скажеш, "правильне" "виховання"...  а потім дивуються, що батьків діти сплавляють до будинків для людей похилого віку чи просто зживають зі світу заради майна...
Нащо наговорювати, коли не знаєте. Моя мати якраз таке виховання отримала — її ставлення до батьків було мало не релігійним. У людей свого покоління не помічав такого.
Цитироватьвони теж люди
То й що? Хто обходиться без матюків, той вже не людина?
Цитироватьусі, крім, можливо, частини тонкого шару вищої аристократії та великої буржуазії. инша справа, що не всі ділянки їхнього життя - панич одні слова використовував до поденного робітника й зусім инші до своєї дитини, яка приїздила з гимназії в місті.
Не стверджуватиму, що люди тих слів зовсім не знали, але сфера їх застосування виглядає досить-таки вузькою. Про те, що було до ХІХ ст., ми можемо тільки фантазувати — джерел нема, але якби там був матюк через слово, як у наших сучасників, гадаю, це б ширше відобразилось у фольклорі, а не перші записи в Шевченка, та й той у Сакт-Петербурзі.