Лингвофорум

Цитата: § 52
Наведені в попередньому § зразки відмінювання прикметників із відокремленими закінченнями цілком вичерпують зорову, графічну
сторону відмінювання українського прикметника, показуючи між іншим, що на письмі можна вбачати три роди закінчень: одно твердих прикметників (гарний...) і два м'яких (синій... і безкраїй...). Але коли ©зяти на увагу, що, напр., закінчення -його і ього, -ім і -їм це не по два звукових закінчення в кожній парі, а тільки різні написи через те, що раз закінчення іде після голосного (безкрайого, на безкраїм), а другий іде госля м'якого приголосного' (синього, на синім), і що власне відрізняються ці прикметники тільки основами, а не закінченнями (безкрай-ого, на безкрай-ім — синь-ого, на синь-ім), то стане ясно, що й м'яких прикметників не два розряди звуковими закінченнями, а тальки один, і що в самих закінченнях на письмі м'які прикметники різняться супроти твердих тим, що в них і або ї відповідно до и в твердих. Та тільки й це, зорове й графічне, розрізнення прикметників не дозволяє говорити за два роди закінчень звукових в українських прикметниках через ^те, що м'які прикметники вимовляються достеменно з таким закінченням, як і тверді, себто не тільки в тих випадках, коли, напр., в них я відповідає а твердих (синя — гарна) тощо, а і в тих, коли там і (ї) відповідно до и твердих (синій — гарний, синіх — гарних...). Поправна, чиста вимова таких українських прикметників ясно свідчить, що тут завсіди и після м'якого приголосного
синій з синім синіх синіми безкраїй з безкраїх
вимовляється
синьий з синьим синьих синьими безкрайий з безкрайих і т. ін.
Отже,щодо вимови, то українські прикметники поділяподіляються на тверді й м'які тільки тим, що в перших твердий приголосний перед закінченням, у м'яких — м'який, а самі ж закінчення однакові.