- Добро пожаловать на Лингвофорум.
Автор DarkMax2
- января 22, 2024, 10:36Згоден із Пифоном. Тверде Н, як і взагалі читання "як написано", я найчастіше чую від людей, які перейшли на українську в дорослому віці, зокрема у зв'язку з подіями Євромайдану, війни.
Автор Švarn Lvovič
- января 21, 2024, 19:54Перевірив ше на напівмнякі: тіки раз випало в Черкащині н•ш
Автор Švarn Lvovič
- января 21, 2024, 19:22Хр. Черкащини — 2 н'ш і 102 нш (з кількома з уступу)
Автор Švarn Lvovič
- января 21, 2024, 19:19Натомість в хр. західної Полтавщини 100 твердих взірців проти 11 мняких (кілька сполучень «нш» там з уступу, правда...)
Автор Švarn Lvovič
- января 21, 2024, 19:15мняке сполучення випада 123 рази проти 45 твердих у хрестоматії східної слобожанщини
Автор Волод
- января 21, 2024, 09:05Автор Python
- января 21, 2024, 02:31Схоже, що в одних діалектах відбулося ствердіння Н перед шиплячими, в інших збереглася м'якість. У себе на Черкащині я чув саме м'який варіант (тобто, навіть середньонаддніпрянський говір принаймні на частині ареалу цю м'якість зберігає). Треба більше інформації про географію діалектів, у яких спостерігається твердість Н перед шиплячими.
Також не можу сказати, що м'яка вимова нетипова для дикторів — скоріш, навпаки. Звичайно, в частині випадків м'якість можна списати на вплив російських зразків, але це не може стосуватись тих випадків, де схожого російського зразка нема (напр., вимова «каміньчик», «проміньчик»). У випадку Н перед Ч, м'яке Н можна було б пояснити асиміляцією за м'якістю перед Ч, що стало м'яким під впливом російської — але ж ні, Н в «камінчику» цілком може звучати м'яко, навіть якщо Ч виразних ознак м'якості не має. В випадку української, вивченої з книжок після російської, закономірним було б або «каміньчік» (з ознаками російської фонетики), або «камінчик» (з твердим Н відповідно до написання), але не «каміньчик», яке можна лише перейняти з усної мови українців з такою вимовою. У випадку нативних носіїв, можливий і природжений «каміньчик», і природжений «камінчик» (якщо десь справді така вимова поширена), і набутий «камінчик» (якщо носій з природженим «каміньчиком» чомусь вважає таку вимову діалектною, а вимову за написанням — літературною).
Також не можу сказати, що м'яка вимова нетипова для дикторів — скоріш, навпаки. Звичайно, в частині випадків м'якість можна списати на вплив російських зразків, але це не може стосуватись тих випадків, де схожого російського зразка нема (напр., вимова «каміньчик», «проміньчик»). У випадку Н перед Ч, м'яке Н можна було б пояснити асиміляцією за м'якістю перед Ч, що стало м'яким під впливом російської — але ж ні, Н в «камінчику» цілком може звучати м'яко, навіть якщо Ч виразних ознак м'якості не має. В випадку української, вивченої з книжок після російської, закономірним було б або «каміньчік» (з ознаками російської фонетики), або «камінчик» (з твердим Н відповідно до написання), але не «каміньчик», яке можна лише перейняти з усної мови українців з такою вимовою. У випадку нативних носіїв, можливий і природжений «каміньчик», і природжений «камінчик» (якщо десь справді така вимова поширена), і набутий «камінчик» (якщо носій з природженим «каміньчиком» чомусь вважає таку вимову діалектною, а вимову за написанням — літературною).
Автор R
- января 20, 2024, 19:19Більше подібне на і.
Автор Paul Berg
- января 20, 2024, 19:06Може навіть редукований ь 
Автор R
- января 20, 2024, 19:00Така враження, що колись там був голосний, і той голосний пом'якшував приголосну.