- Добро пожаловать на Лингвофорум.
Автор Python
- ноября 30, 2023, 00:22Чи не могло написання «кгды» сприйматись також і як «когды»?
Автор DarkMax2
- ноября 29, 2023, 23:33Цитата: Olgerdt Dagrael от ноября 28, 2023, 08:53Бачимо літеру Ґ (кг) в словах «ґрунт», «ґди» (коли), «сроґим караньєм».Порівняйте з польським gdy та srogi (строгий, суворий). Це виразні полонізми. В укр. мові подекуди був перехід ср > стр: страм, строк тощо.
Автор Python
- ноября 29, 2023, 23:17Супротивники розрізнення Ґ та Г на письмі можуть апелювати до Шевченка, який, взагалі-то, рукописи свої писав ярижкою — записував українську вимову засобами тогочасної російської орфографії, де Г та Ґ графічно не розрізняються. Хоча вирізнення фрикативного Г в російській літературній вимові ХІХ ст. було не менш актуальне — на той час така вимова більше асоціювалась не з просторіччям, як нині, а з вивищеною священною мовою церкви. Але трохи раніше в суперечці Тредіаковського з Ломоносовим про потрібність окремої букви Ґа було вирішено, що така буква в російській зайва, і більше до цього питання росіяни не повертались. Зверніть увагу: Тредіаковський пропонував запровадити нову букву не для фрикативного Г, а для проривного Ґ — на той час (XVIII ст.) ще було незовсім очевидно, що в російській мові переважає саме [g].
Автор Python
- ноября 29, 2023, 21:58І так, у диграфі КГ читається натяк на «одзвінчену К» — один із шляхів розвитку цього звуку. В запозиченнях із західних мов логічно було б використати латинську g (що теж робилось, хоч такий варіант запису і відмер, імовірно, через схожість g з курсивною д). Ґ — це початково грецька γ в курсивних почерках того часу, хоч греки її на той час уже вимовляли фрикативно (ґекання в грецизмах могло виникнути лише при запозиченні їх через латину, що було більш типово для західного християнства).
Автор Python
- ноября 29, 2023, 21:44Диграф КГ і літера Ґ — не одне й те ж, хоча й функцію виконували однакову. Приблизно як диграф ДЖ в сучасному правописі та літера Џ в «Русалцѣ Днѣстровій». В часи, коли писався універсал, окрема літера (Ґ або g) вже багато де використовувалась, але писар тут, вочевидь, надавав перевагу старому способу.
Зв'язок з грецькою дещо притягнутий за вуха — грецький диграф для [g] пишеться як γκ (ΓΚ). Утім, грецьку мову освічені люди того часу справді знали, тому виключити такий вплив не можна. З іншого боку, КГ для передачі [g] скидається на інтуїтивне утворення, як ДЖ або ДЗ для цільних звуків-африкат — намагаючись вимовити сполуку КГ разом, ми й отримаємо щось дуже схоже на справжню вимову Ґ.
Зв'язок з грецькою дещо притягнутий за вуха — грецький диграф для [g] пишеться як γκ (ΓΚ). Утім, грецьку мову освічені люди того часу справді знали, тому виключити такий вплив не можна. З іншого боку, КГ для передачі [g] скидається на інтуїтивне утворення, як ДЖ або ДЗ для цільних звуків-африкат — намагаючись вимовити сполуку КГ разом, ми й отримаємо щось дуже схоже на справжню вимову Ґ.
Автор Olgerdt Dagrael
- ноября 28, 2023, 08:53Як відомо літера Ґ раніше позначалася як "кг", на Грецький манір, коли попередня літера модифікує наступну. Можна зустріти тверд͡жен͡ня що літера Ґ вживалася виключно в іноземних словах. Однак якщо подивитися напам'ятки Староукраїнської книжної мови, ми побачимо, що це не так.
Наприклад цей універсал гетьмана Мазепи часто слугує прикладом козацького скоропису:
Ось його розшифровка:
Бачимо літеру Ґ (кг) в словах «ґрунт», «ґди» (коли), «сроґим караньєм».
Наприклад цей універсал гетьмана Мазепи часто слугує прикладом козацького скоропису:
Ось його розшифровка:
ЦитироватьЕго царского пресвѣтлого величества Войска Запорозкого, гетманъ Ιоанъ
Мазепа.
Ознаймуемъ симъ нашимъ писаньемъ, кождому, кому колвекъ о томъ
вѣдати належить, а особливе пану полковникови чернѣговскому, сотникови
понорницкому и атаманови Іанковскому зо всѣмь его товариствомъ. Ижъ мы,
гетманъ по суплѣци высоце в Богу превелебного его милости господина отца
Іоасафа Краковского, архимандрита святыя чудотворніа Лавры Кіево-Печер-
скіа зо всею братїею его, намъ занесенной, при которой доводы певный
положено: же кгрунтъ лавровский, в селѣ Іванкови лежачий, з давныхъ лѣтъ
есть подданский, а не козацкий, и уже у велебныхъ тамошныхъ городничихъ
за отложеньемъ грошей пятидесятъ копъ былъ в владѣный. Чинимъ тое:
нашимъ гетманским зданьемъ, же тот кгрунтъ заховуемъ вѣчне при святой
Лавры Печерской, позволяючи велебнымъ отцомъ городничимъ радычевскимъ
спокойне онимъ владѣти и дворецъ на немъ ку потребѣ монастирской стройти;
а казаки Деруженки, жители Іванковскїй, которые в тотъ кгрунтъ по дядку
своемъ упорне втручалися, принявши свой пятдесят копъ гроши, повинны
вѣчне от оного одступити; звлаща, кгды по предложенью нашомъ велебный
отецъ Антоный Тарасовичъ, городнычий Радычевский дал имъ над преречоную
сумму в зо гладом ихъ выдатков грошей десять копъ, за чим мѣти хочемъ и
пилне приказуемъ, абы яко Деруженки преречоній, так й нихто инший в
владѣнью того кгрунту отцемъ городничимъ Радычевскому и Іванковскому
тепер найдуючомуся й вперед быти маючимъ жадной найменшой трудности и
перешкоды чинити не важился, под срокгим караньемъ.
Данъ в Батуринѣ, марта 8 д[ня], року 1699.
Звишменованный гетман, рукою власною.
Бачимо літеру Ґ (кг) в словах «ґрунт», «ґди» (коли), «сроґим караньєм».