- Добро пожаловать на Лингвофорум.
Автор Волод
- февраля 4, 2023, 06:43Автор Python
- февраля 4, 2023, 04:40Загалом, згоден. Перенасичення утвореннями на -ння веде до псування мовлення. Але яку народну мову слід вважати народною? Бо реальна сучасна народна мова попсута впливом російської (у т.ч., казеної російської), а мовою персонажів Котляревського в наш час живі люди не говорять. Чи «народна» українська мова — це якийсь теоретичний конструкт, на який українська мова могла б бути схожою, якби її історія пішла зовсім іншим шляхом ще в долітературні часи?
Автор Волод
- февраля 3, 2023, 22:42
Перифразуючи Винниченківське:«Україна буде або соціалістична, або ніяка!»,
скажімо: «Українська мова буде або народна, або ніяка!»
Автор DarkMax2
- февраля 3, 2023, 21:26Ви мені цими словами нагадали про оцю замітку: Переклад офіційних документів 1861 року. Подивіться, що пропонував українізатор Куліш, а що царатський клерк. Там несподіванка.
Автор Python
- февраля 3, 2023, 19:51Щодо українізації 1920-х. Є важливий момент, на який у наш час заведено заплющувати очі: українізацію цю проводили комуністи. У яких була ідеолоічна мотивованість зберегти ті риси української мови, що підкреслювали її простонародне, «пролетарське» походження: вони не просто корчували росіянізми, як це роблять наші сучасники, а уникали елементів важких церковного та казено-бюрократичного стилю, відсутність яких в українській мові тоді бачилась як її певна перевага над мовою російською. Звідси й, зокрема, нелюбов до віддієслівних іменників, які так люблять сучасні бюрократи.
Після згортання політики коренізації, українська мова стала більше орієнтуватись на зразок російської мови, на заплямованість якої монархічним минулим тоді вже не зважали. Разом з тим, українська мова продовжувала функціонувати як одна з офіційних мов УРСР і мала потребу в офіційно-діловому стилі, який активно тоді всотував кальки з російського офіційно-ділового стилю.
У добу Незалежності від цього успадкованого російського впливу намагаються позбутись, а мову 1920-х сприймають як бажаний зразок для наслідування — до кінця не усвідомлюючи, чому саме ця мова тоді була такою.
Після згортання політики коренізації, українська мова стала більше орієнтуватись на зразок російської мови, на заплямованість якої монархічним минулим тоді вже не зважали. Разом з тим, українська мова продовжувала функціонувати як одна з офіційних мов УРСР і мала потребу в офіційно-діловому стилі, який активно тоді всотував кальки з російського офіційно-ділового стилю.
У добу Незалежності від цього успадкованого російського впливу намагаються позбутись, а мову 1920-х сприймають як бажаний зразок для наслідування — до кінця не усвідомлюючи, чому саме ця мова тоді була такою.
Автор DarkMax2
- января 31, 2023, 13:00Наприклад.
Активні зворотні тут були зайві.
ЦитироватьВ нем отразилась все более закаляющаяся в испытаниях и борьбе русская революционно - демократическая мысль, ненавидящая косный и темный крепостнический быт того времениУ ньому відобразилась дедалі гартованіша проз випробування і боротьбу російська революційно-демократична думка, ненависна до зашкарублого й темного кріпосного тогочасного буття.
Активні зворотні тут були зайві.
Автор Волод
- января 31, 2023, 11:22Цитата: Python от января 30, 2023, 02:07Не існує причини, щоб уникати пасивних дієприкметників, замінюючи їх зневиразнювальними прикметниками чи такими, що є занадто громіздкими, підрядними реченнями.
Автор DarkMax2
- января 30, 2023, 23:35Та нащо нам -ся? У більшості випадків росіяни вживають "зворотний" активний дієприкметник на позначення цілком пасивної ознаки/ролі. Тут радше треба логіку вмикати.
Наприклад:
Наприклад:
ЦитироватьВ нем отразилась все более закаляющаяся в испытаниях и борьбе русская революционно - демократическая мысль, ненавидящая косный и темный крепостнический быт того времениГартована, загартовувана.
Автор Python
- января 30, 2023, 02:07Цитата: Un Ospite от января 29, 2023, 15:19Краще "самоілюструвальний"«Самоілюструвальний» сприймається як «призначений для самоілюстрування», тоді як насправді мається на увазі «той, що ілюструє сам себе» (а зовсім не «той, який можна використати, щоб щось ілюструвало себе», як це б випливало з запропонованого прикметника). Жертвувати виразністю, тільки щоб уникнути словотвірної моделі, яку якийсь філолог недовчив у школі — однозначно гірше.
Тим більше, «самоілюстрований» — навіть не активний дієприкметник теперішнього часу, остракізм щодо яких є більш-менш загальноприйнятою практикою, а пасивний дієприкметник, наказу на відстріл яких ніхто не видавав. В українській мові є цілий ряд таких дієприкметників на само- — загалом, це усталений спосіб утворення дієприкметників від зворотних дієслів на само-. Як відомо, зворотних дієприкметників в українській мові нема — але, якщо на дію щодо себе вказує також префікс само-, це знімає потребу в -ся, що його дублює, й стирає семантичну різницю між активним та пасивним дієприкметником (тобто, цілком законний «самоілюстрований» означає те ж саме, що напівлегальний «самоілюструючий» чи помилковий «самоілюструючийся»). Не існує причини, щоб уникати пасивних дієприкметників, замінюючи їх зневиразнювальними прикметниками чи такими, що є занадто громіздкими, підрядними реченнями.
Автор Волод
- января 29, 2023, 19:30Цитата: Un Ospite от января 29, 2023, 15:48("пограємось в аглютинацію" чи шо), то можливо б було викрутитись, ставлячи частку "-ся" перед дієприкметником.
"Дієприкметники, ся утворюючі від зворотних дієслів"
"Як і кожного ранку, він вмився. Ся вмиваючи, він знову думав про Галю. Ся вмивши, він сів снідати"
«ся вмиваючи» = «вмиваючись» - це кошерний дієприслівник.