Цитата: Pawlo от июня 5, 2013, 00:05
Та ну не думайте так погано про мене
Є ж варіанти лайт. Хоч би і надавати перевагу україномовному контенту
Цитата: Conservator от июня 4, 2013, 19:34Та ну не думайте так погано про мене
як гадаєте, який відсоток людей узагалі таким займається, у будь-якого "народу"? тобто маси одразу опиняються поза цією вашою українськістю? так хочеться бути "елітою" і опинятися подалі від "русифікованих" пролетарів?
Цитироватьможе, варто покинути всі ці вигадки про "українську справу" і просто працювати? байдуже, для якої справи, але робити щось корисне людям, а не говорити про мову та вишиванки.Про мову говоритимуть доти, доки в цьому виникатиме потреба. Просто українців нині загнано в такий кут, що вони скоро вбиватимуть за мову, а не тільки говоритимуть.
Цитата: Svidur от июня 4, 2013, 19:32Участь у політичних акціях, виборах і т.д. нічого не варта, зважаючи на те, що собою являє не тільки нинішня влада, а й нинішня опозиція, спроможна лише на провокації, тушкування та підігрування поточній владі. Я дивлюся простіше: скільки дітей у сім'ї говорить українською (необов'язково літературною), стільки голосів було віддано за Україну, решта — голоси проти. Мова книжок — звісно, річ корисна, але Україні потрібні не лише книжки, а й читачі до них.
З чого робиться висновок, що фактичних наслідків нема? З конкретних проявів я б назвав свідомий вибір на користь української мови як мови науки (навіть за умов розмовного спілкування російською), участь у політичних акціях (навіть за умов скептичного ставлення до націоналізму) і т.п. Фактичні наслідки? Вам теракти потрібні чи що?
ЦитироватьУ той же час цікаво, чому тоді русини не можуть асоціювати себе з Підкарпатською Руссю без жодних наслідків, а українці з Україною - можуть? Якісь дивні стандарти оцінки.А хто каже, що не можуть? Одне — підмножина іншого.
Цитата: Python от июня 4, 2013, 14:23
Ось ця їхня «непослідовність» якраз і робить їх непричетними до української справи. Не має значення, з ким або чим вони себе асоціюють, якщо це не має фактичних наслідків.
Цитата: Pawlo от июня 4, 2013, 18:49
Зрозуміло що людина хоч якось має своє українство проявляти, мати якусь діяльність, щось писати, щось слухати, щось творити ну і т п і т д
Цитата: Python от июня 4, 2013, 14:23З чого робиться висновок, що фактичних наслідків нема? З конкретних проявів я б назвав свідомий вибір на користь української мови як мови науки (навіть за умов розмовного спілкування російською), участь у політичних акціях (навіть за умов скептичного ставлення до націоналізму) і т.п. Фактичні наслідки? Вам теракти потрібні чи що?
Не має значення, з ким або чим вони себе асоціюють, якщо це не має фактичних наслідків.
Цитата: Python от июня 4, 2013, 14:23Зрозуміло що людина хоч якось має своє українство проявляти, мати якусь діяльність, щось писати, щось слухати, щось творити ну і т п і т дЦитироватьВони, можливо, не такі, якою вам хотілося б бачити інтелігенція - себто не завжди послідовно україномовні чи україноцентричні, але, тим не менш, це вже люди із проукраїнським світоглядом, хоч і часто самокритичним.Ось ця їхня «непослідовність» якраз і робить їх непричетними до української справи. Не має значення, з ким або чим вони себе асоціюють, якщо це не має фактичних наслідків.
ЦитироватьЯк я бачу, приналежність до України це: достатньо потужна східноевропейська держава з прийнятним економічним потенціялом (так, нереалізованим на д.м.), ліберальна/неавторитарна на противагу Росії, з уже наявною державною традицією на її чинній території (окрему русинську державу будувати з нуля - майже нереально і з економічної, і з культурної точки зору). Хотілося б ще й сказати, що це наша держава - збудована нашими спільними зусиллями, що й об'єднує, хоч це вже лірика. А всіляким проєктам розділу України, попри їх умоглядну перспективність, бракує чіткого розрахунки й реалістичности.Пісня про спільні зусилля на розум індивідуалістів-українців (навіть русифікованих) мало діє, але нехай. Проблема в тому, що ми цей рай земний іще не збудували — на що спиратися, поки ми його будуємо? Сама мрія про економічний рай для цього не годиться, бо, як було сказано вище, вона виливається в бажання емігрувати в будь-яку наявну державу з райською економікою, тим самим самоусунувшись від участі в українській справі.
ЦитироватьА пошукати стимулів у економічних факторах, у привабливих соціяльно шляхах спільного прожиття?Вже перевірено. Голий економічний фактор як чинник національної ідентичності в сучасних умовах дає лише українську мрію вискочити заміж за заокеанського принца. Не годиться.
ЦитироватьПитання культури викликають палкі суперечки на 10+ сторінок форуму, а от соціяльні проблеми навіть не обговорюються. На мою думку то тривожний симптом. У Ортеґи-і-Ґасета зустрічав вдалий вислів, що нація - це перш за все не минуле, а проєкт спіснування певної групи людей, спрямований у майбутнє. Якщо у нас не буде такого чіткого спільного бачення, то ніякі міти про "етнічну спільність" або "віковічні прагнення народу" не врятують.Не розумію, чому культуру й економіку завжди протиставляють. Хіба, щоб бути заможним, треба обов'язково поскидати плахти й шаровари й русифікуватися/англізуватися? Я хочу жити в державі, сильній економічно, але зі збереженням її української мовно-культурної сутності. Бідна держава з українською культурою буде розчавлена сусідами. Багата держава без культурних ознак України — простіше емігрувати, щоб жити в ній, і не всім це підходить. Тому культура й економіка мають іти поруч, а не протиставлятися, щоб це взагалі мало якийсь сенс.
Страница создана за 0.032 сек. Запросов: 20.