- Добро пожаловать на Лингвофорум.
Автор Wolliger Mensch
- марта 20, 2019, 20:46Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36
Я б не сказав що на заході ікавізм більш регулярний. Скоріше навпаки.
Дуже часто "о" переходить в "и" або в "ы", а навіть якщо переходить в "і", то той "і" не помякшує приголосні.
А "е" в "і" часто зовсім не переходить, а якщо і переходить, то також приголосні не помякшує.
Тільки ять завжди переходить і помякшує.
Что значит, икавизм не больше регулярный?! — Он везде регулярен, где имело место такое историко-фонетическое развитие, равно как и развитие ō > у равным образом регулярно в тех говорах, где было такое развитие.
Что вы дальше написали —
Ощущение, что вы не в ладах с компаративистикой.Автор Awwal12
- марта 20, 2019, 15:52Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36Просто на западе по географическим причинам местами имело место значительно более автономное развитие говоров, на востоке исключавшееся.
Я б не сказав що на заході ікавізм більш регулярний. Скоріше навпаки.
Автор R
- марта 20, 2019, 15:45Якраз на Лемкивщині той "і" котрий від "о" нічого не помякшує, і дуже часто він або "и" або "ы".
А той "і" котрий помякшує він або від ять, або замість звука "и"
ходїлї, робїлї, прїшлї, але ходити, робити, прити (без й).
От перехід "и" в "і" з помякшенням приголосних, дуже подібне на запозичення. Але то вже не ікавізм.
До речі, в лемківській говірці відсутнє укання, і той "о" котрий традиційно переходить в "у" там може перейти в "и" або "ы".
Дякыю замість дякую, преночийте замість переночуйте, парібок (з наголосом на і) замість парубок.
А той "і" котрий помякшує він або від ять, або замість звука "и"
ходїлї, робїлї, прїшлї, але ходити, робити, прити (без й).
От перехід "и" в "і" з помякшенням приголосних, дуже подібне на запозичення. Але то вже не ікавізм.
До речі, в лемківській говірці відсутнє укання, і той "о" котрий традиційно переходить в "у" там може перейти в "и" або "ы".
Дякыю замість дякую, преночийте замість переночуйте, парібок (з наголосом на і) замість парубок.
Автор Python
- марта 20, 2019, 15:00Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36Однак, у західноукраїнських правописах, де пом'якшуюче та непом'якшуюче «і» розрізнялись, е>і передавалось як пом'якшуюче. Якщо взяти правопис «Русалки Дністрової», там е>і передавалось не літерою «і» (яка використовувалась для о>і), а літерою ѣ. Це ж стосується желехівки: на місці е>і після зубних писалось «ї», а не «і». (Слід зауважити, однак, що пом'якшуюче «і», воно ж «ї» в желехівці, можливе лише після зубних приголосних, у решті випадків розрізнення за м'якістю не буває).
А "е" в "і" часто зовсім не переходить, а якщо і переходить, то також приголосні не помякшує.
Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36Що ми розуміємо під нерегулярністю? Якщо, скажімо, в якомусь діалекті на місці нормативного «і», що розвинулось з «о», сформувався якийсь інший звук (ы, ü — неважливо, але в межах діалекту скрізь однаковий), і він повторюється в усіх словах такого типу, то правильніше говорити про регулярність такого фонетичного розвитку, хоч і відмінного від власне ікавізму. Нерегулярність — це коли в межах одного діалекту співіснують слова з ікавізмом та без, що вийшли зі схожих історичних прототипів — з цієї точки зору, більш східняцьке «мед», «народ», «сім», «стіл», «од» порівняно з більш західняцьким «мід», «нарід», «сім», «стіл», «від» виглядає як нерегулярність.
Я б не сказав що на заході ікавізм більш регулярний. Скоріше навпаки.
Дуже часто "о" переходить в "и" або в "ы"
Цитата: R от марта 20, 2019, 13:36Тю, так половина України так говорить — практично все Правобережжя. Для мого слуху (хоча я родом з Черкащини й західніше Умані ніколи не їздив) мова з пом'якшуючим і<о звучить надто плоско, спрощено — так, ніби її вчили іноземці по книжках. Хоча, наприклад, на Слобожанщині та Лемківщині твердість перед і<о занепала — можна припустити, що таке фонетичне спрощення пов'язане з тісним контактом з мовами (російською та польською), де непом'якшуючого «і» нема, тоді як у центрі ця фонетична деталь збереглась відносно добре (при тому, що самі носії дуже часто навіть не усвідомлюють, що так говорять).
Дуже часто "о" ... навіть якщо переходить в "і", то той "і" не помякшує приголосні.
Автор Paul Berg
- марта 20, 2019, 14:54Ну так ікавізм - то не зовсім коректна назва цього явища, бо звук [і] - то лиш один із можливих рефлексів (поряд з [ɪ], [ʏ], [ʊ], дифтонгами і т.д.) цієї фонеми.
Автор R
- марта 20, 2019, 13:36Цитата: Wolliger Mensch от марта 20, 2019, 12:20Я б не сказав що на заході ікавізм більш регулярний. Скоріше навпаки.
И?
Дуже часто "о" переходить в "и" або в "ы", а навіть якщо переходить в "і", то той "і" не помякшує приголосні.
А "е" в "і" часто зовсім не переходить, а якщо і переходить, то також приголосні не помякшує.
Тільки ять завжди переходить і помякшує.
Автор Wolliger Mensch
- марта 20, 2019, 12:20Цитата: R от марта 20, 2019, 02:02
В бойківській говірці (не скрізь) "о" не переходить в "і", а переходить в "у".
Замість він буде вун, замість кістка кустка, замісь мій муй.
Вони кажуть не "піду", а "пуйду" і за це їх називають пуйдяками.
https://youtu.be/_WG3q_a3Mpw?t=74
И?
Автор R
- марта 20, 2019, 02:02В бойківській говірці (не скрізь) "о" не переходить в "і", а переходить в "у".
Замість він буде вун, замість кістка кустка, замісь мій муй.
Вони кажуть не "піду", а "пуйду" і за це їх називають пуйдяками.
https://youtu.be/_WG3q_a3Mpw?t=74
Замість він буде вун, замість кістка кустка, замісь мій муй.
Вони кажуть не "піду", а "пуйду" і за це їх називають пуйдяками.
https://youtu.be/_WG3q_a3Mpw?t=74
Автор rei
- апреля 4, 2016, 09:51Відповіді знайдете в кн. Ю.Шевельова "Історична фонологія української мови".
Автор DarkMax2
- декабря 21, 2015, 15:55Old Maurice
