Главное меню
Мы солидарны с Украиной. Узнайте здесь, как можно поддержать Украину.

Ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.
Ограничения: максимум вложений в сообщении — 3 (3 осталось), максимальный размер всех файлов — 300 КБ, максимальный размер одного файла — 100 КБ
Снимите пометку с вложений, которые необходимо удалить
Перетащите файлы сюда или используйте кнопку для добавления файлов
(Удалить вложения)
Вложения и другие параметры
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр

Сообщения в этой теме

Автор Sandar
 - февраля 12, 2019, 20:43
Цитата: DarkMax2 от февраля 12, 2019, 15:59
До речі, в сучасному ("молодіжному") суржику є явище протилежне наявному в "історичному" (дідівському): це м'якшення майже в будь-якій позиції. Старше покоління лексику фонетично адаптувало послідовніше.
Наприклад?
Автор Sandar
 - февраля 12, 2019, 20:42
Цитата: Суматранский тигр от февраля 12, 2019, 15:51
2 From_Odessa та Sandar:
Взагалі то я розмовляю не українською мовою, а суржиком, бо тема про нього. =)))
Такого суржика не існує, це не суржик, а помилки людини, яка вивчає мову.
Автор DarkMax2
 - февраля 12, 2019, 15:59
До речі, в сучасному ("молодіжному") суржику є явище протилежне наявному в "історичному" (дідівському): це м'якшення майже в будь-якій позиції. Старше покоління лексику фонетично адаптувало послідовніше.
Автор Суматранский тигр
 - февраля 12, 2019, 15:51
2 From_Odessa та Sandar:
Взагалі то я розмовляю не українською мовою, а суржиком, бо тема про нього. =)))
Автор Python
 - февраля 12, 2019, 01:09
Цитата: Sandar от февраля 11, 2019, 22:16
Мені здається, так говорили та писали тоді, коли хотіли виразитись правильно і не знали, як такі слова як "помеха", "следующий" перекласти українською. А в неформальній мові цих перетворень не робили і казали "помєха", "слєду'щий".
Нє. (До речі, ще один випадок традиційного «суржикового є»). Просто бралася схема перетворення за зразком вже відомих слів (хлеб/хліб, смешной/смішний, след/слід і т.д., плюс українські прізвища, що аналогічним чином фонетизувались на російський лад і назад, як Білокінь/Белоконь) й застосовувалась до решти російських слів. Ніхто по такі слова в словник не ліз — перетворення сприймалось як самоочевидне. Крім того, мішати дві фонетики в одному реченні — це як говорити двома голосами — людині без підготовки це важко. Це вже коли підросло покоління білінгвів, фонетики стали змішувати скрізь і усюди, а початково українцям було легше говорити фонетично чистою мовою, хоч і з адаптованими русизмами.

Моя домашня мова точно не була «формальною» чи нарочито правильною, але з дитинства чую тільки «поміхи», і ніякі не «помєхи» («помєхі»? «памєхі»?), як і не «перешкоди» (для мене це, скоріш, «преграды», «препятствия», а не «помехи») . Перетворення очевидне: якщо мешать=мішати, то й помехи=поміхи, корінь той же.
Автор oveka
 - февраля 11, 2019, 23:16
Ні "помєха", ні "поміха" ніколи не чув. Просто такі місця, російська тут ні до чого, обходили люди викладаючи думку другими словами.
Щоб повикаблучуватись сороку називали сорікою. Не без того. А чутки про засилля суржику непомірно роздуті і роздмухані.
Автор Sandar
 - февраля 11, 2019, 22:16
Цитата: Python от февраля 11, 2019, 20:35
«поміхи», «слідуючий»
Мені здається, так говорили та писали тоді, коли хотіли виразитись правильно і не знали, як такі слова як "помеха", "следующий" перекласти українською. А в неформальній мові цих перетворень не робили і казали "помєха", "слєду'щий". В людей, котрі дуже мало взаємодіяли з російською мовою, могло бути "помеха" ([э]), а не "помєха", бо "мє" вони не могли вимовити в принципі, а переробляти на "мі" — то треба ше певне уявлення про російську і українську мови, які між ними розбіжності.
Автор Python
 - февраля 11, 2019, 20:35
Цитата: Sandar от февраля 11, 2019, 20:03
суржик — лєнь, дєд;
Що можна в українській, те можна і в суржику. Тому варіанти «дід», «лінь» у суржику можливі (але «лєнь», «дєд» у літературній українській — ні). У старіших варіантах суржику «є» після приголосних було рідко — як правило, русизми адаптувались до української фонетики, тому не лише «лінь» і «дід», а й «поміхи», «слідуючий» і т.п. — єкання в таких словах стало масовим десь аж у 90-х, до того це було лише в поодиноких винятках — як правило, в словах, запозичених з російської, що не мали повних аналогів в українській  (напр., Вєра, Свєта, Лєна, лєнточка).

Цитата: Суматранский тигр от февраля 11, 2019, 19:52
Часто чи зустрічаются в українському суржиці тверді приголосні перед звуком [е] в непозиченних словах???
Як правило, там чується тверда приголосна, як і в українській.
Автор Sandar
 - февраля 11, 2019, 20:03
Продублюйте питання російською, тому що Ваша українська поки що досить недосконала і важко зрозуміти, про що Ви питаєте.

українська — лінь, дід
суржик — лєнь, дєд; лень, дед — не існує (але існує прізвище Лень)
російська — лень, дед

"часото ли встречаются" = "чи часто зустрічаються". Не "часто чи зустрічаються", це неправильно і ні в якому суржику такого нема.

"в передаче, выходившей" = "в передачі, що виходила" або "в передачі, яка виходила", або "в передачі, котра виходила".

"выходить" = "виходити", не "віходити" ("віходити" це діалект, гуцульський і покутський, Івано-Франківська і Чернівецька області).

"заимствование" = "запозичення", не "позичення".
"незаимствованное слово" = "незапозичене слово", не "непозичене слово".
Автор From_Odessa
 - февраля 11, 2019, 19:55
Цитата: Суматранский тигр от февраля 11, 2019, 19:52
Часто чи зустрічаются
В украинском "чи" (=ли) стоит в начале предложения.