Цитата: DarkMax2 от января 2, 2019, 15:05ЦитироватьСадукея вже кілька місяців щось муляло в серці. Його непереборно вабили ці узвишшя. Особливо оте найвище, величезна полога майже всуціль поросла буками гора, в підніжжі якої ледь-ледь проглядалися темно-зелені плями кедрів. Проте мисливець з дня на день, з тижня на тиждень ходив околицями й лише здаля поглядав на манливе гірське громаддя. І щоразу ввечері після полювання, коли сидів десь у затишку коло ватри, неквапливо попиваючи з тиквяного бутлика міцнющу авранову настоянку й заїдаючи вяленими жабячими стегенцями разоми зі сухими кукурудзяними коржиками, твердо казав собі, що «завтра обовязково вирушу на ту букову гору», проте щоразу, коли наставав ранок й приходило те «завтра», щось перешкоджало йому. Та сьогодні він таки піде. Хай би там як, а таки добереться до узвишшя.http://ua-human.blogspot.com/2015/03/68.html
з тиквяної тикви
ЦитироватьСадукея вже кілька місяців щось муляло в серці. Його непереборно вабили ці узвишшя. Особливо оте найвище, величезна полога майже всуціль поросла буками гора, в підніжжі якої ледь-ледь проглядалися темно-зелені плями кедрів. Проте мисливець з дня на день, з тижня на тиждень ходив околицями й лише здаля поглядав на манливе гірське громаддя. І щоразу ввечері після полювання, коли сидів десь у затишку коло ватри, неквапливо попиваючи з тиквяного бутлика міцнющу авранову настоянку й заїдаючи вяленими жабячими стегенцями разоми зі сухими кукурудзяними коржиками, твердо казав собі, що «завтра обовязково вирушу на ту букову гору», проте щоразу, коли наставав ранок й приходило те «завтра», щось перешкоджало йому. Та сьогодні він таки піде. Хай би там як, а таки добереться до узвишшя.http://ua-human.blogspot.com/2015/03/68.html
Страница создана за 0.020 сек. Запросов: 20.