- Добро пожаловать на Лингвофорум.
Автор Sandar
- августа 4, 2017, 18:24Кілька місяців назад в фб радісно ділилося інфографікою від якогось солідного соціологічного закладу, яка свідчила, шо українську ідентичність має десь з 90 % (мінімум) населення (значний зріст) і шо українською говорять... ем, не помню який процент, але помню, шо дані інфографіки вказували на його зменшення. Процент української ідентичності зростає серед молоді і процент української мови знижується серед неї ж. Ну логічно — літні українці вмирають, а нові вже по-українськи не говорять.
Є ше така штука — молодь може мати нібито «антипутінські» погляди як модні і при цьому добре ставитися до Росії, російської поп культури, російської мови.
Шо буде коли Путін відійде і Росія дещо демократизується?
Є ше така штука — молодь може мати нібито «антипутінські» погляди як модні і при цьому добре ставитися до Росії, російської поп культури, російської мови.
Шо буде коли Путін відійде і Росія дещо демократизується?
Автор Pawlo
- августа 4, 2017, 17:17Хочеться сподіватись що ці опитування відбивають не лише політичні погляди людей але й реальну ситуацію. Бо на жаль досі часто доводиться зустрічатись з таким ганебним явищем як перехід україномовних на російських в публічних місцях чи інтернеті
Автор DarkMax2
- июня 15, 2016, 18:32Цитата: Pawlo от марта 6, 2013, 04:47В Україні почали більше розмовляти українською, російською – менше (дослідження)
В паралельній теми йшлося про суто внутрішньо мовні зміни що їх може зазнати українська у майбутньомук .
А які ваші прогнози щодо її майбутнього у нашому суспільстві? Збережеться нинішня ситуація, чи слідом за політичною відбудеться і мовна українізація великих міст центральної України, або можливо навпаки через остаточне відмирання села українська повністю стане надбання вузьких кіл інтелігенції?
Ну або щось середнє між цими варіантами або й взагалі щось чого я не передбачив?
ЦитироватьЗа останні кілька років частота вживання української мови збільшилася, російської – зменшилася. У питанні статусу мов відбулися серйозні зрушення в напрямі підвищення статусу української мови і зменшення – російської.
Про це свідчать дані дослідження Центру Разумкова.
Більшість (60%) громадян вважають рідною мовою українську, 15% – російську, 22% – і українську, і російську однаковою мірою, 2% респондентів вважають рідними інші мови. У 2006 р. українську мову як рідну відзначили 52% респондентів, російську – 31%, українську та російську рівною мірою – 16%, інші мови – 1%.
На Заході і в Центрі для більшості респондентів рідною мовою є українська (відповідно, 93% і 78%). На Півдні і Сході близькі частки респондентів називають рідними українську та дві мови рівною мірою (відповідно, 35% і 38%, та 37% і 34%). На Донбасі відносна більшість (40%) респондентів вважають рідною російську мову, дві мови – 34%, українську – 20%.
Вдома 44% респондентів розмовляють українською мовою, 5% – переважно українською. 13% опитаних розмовляють вдома російською мовою, 11% – переважно російською. 25% громадян спілкуються дома іноді українською, іноді – російською, 1,4% – іншими мовами.
У 2006 р. 39% опитаних вдома розмовляли українською мовою, 7% – переважно українською, 15% – іноді українською, іноді – російською, 28% – російською, 10% – переважно російською. Таким чином, і в домашньому спілкуванні спостерігається збільшення вжитку української мови та двох мов одночасно, зменшення – російської мови.
За даними дослідження, українська мова є престижною для преважної більшості жителів Заходу та більшості жителів Центру, тоді як на Донбасі для більшості престижною є російська мова, а на Півдні і Сході України для відносної більшості це питання не є актуальним.
Більшість (56%) респондентів вважають, що в Україні єдиною державною і офіційною мовою має бути українська, а російська мова та мови інших національних меншин можуть використовуватися на побутовому рівні.
На думку чверті (24%) опитаних, українська мова має бути державною, а російська – офіційною в деяких регіонах України. 14% респондентів виступають за дві державні мови – українську та російську. Варіанти, за яких російська мова має бути державною, а українська – офіційною в деяких регіонах, а також російської мови як державної та офіційної, підтримують, 1,4% та 1,1% опитаних, відповідно.
У 2005 р. лише 35% громадян виступали за єдину державну та офіційну мову – українську, з можливістю інших мов використовуватися на побутовому рівні.
Згідно з дослідженням, ідея державної двомовності на сьогодні значною мірою втратила популярність у всіх регіонах, насамперед, на Півдні і Сході України.
Як уже зазначали, згідно з даними, частка тих, хто вважає своєю рідною мовою українську серед учасників АТО більша, ніж серед не учасників.
Наведені дані отримані у результаті опитування, проведеного 11-23 грудня 2015 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 10 071 респондент віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 1%.
Центр Разумкова здійснює дослідження ідентичності громадян України починаючи з 2005 р.
Автор oveka
- мая 17, 2014, 15:39Яка завгодно мова - цілий світ.
Автор Sandar
- мая 17, 2014, 02:17Цитата: oveka от мая 16, 2014, 20:14Мова це не тільки мовці. Це багато чого іньшого.
Поки не вмре останній мовець.
Лише малих нецивілїзованих народів поширеність мови може бути оцінена чисельністю мовців. Ви вважаєте україньску мову мовою малого нецивілїзованого народа?
Автор oveka
- мая 16, 2014, 20:14Поки не вмре останній мовець.
Автор Sandar
- мая 16, 2014, 19:55Подумалось. Мова це цінності і риторика. Ефективність і естетика мови залежать від цінностей спільноти мовців і від досвіду риторики (тривалості, наприклад, ткого досвіду, його інтенсивності).
Якщо так, то в нашу епоху хороших перспектив у української мови нема.
Якщо так, то в нашу епоху хороших перспектив у української мови нема.
Автор Elischua
- мая 14, 2014, 21:19Цитата: Sandar от мая 14, 2014, 11:47Воно є выникло бо плѫтанѥм слѡв *съмѫт- (исмѫтък, исмѫта, исмѫтьн, исмѫтити тожє) – сѡ значенѥм «жаль», та *сѫмьн- (сѫмьнѣти~сѫмьнѣвати, сѫмьнѣв~сѫмьнѣнѥ) – нє знача «жаль» алє «нєпъвєнѡсть ѫ якомуси твьрџеньи». Пак почѧтък ѡт *сѫмьн- (дє *сѫ- є припона «купь, исполу», *мьн- є корень «думати, гадати, мьнѣти») бѣ пєрєроскладєн hеи корень «сѫм-» ис припоноѭ «-ьн», а при тому значенѥ на такъи новъи твар бѣ нєсєнє ис твара «съмѫт-» (сиречь: исмѫт-), а сам твар «съмѫт-(исмѫт-)» нѣ користан.Цитата: Elischua от мая 13, 2014, 23:39Чо покорч? Яка проблема з словом "сумно"?Цитата: engelseziekte от мая 13, 2014, 22:35Цитата: Swet_lana от мая 13, 2014, 22:22Де це я так розумно висловилась?! СУМно! Це ж треба так написать!У вас в оригіналі було «сумно», а «СУМно» — це такий жарт
А ищє тъи твар «сумно» ми рѣжеть очи, лѣплє исмѫтьно, або жє "жаль". ...алє нє /сумно/ - то є якъиси словєсьн покърч.
Автор Sandar
- мая 14, 2014, 11:47Цитата: Elischua от мая 13, 2014, 23:39Чо покорч? Яка проблема з словом "сумно"?Цитата: engelseziekte от мая 13, 2014, 22:35Цитата: Swet_lana от мая 13, 2014, 22:22Де це я так розумно висловилась?! СУМно! Це ж треба так написать!У вас в оригіналі було «сумно», а «СУМно» — це такий жарт
А ищє тъи твар «сумно» ми рѣжеть очи, лѣплє исмѫтьно, або жє "жаль". ...алє нє /сумно/ - то є якъиси словєсьн покърч.
Автор Elischua
- мая 13, 2014, 23:39Цитата: engelseziekte от мая 13, 2014, 22:35Цитата: Swet_lana от мая 13, 2014, 22:22Де це я так розумно висловилась?! СУМно! Це ж треба так написать!У вас в оригіналі було «сумно», а «СУМно» — це такий жарт
А ищє тъи твар «сумно» ми рѣжеть очи, лѣплє исмѫтьно, або жє "жаль". ...алє нє /сумно/ - то є якъиси словєсьн покърч.