ЦитироватьОБШАР, у, чол.
1. рідко. Певний простір, звичайно обмежений чим-небудь. Юрба з навісним лементом жене Пірцу, аж поки та зникає з заселеного обшару (Леся Українка, II, 1951, 102); Раз на рік приїздила.. поглянути.. на свій обшар двірський (Гнат Хоткевич, II, 1966, 304).
2. збірн., іст., зах. Селяни, які обслуговували панський двір і жили при ньому; двораки. О. Нестор, хоч жив у дворі, не належав до обшару (Іван Франко, VII, 1951, 178).
3. рідко. Те саме, що обсяг 2. Так широко розуміючи завдання й обшар праці «Гарту», .. ми виходили із розуміння конкретної обстановки в добу пролетарської диктатури (Василь Еллан, II, 1958, 153).
4. рідко. Те саме, що середовище. Герой Гончара гідний того, щоб його писати Людиною з великої літери.. Часто це мислитель, що задумується не тільки над власним життям і навколишнім обшаром, а й над проблемами, якими живе все мисляче людство (Радянське літературознавство, 4, 190Н, 531).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 605.
Страница создана за 0.019 сек. Запросов: 20.