- Добро пожаловать на Лингвофорум.
Автор benda
- июля 10, 2012, 22:00Цитата: Sirko от июля 10, 2012, 21:42
Для середнього роду паралельне вживання закінчення -ові радше виключення.Цитата: Граматика руської мовиВ 3-ім відм. одн. уживаєть ся вже также деколи закінченє мужеських іменників -ови: лихови=лиху, дитяткови, містови...Цитата: Синявський2. Навпаки, звичайне і нормальне закінчення для іменників ніякого роду -у (у твердих і мішаних іменниках) та -ю
(у м'яких): дереву, селу, дворищу, лицю, обличчю, знанню, підзамчю, подвір'ю і т. ін. і тільки зрідка -ов/ — головним чином у назвах живих істот на -ко: ягняткові, дитяткові, навіть і лихові, серцеві, сонцеві тощо.
В кожному випадку приклади підозріло однакові, мабуть ними все й обмежується...
Дійсно, скидається на те. Дякую Вам за лікнеп)
Автор Sirko
- июля 10, 2012, 21:42Для середнього роду паралельне вживання закінчення -ові радше виключення.
В кожному випадку приклади підозріло однакові, мабуть ними все й обмежується...
Цитата: Граматика руської мовиВ 3-ім відм. одн. уживаєть ся вже также деколи закінченє мужеських іменників -ови: лихови=лиху, дитяткови, містови...
Цитата: Синявський2. Навпаки, звичайне і нормальне закінчення для іменників ніякого роду -у (у твердих і мішаних іменниках) та -ю
(у м'яких): дереву, селу, дворищу, лицю, обличчю, знанню, підзамчю, подвір'ю і т. ін. і тільки зрідка -ов/ — головним чином у назвах живих істот на -ко: ягняткові, дитяткові, навіть і лихові, серцеві, сонцеві тощо.
В кожному випадку приклади підозріло однакові, мабуть ними все й обмежується...
Автор benda
- июля 10, 2012, 20:58Цитата: Sirko от июля 10, 2012, 20:53Цитата: benda от июля 10, 2012, 20:39
Щиро дякую за відповідь. Якби лишень Ви пояснили ще, що за деякі слова (див. повідомлення від 20:44), я був би вповні щасливий
Усі слова, окрім на -ов/-ів.
Ні, дивіться, будь ласка: у наведеному Вами правилі сучасного правопису в п. 2, б) позначено не лише -ов/-ів, а й -ин/-ін. Але що цікавить мене більше, так це п. 2, а) де йдеться про те, що
Цитата: Sirko от июля 10, 2012, 19:01От хотілося б дізнатися, як "вирахувати" оці деякі слова середнього роду?
2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м'якій групі) мають:
а) Іменники середн. роду: місту, селу, святу; прізвищу, знанню, знаряддю, обличчю, піддашшю, роздоріжжю; серцю, сонцю. У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві.
Автор benda
- июля 10, 2012, 20:39Цитата: Sirko от июля 10, 2012, 20:34Щиро дякую за відповідь. Якби лишень Ви пояснили ще, що за деякі слова (див. повідомлення від 20:44), я був би вповні щасливий
http://www.chdu.edu.ua/uploads/um/praci/92(105)/92-17.pdfЦитироватьВисвітлюючи нормативні аспекти сучасної української мови, Б. Антоненко-Давидович зауважує, що основними закінченнями в давальному відмінку однини є -ові (-еві, -єві).Цитата: Граматика руської мовиВідм. 3-ий одн. кінчить ся правильно на -ови (на Українї -ові). Окрім того подибуєть ся деколи, особливо під впливом церкви, закінченє -у, н. пр. Богу, духу (побіч Богови, духови). Однак закінченю -ови противлять ся іменники з ненаголошеним наростком -ов, -ів, і довші слова, закінчені на ненаголошене -ов, н. пр. Кракову, Києву, болиголову. Также і гнїв має 3-ий відм. гнїву).
Прим. Правильне тепер в 3-ім відм. закінченє -ови взяте від давних пнїв з коротким у у визвуку. Воно, можна сказати, зовсїм виперло закінченє у, уживане колись у пнїв з коротким о у визвуку, як більше характеристичне для сего відмінка. Звук і в -ові пояснюєть ся анальоґією до рибі.
Автор Sirko
- июля 10, 2012, 20:34http://www.chdu.edu.ua/uploads/um/praci/92(105)/92-17.pdf
ЦитироватьВисвітлюючи нормативні аспекти сучасної української мови, Б. Антоненко-Давидович зауважує, що основними закінченнями в давальному відмінку однини є -ові (-еві, -єві).
Цитата: Граматика руської мовиВідм. 3-ий одн. кінчить ся правильно на -ови (на Українї -ові). Окрім того подибуєть ся деколи, особливо під впливом церкви, закінченє -у, н. пр. Богу, духу (побіч Богови, духови). Однак закінченю -ови противлять ся іменники з ненаголошеним наростком -ов, -ів, і довші слова, закінчені на ненаголошене -ов, н. пр. Кракову, Києву, болиголову. Также і гнїв має 3-ий відм. гнїву).
Прим. Правильне тепер в 3-ім відм. закінченє -ови взяте від давних пнїв з коротким у у визвуку. Воно, можна сказати, зовсїм виперло закінченє у, уживане колись у пнїв з коротким о у визвуку, як більше характеристичне для сего відмінка. Звук і в -ові пояснюєть ся анальоґією до рибі.
Автор LUTS
- июля 10, 2012, 20:26Цитата: benda от июля 10, 2012, 20:23Практично ні. Принаймні згадати такого не можу.Цитата: LUTS от июля 10, 2012, 19:53Тобто для всіх іменників II відміни? А "-у/-ю" взагалі не вживається?
В нас в селах завжди -ові
Автор benda
- июля 10, 2012, 20:23Цитата: LUTS от июля 10, 2012, 19:53Тобто для всіх іменників II відміни? А "-у/-ю" взагалі не вживається?
В нас в селах завжди -ові
Автор LUTS
- июля 10, 2012, 19:53В нас в селах завжди -ові
Автор benda
- июля 10, 2012, 19:44Цитировать§ У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві.У мене ж було питання властиво з цього приводу: що це за "деякі" слова? За яким принципом дібрані?
Цитата: Python«Уникнення одноманітних відмінкових закінчень» — ІМНО, частково висмоктано з пальцяЯк жорстка вимога правопису - згоден, хоча, мушу визнати, особисто мені таке чергування навіть до вподоби з погляду милозвучності. Нічого не маю проти "-ові" як такого, але мені цікаво (нагадую другу частину запитання), наскільки давнім є це мовне явище?
Автор Python
- июля 10, 2012, 19:16Правило є правило, але описуване мовне явище настільки нерегулярне, що академікам, які намагаються описати правилами реальну картину мови, нескладно щось дописати від себе, а щось не взяти до уваги.
«Уникнення одноманітних відмінкових закінчень» — ІМНО, частково висмоктано з пальця, тоді як кореляцію між істотами/неістотами й -ові/-у взагалі оминули увагою (хоча там скоріш переважання того чи іншого закінчення, ніж чітка залежність).
«Уникнення одноманітних відмінкових закінчень» — ІМНО, частково висмоктано з пальця, тоді як кореляцію між істотами/неістотами й -ові/-у взагалі оминули увагою (хоча там скоріш переважання того чи іншого закінчення, ніж чітка залежність).