Імпет

[DarkMax2]

І́МПЕТ, у, чол., заст. Сильний натиск, раптовий порив; сила. Від заходу насувалася чорна хмара, душний вітер з імпетом бив об гори (Михайло Коцюбинський, I, 1947, 255); Пан Кшивокольський.. в першім імпеті міг хапнутися до шаблі (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 38);  * У порівняннях. І враз мов імпетом що кинуло Дениса назустріч невідомому чоловікові (Борис Грінченко, II, 1963, 254).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 21.Звідки така дивина? Яка етимологія?

[Lodur]

(wikt/ru) impetus#Латинский

[oveka]

У іспанців теж ímpetu.