Кубанская балачка

[Conservator]

до рэчы, памйатаю, як моя мама розповидала, як вона издыла в якуюсь кубанскую слободу зо своею однокурсныцэю з инстытута. там нэ могла говорыты мисцэвою, то пэрэйшла на литэратурну вукрайинську, а та воднокурсніця по-росийському шпарыла. так йийи (маму мою) мисцэви запытувалы - а чого цэ ты балакайеш, а наша (бо свою памйатали) говорить... и, тыпу, дэ моя мама навчылася "балакаты"

[DarkMax2]

Здається мені, що зараз таких балакучих у селі кубанському днем з вогнем не знайдеш.

[Conservator]

Здається мені, що зараз таких балакучих у селі кубанському днем з вогнем не знайдеш.

моя мама в инстытути в 1969-1973 роках навчалася, тоди шчэ булы

[hodzha]

Здається мені, що зараз таких балакучих у селі кубанському днем з вогнем не знайдеш.

пропоную ще раз згадати, як це було. до речі, теж в листопаді, 1932 року, вична память козакам:

На схід від кордонів України, на нижніх просторах Дону і по той бік Азовського моря, у рівнині, що простягається до калмицьких степів, лежали території, заселені переважно козаками та українськими селянами. Між першими були, зокрема, донські козаки — спільність російського походження, яка розвинула, проте, свій власний діалект. Недарма під час колективізації для так званих "двадцятип'ятитисячників" надрукували спеціальний "Донской словарь",— місцеве населення лише з великим зусиллям сприймало їхню мову.

На відміну від донських кубанські козаки походили з України. Вони були безпосередніми нащадками запорожців, які після ліквідації росіянами Січі 1775 року спочатку втекли на турецьку територію, але пізніше повернулися і переселилися на Кубань, ставши ядром Кубанського козацького війська, яке таким чином було законним спадкоємцем давньої республіки на порогах.

Кубанських козаків та українських селян, які переселилися на Кубань слідом за ними, разом з іншою людністю Північного Кавказу оцінювали на початку XX ст. числом 1305 тис., а перед революцією населення Кубані становило 2089 тис., з яких 1037 тис. були козаки.

У 1922—1923 рр. і у 1928 р. відбулися козацькі повстання. Взагалі боротьба за колективізацію проходила на цих теренах украй напружено. У листопаді 1929 р. тут було розквартировано значні військові з'єднання. На додаток до міліційних частин на Дону розмістилися 14-та Московська стрілецька дивізія та ще дві дивізії для підсилення військ Північно -кавказького округу.

Ми не маємо наміру знову описувати процес розкуркулення та колективізації у цих районах, хіба що зазначимо виняткову впертість опору та утримування досить високої пропорції одноосібних господарств аж до 1933 р. — попри найсуворіші заходи більшовиків. Зокрема, було депортовано велику кількість дорослого населення, а з числа молодих людей, мобілізованих на дорожні роботи, багато померло. Врешті-решт влада вдалася щодо козаків до терору голодом.

Козацький опір стримував упровадження голоду довше, ніж будь-де. Як висловився перший секретар Північне-Кавказького крайкому партії Б. Шеболдаєв, у 1932 р. "куркулі знову намагалися боротися з нами у питанні хліба, на цей раз використовуючи колгоспи як базу для своїх дій"; отже довелося відрядити "групу членів ЦК під проводом товариша Кагановича до нас, щоб допомогти нам виправити становище". Ця комісія з'явилася в Ростові на початку листопада 1932 р. Вона відразу зустрілася з членами Північно-Кавказького крайкому і призначила спеціальних уповноважених для кожної округи. 4 листопада горезвісний сталінський поплічник Шкирятов був ухвалений ЦК як голова комісії для чистки північно-кавказьких і особливо кубанських партійних організацій від "осіб, ворожих комунізмові, що проводять куркульський курс". А двома днями пізніше вийшла інструкція про проведення подібної чистки комсомолу.

12 листопада, доповідаючи про стан справ, Шеболдаєв зазначав, що, наприклад, голова одного з колгоспів, колишній червоний партизан, нагороджений орденом Червоної Зірки, приховав половину державного хліба,— і таких фактів були сотні. Це переважало особливо на Кубані, де окопалася, як він висловився, величезна кількість "білогвардійського охвістя". Зокрема, у станиці Полтавській, яка свого часу активно опиралася більшовицьким військам, дві третини селян все ще були одноосібниками.

Тепер, у грудні 1932 р., у Полтавській відбулося справжнє повстання, учасники якого вбивали співробітників ОДПУ та активістів; станиця перейшла під контроль повстанців, котрі відрядили свої ескадрони до сусідніх селищ із закликом приєднатися до них. Одначе вони робили це надто повільно, і владі вдалося сконцентрувати коло Полтавської переважаючі сили і після тяжких боїв знову взяти станицю у свої руки.

Начальник ОДПУ Кубаєв віддав наказ: через те що Полтавська опинилася в руках куркулів, депортувати все населення, за винятком кількох лояльних громадян. Із цією метою оголосили воєнний стан, а жителів попередили, що за будь-яке порушення наказів винуватці отримають "найвищу міру соціалістичної законності — розстріл": це стосувалося тих, хто "проводив агітацію, ширив провокаційні чутки, спричиняв паніку або плюндрував власність чи продукцію". Згодом до станиці наїхали російські поселенці, і її перейменували в "Красноармейскую".

Полтавська операція набула великого розголосу як "приклад для інших", але не єдиний приклад. Подібні акти було вчинено у станицях Уманській, Медведицькій, Мишатівській та іи. Повстанців великої станиці Лабинської судили в Армавирі, і багато дістали смертні вироки, хоча її мешканців в основному не висилали. Рой Медведєв зазначає, що населення 16 станиць повністю депортували на Крайню Північ загальним числом десь 200 тис. У деяких станицях (наприклад, Іванівській) депортували лише половину населення, одначе всі ці цифри стали частиною загальних даних, які вражають.

Один військовий розповідає про своє прибуття до станиці Брюховецької в Армавирському окрузі, яка перед тим мала 20 тис. населення. Як і в інших місцях, кілька місяців тому придушили спробу повстання й усіх уцілілих — чоловіків і жінок, дітей та інвалідів — депортували, за винятком якоїсь старої пари. На вулиці виріс бур'ян висотою з дерево, а зруйновані та покинуті хати ледь було видно. Він увійшов у дім: "За півхвилини, що я провів там, я побачив два людських трупи. Стара жінка сиділа на підлозі, і голова з сивим нечесаним волоссям упала їй на груди. Вона похилилася на ліжко, широко розставивши ноги. ЇЇ мертві руки схрещувалися на грудях. Вона вмерла саме так, віддавши Богові душу, і як хрестилася, так і застигла навіки. Чиясь жовта рука простяглася з ліжка і лежала на голові жінки. На ліжку виднілося тіло старого чоловіка в домотканій сорочці та штанях. Старі підошви ніг стирчали над краєм ліжка, і видно було, що ці ноги багато ходили по землі. Я не міг бачити обличчя чоловіка, воно було обернуте до стіни. З соромом мушу признатися, мені було справді страшно. Чомусь та рука, що лежала на голові старої, особливо потрясла мене. Можливо, в останньому зусиллі старий опустив руку на голову своєї мертвої жінки, і так вони обоє й померли. Коли це сталося — тиждень тому чи два?" Але все ж таки там була одна жива душа. Голий чоловік із довгим волоссям і бородою воював зі зграєю кішок під акацією за володіння мертвим голубом. Він збожеволів, але оповідач зміг поєднати в одне ціле його історію. Той був комуніст і голова місцевої сільради, але з початком колективізації розірвав свій партквиток і приєднався до повстанців, їх у більшості розстріляли, але йому вдалося заховатися в малярійних болотах поблизу річки Кубані. Його жінка та діти були серед депортованих. Чоловікові якось удалося пережити зиму, а тоді він повернувся до свого старого дому — останній мешканець того, що колись було великим і заможним селищем...

Наприкінці 1933 р. англійське посольство доповідало: "Козацький елемент переважно усунуто — чи то через смерть, чи то шляхом депортацій".

[Conservator]

http://www.edukuban.ru/library/kubanovedenie/uchebniki_kubanoved/

дэяки з цых кныжок почытав бы, цикаво, як яки факты прэдставляють.

[стэпняк]

Отвечу на русско-олбанском а то опять  запарят (типа ошибки делаешь). На моё мненние отличий не много: например пчти во всех глаголах балакаты, будуваты а не балакать, будувать; много слов переработанных из украинского орих а не горих, кукургуза а не кукурудза итд. часто имеется отсутсвие среднег рода - новая пальто, золота сэмэчка итд. Багато слов из чекеского или татарского кабав-шашлык, ирьян-кисляк с холодной водой, карбиж-кинжал итд. Ещё есть очень много слов  встречающихся только в болачке и донском гуторе, только у них окончания чуть други -  аналоговь в других языках я не нашёл. Может из каких древних осталось говорят же казаки от казаков ведутся.   

[Conservator]

например пчти во всех глаголах балакаты, будуваты а не балакать, будувать

в украинском обе формы есть, какая из них для балачки характерна?

орих а не горих

без протетического г- и в украинсокм во многих диалектах есть. этот приставной г- там недавно появился.

Ещё есть очень много слов  встречающихся только в болачке и донском гуторе, только у них окончания чуть други -  аналоговь в других языках я не нашёл.

примеры можно?

[hodzha]

Отвечу на русско-олбанском а то опять  запарят (типа ошибки делаешь). Может из каких древних осталось говорят же казаки от казаков ведутся.

панэ стэпняк, будь-ласка пышить и балакайтэ балачкою, нэ пиддавайтэсь на провокацийи. козак вы чы нэ козак. по можлывости вас пидтрымаю. 

[DarkMax2]

карбіж - делать засечки, карбувати - чеканить. Это украинское.
А окончание глаголов на -ти как раз литературно.

[Conservator]

карбіж - делать засечки,

это существительное, а не глагол, чеканка.

[hodzha]

это существительное, а не глагол, чеканка.

руськый инфинитыв тэж можна в дэякых выпадках розглядаты як существительное.

[DarkMax2]

карбіж - делать засечки,

это существительное, а не глагол, чеканка.

пердёж тоже существительное, процесс однако

[Conservator]

руськый инфинитыв тэж можна розглядаты як существительное.

пердёж тоже существительное.

отож, "одглагольнэ"

[hodzha]

руськый инфинитыв тэж можна розглядаты як существительное.

тоже существительное.

отож, "одглагольнэ"

инфинитыв и видповидный одглагольный имэннык в деякых выпадках можна розглядаты як схожи формы, напрыклад:

вчытыся - цэ цикаво (навчання цэ цикаво)
майстэрно карбуваты - складна справа (майстэрный карбунок, майстэрнэ карбування - складна справа)

[Python]

инфинитыв и видповидный одглагольный имэннык

Цэ нэ балачка.

[hodzha]

Цэ нэ балачка.

балачка. тилькы нэ факт шо кубанська. 

[Oleg Grom]

Але тоді як балачку від мови відрізняти?

Та т̆, по лінгвістычным осъблывостям-бля, думаю, ш̆ мъжлыво відрізныты балчку-бля від украінськоі мовы-бля та хохляче-тъhанрізькоі.

[стэпняк]

например пчти во всех глаголах балакаты, будуваты а не балакать, будувать

в украинском обе формы есть, какая из них для балачки характерна?

Бильшэ характэрна пэрша хворма. ____________________________________________________________

орих а не горих

без протетического г- и в украинсокм во многих диалектах есть. этот приставной г- там недавно появился.

Ещё есть очень много слов  встречающихся только в болачке и донском гуторе, только у них окончания чуть други -  аналоговь в других языках я не нашёл.

примеры можно?

Роботы було багато ны отвитыв  _зараз_ (до речи тэж можна додаты в спысок).
кубанська балачка \ донськый гутор (гомин)
шэмэтом, мирщи\ шеметом, мирщи- швыдко, скоро
чэкмар \ чекмарь - пастуший посох
таламбаш \ таламбаш - тамада, заводыла
зырить \ позирать - дывытысь, бачыты
ободняло \ ободняло - розпогодылось
каймак \ каймак - поквашэны и запэчэни вэршкы
застрымать \ застремить - трыматы
галдэрея \ галдерея - балкон навкруг хаты
бухмэт \ бухмет - баглай
арака, чэмэргэс \ арака, чемергес - самогон
ирьян \ айран - кысляк з холодной водой
упруг\упруг - робочый час вид роздыху до роздыху
торока \ торока - чэрэссэдэлна торба
кочет \ кочет - пивэнь....................................................... и дали

тилькы тэмный макс знову будэ говорыты шо чэкмар оцэ вид слова чэкаты (чэрэду)....... итд.

[hodzha]

Роботы було багато ны отвитыв  _зараз_ (до речи тэж можна додаты в спысок).
кубанська балачка \ донськый гутор (гомин)
шэмэтом, мирщи\ шеметом, мирщи- швыдко, скоро
чэкмар \ чекмарь - пастуший посох
таламбаш \ таламбаш - тамада, заводыла
зырить \ позирать - дывытысь, бачыты
ободняло \ ободняло - розпогодылось
каймак \ каймак - поквашэны и запэчэни вэршкы
застрымать \ застремить - трыматы
галдэрея \ галдерея - балкон навкруг хаты
бухмэт \ бухмет - баглай
арака, чэмэргэс \ арака, чемергес - самогон
ирьян \ айран - кысляк з холодной водой
упруг\упруг - робочый час вид роздыху до роздыху
торока \ торока - чэрэссэдэлна торба
кочет \ кочет - пивэнь....................................................... и дали

слова гомін, гутарити, мерщій, позирати, галерея, тороки, кочет - зустрічав в українській мові (частина можливо діалектна, але зустрічав). арак, айран, каймак, чекмар - швидше за все тюрко-козацькі (арак і айран ніби навіть є в казахській).

[стэпняк]

А ни хто нэ задумувався, можэ ци слова у вкраинськый прыйшлы вид козакив, инша частына оцэ тюркизмы з татарського и турэцького.

[hodzha]

А ни хто нэ задумувався, можэ ци слова у вкраинськый прыйшлы вид козакив, инша частына оцэ тюркизмы з татарського и турэцького.

що значыть пишлы вид козакив? украйинська - цэ и е одна з руськых, козачых мов. кожэн украйинэць - козак и нащадок козакив, хоч и нэ кожэн цэ вызнайе. Украинци - цэ козацькый нарид, тому украйинськи козакы = украйинци, а нэ якась окрэма група у йих склади. На видмину вид росиян, билорусив чы полякив - украйинци прямо вэдуть свою историю вид козакив, вильных людэй вильнойи праци, яки видоми тут пид циею назвою з XIII-XIV ст.

майжэ вси давни украйинськи козацьки докумэнты прямо про цэ говорять. напр. ось формулювання пэршойи европэйськойи констытуции нового часу, констытуции Пылыпа Орлыка:

коли та Московська держава численними винайденими способами намагалася надвередити і до решти зруйнувати військові права та вольності, які сама ж потвердила, і на народ вільний козацький, якого вона ніколи не завойовувала, накласти невільниче ярмо, тоді, скільки Запорозьке військо в тому терпіло, стільки вимушене було кров'ю та відвагою боронити цілість своїх прав та вольностей

[Conservator]

А ни хто нэ задумувався, можэ ци слова у вкраинськый прыйшлы вид козакив

ураховуючы тое, шчо вси ци слова спокийно соби в украйинський зустричаюцця (уси крим останних двох е в литэратурний мови, а аж нияк не диалэктах лышэ), и, головнэ, прысутни в усих захидных диалэктах, дэ контактив и з украинскькымы козакамы був минимум, не тое, шчо з кубанскымы, говорыты про запозычэння нэкорэктно.

узагали ж, кубанцям сучасным (яки займаюцця конструюванням нынишнёи кубанськои идэнтычносты), варто б запозычыты приклад русынив Закарпаття (йихни диалэкты набагато бильше видризяюцця вид укр. литэратурнои та усёго масыву украинскых диалэктив, ниж балачка). воны спокийно соби кажуть, шчо факт прыналэжносты закарпатскых диалэктив до украинскои мовы нияк нэ вплывае на тое, шчо русыны можуть свои диалэкты украинскои зробыты окрэмою литэратурною мовою, и головнэ - навить, колы б воны пысалы литэратурною украинською, цэ б нэ заважало им называты сэбэ окрэмым народом, бо прывязка народа до мовы - то дурныця и взагали нэактуальный пидхид.

[Conservator]

кожэн украйинэць - козак и нащадок козакив

яки видоми тут пид циею назвою з XIII-XIV ст.

пэрша згадка - 1492, тобто кинэць 15 столиття. и цэ взагали пэрша згадка козакив як "козакив".

пэршойи европэйськойи констытуции нового часу, констытуции Пылыпа Орлыка

[hodzha]

кожэн украйинэць - козак и нащадок козакив

що тут дывного? в XVI-XVII ст. покозачылося всэ насэлэння Украйины (цэ була на видповидь на спробу його понэволэння польською шляхтою). потим, писля входжэння до Росийськойи импэрии бильшости громадян юрыдычно заборонылы самоназыватыся козакамы, алэ воны просто так нэ видмовылыся вид своеи памяти - вси украйинськи селянськи повстання наступных периодив нэодминно включалы гасло - Мы - козакы, а також вымогу повэрнуты всим громадянам стари козачи свободы и вольности.  Творы того ж Шэвчэнка, про закрипачэный и прыгноблэный руськый козачый народ (слова украйинци вин майжэ нэ вжывав) сталы видоми у кожний хати, у кожному хутори, а його портрэт сэляны вишалы поряд зи святымы образамы, вызнаючы його внэсок у збэрэжэння народнойи памяти.

Украйинськи козакы булы дужэ ризни, досыть згадаты видомэ поривняння Шевченка и Кулиша:

Можна сказати, що це зійшовся низовий курінник, січовик із городовим козаком-кармазинником. А були справді вони представителі двох половин козаччини. Шевченко репрезентував собою правобережну козаччину, що після Андрусівського договору зосталась без старшини й опинилась під лядською кормигою, що втікала на Січ, а з Січі верталась у панські добра гайдамаками... Куліш походить з того козацтва, що радувало з царськими боярами, спорудило цареві Петру «Малоросійську колегію», помагало цариці Катерині писати «Наказ» і завести на Вкраїні училища замість старих бурс. Один учивсь історії просто від гайдамацьких ватажків, читав її з ураженого серця козацького, що рвалось і томилось у підданстві в козацького ворога ляха; другий дорозумувавсь української бувальщини від такого коліна, що з предку-віку не знало панщини, що стояло колись на узграниччі поруч із лицарями Лянцкоронськими, Претвичами, /120/ Вишневецькими, обороняючи Полуденну Русь, Литву і Польщу, а потім волею пішло обороняти Московщину.

[Conservator]

в XVI-XVII ст. покозачылося всэ насэлэння Украйины (цэ була на видповидь на спробу його понэволэння польською шляхтою)

и самэ тому за Хмльныцкого козакы грабувалы сильськэ насэлэння Галычыны й выриза́лы львивскых мишчан (сэрэд якых на той час одсоток полякив був достатнё малый насправди)