Украинский язык как антиукраинский элемент

[Ноэль]

так что некоторыми особенностями украинского языка Малышко, автор слов, пренебрег - не знаю, вынужденно ли или по своему выбору.

Это уже даже не смешно.

Ну, не пояснять же зрителям всего СССР, мол, украинцы обращаются к родителям на "Вы", и поэтому... Постепенное вытеснение обращения на "Вы" - это часть того же процесса, описанного Караванским.

[Ноэль]

раз-два-три-четыре-пять-шесть
1-2-3-4-5-6

Ой там на горі, (цык-цык)
ой там на крутій, (цык-цык)
ой там сиділи, (цык-цык)
двоє голубів... (цык-цык)

хотя в старом варианте строки длиннее и сложный размер.

Тут якраз старий варіант мені більш звичний

Старый вариант нормальный, на него надо равняться.

[Conservator]

Вариант с "мамо, не лай доню свою" явно советских времен.

знову про старе. немає жодних підстав так твердити.

повторюю. мій дід Іван Омелянович і моя баба Ганна Іванівна, 1910 і 1915 років народження відповідно, україномовні, своїх батьків називали на "ти". моя прабаба Векла Яківна, мати діда Івана, вона 1894 року народження, його в 16 народила, тоді це було звично на селі, своїх батьків Якова Амвросійовича та Катерину (не знаю по батькові) так само називала на "ти". щодо решти просто не маю надійних свідчень, тому не скажу. неукраїномовних серед цієї гілки роду не було нікого, усі - прості українські селяни, нинішня Кіровоградська область.

Ой, мИлий мій, зорЯ встає.
ВечІрня зІронька впаде
ПустИ мене, бо вже порА /
Проснеться мАтінка моЯ, / 2 раза

А тИ скажи такИй отвіт:
ЯкИй чудОвий білий свiт.
ВеснА іде, тепло несЕ,
Цвiтуть садИ, радІє все
ВеснА іде, любов несЕ,
Цвiтуть садИ, радІє все.

Доню моЯ, у чОму річ,
Де тИ блукАла цІлу ніч?
ЧомУ розплетена косА, /
А на очАх блищить сльозА? / 2 раза

Мамо моЯ, прийшлА пора,
А Я весела й молодА.
Я жИти хочу, я люблЮ, /
Мамо, не лАйте дОню свою

а нічого, що в усіх рядках, окрім ось цього з притягнутим за вуха "лайте", по вісім складів, а саме в цьому єдиному чомусь дев'ять?

це не тонічне, а силаботонічне віршування. звичайний чотиристопний ямб, просто з численними зсувами наголосів. більше за те, Ніна Матвієнко виразно наголошує односкладові слова, коли вони другі в стопі, що ще помітніше збільшує послідовність ямбу.

і з цього ямбу сам лише рядок із "лайте" випадає. один він.

[Ноэль]

Вариант с "мамо, не лай доню свою" явно советских времен.

знову про старе. немає жодних підстав так твердити.

повторюю. мій дід Іван Омелянович і моя баба Ганна Іванівна, 1910 і 1915 років народження відповідно, україномовні, своїх батьків називали на "ти". моя прабаба Векла Яківна, мати діда Івана, вона 1894 року народження, його в 16 народила, тоді це було звично на селі, своїх батьків Якова Амвросійовича та Катерину (не знаю по батькові) так само називала на "ти". щодо решти просто не маю надійних свідчень, тому не скажу. неукраїномовних серед цієї гілки роду не було нікого, усі - прості українські селяни, нинішня Кіровоградська область.

Ой, мИлий мій, зорЯ встає.
ВечІрня зІронька впаде
ПустИ мене, бо вже порА /
Проснеться мАтінка моЯ, / 2 раза

А тИ скажи такИй отвіт:
ЯкИй чудОвий білий свiт.
ВеснА іде, тепло несЕ,
Цвiтуть садИ, радІє все
ВеснА іде, любов несЕ,
Цвiтуть садИ, радІє все.

Доню моЯ, у чОму річ,
Де тИ блукАла цІлу ніч?
ЧомУ розплетена косА, /
А на очАх блищить сльозА? / 2 раза

Мамо моЯ, прийшлА пора,
А Я весела й молодА.
Я жИти хочу, я люблЮ, /
Мамо, не лАйте дОню свою

а нічого, що в усіх рядках, окрім ось цього з притягнутим за вуха "лайте", по вісім складів, а саме в цьому єдиному чомусь дев'ять?

У тонічному вірші допускаються і зайві склади, і збої наголосу. Ніна Матвієнко співає правильно.

[Conservator]

У тонічному вірші допускаються і зайві склади, і збої наголосу. Ніна Матвієнко співає правильно.

це силаботонічний, а не тонічний вірш. із єдиним збоєм (оцим додатковим складом у "лайте"), який псує все враження від ритміки твору. наче відро помиїв під кінець пісні, таке від нього враження.

якби це був тонічний вірш, таких вільностей із кількістю складів було б багато. тут він один, і зумовлений виключно бажанням когось із минулих виконавців твору прив'язати виконання до власного слововжитку щодо займенника "ви".

повторю свідомо непомічене Вами - "Ніна Матвієнко виразно наголошує односкладові слова, коли вони другі в стопі, що ще помітніше збільшує послідовність ямбу". так, вона в цьому випадку - окрім "лайте" - співає правильно. бо кількість збоїв у ямбі зменшує в рази таким чином. але це "лайте" потім псує все враження від її виконання.

[Ноэль]

У тонічному вірші допускаються і зайві склади, і збої наголосу. Ніна Матвієнко співає правильно.

це силаботонічний, а не тонічний вірш. із єдиним збоєм (оцим додатковим складом у "лайте"), який псує все враження від ритміки твору. наче відро помиїв під кінець пісні, таке від нього враження.

якби це був тонічний вірш, таких вільностей із кількістю складів було б багато. тут він один, і зумовлений виключно бажанням когось із минулих виконавців твору прив'язати виконання до власного слововжитку щодо займенника "ви".

повторю свідомо непомічене Вами - "Ніна Матвієнко виразно наголошує односкладові слова, коли вони другі в стопі, що ще помітніше збільшує послідовність ямбу". так, вона в цьому випадку - окрім "лайте" - співає правильно. бо кількість збоїв у ямбі зменшує в рази таким чином. але це "лайте" потім псує все враження від її виконання.

Авжеж, авжеж, така гарна силаботоніка, такі ж рівненькі рядочки...

1-2 строфа:

Ой, милий мій, зоря встає
-/-/ (цезура) -/-/

а 3-4 строфа:

Доню моя, у чому річ
/--/ (цезура) -/-/

[Ноэль]

У тонічному вірші допускаються і зайві склади, і збої наголосу. Ніна Матвієнко співає правильно.

це силаботонічний, а не тонічний вірш. із єдиним збоєм (оцим додатковим складом у "лайте"), який псує все враження від ритміки твору. наче відро помиїв під кінець пісні, таке від нього враження.

якби це був тонічний вірш, таких вільностей із кількістю складів було б багато. тут він один, і зумовлений виключно бажанням когось із минулих виконавців твору прив'язати виконання до власного слововжитку щодо займенника "ви".

повторю свідомо непомічене Вами - "Ніна Матвієнко виразно наголошує односкладові слова, коли вони другі в стопі, що ще помітніше збільшує послідовність ямбу". так, вона в цьому випадку - окрім "лайте" - співає правильно. бо кількість збоїв у ямбі зменшує в рази таким чином. але це "лайте" потім псує все враження від її виконання.

Нина Матвиенко использует для больше выразительности и переход в другие размеры, и игру акцентов, и много чего еще.

Размер же песни 6/4, а поскольку песни раньше сочинялись одновременно с текстом, за редким исключением, то учтем, как раставлены акценты в размере 6/4:

1-и 2-и 3-и 4-и 5-и 6-и

Акценты на 1 и 4 (он слабее, 1) и дают те самые два акцента в стихотворной строке, но благодаря тому, что размер 6/4 может восприниматься и как двудольный, возможны сдвиги акцентов в строке с сохранением их числа.

Также возможно начинать новую строку то с затакта ("ой, мИлий мій"), то с первой доли ("мАмо моя"). Н. Матвиенко поет "мамОмоЯ", максимально сглаживая ударения в словах, но можно петь и "МАмо моЯ". Во второй строке песни Н. Матвиенко единожды переходит в размер 5/4, но это средство выразительности, не более, как и ферматы в других местах.

[Elischua]

Забулися

Звідки Ви можете в Харкові знати, що забулось? 

ахаха, как с языка снял(и)

[Elischua]

Возможна и трехакцентная трактовка вторых строк стихотворения, напр.

ЯкИй чудОвий бІлий свiт.

Но при исполнении а-капелла певец сможет акцентировать интонационно только дважды.

А при исполнении в сопровождении уже сможет акцентировать интонационно не только дважды. 

[Lodur]

Вы бы хоть сперва погуглили, что ли...

Офтоп. Какая же всё-таки гениальная певица... Я раньше не слышал этой записи. Но как и от всего, что она поёт, прямо мурашки по коже.

[DarkMax2]

Забулися

Звідки Ви можете в Харкові знати, що забулось? 

ахаха, как с языка снял(и)

шовінюги 

[Ноэль]

Возможна и трехакцентная трактовка вторых строк стихотворения, напр.

ЯкИй чудОвий бІлий свiт.

Но при исполнении а-капелла певец сможет акцентировать интонационно только дважды.

А при исполнении в сопровождении уже сможет акцентировать интонационно не только дважды. 

Можно и так, как в самодеятельности поют: "Який чудо-о-овий бІлий свi-i-iт", но тогда явственно чувствуется плавный шарманочный ритм

БУМ-та-ТИ-та-ТИ-та, БУМ-та-ТИ-та-ТИ-та
БУМ- таа-тааа, БУМ- таа-тааа.

Когда сочинялась песня, это было модно, сейчас - нет, такого исполнения стараются избегать.

[Ноэль]

Вы бы хоть сперва погуглили, что ли...

Офтоп. Какая же всё-таки гениальная певица... Я раньше не слышал этой записи. Но как и от всего, что она поёт, прямо мурашки по коже.

Вот здесь послушайте, Н. Матвиенко и трио. Там попал в выдачу еще один вариант этой же песни, интересно послушать насколько большая разница.

[Conservator]

1-2 строфа:

Ой, милий мій, зоря встає
-/-/ (цезура) -/-/

а 3-4 строфа:

Доню моя, у чому річ
/--/ (цезура) -/-/

такі відхилення, як у цьому випадку - лише в одній стопі на рядок, до речі - є цілком нормальними для чотиристопного ямбу. цей вірш нічого спільного з тонічним віршуванням не має, Ви просто смішні речі кажете. узагалі, українські народні пісні та стилізовані під них авторські тексти усі ямбічні, чиста тоніка для них не властива за визначенням.

до речі, у випадку цих відхилень (коли в ямбічний рядок вставляється хореїчна стопа) Матвієнко їх помітно згладжує, в неї це "Доню" взагалі, як ніби в ньому немає наголосу, звучить.

БУМ-та-ТИ-та-ТИ-та, БУМ-та-ТИ-та-ТИ-та
БУМ- таа-тааа, БУМ- таа-тааа.

нічого не зрозумів. можна нормальною схемою дати?

[Ноэль]

нічого не зрозумів. можна нормальною схемою дати?

Картинок в інеті не знайшла. Схоже на цей ритм 6/8, але плавніше, повільніше.

Ну, допустимо, що пісня навіть у виконанні Н. Матвієнко для вас нічого не значить.

Я, до речі, питала чоловіка - він каже, що лише останнє перед ним покоління його родичів стало періодично нехтувати правилом звертатися до батьків на "Ви", це в комсомолі, мабуть, такого навчили. Але ж місцеві литвини, білоруси, які переселилися на південь України напочатку 19 ст. - всі й досі звертаються до батьків на "Ви". От мені цікаво, чи є таке на території Білорусі?

[Conservator]

Ну, допустимо, що пісня навіть у виконанні Н. Матвієнко для вас нічого не значить.

не "не значить", а навпаки - доводить, що в цій пісні "ви" - штучне пізнє явище.

це в комсомолі, мабуть, такого навчили

ага, звісно. мою прабабусю 1894 року народження теж у Комсомолі. активно він діяв наприкінці 19 століття, мабуть

[Elischua]

И всё таки... "Ah, vous dirai-je, maman".

А как у Островского Кабанов к Кабановой обращался: "Маменька, Вы её погубили, Вы, Вы, Вы."