«Дівча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився —
Та аж похилився...
Кому воно пиво носить?
Чому босе ходить?..
Боже сильний! Твоя сила
Та тобі ж і шкодить.»
Чи то зима була, чи батько Тарас був футфетишистом, чи слово «любе» або слово «босе» мали не ті значення, що у словнику?
Слово «любе» та слово «босе» мають ті само значення, по котрим я знаюсь.
А що, власне, нетак? Хіба що «лю́бий»/«лю́ба» дещо звузило значення — замініть на «любе» на «миле», і все стане на свої місця.
Зима, осінь, весна, чи просто відсутність взуття як ознака бідності — важко сказати, на загальний зміст це мало впливає.
Щоб «А я глянув, подивився —
Та аж похилився...» треба:
- або кохане дівча;
- або .....
Чому це не може бути просто глибоке співчуття через розуміння всієї трагічності життя милої дівчини?
А в чому трагедія?
Босоніж, коли саме це означало слово «босе», тоді ходили практично всі селянки незалежно від заможності.
Можливо «дівча» - не селянка?
Бігати за пивом до льоху, це ж не за водою до річки ходити
Спробував пошукати відповідь в інтернеті:
ЦитироватьПропонуємо фрагмент уроку «Теодицея в Шев-
ченковій творчості».
Проблема: Богозвинувачення й боговиправдання в
Шевченковій творчості.
Постановка проблеми.
Вступне слово. Вершинний у духовному плані рік
1860 Т. Шевченко розпочав мініатюрою «Дівча любе,
чорнобриве...». У ній, певно, найщільніше сконцентру-
валися ключові висновки поетових богошукань. Водночас цей восьмирядковий вірш — один із найбільш
неясних, закритих, герметичних текстів «Кобзаря» [5,
с. 85C130].
Коментоване читання поезії.
Дівча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився —
Та аж похилився...
Кому воно пиво носить?
Чому босе ходить?..
Боже сильний! Твоя сила
Та тобі ж і шкодить.
Випадкове вихоплення з життєвого потоку, здава-
лося б, цілком ординарної, «дрібної сцени» («Дівча лю-
бе, чорнобриве / Несло з льоху пиво») раптом викли-
кає в поетовій душі цілу бурю тужливоCгнівних емоцій
і філософськоCтеологічних осяянь: («А я глянув, поди-
вився — / Та аж похилився»). Але як розуміти останні,
ключові два рядки вірша? («Боже сильний! Твоя сила
/ Та тобі ж і шкодить»).
Пошук шляхів розв'язання.
1) Пояснення терміну «теодицея», спонукання до
аналізу фактів і явищ дійсності на основі суперечностей.
Бог є (відповідно до Книги Книг — Біблії):
1) усесильний;
2) уселюблячий.
Якщо Бог усесильний, то чому він допускає зло?
Значить, він не є вселюблячим.
Якщо Бог уселюблячий і допускає зло, значить, він
не є всесильним.
2) Пошук шляхів розв'язання в метатексті ШевC
ченкової творчості:
Завдання 1. На основі наведених рядків із поезії
Т. Шевченка сформулюйте гіпотези про ставлення по-
ета до Бога.
БЛОК I
А Бог хоч бачить, та мовчить,
Гріхам великим потурає. («Княжна»)
А може, й те ще... Ні, не знаю,
А так, здається... сам єси...
(Бо без Твоєї, Боже, волі
Ми б не нудились в раї голі).
А може, й Сам на небесі
Смієшся, батечку, над нами...
(«Якби ви знали, паничі...»)
Коли одпочити
Ляжеш, Боже утомлений?
І нам даси жити! («Кавказ»)
... бо немає
Господа на небі! («Сон»)
БЛОК II
Покарав
Його Господь за гріх великий. («Титарівна»)
...за гріхи
Карались Господом ляхи.
(«Москалева криниця», 1 ред.)
За грішнії, мабуть, діла
Караюсь я в оцій пустині...
(«І знов мені не привезла...»)
...отойді я
І лани, і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... («Заповіт»)
Гіпотеза 1 (на основі БЛОКУ I): Шевченко бунтує
проти Бога, засуджує його, навіть заперечує існування.
Гіпотеза 2 (на основі БЛОКУ II): Шевченко є глиC
боко віруючим, глибоке коріння зла вбачає в самій лю-
дині, прагне її оновлення на засадах любові та братер-
ства.
3) спонукання до попереднього узагальнення нових
фактів, порівняння їх із відомим та самостійного уза-
гальнення їх.
Завдання 2. На основі попереднього аналізу Шев-
ченкової теодицеї, притчі про скептика й вірника та
вислову М. Бердяєва зробіть висновок про поетове бо-
гозвинувачення та боговиправдання.
Відома давня притча про те, як скептик, випробо-
вуючи вірника, єхидно запитав його:
— Чи Бог може все?
— Так, — була відповідь.
— Тоді чи може він створити камінь, якого сам не
зможе підняти?
— А такий камінь Господь уже створив, — відповів
вірник. — Це — людина.
Розв'язання проблеми.
Господь створив людину вільною й за жодної умоC
ви не забирає в неї свободи. Бо тоді б людина втратила
навіть потенційну змогу бути поруч із Богом співтворC
цем світу, а перетворилася б лише на пасивне «твориC
во», що сліпо підкоряється інстинктам. Тому, поважаC
ючи свободу людини, Господь не перешкоджає їй чиC
нити зло, противитися Його волі, «образ Божий багном
сквернити» («І мертвим, і живим, і ненарожденC
ним...»).
33
Методика літератури
34
Методика літератури
Отже, виходимо на наскрізний та життєдайний
чинник віковічних традицій духовності — феномен
любові. І відповіддю на запитання «А ким я повинен
бути?» через осмислення граничної Шевченкової лю-
бові до людини стає не просто знання про високогу-
маністичний ідеал морального розуму, а творчо пере-
жита потреба розуму, «настояного на совісті», що є
найважливішим стратегічним ресурсом людства.
http://www.libr.dp.ua/text/Ukr mov2010_2_Donenko.pdf (http://www.libr.dp.ua/text/Ukr%20mov2010_2_Donenko.pdf)
:green: Всяке трапляється.
Зрозуміло, що Шевченко католик, але не настільки ж.
Є і таке бачення:
(https://elib.nlu.org.ua/files/Disk2//000000006066/jpg/0001.jpg)
Шевченко з його босоногим дитинством особливо чутливий до відсутності взуття чи взуття поганого.
(Google) "Шевченко (https://www.google.com.ua/search?source=hp&ei=yiwQX8zHCvDjrgTPjaGIDA&q=%22%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE+%D0%B7+%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B1%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BC+%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%22&oq=%22%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE+%D0%B7+%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D0%B1%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BC+%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%BC%22&gs_lcp=CgZwc3ktYWIQAzoFCAAQsQM6AggAUNQMWPA6YM5FaAJwAHgAgAGsAogBxgWSAQcyLjIuMC4xmAEAoAEBoAECqgEHZ3dzLXdperABAA&sclient=psy-ab&ved=0ahUKEwjM1L_7yNHqAhXwsYsKHc9GCMEQ4dUDCAY&uact=5)
Цитата: Олесь Бузина от
Не хватало только соответствующей компании, не раздражающей чрезмерным аристократизмом. Но за ней всегда можно было сходить в какое-нибудь из самых дешевых питейных заведений, где пиво разносила босая девка, подливая его прямо в бурлящий котел поэтического вдохновения:
Дiвча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився
Та аж похилився...
Кому воно пиво носить?
Да тебе же! Пить надо меньше и не будешь изумляться. А если не доволен, что она босая, так дай ей на лапти и не приставай к Богу с бессмысленными вопросами.
Цитата: Василь Пахаренко, професор Черкаського національного університету от
Уважні дослідники запропонували аж вісім різних пояснень цих рядків. І то не диво, бо в останні роки Т. Шевченко писав особливо глибокі й складні для сприймання твори. Так от що значить:
Боже сильний! Твоя сила
Та Тобі ж і шкодить.
,,Шкодить " - усічена форма від ,,шкодити" , тобто поет, мовляв, закликає Бога перешкоджати, не допускати відбуватися злу; сила Бога завдає шкоди Йому самому, компрометує, бо Він часто скеровує цю силу (кару) на безвинних (таких, як оце ,,дівча любе 44 ); краса
цього дівчати є одним з вособлень Божої сили, досконалости, але вона провокує лихі вчинки людей, відтак знову ж засвідчує
недосконалість світу і компрометує Творця; Бог часто дає Свою силу - обдаровує владою, багатством, благами недостойних (у даному разі тих, кому дівча пиво носить), а найдостойніших (таких, як оце дівча) обминає, кидає напризволяще, себто знову ж таки дискредитує Себе в очах скривджених і так далі.
Отже, згадані й інші прочитання тією чи тією мірою зводяться до богоборчого висновку чи наголошують на нерозумінні, неприйнятті Шевченком якихось граней Божого промислу. На мій же погляд, найвірогідніше, вірш має інший, теодицейний зміст, засвідчує найвищий ступінь розуміння поетом - творцем земним - Бога - Творця небесного, співчуття Йому.
Відома давня притча про те, як скептик, випробовуючи побожного співбесідника, єхидно запитав його: Чи Бог може все? Так, - була
відповідь. Тоді чи може він створити камінь, якого сам не зможе підняти? А такий камінь Господь уже створив, - відповів вірник. - Це - людина.
Напевне, про такий ,,камінь" ідеться і в цьому вірші. Господь створив людину вільною і за жодної умови не відбирає від неї свободи. Бо тоді б людина втратила навіть потенційну змогу бути поруч з Богом співтворцем світу, а перетворилася б лише на пасивне твориво, що сліпо підкоряється інстинктам. Це б означало вселенську катастрофу, крах найґрандіознішого проекту під назвою ,,Людина". Крах насамперед для нас, але також і для Творця. Адже саме і тільки ,,у творчому акті духу" остаточно розкривається, самореалізується Бог. ,,Бог з людиною і світом є більше, аніж Бог без людини і світу. Людина і світ є збагачення божественного життя", - казав свого часу великий мислитель Микола Бердяєв.
Тому, поважаючи свободу людини, Господь не перешкоджає їй чинити зло, противитися Його волі, ,,образ Божий багном сквернити" (,,Посланіє 44 ). Хоча, як і всякий люблячий батько, тяжко страждає, терплячи цю ганьбу й непотрібні муки нерозумних дітей своїх. Цю істину відкриває нам і Т. Шевченко - саме і лише людина може докорінно змінити Всесвіт, повернути йому гармонію й світло Господньої істини.
Цитата: Zavada от июля 16, 2020, 13:30
Цитата: Олесь Бузина от
Не хватало только соответствующей компании, не раздражающей чрезмерным аристократизмом. Но за ней всегда можно было сходить в какое-нибудь из самых дешевых питейных заведений, где пиво разносила босая девка, подливая его прямо в бурлящий котел поэтического вдохновения:
Дiвча любе, чорнобриве
Несло з льоху пиво.
А я глянув, подивився
Та аж похилився...
Кому воно пиво носить?
Да тебе же! Пить надо меньше и не будешь изумляться. А если не доволен, что она босая, так дай ей на лапти и не приставай к Богу с бессмысленными вопросами.
А де можна почитати про :green: полове дівча?
Бо я останнім часом читаю переважно тендери, і мене вже почали торкати гумові киянки.
Цитата: Волод от июля 16, 2020, 13:56
А де можна почитати про :green: полове дівча?
Мабуть, у трактирах прислуговували лише чоловіки.
Появление в ресторанах женщины с подносом было своеобразной революцией в сфере услуг.
(Google) "Появление (https://www.google.com/search?as_q=%22%D0%9F%D0%BE%D1%8F%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5+%D0%B2+%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%85+%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%89%D0%B8%D0%BD%D1%8B+%D1%81+%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%BC%22&as_epq=&as_oq=&as_eq=&as_nlo=&as_nhi=&lr=&cr=&as_qdr=all&as_sitesearch=&as_occt=any&safe=images&as_filetype=&tbs=)
А у трактирах (дешевеньких ресторанах) жінки, мабуть, і після цієї "революції" не прислуговували.
Більше подібне на те, що її за пивом послали.
І дивно що боса таки за пивом пішла і принесла.
Бо традиційно жінки за алкоголь дуже воювали з чоловіками, особливо бідні.
А тут сама несе. І не якась там задрипана пиячка, а цілком нормальна.
Цитата: R от июля 16, 2020, 15:42
.............
І дивно що боса
................
Що дивного у тому, що босоніж пішла?
Цитата: Волод от июля 16, 2020, 15:46
Що дивного у тому, що босоніж пішла?
Понесла гроші пропивати, а грошей зайвих явно видно що нема.
Цитата: R от июля 16, 2020, 16:07
Цитата: Волод от июля 16, 2020, 15:46
Що дивного у тому, що босоніж пішла?
Понесла гроші пропивати, а грошей зайвих явно видно що нема.
І це так подіяло на Тараса, який в цей час вже теж зловживав, що він похилився?
Він босий не ходив.
Не багато таких дівчат для яких пиво дорожче за зовнішній вигляд.
А де дія вірша відбувалася — на Україні чи в Пітері? Якщо для нашого відносно теплого клімату ходити босоніж було нормою, то на великоруських і фінських землях такої культури босоногості, здається, не було — надто вже холодно.
Коли прийняти, що слово «чорноброва» вказує на етнічну приналежність, то Санкт-Петербург стає малоймовірним.
Перепрошую: «чорнобриве».
Якщо врахувати, що місто козаки будували (і деякі, можливо, там і осіли), та й, зрештою, сам Шевченко там якось опинився й подекуди земляків своїх зустрічав, абсолютна расова чистота російської столиці — далеко не факт. Столиці взагалі тяжіють до мішаного населення з різних регіонів країни. З транспортом тоді було складніше, звичайно.
Справа не у расовій чистоті, а в національному одязі.
Карі очі і чорні брові - це колір запасок і т.п. Аналогічно «синеглазки», «синебровки» - це в'ятичі, жінки яких носили поньови синього кольору.
:green: Чи знав про це Тарас, чи знаю тільки я?
Традиційний одяг, звичайно, могли підбирати під колір очей, типовий для того чи іншого регіону (модниці й зараз так роблять, підбираючи під свій колір). Проте, навряд чи це аж настільки плуталось, щоб бачити якусь запаску (називаючи її очима й бровами), присвячувати їй пісні та вірші, й не бачити власне очей. У темних окулярах тоді ще не ходили, запаски й спідниці формату міні тоді ще не винайшли, щоб аж так на них задивлятися. Хіба що на ноги, особливо якщо вони босі (ну а що робити, як нічого іншого не показують — для тих часів це було приблизно таке ж видовище, як зараз груди) — ні, звісно, могло бути як у тому анекдоті «дівчино, у вас такі великі... очі», але для твору в більш-менш серйозній тональності це якось тупо.
Цитата: Python от июля 17, 2020, 10:19
.......... Хіба що на ноги, особливо якщо вони босі (ну а що робити, як нічого іншого не показують — для тих часів це було приблизно таке ж видовище, як зараз груди) — ні, звісно, могло бути як у тому анекдоті «дівчино, у вас такі великі... очі», але для твору в більш-менш серйозній тональності це якось тупо.
А я все думав: нащо парижанці робити такі світлини?
(https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn%3AANd9GcQOgCym3sFtxfeiRohgIk6Q5Ea_nf5435hRgg&usqp=CAU)
(https://static1.iod.media/storage/articles/blocks/images/1574329291_29679_629eeb4b37dac350.jpg)
Не всі знають що ровів для відведення дощової води не було.
Вода не стікала і скрізь суцільне болото.
Біля кожної хати баюра з водою. Деколи навіть з рибою. Баюра воду трохи стягувала і безпосередньо до хати болото не доходило.
Хату будували на горбочку.
Чоботи типу чіжми. Ніяких шнурівок, застібок. Високі суцільні халяви, онучі.
Ще живі люди які то все памятають.
А босими по такому болоті ходили тільки бідні.
Взуття без високих халяв було можливе тільки у великих містах, де організували стікання води і бруківка.
Цитата: R от июля 17, 2020, 11:44
Баюра воду трохи стягувала і безпосередньо до хати болото не доходило.
Хату будували на горбочку.
Чоботи типу чіжми. Ніяких шнурівок, застібок. Високі суцільні халяви, онучі.
.....
А потім на гору до хати не усі доходили.
(https://ic.pics.livejournal.com/the_morning_spb/75064462/1976528/1976528_original.jpg)
Ось ще картини з чоботами.
(https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn%3AANd9GcTMPlOMFYgM730hB-A6PRCPtDjLkmmPKNCsDA&usqp=CAU)
(https://i.ytimg.com/vi/MmVONQ5WAro/hqdefault.jpg)
Цитата: Python от июля 17, 2020, 10:19
Традиційний одяг, звичайно, могли підбирати під колір очей, типовий для того чи іншого регіону (модниці й зараз так роблять, підбираючи під свій колір). Проте, навряд чи це аж настільки плуталось, щоб бачити якусь запаску (називаючи її очима й бровами), присвячувати їй пісні та вірші, й не бачити власне очей. У темних окулярах тоді ще не ходили, запаски й спідниці формату міні тоді ще не винайшли, щоб аж так на них задивлятися. Хіба що на ноги, особливо якщо вони босі (ну а що робити, як нічого іншого не показують — для тих часів це було приблизно таке ж видовище, як зараз груди) — ні, звісно, могло бути як у тому анекдоті «дівчино, у вас такі великі... очі», але для твору в більш-менш серйозній тональності це якось тупо.
ЦитироватьЗнаковая информация Лексическое выражение
Этническая принадлежность Цвет поневы: синеглазка, синебровка, синетка, черноглазка.
Социальный статус Оппозиции: понёва «одежда замужней женщины» -сарафан, юбка «девичья одежда» Покромка «пояс замужней женщины» - девчий пояс «пояс девушки»
Возраст Оппозиция частоклетка, голоклетка, дурочка «понёвы молодых женщин» - посигушка, понева старушечья в полоску «поневы пожилых женщин»; заметка «украшение молодых женщин, которое они носили до рождения первого ребенка»
https://www.dissercat.com/content/naimenovaniya-odezhdy-v-russkikh-govorakh-voronezhskoi-oblasti-etnolingvisticheskii-i-arealn
Ну добре, десь у російських регіонах подібні назви застосовувались до одягу (що, в випадку синьобровки, доволі очікувано — для людських брів таке забарвлення нетипове). А що відомо про чорнобривий-кароокий український одяг (бажано на рівні цитат, де чітко видно, що це саме одяг, а не чиєсь обличчя, напр., «вдягла вона свою чорнобриву-карооку запаску та й побігла боса через баюру»)? Якщо назва пов'язана з візерунком на одязі, то, наприклад, плахта взагалі в клітинку.
Цитата: Python от июля 17, 2020, 14:33
Ну добре, десь у російських регіонах подібні назви застосовувались до одягу ...
Ось так віддали Слобідську Україну ..... :'(
Цитата: Python от июля 17, 2020, 14:33
Ну добре, десь у російських регіонах подібні назви застосовувались до одягу (що, в випадку синьобровки, доволі очікувано — для людських брів таке забарвлення нетипове). А що відомо про чорнобривий-кароокий український одяг (бажано на рівні цитат, де чітко видно, що це саме одяг, а не чиєсь обличчя, напр., «вдягла вона свою чорнобриву-карооку запаску та й побігла боса через баюру»)?
Ви вважаєте, що батько Тарас дозволяв білявкам та рудим кохатися з москалями?
ЦитироватьКохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
А чий це батько? Це що, не про Кобзаря?
Цитата: Волод от июля 17, 2020, 15:26
Ви вважаєте, що батько Тарас дозволяв білявкам та рудим кохатися з москалями?
ЦитироватьКохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Білявки, щоб аж і брови були білі, для України доволі нетипові.
Ще раз: де тут згадується
ОДЯГ?
Цитата: Python от июля 17, 2020, 16:31
Цитата: Волод от июля 17, 2020, 15:26
Ви вважаєте, що батько Тарас дозволяв білявкам та рудим кохатися з москалями?
ЦитироватьКохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Білявки, щоб аж і брови були білі, для України доволі нетипові.
Ще раз: де тут згадується ОДЯГ?
А де згадується
ОДЯГ в чорнобривих? :-\
А де чорнобривий та кароокий одяг узагалі згадується, крім цієї теми?
Про брови не знаю, а традиційно в піснях згадуються чорні очі.
Інші практично не згадуються.
І кара то тюркське слово, яке первинно означало чорний.
https://ar.culture.ru/ru/subject/kukla-v-bogucharskom-kostyume
Цитата: Python от июля 16, 2020, 22:18
А де дія вірша відбувалася — на Україні чи в Пітері? Якщо для нашого відносно теплого клімату ходити босоніж було нормою, то на великоруських і фінських землях такої культури босоногості, здається, не було — надто вже холодно.
ЦитироватьГордостью каждого ижора были кожаные сапоги высотой до колена. Их берегли для особых случаев, предпочитая летом ходить босиком
https://uzan2.wordpress.com/библиотека/ижорцы/ (https://uzan2.wordpress.com/%D0%B1%D0%B8%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B0/%D0%B8%D0%B6%D0%BE%D1%80%D1%86%D1%8B/)
https://cyberleninka.ru/article/n/otrazhenie-etnokulturnyh-protsessov-v-naimenovaniyah-ryazanskoy-ponevy
Я розглянув гіпотезу про те, що «карі очі» можуть не мати відношення до кольору запаски.
:green: Тепер запитую себе: «Якого кольору очі у кари?»
А як це в називному відмінку буде? Якщо «кара», то «очі (кого?) кари» — не підходить (ну або це не родовий, а давальний, але «очі (кому?) карі» незовсім зрозуміло з точки зору семантики).
Якщо ж вважати що «карі» й «карії» — це родовий відмінок іменника І відміни, то в називному, відповідно, «каря» та «карія» :)
Бажаю дотягнути до «кори», незважаючи на фонетичні закони.
Тоді:
ЦитироватьЧорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні, як день!
Ой очі, очі, очі дівочі
Як російське «заяц косой».
А якщо дотягти «карі» до ворони, ось тоді буде картина олійною фарбою (сині очі).
Побачивши таке, можна і похилитись.
ЦитироватьРосійський письменник І. С. Тургенєв, який був прихильний до української культури, багато разів зустрічався з Тарасом Шевченком та написав спогади про нього[4], залишив таку характеристику Лікери Полусмак[5]:
«У госпожи Кар[ташев]ской находилась в услужении девушка малороссиянка, по имени Лукерья; существо молодое, свежее, несколько грубое, не слишком красивое, но по-своему привлекательное, с чудесными белокурыми волосами и той не то горделивой, не то спокойной осанкой, которая свойственна её племени...»
В піснях не ті очі які реально є, а які вважаються ідеалом.
Цитата: R от июля 17, 2020, 19:26
Про брови не знаю, а традиційно в піснях згадуються чорні очі.
................
Перелік пісень.
Цитата: Волод от июля 30, 2020, 09:18
Перелік пісень.
Найбільш красномовний такий текст:
Кед тя бдут чепчити пызрі до повали
Жебы твої дїти чорны очи мали, час 7:52
А пісень є дуже багато.
Цитата: R от июля 30, 2020, 11:20
Найбільш красномовний такий текст:
Кед тя бдут чепчити пызрі до повали
Жебы твої дїти чорны очи мали
Якщо «пызрі» — це носії генів чорноокості, то прояв цієї ознаки в дітей пояснюється її домінантністю. (Без розуміння діалекту звучить якось недобре).
Корінь зір. Позирати.
Ікавізм. "О" переходить в "и", потім "и" переходить в "ы".
:green: Шевченко з бойків, а не з лемків.
Якщо не помиляюсь, бойкам властива світла пігментація. Тому, мабуть, «чорні очі» — це не про них.
Цікава ілюстрація.
Співають про чорні очі. І спеціально зробили анімацію. З зеними очима.
900 тисяч переглядів, а ніхто не звернув увагу.
Реально чорні очі тільки у азіатів поширені.
У японців, циганів.
Або чорні очі вважались ідеалом, або там первинно були не чорні, а чарні.
Від слова чари.
ЦитироватьКарий, -а, -е. 1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Шевч. 131. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі? Шевч. 40. 2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Федьк. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Грин. III. 565. Ум. каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами. Чуб.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/22293-karyj.html#show_point
А який колір «карій»? :green:
Карий кінь то кінь вороний. В польській мові так.
Я вже писав, дуже подібне на тюркізм.
Я не про «карий» питав , а про «карій».
Цитата: Волод от июля 30, 2020, 15:32
Я не про «карий» питав , а про «карій».
Рос. «карий» у дореволюційній орфографії писалось «карій».
Можливо і орфографія винна. Але коли все так просто, то чому «карий кінь» - «вороной кінь»,
а «карі очі» - «карі очі» і ніяких більш пояснень.
Треба сказати що вороний кінь також дуже часто згадується в піснях.
Хоча реально їх зовсім мало
А тим більше з сивою гривою.
Цитата: Волод от июля 30, 2020, 16:16
Можливо і орфографія винна. Але коли все так просто, то чому «карий кінь» - «вороной кінь»,
а «карі очі» - «карі очі» і ніяких більш пояснень.
Там не тільки орфографія, а й мова. Словник Грінченка якою мовою написано? Слова — українські, приклади вживання — українські, тлумачення — російською (причому, в орфографії, що була тоді нормативною). Укр. «карий кінь» відповідало російському «вороной конь» («карий конь» у російській або не вживалось, або мало інше значення). Укр. «карі очі» відповідає російському «карие глаза» (не «карые» — такого слова в російській нема. Ну і див вище: в російській дореволюційній орфографії И замінювалось на І перед голосними та Й, тому в тлумаченні ми бачимо дореволюц. рос. «карій» замість сучасн. рос. «карий»).
Коли «карий» від тюрків і позначае «чорний», а карий кінь –це вороний кінь, то незрозуміло чому «карі очі» відійшли від чорно чи вороного кольору?
На безриб'ї і рак риба.
Чорними як смола очі, мабуть, і не бувають. В українців — тим більше. Слово «коричневий» — пізнє, «брунатний» — схоже, що теж. А темно пігментовані очі назвати ж якось треба (при тому, що вони й не чорні) — ось менш зрозуміле слово в цій ролі й прижилося.