Лингвофорум

Цитата: Wolliger Mensch от апреля  4, 2021, 15:09
образование боягуз также не соответствует древним словообразовательным моделями (основа инфинитива боя- сохранена в составном слове).

А каким словообразовательным моделям это слово вообще соответствует? Что-то ничего подобного в голову не приходит.

Цитата: Drundia от апреля  4, 2021, 14:45
Не вижу намёка. зств/зтв дела не меняют.

Меняют. Там нет опрощения, это активное словообразование, а значит — либо недавнее по времени, либо рекомпонированное.

Цитата: Drundia от апреля  4, 2021, 14:45
Великолепно! А можно подробнее?

Что именно там вам не ясно? В словах на -ложьство после ж был ь, по исчезновении которого предшествующий о должен был > ō >> і, этого в этих слова нет (а в рожьствѣ есть), что показывает их позднее происхождение в украинском. Слова волоцюга в древнерусском не было (чередования к → ц перед суффиксом -уга не было), образование боягуз также не соответствует древним словообразовательным моделями (основа инфинитива боя- сохранена в составном слове).

Цитата: Wolliger Mensch от апреля  4, 2021, 07:08
Первое слово вообще пишется харцизство, что жирно намекает

Не вижу намёка. зств/зтв дела не меняют.

Цитата: Wolliger Mensch от апреля  4, 2021, 07:08
убозтво, мужолозтво, скотолозтво — поздние заимствования из церковнославянского (нет і в новом закрытом слоге), боягузтво, волоцюзтво — поздние разговорные образования, что видно по морфологии исходных существительных.

Великолепно! А можно подробнее?

Мабуть, весна не настільки впливала на укладачів правописів, щоб це відобразилось на письмі

А чому піст не пізд?

Цитата: Paul Berg от апреля  3, 2021, 21:16

Цитата: Python от апреля  3, 2021, 15:45

На Галичині староукраїнська писемна традиція не зберіглась, бо більшість інтелігенції полонізувались, залишилось переважно греко-католицьке духовенство, а для них писемною мовою була церковнослов'янська. Тому там так легко закріпилась максимовичівка.

Проте, усною мовою духовенства була не церковнослов'янська. І та мова, яку вони активно використовували на письмі, а не лише пасивно читаючи біблійні тексти, була «церковнослов'янською» приблизно в такій же мірі, як була нею і російська. Тобто, так, церковнослов'янський елемент там, безумовно, проступав, і його було видно неозброєним оком — проте, це вже не мова біблійних текстів, а щось перехідне — так само, як літературна російська поєднувала в собі церковнослов'янський елемент і елемент усних великоруських діалектів, не будучи в чистому вигляді ні першим, ні другим. Навіть найупередженіші борці з язичієм не ототожнювали його з церковнослов'янською мовою. Активно володіти мертвою мовою — вже трохи заскладно навіть для пересічного представника духовенства, але й усний діалект у чистому вигляді сприймався як нелітературна мова — а отже, склалась певна традиція, як утримати баланс між ідеалом «високого» стилю та мовою простого люду, яка освічених людей реально оточувала. І, очевидно, галицьке духовенство не винаходило цю фактично вживану норму щоразу з нуля (інакше б у кожного попа було якесь своє індивідуальне «язичіє»),  а успадкувало від своїх попередників.

Потім, навіть у рамках чистої церковнослов'янської, галицьке духовенство спиралось не на російські норми її усного читання, а на свої власні місцеві. А саме це є важливим моментом: лексика може бути якою завгодно (старо-/церковнослов'янською, відображати місцевий діалект чи навіть жаргон, являти собою перехідний «середній стиль», бути русифікованою чи полонізованою, і т.п.), а спосіб перетворення між звуками та літерами лишатиметься тим же. Часто забувають, що правописна традиція стосується не лексичного складу мови, а, в першу чергу, способу її запису. У греко-католицьких священників не було ні московського начальства, яке б переучувало їх читати молитви на російський лад, ні польського начальства, яке могло б їх змусити читати кирилицю на польський лад (бо в польської взагалі інше письмо) — виходить, писемна традиція в них таки була місцевою, успадкованою в попередніх поколінь.

Цитата: Drundia от апреля  4, 2021, 04:59
Харцизтво, в(у)бозтво, мужолозтво, скотолозтво, боягузтво, волоцюзтво.

И где среди этих слов образования того же времени, что різдво? Первое слово вообще пишется харцизство, что жирно намекает, убозтво, мужолозтво, скотолозтво — поздние заимствования из церковнославянского (нет і в новом закрытом слоге), боягузтво, волоцюзтво — поздние разговорные образования, что видно по морфологии исходных существительных.

Цитата: Wolliger Mensch от апреля  3, 2021, 21:09
А именно?

Харцизтво, в(у)бозтво, мужолозтво, скотолозтво, боягузтво, волоцюзтво.

Цитата: Python от апреля  3, 2021, 15:45

На Галичині староукраїнська писемна традиція не зберіглась, бо більшість інтелігенції полонізувались, залишилось переважно греко-католицьке духовенство, а для них писемною мовою була церковнослов'янська. Тому там так легко закріпилась максимовичівка.