Лингвофорум

Здогадайтесь по першому читанню про що пісенька

Ой мій милий заболів,
Киселечку захотів.
Ой і рано-ранесенько,
Киселечку захотів.
А як я то, молода,
Нелінивая була,
Ой як пішла по селу
Добувати киселю.
Не добула киселю,
Та купила овса.

Приспів:
– Цить, милий, не вмирай,
Киселечку дожидай!
Не вмирай, не вмирай,
Ти надьожа моя!
Дожидай, дожидай,
Радость дорога моя!

І забрала овес
У запаску увесь.*

Та принесла той овес
Та додому увесь.

Ой посипала овес
На холодній печі.

Ох і сох той овес
Руський місяць увесь.

І забрала той овес
У запаску увесь.

Та пішла по селу
Добувати жорнів.

Не добула кам'яних,
Та й добула луб'яних.

Ізмолола той овес
На мучицю увесь.

Учинила кисіль
На шістнадцять неділь.

Учинила кисіль
У безодній діжі.

Уже кисіль кисне,
З милого дух тисне.

Ой як ішла по селу
Добувати сита.

Не добула сита,
Та добула борони.

Процідила вранці
На чотири пальці.

Приставила до печі,
Уже милий без речі.

Приспів

А вже кисіль клекотить,
З милого дух виходить.

Приспів

Поки кисіль ізкипів,
Уже милий одубів.

Якби дома була,
То я б вмерти не дала.

Я казала зранку:
– Бери, милий, дранку.

Тебе чорт же напер,
Та й у добрі – умер.

Якби була упала,
То б я й тую зняла.

Думаю, всі пам'ятають зі школи оцей вірш Пастернака Тут так само явно про секс.

Зимняя ночь

Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.

Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.

И падали два башмачка
Со стуком на пол.
И воск слезами с ночника
На платье капал.

И все терялось в снежной мгле
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.

Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.

DarkMax2, гарно.
У вас можливо вірши в голос читати, не зіпнувши ся. А те, що на початку теми - ні.

Цитата: Swet_lana от февраля  8, 2019, 16:32

Цитата: DarkMax2 от февраля  8, 2019, 11:39
Настільки цнотливий Ваш розум?

А ваш?

Сам таке писав

---

Про рудаву чародійку Трісс Мерігольд та відьмака Геральта.

---

То чистий мед, то не перга,
Нагідок гарних на вуста
Стікає з вогких пелюстків
Жовтогарячих кольорів.

Вона не чує тишини.
І в ній нема його вини,
Бо серце те вкрав чорний крук.
Тож тріск вогню єдиний звук.

Брунатні локи майорять,
Рудаві пасма аж бринять.
У вогнищі каштан горить,
Її кохання дляє мить.

---

Російською:

---

Чистейший мёд, а не перга,
Стекает Волку на уста
Обильно с влажных лепестков
Таких прекрасных ноготков.

Не скажет про любовь, молчит;
В камине пламя всё трещит.
Она не слышит тишины,
В которой нет его вины.

Сошёлся с рыжею лисой
На время честно волк седой,
Но не забудет он сирень,
Не променяет ночь на день.

Лисица знает и скорбит.
Пока каштан в огне горит,
Её любовь продляет миг,
Роняя громкий страстный вскрик.

Цитата: DarkMax2 от февраля  8, 2019, 11:39
Настільки цнотливий Ваш розум?

А ваш?

Цитата: Swet_lana от сентября 24, 2012, 19:22
Я спочатку розуміла цю поезію так. На головного героя і його кохану чатує якась небезпека в образі єдинорога. Що за єдиноріг - незрозуміло. Незрозумілості зростають від строфи до строфи, остання здається зовсім незрозумілою.

Настільки цнотливий Ваш розум? Там же відверте порево, як у Свічі горілій на столі.

Про смаки не сперечаються...

Цитата: Swet_lana от сентября 24, 2012, 22:00
Мені більше подобається таке:

Вночі ти входила в море –
Під місяця оком вовчим,
І море ставало деревом,
А ти – забороненим овочем.

нудливо солодкаво.

цей представник иншого боку барикади і куди живіші речі писав.

Мені більше подобається таке:

Вночі ти входила в море –
Під місяця оком вовчим,
І море ставало деревом,
А ти – забороненим овочем.

Я хвилю твою колихливу
До себе горнув, як галузь.
І бризками золотими,
Як листям, ти затулялась.

Та море, як мудра яблуня,
Само, нахилившись долі,
Поклало тебе коло мене
На кам'янім суходолі.

Довго над нами шуміла
Його потемніла крона.
Вкривала наш поцілунок
Пелюстка прозора й солона.

Swet_lana, з менш відверто політичного в Жадана є ось таке -

ЦитироватьПЛАСТУНКА N

Так відступало твоє дитинство –
ставився голос, губились друзі,
високо в небі міцно і стисло
висло життя, мов сережка у вусі.

Так ми жили – голосні й недолугі,
вплетені в часу стрічку трофейну,
блудні поборники буґі-вуґі,
скурвлені діти міцного портвейну.

Ти одягала військові боти,
бігла до школи – пенал, олівчик.
Все ще попереду – перші аборти,
татові джинси, мамин ліфчик.

Ще підіймало звивисту хвилю.
Срібна розгромлена клавіатура
ще формувала основи стилю –
так починалася контркультура.

З теплими гільзами "Біломору",
з ковдрами битих студентських акцій
так наполегливо рвався угору
змучений блюз твоїх менструацій.

Що нас єднало? Загоєні сварки
падали в ніч, як у воду весла.
Ми відкривались, творили шпарки.
Теплі вітри мимоволі занесли

смуток у душі, мов мед у соти.
Як ми трималися, Бога ради! –
попри усі божевільні гризоти,
попри задрочки радянської влади.

Цим і завершилось. Тлінь мажорна,
стишена хвиля, сутінь озерна.
Схиблений час розтинає, мов жорна,
спільного досвіду темні зерна.

Тільки я знаю – між гострого віття,
в перенасиченій біосфері
так лише варто вживати повітря,
так лише слід прочиняти двері.

Липне до уст почуття морфеми –
альтернативна прозора вода ця.
Те, що було, не розіб'єш на теми.
Так ми кохали. І нам – воздасться.