Різноманітні латиниці для східнослов'янських мов вже обговорюються в десятку тем. Але чому альтернативою кирилиці має бути лише латиниця?
Уявімо, що розвиток письма пішов іншим шляхом, і ознакою прогресу стала не фонетична точність запису, а логічний зв'язок між символом та поняттям, компактність письма, придатність для читання неписьменними чи малописьменними (що особливо актуально в наш час, коли люди, особливо діти, стали читати менше книг).
Ще в дитинстві я читав журнал «Малятко», де спеціально для дітей публікувались короткі історії, в яких частина слів замінювалась малюнками. Досить зручно для дошкільнят, які ще не навчилися читати з достатньою швидкістю. На жаль, більша частина журналу все ж друкувалась звичайною кирилицею, тому я, хоча й знав букви, здебільшого експлуатував для їх чатання батьків.
Роки минули — і що ж зміилось? Ми сидимо на форумах, де одним із засобів передачі думки є смайлики — мініатюрні зображення, з допомогою яких можна висловити як емоції, так і цілісні поняття. Спілкуючись в ICQ, я відчуваю нестачу скайпівського смайла, що махає рукою — це ж зручно, поставити один смайлик замість слова «привіт». На жаль, смайли ще не стали офіційною частиною письма, але, гадаю, це тимчасово.
Більшість наших думок однотипні: «привіт», «як справи?», «нормально», «що робиш?», «працюю», і т.п. Чи доцільно записувати кожне слово півдесятком літер — може, краще було б скоротити цілу фразу до одного символа?
Отже, які ідеографічні символи є найеобхіднішими в українській мові? Чи можливий повний перехід до логографічної системи? Що слід брати за основу українських логограм — китайські ієрогліфи, смайлики-«колобки», символи-зображення з журналу «Малятко»?..
Цитата: Python от сентября 10, 2010, 00:42
Більшість наших думок однотипні: «привіт», «як справи?», «нормально», «що робиш?», «працюю», і т.п. Чи доцільно записувати кожне слово півдесятком літер — може, краще було б скоротити цілу фразу до одного символа?
Može narazi obmežmosia smajlamy j podumajmo nad lipšym poznačenniam intonacij i pawz?
Цитата: Drundia от сентября 16, 2010, 12:17
Može narazi obmežmosia smajlamy j podumajmo nad lipšym poznačenniam intonacij i pawz?
Для пауз ніби розділові знаки існують.
Паузи й інтонації потрібні лише для запису поезії й пісень. За межами літературного мистецтва є протилежна тенденція — умовні знаки, скорочення, що ніяк не передають тонкощі звучання, зате зменшують час на написання слова. До речі, чи не слід вважати скорочення різновидом логографії?
Розділові знаки жахливо виконують свою функцію. Треба краще показувати логічні зв'язки між словами та функції слів.
Був у мене варіант логографічного письма (з домішкою логофонетичного), де речення записувалось у вигляді фігури людини з підметом у голові, присудком на руці і т.д. Порядок слів при цьому втрачався, але логічний зв'язок між ними зберігався.
Ні, ну не настільки ж сильно одразу.