Главное меню
Мы солидарны с Украиной. Узнайте здесь, как можно поддержать Украину.

[Український алфавіт і правила вимови]

Автор RawonaM, декабря 3, 2003, 19:48

0 Пользователи и 1 гость просматривают эту тему.

yuditsky

Обратите внимание на систему транскрипции
http://iling.nw.ru/pdf/liudi/sova/genesis/vvedenije.html?encoding=koi8-r
в которой есть знаки для глухих соответствий м, н и т.д., которые имеются в некоторых языках мира.
Best regards,
Alexey Yuditsky
Ben-Gurion University of the Negev
Department of Hebrew Language

Digamma

Ададо,

щодо українських прислів'їв та приказок...

Хочу зазначити, що українцям притаманий природний тонкий гумор, що відбивається як у піснях, так і в усіх шарах* української мови.

Скажімо, у кожній хаті зазвичай є "радиоточка" - те саме загальнодержавне радіо, що приймає один "правильний" канал. Так от, найбільш загальновживана народна назва того радіо - "брехунець". ;) Уявіть собі весь той здоровий скепсис з яким народ ставится до того каналу. А як же з гумором воно звучить: "Я вчора брехунець слухав - там Кучма виступав"! :D

Але повернемось до нашіх прислів'їв...
Я би наголосив, що провінційно вони можуть звучати лише у вимові неуків. Людина ж, що володіє мовою завжди застосує їх доречно. До того ж у реальній мові серед ідіом є дуже мало прямих відповідників.
І ще раз наголошу: найбільш притаманою українським ідіомам рисою є гумор.

Але до чого ці довгі балачки? Ну-мо подивимось...

рос. горбатого могила исправит
укр. горбатого виправить заступ та лопата
Це - прямий відповідник, але подивіться наскільки більш м'яким та глузливим є український варіант. Як хто не знає, то заступ - то рос. "кирка". Саме заступом та лопатою риють могили.

рос. нужен как собаке пятая нога
укр. потрібний як зайцеві бубон
НУ скажіть-но мені, нвіщо зайцю із бубоном бігати. :)

коли на долоні волосся виросте
Кажуть там, де росіяни говорять "когда рак на горе свистнет".

приший кобилі хвіст
Кажуть про щось абсолютно зайве та непотрібне. Ну і насправді, скажіть-но мені, нащо ж кобилі пришивати хвоста? ;)

обіцянка - цяцянка, а дурневі - радість
Кажуть про те, чого не збираються виконувати. Цяцянка - забавка, іграшка, щось, що майже нічого не коштує.

на городі бузина, а в Києві - дядька
Говорять, коли аргументи здаються непослідовними.

там йому і жаба цицьки дала
Кажуть, намагаючись показати, що хтось потрапив у зовсім скрутне становище (або, боронь Боже, загинув), особливо за якихось незвичних умов. Тут жартома обігрується те як ссавці вигодовують своїх малят молоком - уявіть-но собі де треба знаходитись, щоб "прикластися" до жабиної цицьки. ;)

____________________________________

Словничок:

шар = слой
ссавці = млекопитающие (дословно - "сосущие")
____________________________________

Ададо, а де ви мешкаєте, якщо то не є таємницею? (можна відповісти приватним повідомленням)
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

Digamma

Цитата: yudickyОбратите внимание на систему транскрипции
http://iling.nw.ru/pdf/liudi/sova/genesis/vvedenije.html?encoding=koi8-r
в которой есть знаки для глухих соответствий м, н и т.д., которые имеются в некоторых языках мира.

Большое спасибо!!!
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

adada

Цитата: Digamma
щодо українських прислів'їв та приказок...
Цитата: rawonamСорок разів бачив та сорок разів забував, а на цей раз спитав.
#коли на долоні волосся виросте
#обіцянка - цяцянка, а дурневі - радість
#там йому і жаба цицьки дала

Digamma:
Родіну - чи малу, чи велику - не сховаєш, живу і вже давно в місті Донецьку. Між іншим, точні географічні координати і деякі прикмети місця і часу в мене на сайтi. :)

З тих приказок, що Ви послали, суб'єктивно виділив три, причому другу, про обіцянки, я знав і готував.
І про сорок раз гарна!

Yitzik

Цитата: DigammaСкажем, я могу представить себе глухой л или р но смыслоразличающие глухие м и н представить тяжело - уж очень они похожи.

Фонематичне протиставлення глухих та дзвінких м та н існує, напр., у валлійській мові (Welsh, Cymraeg).
Paran Quenya ar quetin Esperanto!

RawonaM

Цитата: YitzikДля введення літери ґ існує сполучення клавіш AltGrey (Ctrl-Alt) + г.
Дякую, друже! А щодо апострофа, може теж знаєте?
І я не розумію, навіщо треба ё... Ну це ж Майкрософт... :)

Digamma

Цитата: YitzikДля введення літери ґ існує сполучення клавіш AltGrey (Ctrl-Alt) + г.

Дякую!
Тільки не зрозуміло, чому треба було ґ вивести на альтернативну розкладку, а на головній залишити ё (така собі загальновживана українська літера :D). Ну а за апостроф треба було б руки відірвати. :)

P.S. Є така ідея, що ё на українській клавіатурі конче необхідно для швидкого введення "ё-моё". Ну а куди ж без того? ;)
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

zvak

ну якщо хочете, можете поставити собi апостроф. це не дуже складно. видкрийте файл kbdur.kbd Wordpadom (тiльки ним) (не Notepadom i не Wordoм). знайдiть там ё на розкладцi та змiнить його на `. закрите файл, збережiть i все. або якщо хочете, я можу надiслати файл, правда у мене там ще i ґ замiсть слешу. сподiваюсь, про те, що копiю первiсного файлу треба зберегти ще десь, пояснювати не треба :).

zvak

Цитата: Digamma
Я так розумію, що у Донецьку вам буде важкувато це знайти, тож, якщо хочете, я можу придбати їх для вас у Києві (якщо вони ще є у продажу) та надіслати поштою, або передати як буде слушна нагода.

дякую, я в принципi навiдуюсь у Київ, тому у разi потреби знайду. та в принципi це й не горить менi. я просто думав, що це бiльш специфiчнi роботи, щось на зразок "Української фонологii" Шевельова.

Digamma

Звакові

Щодо правки файлів - то вже зроблено. :)

Мене дивує тут сам факт: чи то в Microsoft усі такі вже ледарі, що не могли хоча би подивитись нашу абетку? Навіщо ж лишати букву іншої мови, а нашу виносити на додаткову розкладку? Чи важко було подивитись, що апостроф, хоча в абетку і не входить, але є її невід'ємною частиною?! Дивно.



Стосовно книжок - так, вони є досить поширеними і не занадто академічними, але то не означає, що вони прості. :)

До речі, будете в нас у Києві - запрошую на каву або пиво, в залежності від уподобань.
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

andrewsiak

Цитата: DigammaА наведіть-но мені, будь ласка, глуху опозицію до [m] (рос. м), [n]. Я весь в очікуванні дива...
:D

В принципі, теоретично можна щось подібне уявити... От, наприклад, в американському варіанті аглійської мови є глуха опозиція до звука [w]: то є [hw], що вимовляється один звук "задування свічки" (у словах what, whistle, whether, while, etc.). А німецька мова має звук [ç] як глуху опозицію до [j].

До речі, літера ґ існує також і в білоруській мові (на тих самих засадах, що й в українській).

---
andrewsiak: Не пишіть два поста підряд, пишіть усе відразу, або редагуйте свій пост, якщо не пройшло багато часу.
Админ.
той ще ся не вродив, щоб усім догодив.

Lizard

Шановний Дигамо, так як там з українським наголосом? Чекаю на допомогу.
С уважением, Lizard.

Digamma

Цитата: LizardШановний Дигамо, так як там з українським наголосом? Чекаю на допомогу.

Лізарде, (до речі, так і кортить іноді жартівливо сказати "ящірко" ;) - тільки без образ, ОК?)

Перепрошую за те, що змусив Вас чекати, але гадаю, що Ви зрозумієте чому саме, тільки-но подивитесь на обсяг. :) Отже, наголос української...

Якихось чітких відповідностей між наголосом російської та наголосом української я не пригадую (чи то може мені просто бракує знань?), але можу навести деякі загальні тенденції щодо наголосу:


Іменник

1) Іменники у множині мають наголос переважно на закінченні:
лист - листи, син - сини, олівець - олівці, рушник - рушники, книжка - книжки, пісня - пісні, думка - думки,
але кінь - коні, корова - корови, переможець - переможці, дорога - дороги, голова - голови, село - села, сестра - сестри.

2) Іменники у родовому відмінку однини (кого? чого?) також мають наголос переважно на закінченні:
стіл - стола, кінь - коня, голова - голови, сестра - сестри, вода - води, трава - трави, село - села, вікно - вікна,
але шлях - шляху, берег - берега, ялинка - ялинки, сонце - сонця.

3) В іменниках із префіксами ви- та по- наголос падає переважно на префікс:
виняток, випадок, виписка, виклик, вискочка,
але вимова, видавництво, вирощування (переважно винятками є віддієслівні іменники);
позначка, позичка, посмішка, показ,
але постачання, порада, повага.

5) В іменниках із суфіксом -щин- (-чин-) наголос зазвичай сталий та припадає на основу:
Полтавщина, Сумщина, Миколаївщина, Одещина, Донеччина, Вінниччина,
проте Галичина.

6) У віддієслівних іменниках наголос має падати на той самий склад, що і в інфінітиві дієслова:
читати - читання, писати - писання, питати - питання, завдати - завдання,
але жити - життя, знати - знання.

7) У складних іменниках наголошується сполучна голосна:
літопис, рукопис, гуртожиток, живопис, машинопис,
але листопад, снігопад, лісостеп, землемір.

8) У словах іншомовного походження наголос переважно сталий:
8.1) іменники на -метр, що означають міру відстані, наголошуються на останньому складі:
сантиметр, дециметр, кілометр,
але барометр, спідометр, манометр (то є прилади, а не міри відстані);
8.2) іменники на -лог наголошуються на останньому складі:
каталог, діалог, монолог, пролог,
але філолог, дерматолог, фізіолог, геолог (винятками є переважно назви за фахом);
8.3) іменники на -ер наголошуються на останньому складі:
партер, револьвер, шофер, диспансер;
8.4) взагалі-то, здебільшого у словах іншомовного походження, що були запозичені не досить давно, наголос переважно співпадає з російською мовою; порівняйте:
- демократія, бюрократія, аристократія (переважно, але не завжди);
- квартал, портал, універсал;
- цемент, постамент, документ.

9) При зміні іншомовних слів наголос, зазвичай, не змінюється.

10) У власних назвах наголос здебільшого такий, як і в мові, з якої їх засвоєно:
10.1) у французьких - на останньому складі:
Дюма, Арагон, Мопассан, Стендаль, Бальзак, Руссо, Вольтер;
10.2) в англійських - на першому:
Байрон, Діккенс, Гамлет, Рассел, Дарвін,
але Шекспір;
10.3) у польських - на передостанньому
Міцкевич, Ярошевич, Жеромський, Сенкевич, Словацький, Костинський тощо.

11) Деякі іменники мають подвійний наголос.


Прикметник

1) Більшість двоскладових прикметників має наголос на закінченні:
новий, старий, швидкий, низький, вузький, близький, легкий,
але тихий, гарний, добрий;

2) Значна частина прикметників має подвійний наголос:
весняний і весняний, світанковий і світанковий, повітряний і повітряний, ясний і ясний, увігнутий і увігнутий, кремезний і кремезний, малиновий і малиновий.

3) Багатоскладові прикметники, які утворено від іменників іншомовного походження, переважно мають наголос на тому складі, що й початкові іменники:
атомний, гіпсовий, машинний,
але фантастичний, цукровий, цегельний.


Числівник

Власне, тут наголос є переважно однаковий у групах подібних слів:
1) одинадцять, дванадцять, тринадцять і т. д.;
2) п'ятдесят, шістдесят, сімдесят тощо;
3) п'яти, десяти, двадцяти, тридцяти і т. д.;
4) одинадцяти, дванадцяти, тринадцяти тощо;
5) п'ятьох, шістьох, десятьох, двадцятьох і т. д.


Займенник

Багато займенників мають наголос на закінченні:
мене, тебе, себе, мені, тобі, собі, цього, того, цьому, тому.
Але, якщо поруч з'являється прийменник, у багатьох займенників наголос переміщується на основу:
до того, до цього, при тому, при цьому, біля мене, біля тебе, біля себе, біля нього, за мене, за тебе, за себе, за нього тощо.


Дієслово

1) У першій особі однини теперішнього і майбутнього часу у дієсловах наголошується переважно закінчення:
роблю - зроблю, люблю - полюблю, кажу - скажу, пишу - напишу, несу - віднесу, бережу - збережу, веду - приведу,
але й винятків досить багато: раджу - пораджу, співаю - заспіваю, читаю - прочитаю, можу - зможу.

2) У другій і третій особі однини теперішнього і майбутнього часу наголос у дієсловах падає переважно на основу:
робиш - зробиш, робить - зробить; любиш - полюбиш, любить - полюбить; кажеш - скажеш, каже - скаже; пишеш - напишеш, пише - напише; радиш - порадиш, радить - порадить; співаєш - заспіваєш, співає - заспіває;
але бережеш - збережеш, береже - збереже; ведеш - приведеш, веде - приведе.

3) Двоскладові дієслова в інфінітиві (і всі похідні від них) мають наголос на закінченні:
нести, вести, везти - принести, віднести, занести, пронести, внести, піднести тощо.

4) Дієслова минулого часу однини жіночого роду мають наголос переважно на закінченні:
взяла, знайшла, везла - привезла - відвезла, вела - завела - підвела, дала - віддала - продала,
але співала - заспівала, малювала - намалювала, робила - зробила.

5) У другій особі множини наказового способу наголос переважно падає на закінчення:
говоріть, ідіть, робіть, зробіть, кажіть, скажіть, пишіть, напишіть, творіть, створіть (переважно на -іть),
але малюйте, будуйте, читайте, вставайте, спіймайте (переважно на -те).

6) У дієсловах доконаного виду із префіксом ви- наголос падає переважно на префікс:
вийти, випити, виписати, викликати, вискочити, виховати, винайти, визнати.
А от у дієсловах недоконаного виду із тим самим префіксом ви- наголос вже падає переважно на основу:
виходити, випивати, виписувати, викликати, вискакувати, виховувати, винаходити, визнавати.


Прислівник

У прислівниках високо, широко, глибоко, разом наголос падає на перший склад.
Деякі прислівники мають подвійний наголос:
байдуже і байдуже, гаряче і гаряче, слідом і слідом, завжди і завжди, мабуть і мабуть.


Коментарі

У багатоскладових словах (переважно складних) ставиться, крім основного, побічний наголос:
автолюбитель, багатостраждальний, сільськогосподарський.

Також слід пам'ятати, що є деякі слова, що пишуться однаково, проте мають різне значення та наголос:
замок (будівля) - замок (пристрій для замикання дверей)
дорога (шлях, путь) - дорога (дорогоцінна, люба, мила)

Часто наголос виражає граматичне значення слова: книжки (родовий відмінок однини) - книжки (називний відмінок множини). Порівняйте: У мене нема цієї книжки, але в мене є інші книжки з цієї теми.

___________________________________________

Особливу увагу слід звернути на власне український наголос, а не тільки на його положення. Наголос української мови набагато слабший за наголос російської, а різниця між наголошеними та ненаголошеними складами набагато менша. Окрім того, ненаголошені склади, на відміну від російської, не втрачають наголосу з віддаленням від наголошеного складу. Українському мовленню притамана властивість робити дуже слабкий, але додатковий наголос через кожні 1-2 склади від наголошеного склада.

Українські голосні ніколи не редукуються.
І ще раз зауважу: українській наголос набагато слабший за російський, а різниця між наголошеним і ненаголошеним складом набагато менша.
___________________________________________

Словничок граматичних термінів:
іменник = существительное
прикметник = прилагательное
числівник = числительное
займенник = местоимение
дієслово = глагол
прислівник = наречие

наголос = ударение
склад = слог
множина = множественное число
однина = единственное число
особа = лицо

відмінок = падеж
називний відмінок = именительный падеж
родовий відмінок = родительный падеж

рід = род
чоловічій рід = мужской род
жіночій рід = женский род

час = время
минулий час = прошедшее время
теперішній час = настоящее время
майбутній час = будущее время

вид = вид
доконаний вид = совершенный вид
недоконаний вид = несовершенный вид

спосіб = наклонение
умовний спосіб = условное наклонение
наказовий спосіб = повелительное наклонение

___________________________________________

Ліричний відступ

Зараз грає пісня з такими словами:

Понад хмарами зорі парами розсипаються, розсипаються.
Понад росами верби з лозами колихаються, колихаються.
Місяць світиться – світло сиплеться діамантами, діамантами.
Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами, за дівчатами.


Просто красиво... (як на мене)
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

Lizard

Щиро дякую, шановний Дигамо, це дійсно є величезна тема, яку важко описати коротенько. Я зрозумів, що тільки широка практика усного мовлення допоможе її засвоїти. На жаль такої практики тут не маю. Намагатимуся вивчити все, що пан написав.

Ящiрка – нічого, навіть дуже гарно.

До речі, раніше я гадав, що в російській мові розмовні слова "килОметр", "шОфер", "звОнит" тощо  змінили позицію наголосу під впливом української, але тепер розумію, що це не є так.

___________________
Виправлено:
неї засвоїти -> її засвоїти
ніщо -> нічого
гарне -> гарно
гадау -> гадав
до речи -> до речі
С уважением, Lizard.

Digamma

Лізарде,

Щодо практики усного мовлення, гадаю якщо ви будете достатньо заглядати у словник, то з часом наголос не завдаватиме вам клопоту. Думаю так через те, що українська мова є досить ритмічною за своєю природою, тож наголоси у реченні трапляються більш-менш рівномірно. Отже, з часом, на мою думку, має розвинутись відчуття мови, коли ви інтуїтивно будете ставити вірний наголос.


І, якщо можна, пара зауважень щодо помилок у мові:

1) Є є не чим іншим, як формою теперішнього часу дієслова бути. Форми теперішнього часу усіх трьох осіб як множини, так і однини дієслова бути співпадають. Отже, є має вживатися тоді, коли потрібно вжити бути. Зауважте також, що є має виступати у реченні як присудок (рос. - сказуемое), тож воно є зайвим тоді, коли речення вже має присудок, або присудок пропущено але це не є.

2) Щодо гарно / гарне, то:
гарно = рос. хорошо
гарне = рос. хорошее
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

Digamma

Ящірко, ;)

Наскільки я розумію, ви практично не мали можливості чути українську у більш-менш суттєвому обсязі?


Ще декілька коментарів щодо вимови окремих українських букв:

Щ

Я би всеж-таки радив вам вимовляти цю букву як сполучення звуків [шч] - це є більше притаманим українській вимові і навіть східні діалекти вимовляють м'яке [щ] твердіше за відповідний російський звук.
Тож, найбільш природньою була б наступна вимова слів:
щастя [шчастя], щока [шчока], дощ [дошч], дощить [дошчыть]

ДЗ, ДЖ

Обидва сполучення передають на письмі один звук (дз [дз], дж [дж]). Проте, коли ці голосні збігаються не в основі слова, а через словотрворення (скажімо, на межі кореня та префікса), їх слід вимовляти окремо.
Отже, маєте вимовляти наступним чином:
відродження [відроджэння], джерело [джэрэло], бджоладжола], дзеркало [дзэркало], дзьоб [дзёб], дзиґа [дзыга],
але підживити [пиджывыты], віджити [виджыты], відзнака [видзнака], підземний [пидзэмный], через те, що під- і від- тут є префіксами, а збіг дж і дз стався через словотворення.

Е, И

Гадаю, слід також зауважити, що українські е [э] й и [ы] є більш передніми порівняно зі своїми російськими відповідниками. Скажімо, для вимови українського мидло (рос. мыло) вам не достатньо буде вимовити російське [мыдло], вам слід десь, скажімо, на третину наблизити російський [ы] до російського ж [и], тобто зробити його переднішім, не таким різким. Таку саму ситуацію маєте й з українським е [э]: він є м'якішим та переднішим за російський звук. Тож вимова українського меріяэрия] є м'якішою за вимову російського [мэрия].

Пам'ятаєте як у "Формулі кохання" (рос. "Формула любви") Каліостро пояснював особливості російської вимови? "Мягче, напевнее... еще мягче".
Якщо те саме ви застосуєте у свою чергу до російської вимови, але при цьому не будете редукувати звуки та пом'якшувати шиплячі, то отримаєте щось подібне до вимови вже української.
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

Yitzik

Дрібне зауваження:
я наполягаю на тому, що українською мовою мыло зветься мило, а не "мидло", бо збереженння груп -tl-, -dl- є властивим тільки для західно-слов'янських мов (польської, чеської тощо). Ніяк не второпаю, чим полонізми кращі за русизми  :???: Чи за гаслом: хай гірше, та інше?

-- Злюка Іцик, який вчив укр. мову в радянській школі 70-х-80-х років, і вона його цілком влаштовує...
Paran Quenya ar quetin Esperanto!

Digamma

Цитата: Yitzikя наполягаю на тому, що українською мовою мыло зветься мило, а не "мидло", бо збереженння груп -tl-, -dl- є властивим тільки для західно-слов'янських мов (польської, чеської тощо). Ніяк не второпаю, чим полонізми кращі за русизми  :???: Чи за гаслом: хай гірше, та інше?

Іцику, цілком згодний. Я коли писав, то автоматично асоціював слово не з милом власне, а зі сленговим словом для означення електронної пошти. Якось так трапилось, що з питань інформаційних технологій доводиться досить часто спілкуватися з поляками, тож у сленгу фігурує саме "мидло", а не "мило". Слід було брати слово в лапки - то моя помилка.

А, власне, про те мило, яким ми усі вмиваємося в мене і гадки не було. :)
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

Zet

Шановний Дигамо Федоровичу!
В мене іноді виникають труднощі із закінченнями прикметників. Наприклад, я не завжди знаю, як потрібно говорити - «великий день» чи «великій день». (це не до Великодня ;-) - взагалі)
Поясніть будь ласка, як правильно вживати слова в таких (такіх ?) випадках.
EX UNGUE LEONEM

Digamma

Зете,

Хочу наголосити, що вживання імен по батькові українській мові не властиве: цілком достатньою формою шанобливого звернення є вернення на ви, але просто за ім'ям. Тож, "Дигамо, ви" - вистачить. :)

Цитата: ZetШановний Дигамо Федоровичу!
В мене іноді виникають труднощі із закінченнями прикметників. Наприклад, я не завжди знаю, як потрібно говорити - «великий день» чи «великій день». (це не до Великодня ;-) - взагалі)
Поясніть будь ласка, як правильно вживати слова в таких (такіх ?) випадках.

Усі українські прикметники поділяються на дві великі групи: тверду та м'яку. Прикметники на -ий входять до твердої групи, а прикметники на -ій - до м'якої (власне, як я пам'ятаю, м'яка група цілком складається з прикметників на -ій).

Визначити чи не належить прикметник до твердої групи можна провідмінювавши його: якщо м'який приголосний на кінці основи не з'явився, то прикметник належить до цієї групи.
Як приклади:
Т.1) великій/великий? Поставимо у родовий відмінок: великого. Оскільки не кього (великього), то прикметник належить до твердої групи, тож маємо писати великий.
Т.2) російській/російський? російського -> російський.
Т.3) синій? синього -> все вірно, синій

Проте, гадаю ще простіше запам'ятати які прикметники утворюють м'яку групу:
1) Прикметники з основою на м'який (дуже примітно, що у називному відмінку однини чол. роду вони мають закінчення -ній): синій, верхній, обідній.
2) Прикметники на -жній, -шній: колишній, ближній, тутешній.
3) Прикметники з основою на голосний - вони мають закінчення -їй: безкраїй, короткошиїй.
Як бачите, нічого насправді складного нема. Отже, якщо прикметний не попав у м'яку групу, то він на -ий, тобто фактично: або -ній, або -ий.


P.S. До речі, рос. Пасха - Великдень, а Великодня є родовим відмінком.
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

Zet

Оце діло! Щиро дякую, шановний Дигамо Федоровичу (хоча мені таке звернення дуже подобається ;-), але, якщо пан заважає...)
А слово Великдень мною вжито правильно з самого початку! :-)
EX UNGUE LEONEM

Yitzik

Цитата: DigammaЯ коли писав, то автоматично асоціював слово не з милом власне, а зі сленговим словом для означення електронної пошти. Якось так трапилось, що з питань інформаційних технологій доводиться досить часто спілкуватися з поляками, тож у сленгу фігурує саме "мидло", а не "мило". А, власне, про те мило, яким ми усі вмиваємося в мене і гадки не було.
Дякую, тепер зрозумів. Цікавеньке явище. Я цілком згоден, що в українському слендзі питома частка полонізмів вища, ніж у літературній мові.
Paran Quenya ar quetin Esperanto!

Digamma

Зетові:

Я не проти "Федоровича" загалі - я лише за вживання звернень, притаманих тій або іншій мові. Тобто для російського тексту це було б цілком природньо, проте для українського... До того ж я впевнений, що російськомовні читають це як [фёдорович] навіть в українському тексті (як на мене це цілком природньо).


Іцикові:

На мою думку то це взагалі цікаве явище, бо власне були наміри писати саме про мило, проте мозок автоматично переключився на "рідний" сленг. Може тому, що у сенсі email я вживаю це слово принаймі тричі на день, а у сенсі soap - добре, коли хочаб раз на місяць. :)

P.S. А чому саме "слендзі"?
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

Yitzik

Цитата: DigammaА чому саме "слендзі"?
Елементарно, Ватсоне!

рух -- у русі
рік -- у році
сленґ -- у слендзі


Т.зв. фонетична пропорція /х/:/с/=/к/:/ц/=/ґ/:/дз/.

Зрештою, закінчення (*сленґу) притаманне іменникам, що в них наголос переходить з основи на закінчення (шлЯх -- на шляхУ), чи не так?
Paran Quenya ar quetin Esperanto!

Digamma

Цитата: Yitzik
Цитата: DigammaА чому саме "слендзі"?
сленґ -- у слендзі

Зрештою, закінчення (*сленґу) притаманне іменникам, що в них наголос переходить з основи на закінчення (шлЯх -- на шляхУ), чи не так?

Щодо / цілком згодний - там була моя помилка (щось в мене сьогодні взагалі з дикцією негаразди якісь, проте саме сленгу це не стосується - тут саме помилка).

Але я не зрозумів чому саме сленґ - назва ж не власна. Чи Ви через те, що слово не є засвоєним?
"Я родился на корабле, но куда он плыл и откуда никто не помнит..."

Быстрый ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.

Имя:
Имейл:
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр