Опубліковано новий проект правопису

[Paul Berg]

Ех, велике зло та шкільна казочка про фенетичність української орфографії.

100%! 

[Sandar]

Ех, велике зло та шкільна казочка про фенетичність української орфографії. Вона вельми морфологічна. Звідти всі ці викрутаси з правилами про знак м'якшення та апостроф.
Не пишемо ми білоцці, купацця тощо. Завше оглядаємося на морфеми.

Я чув (чи читав) про існування такого стереотипу типу як чується, так і пишеться, але я шось не можу згадати, як це було в мене в школі. Максе, інші учасники, вам говорили в школі "як чується, так і пишеться" чи шось таке? І для чого це було придумано, звідки воно?

[Paul Berg]

ось як з'явилась ця приблуда

Право́пис «Руса́лки Дністро́вої» — перша фонетична система правопису для української мови на основі адаптованого алфавіту, вжита «Руською трійцею» в альманасі «Русалка Днѣстровая» (1837). Вживання фонетичного принципу орфографії мотивувалося в передмові М.Шашкевича тим, що «знати нам конче, яке теперѣшному язикови истинноє лице; за-для-того держалисмо-ся правила: ,,пиши як чуєшь, а читай як видишь"».

[Sandar]

Нє, ну, я якійсь мірі українське письмо фонетичне, просто це відносно, на фонетичність як один з принципів поряд з іншими (морфологічним там) вказується (здається) в посібниках шкільних (чи не тільки шкільних). 

[Python]

з таким же успіхом можна сказати, що "буряк" можна прочитати як "бур як" або "освітлений" як "ос вітлений". І таким чином дійти до висновку, що будь-яку позиційну систему треба відправляти на смітник.

̨Добре, «буряк» не читається як «бур як», але «бур'ян» читається як «бур ян», «освітлений» не читається як «ос вітлений», але «присвійний» читається як «прис війний». З того, що одна літера стоїть попереду іншої, не завжди можна визначити, як вони взаємодіятимуть між собою. Але мені здається хибною ідея ототожнення голосної в сполученнях сьва/сьвя — якщо нема прикладів слів, де графічне «сьва» реалізувалося б у вимові так само, як «свя» у «свято», і навпаки. Чому ці дві фонеми слід вважати алофонами однієї?

[SIVERION]

Якщо порівняти російську орфографію з українською сподіваюсь не буде сумнівів що українська орфографія дійсно фонетична, але не на сто відсотків, та навіть у сербів орфографія не на сто відстотків фонетична де є свої нюанси з літерою И та її вимовою.

[Wolliger Mensch]

А какие у сербов нюансы? Что они приставки на д пишут перед с, ш? Так это просто такой морфологический шлепок. А так там совсем другие отношения между письменным и разговорным языком. Сравнение плохое.

[SIVERION]

А какие у сербов нюансы? Что они приставки на д пишут перед с, ш? Так это просто такой морфологический шлепок. А так там совсем другие отношения между письменным и разговорным языком. Сравнение плохое.

И произносится по разному но пишится одинаково, например в "Питати" И после П ближе к рус. И, а после Т ближе к укр. И, разница очень заметна.

[Python]

Ех, велике зло та шкільна казочка про фенетичність української орфографії. Вона вельми морфологічна. Звідти всі ці викрутаси з правилами про знак м'якшення та апостроф.
Не пишемо ми білоцці, купацця тощо. Завше оглядаємося на морфеми.

Я чув (чи читав) про існування такого стереотипу типу як чується, так і пишеться, але я шось не можу згадати, як це було в мене в школі. Максе, інші учасники, вам говорили в школі "як чується, так і пишеться" чи шось таке? І для чого це було придумано, звідки воно?

Все відносно. Якщо порівнювати з етимологічними системами назразок максимовичівки, то системи назразок «Русалки Дністрової» чи сучасної мають більше спільного з вимовою — напр., нам не треба розрізняти етимологічні ы та и, що вимовляються ідентично.
З другого боку, морфологічність справді має вагоме місце.
З третього, а де закінчується морфологічний принцип і починається фонетичний? Напр., ненаголошені е/и, що звучать подібно, але зберігають тонку фонетичну різницю — можна знехтувати нею й писати «пиришкода», «висилиння», «призидент», а можна врахувати, але для регулярного її відтворення доветься озиратись на споріднені слова, етимологію тощо, бо різниця в вимові незначна.
З четвертого, можливі різні варіанти вимови навіть у тих діалектах, що стали основою літературного стандарту — якщо для Правобережжя і/ї після приголосних, як у желехівці, буде додатковою фонетичною деталізацією, то для Лівобережжя це вже переважно історична фонологія.

[Linden]

Взагалі-то це два різні суфікси -яръ та -арь. У них відмінювання різне: різьбаря, але різьбяра

Ваша правда, але вони, мені здається, дещо одного поля ягоди, тобто чомусь пригадалася подібна суперечка з іменами, а саме на кшталт Ігора чи Ігоря. Тобто це з тих речей, котрі теж потребують якихось унормувань.

[Wolliger Mensch]

И произносится по разному но пишится одинаково, например в "Питати" И после П ближе к рус. И, а после Т ближе к укр. И, разница очень заметна.

А аллофоны редко когда обозначаются на письме. Это ж не «нюансы». Или нюансы, но уже тогда всех языков мира.

[DarkMax2]

Максе, інші учасники, вам говорили в школі "як чується, так і пишеться" чи шось таке?

Казали. А ще дурницю про протяг.

[SIVERION]

Сучасні діти плутають Е и И якщо немає наголосу, знайома вчителька у школі працює, постійно натрапляє на "вирба, темофій і тд

[Sandar]

Класно Дзідзьо це обіграв в ролику Ангели чудяться. Миколай чи Меколай? Напевно говориться Миколай, а пишеться Меколай...

[DarkMax2]

Щоб вовки ситі, а кози – цілі: що написали в проекті Українського правопису

[DarkMax2]

ПРО НОВУ РЕДАКЦІЮ (ПРОЕКТ) УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ
(с) Богдан Ажнюк, директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису
(с) Максим Стріха, заступник міністра освіти і науки України, співголова Української національної комісії з питань правопису

Принцип соборності з мертвим, ІМХО. Це я про міти.

[Paul Berg]

Просто треба відновити літеру θ.

[Сяргей Леанідавіч]

Просто треба відновити літеру θ.

Нащо?

[Python]

Як доповнення до θ ще доведеться β та η ввести. Бо в одному варіанті вони передаються як ф, в, и/і, в іншому — як т, б, е, два варіанти в одному слові не змішуються. Тому лише або Фіви, або Теби — не Тіви, не Феби, не Теви і т.д.

[Sandar]

Просто треба відновити літеру θ.

Нащо?

Шоб дуже по-вумному було.

[Python]

Принцип соборності з мертвим, ІМХО. Це я про міти.

Від слова «мітити» ж. Хтось мітить територію.

[Paul Berg]

Як доповнення до θ ще доведеться β та η ввести. Бо в одному варіанті вони передаються як ф, в, и/і, в іншому — як т, б, е, два варіанти в одному слові не змішуються. Тому лише або Фіви, або Теби — не Тіви, не Феби, не Теви і т.д.

Е, ні. β - то в, η - то и. А θ була окремою літерою в кирилиці.
Так, і треба уніфікувати кирилицю з грецькою абеткою.

[Sandar]

Треба, бо так треба.

[DarkMax2]

Досліджую далі писане.

Пропонується відмінювати Юдит і не відмінювати Дюму.
Серед прикладів з Ґ - Ґонґадзе (немає там [ґ] - ღონღაძე).

Ще цікаве сталося з -ри- в географічних назвах::

в) через и:
...
2) непослідовно після приголосних д, т, р, с: Індигíрка, Плóвдив, але Бородінó, Дíксон; Братислáва, Іртúш, Тúрново, Тúхвін, але Тарýтіно; Дрúн Ри́га; але Мічýрінськ; Новосибíрськ, Сибíр, Симбíрськ, Сіднéй;

Однак!!!

в) И пишемо:
1. У загальних назвах після приголосних, що позначаються буквами д, т, з (дз), с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (крім й): ди́зель, дина́мо, дипло́м, дире́ктор, мето́дика; інститу́т, матема́тика, сти́мул, тип; пози́ція, фізи́чний; такси́ст, родзи́нка, силуе́т, систе́ма; цисте́рна, ци́фра; режи́м, джигі́т, джи́нси; чичеро́не; ши́рма, шифр; брига́да, риф, фа́брика.
2. У географічних назвах після р перед приголосним (крім [j]): Великобрита́нія, Крит, Маврита́нія, Магри́б, Мадри́д, Пари́ж, Рив'єра, Ри́га, Рим та ін. та в похідних від них: брита́нський, маврита́нський, ри́зький та ін.

Текст Проєкту при цьому рясніє -рИвер та -стрІт (пару раз є й -стрит).

[DarkMax2]

"МИ НЕ ПРАГНУЛИ ЗРОБИТИ РЕВОЛЮЦІЇ". ХТО ПРАЦЮВАВ НАД НОВИМ ПРАВОПИСОМ І ЧОМУ ЙОГО ВИРІШИЛИ ЗМІНИТИ
"Героїв" треба знати в лице.
Український правопис: "фльотів" не буде, але буде "проєкт"
До речі, дійсно дяка, що немає фльоти. Хоча от "фліт" міг би прикольно перегукуватись з англійським fleet