Лингвофорум

бідьні студенти на учні котрі готуються до іспитів..з цими нововеденнями

Цитата: dan-pt от апреля 10, 2024, 07:28А чи були способи, якими утворювався кличний відмінок, крім тих, що зафіксовані в граматиці (там, де прописується правильне відмінювання іменників різних груп відмін)?

Якийсь час ми з сестрою неправильно утворювали кличний відмінок від зменшувально-пестливих іменників м'якої групи першої відміни (кицьо, тьотьо замість кицю, тьотю), але це, скоріш, індивідуальні особливості дитячої мови, а не щось загальновживане.

Загалом, у розмовній мові мого дитинства переважали кличні відмінки на -о та -у/-ю, форм на -е/-є майже не пригадую. Частково це пояснюється переважанням у дитячій мові зменшувально-пестливих форм та інших слів, що з цією парадигмою не поєднуються — якби я використовував дорослі варіанти імен замість дитячих, то б, мабуть, з формами на -е/-є зустрічався частіше. Можливо навіть, у частині випадків замість звичайних іменників при звертанні підставлялась зменшувально-пестлива форма (кіт, кота, але котику). Кличний відмінок на -е/-є частіше доводилось бачити в книжках, чути по радіо — там, де мова була літературною. Але і в літературній мові того часу форми на -е/-є були менш вживаними, ніж у літературній мові ХХІ ст., де є тенденція до все ширшого використання цих форм, у т.ч., з подачі мовних спеціалістів («Олеже» замість більш традиційного «Олегу» і т.п.). Якщо взяти, наприклад, слово «заєць», то для мене природнішою здається клична форма «зайцю», хоча існує і форма «зайче», і багатьом правильною здається саме вона. Було б неправильно ігнорувати варіативність, що фактично тут існує, але це менш гнучка варіативність, ніж, наприклад, у давальному відмінку ІІ відміни, і в конкретному мовному середовищі завжди використовувалась переважно якась одна форма, а інша сприймалась як нетипова чи помилкова.

І справді, перечитуючи цей список, до більшості слів можна додати -е. Хоча робити це на м'яку основу, це справді не відчувати мову на слух.

Цитата: Python от марта 14, 2024, 20:36Хоча в тій українській мові, яку я знав з дитинства (і в літературній, і в розмовній),  кличний відмінок утворювався цим способом далеко не найчастіше.

А чи були способи, якими утворювався кличний відмінок, крім тих, що зафіксовані в граматиці (там, де прописується правильне відмінювання іменників різних груп відмін)?

Цитата: Python от марта 14, 2024, 20:36

Цитата: dan-pt от марта 13, 2024, 04:20

Цитата: Python от декабря 14, 2022, 22:39Творення нових фемінітивів на -иня чимось нагадує шаблонне творення форм кличного відмінку на -е (без використання решти парадигм)

А які ще є парадигми, крім вибору між -е та -у/-ю?

Ще -о забули. Парадигм не так багато, але проблема тих, хто нещодавно відкрив для себе кличний відмінок — використання взагалі однієї-єдиної майже у всіх випадках — майже скрізь -е/-є, крім, хіба, кількох випадково вивчених «винятків». Хоча в тій українській мові, яку я знав з дитинства (і в літературній, і в розмовній),  кличний відмінок утворювався цим способом далеко не найчастіше. Можна припустити, причина такої сучасної любові до -е/-є — в тому, що таке закінчення буває лише в цьому відмінку, воно більше впадає в вічі, більш упізнаване, і так легше продемонструвати, що ти знаєш і використовуєш цей відмінок (навіть якщо в половині випадків неправильно його утворюєш).

Спочатку я подумав, що ви маячню написали. Чотири відміни, та ще й кожна ділиться щонайменше на три, і як там можна користуватися тільки (j)e... Але вирішив себе перевірити, перегнав слова з підручника Ющука в Excel. Зі 102 слів зробив 24 помилки. От тільки переважна більшість помилок у мене, навпаки, коли я (j)e на щось інше міняв. Я навіть не замислювався, що "...ір'я" не переходить у кличному відмінку в "...ір'є", так само, як і "-ння" в "-ннє". Мабуть, менше треба білоруською читати.

1. Хмара — хмаро, не хмаре.
2. Буря — буре, не бурю.
3. Сирота — сирото, не сироте.
4. Береза — березо, не березе.
5. Шлях — шляху, не шляхе.
6. Пуща — пущо, не пуще.
7. Тиша — тише, не тишо.
8. Кущ — кущу, не куще.
9. Ключ — ключу, не ключе.
10. Межа — меже, не не меже.
11. Пісня, поле, сонце, море, серце — пісне, поле, сонце, море, серце, а не все це на -ю в кінці.
12. День — дню, не день. До речі, не знав, що в нас настільки багато слів, де збігається н.в. і кл.в.
13. Пожежа — пожежо, не пожеже.
14. Межа — меже, не межо.
15. Далі мої білоруські сузір'є, насіннє, подвір'є.
16. Дощ — дощу, не доще.
17. Жито є жито, не жите.
18. Маляр два рази попався і один раз виніс мозок.
19. Лазар (з великої літери) — Лазаре, не Лазарю.
20. Кучер — кучеру, не кучере.
21. Лоша=лоша, не лошо.
22. Далей беларуская: плем'є, сім'є.
23. Коліща = коліща, не коліще.
24. Сутінь — сутіне, не сутіню.

А решта дуже тупі помилки.

Цитата: dan-pt от марта 13, 2024, 04:20

Цитата: Python от декабря 14, 2022, 22:39Творення нових фемінітивів на -иня чимось нагадує шаблонне творення форм кличного відмінку на -е (без використання решти парадигм)

А які ще є парадигми, крім вибору між -е та -у/-ю?

Ще -о забули. Парадигм не так багато, але проблема тих, хто нещодавно відкрив для себе кличний відмінок — використання взагалі однієї-єдиної майже у всіх випадках — майже скрізь -е/-є, крім, хіба, кількох випадково вивчених «винятків». Хоча в тій українській мові, яку я знав з дитинства (і в літературній, і в розмовній),  кличний відмінок утворювався цим способом далеко не найчастіше. Можна припустити, причина такої сучасної любові до -е/-є — в тому, що таке закінчення буває лише в цьому відмінку, воно більше впадає в вічі, більш упізнаване, і так легше продемонструвати, що ти знаєш і використовуєш цей відмінок (навіть якщо в половині випадків неправильно його утворюєш).

Цитата: Python от декабря 14, 2022, 22:39Творення нових фемінітивів на -иня чимось нагадує шаблонне творення форм кличного відмінку на -е (без використання решти парадигм)

А які ще є парадигми, крім вибору між -е та -у/-ю?

Творення нових фемінітивів на -иня чимось нагадує шаблонне творення форм кличного відмінку на -е (без використання решти парадигм): примітивний механічний спосіб говорити ніби-то «дуже чистою правильною українською», українською мовою як слід не володіючи — просто ліпимо формотворчий елемент куди заманеться і насолоджуємось результатом. Коли до якості мови намагаються придертись, то здебільшого дивляться в бік суржику — а тут точно не суржик (бо справді, ні суржик, ні розмовна українська мова там і близько не лежали). Але й не природня українська, якою українці розмовляли б хоч колись.

Зараз мене більше турбують криві правила творення фемінативів.
Традиційний спосіб: медичка, мисливиця, видавниця, підприємниця. Затверджені настанови ж чи не дзеркальні: наприклад, за буквою правила була б мисливчиня.

Здається, виник прецедент, коли «проєкт» читається як «проект». На «Мілітарному» саме так і роблять: послідовно пишуть «проєкт» у титрах/описі, але вимовляють, як правило, «проект». Слід очікувати, авторитет цього джерела інформації та асоційованого з ним фонду сприятиме поширенню подібної тенденції.

"Природна українська мова та її правопис" - fb-група, яка прийшла на заміну закритій "Проти правопису-2019".