Лингвофорум

Цитата: DarkMax2 от июня 21, 2015, 08:39

Цитата: orklyn от июня 20, 2015, 18:00
фіґура

Не треба так. Ґ літера для германізмів.

Я взагалі проти її вживання у нових запозиченнях(ну хай буде як варіант що можна писати і так і так)
Я за ґ лише в тих словах де вона пишеться давно і традиційно

ЦитироватьХоча італійський, обходячись без w, k, j й маючи лише дві голосні з діакритиками, таки вписується в ліміт

À, È, É, Ì, Ò, Ù...

Цитата: orklyn от июня 20, 2015, 18:00
фіґура

Не треба так. Ґ літера для германізмів.

Якби українська кирилиця була аж настільки незручною, хіба латиниця її б не обігнала за фактичною використовуваністю?
Зрештою, й незручні моменти німецької латиниці не стали приводом для переходу на латиницю-26.

Цитата: Python от июня 20, 2015, 13:31
Насправді використання диграфів замість згаданих німецьких літер виникло задовго до появи телетайпів (власне, ці літери виникли як скорочена форма диграфів). На обкладинках книжок також було прийнято використовувати диграфи, наприклад.

Маєте рацію. Перше з алфавітом морочився писар. Далі - друкар і механік. Порівняно з англійською німецька друкарська машинка так чи так мала на кілька клавіш більше. Через те коштувала дорожче й була складнішою в обслуговуванні.
Сучасні друкописні технології багато що знівелювали в плані комфорту. Але, друкуючи figura ABCD чи фіґура ABCD, в другому випадкові робиш неминучі зайві рухи й опиняєшся позаду латинокористувача.

Цитата: orklyn от июня 18, 2015, 08:45

Цитата: Sirko от июня 17, 2015, 18:56

Цитата: Pawlo от июня 17, 2015, 18:21
Власне сабж. Цікаво, наскільки ця літера була поширена серед корифеїв української літератури?

москва забороняла використання літер відмінних від російських, тому літеру могли друкувати лише за кордоном

дж, дз, йо, кг - предтечу ґ не чув щоб москва забороняла.
Та й серед класиків не було чабанів та любителів санного спорту, щоб писати ґерлиґа або ґринджоли.
Шевченкові дзиґарі не снилися: готический с часами дом.

ґанок, дзиґа або ґудзик могли бути у всіх.

Насправді використання диграфів замість згаданих німецьких літер виникло задовго до появи телетайпів (власне, ці літери виникли як скорочена форма диграфів). На обкладинках книжок також було прийнято використовувати диграфи, наприклад.

Цитата: orklyn от июня 19, 2015, 13:03

Цитата: Python от июня 18, 2015, 18:38

Цитата: orklyn от июня 18, 2015, 16:48
Але в річищі сучасних технологій комфортно почуваються лише мови чиї алфавіти не перевищують 26 знаків.

Це можна сказати хіба що про англійський алфавіт. Решта (з урахуванням діакритики та лігатур, які не завжди вважаються літерами) здебільшого перевищують. Німецький — ä, ö, ü, ß, іспанський — ñ та голосні з діакритиками, французький — ç, æ, œ та ще більше діакритиків над голосними, і т.д. Хоча італійський, обходячись без w, k, j й маючи лише дві голосні з діакритиками, таки вписується в ліміт

З появою телетайпів німці не стали тулити горбатого, а для  ä, ö, ü, ß створили альтернативу - ae, oe, ue, ss.
Натомість наша правописна братія досі мислить категоріями першої половини ХІХ сторіччя.

А ви мислите категоріями кінця 90их рр 20 століття. Бо лише тоді можна було на повному серйозі думати що "треба оптимізовувати алфавіт а то й взагалі переходити на латинку бо ж наш алфавіт для оцифрування непридатний".

Час показав - незважаючи на едлякі труднощі цілком він придатний

Цитата: Python от июня 18, 2015, 19:16
Питання стосується конкретно літери ґ чи позначення звуку [g] відмінно від [ɦ] взагалі? Куліш використовував літеру g, наприклад, а ще раніше для цієї ролі винайшли диграф кг.

Я маю на увазі взагалі позначення цього звуку будь-яким окремим від звичайної г способом, не лише через ґ. Хоча окрема статистика і по ґ теж цікава

Цитата: orklyn от июня 19, 2015, 13:03
З появою телетайпів німці не стали тулити горбатого, а для  ä, ö, ü, ß створили альтернативу - ae, oe, ue, ss.
Натомість наша правописна братія досі мислить категоріями першої половини ХІХ сторіччя.

З появою Юнікоду німці не лише продовжували використовувати перераховані вище літери, а й ввели в практику ẞ — великий варіант літери ß (яка доти була лише малою, а при написанні маюскулом замінювалась на SS).