Думки про вдосконалення українського алфавіту

[DarkMax2]

А я вважаю українську писемність однією з найкрасивіших. З кирилиці мені ще російська та болгарська подобається.

Zwyczka — ne kryterij. 

Не звичка. Аналіз.

[Lugat]

А я вважаю українську писемність однією з найкрасивіших. З кирилиці мені ще російська та болгарська подобається.

Zwyczka — ne kryterij. 

Не звичка. Аналіз.

Anamnez. 

[DarkMax2]

А я вважаю українську писемність однією з найкрасивіших. З кирилиці мені ще російська та болгарська подобається.

Zwyczka — ne kryterij. 

Не звичка. Аналіз.

Anamnez. 

Ну, смійтеся, якщо хочете. Проте я за фахом як раз системний аналітик.

[Wolliger Mensch]

А я вважаю українську писемність однією з найкрасивіших. З кирилиці мені ще російська та болгарська подобається.

Zwyczka — ne kryterij. 

Не звичка. Аналіз.

Anamnez. 

Бачу, ви довдосконалилися з українським алфавітом.

[Lugat]

Ну, смійтеся, якщо хочете. Проте я за фахом як раз системний аналітик.

A ja wczytel fizyky i astronomiji (szczoprawda, za cym fachom tak i ne praciuwaw) ta perekładacz i wykładacz inozemnych mow. 

[Lugat]

Бачу, ви довдосконалилися з українським алфавітом.

A szczo tam wdoskonaluwaty, ftopku ta j hodi. 

[DarkMax2]

Повернемося до ё. Вона відсутня в українській мові, на мою думку, через наступні причини:
Ця літера виникла в російській мові, коли вже існувала довга традиція диграфів для о. Прижилася там вона тільки через уникання освіченим людом ёкання, як простецької вимови. Ё до ХХ ст. взагалі не було літерою (як і й), а лише уточненням вимови. Тому саме українська літературна орієнтація на простий люд не дала цій літері проникнути до нас. Простий народ не мав потреби в етимологічному письмі, а диграфи мали довгу традицію.

[Python]

До речі, ввів та увів - різні слова, протилежні Знову чергування пролітає.

Хіба? УВОДИТИ 1 див. вводити.

[Python]

А я вважаю українську писемність однією з найкрасивіших. З кирилиці мені ще російська та болгарська подобається.

Zwyczka — ne kryterij. 

Звичка — таки критерій. Інакше б ми давно вже на азбуку Морзе перейшли заради технічних переваг, що мали значення в першій половині минулого століття.

[Pawlo]

Якщо це правило про нескладове у настіки тотальне то чого воно геть не дії у назві нашої країни? Чого Вкраїна то рідковживаний високий штиль?

Абсолютно діє. А літеру «в» часто озўучують інакше... Я наўіть думаю, чи не ўарто заради ортоепії нам ўикинути з моўи літеру «в», та писати замість неї «ў». Так от, згідно з праўописом чергуўання у—в не фіксується на письмі у ўласних назўах. У тому числі ў назўі нашої країни.

Тобто ви стверджуєте що Вкраїна і Україна звучать однаково?

[Python]

Повернемося до ё. Вона відсутня в українській мові, на мою думку, через наступні причини:
Ця літера виникла в російській мові, коли вже існувала довга традиція диграфів для о. Прижилася там вона тільки через уникання освіченим людом ёкання, як простецької вимови. Ё до ХХ ст. взагалі не було літерою (як і й), а лише уточненням вимови. Тому саме українська літературна орієнтація на простий люд не дала цій літері проникнути до нас. Простий народ не мав потреби в етимологічному письмі, а диграфи мали довгу традицію.

Традиційним диграфом, однак, було не ьо чи, тим більше, йо (неможлива поява іже перед голосною), а іо. Хоча, з іншого боку, написання ьо/йо інтуїтивно зрозуміліше за іо.

[Pawlo]

ШТИЛЬ 2, ю, чол., заст. Стиль.

ШТИЛЬ 1, ю, чол. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.);

А польське шикання - зло. 

Між іншим термін високий штиль я взяв зі свого російського словника лише потім прикинувши що такий є і в українському.Так що тут у вас не вдасться на западенців наїхати   

[Pawlo]

Украинская ё это ж є̈, почему! раньше не пришло

Українські «йо» та «ьо» не мають ніякого відношення до літери «е» ні з крапками, ні без крапок, позаяк в російській мові «ё» —  умлаут, а в українській — поєднання йоту з голосною «о» та м'якої приголосної перед «о». Тож хоч «ё», хоч «є̈» — то варваризм.

До речі а можна трактувати і як умлаут від и?

[Wolliger Mensch]

Повернемося до ё. Вона відсутня в українській мові, на мою думку, через наступні причини:
Ця літера виникла в російській мові,

Та не в мові літери існують. В алфавіті.

коли вже існувала довга традиція диграфів для о. Прижилася там вона тільки через уникання освіченим людом ёкання, як простецької вимови. Ё до ХХ ст. взагалі не було літерою (як і й), а лише уточненням вимови. Тому саме українська літературна орієнтація на простий люд не дала цій літері проникнути до нас. Простий народ не мав потреби в етимологічному письмі, а диграфи мали довгу традицію.

Там не було ніякої такої традиції. В украинском языке ёканье ограничено положением после [й], [л'] и шипящих. После шипящих вообще просто: ещё в древнерусском там писали букву о. В положении после [й] тоже большой нужды не было в отдельной букве — достаточно было и (і, ї) перед о писать. Остаётся только положение после [л'] — ради него отдельную букву вводить не стали. А вот для наречий Средней полосы, где ёканье очень развито, такой финт не прошёл — [о] встречалось после любых мягких согласных: пробовали писать просто о — не годится совершенно, пробовали писать разными другими способами (ио, ео, іо, іо̂, ьо). Помогло то, что ['о] чередуется с ['э], и это чередование чётко ощущается в морфологии, поэтому в большинстве случаев вообще ['о] никак отдельно от ['э] не обозначали, что практикуется широко до сих пор. А потом кто-то в конце XVIII века догадался таки обозначать ['о] той же буквой, что ['э], но с диакритическим знаком.

[DarkMax2]

До речі, ввів та увів - різні слова, протилежні Знову чергування пролітає.

Хіба? УВОДИТИ 1 див. вводити.

Увести дівчину, та дівчині ввести

[DarkMax2]

Якщо це правило про нескладове у настіки тотальне то чого воно геть не дії у назві нашої країни? Чого Вкраїна то рідковживаний високий штиль?

Абсолютно діє. А літеру «в» часто озўучують інакше... Я наўіть думаю, чи не ўарто заради ортоепії нам ўикинути з моўи літеру «в», та писати замість неї «ў». Так от, згідно з праўописом чергуўання у—в не фіксується на письмі у ўласних назўах. У тому числі ў назўі нашої країни.

Тобто ви стверджуєте що Вкраїна і Україна звучать однаково?

Кажу ж, люди фрикують 

[DarkMax2]

Повернемося до ё. Вона відсутня в українській мові, на мою думку, через наступні причини:
Ця літера виникла в російській мові, коли вже існувала довга традиція диграфів для о. Прижилася там вона тільки через уникання освіченим людом ёкання, як простецької вимови. Ё до ХХ ст. взагалі не було літерою (як і й), а лише уточненням вимови. Тому саме українська літературна орієнтація на простий люд не дала цій літері проникнути до нас. Простий народ не мав потреби в етимологічному письмі, а диграфи мали довгу традицію.

Традиційним диграфом, однак, було не ьо чи, тим більше, йо (неможлива поява іже перед голосною), а іо.

Знаю. Не суть.

[DarkMax2]

ШТИЛЬ 2, ю, чол., заст. Стиль.

ШТИЛЬ 1, ю, чол. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.);

А польське шикання - зло. 

Між іншим термін високий штиль я взяв зі свого російського словника лише потім прикинувши що такий є і в українському.Так що тут у вас не вдасться на западенців наїхати   

http://ru.wiktionary.org/wiki/стиль
Навіть в російській це польщизна.

[DarkMax2]

Та не в мові літери існують. В алфавіті.

Мова - не тільки усну, але і писемну складову має.

[DarkMax2]

В украинском языке ёканье ограничено положением после [й], [л'] и шипящих. После шипящих вообще просто: ещё в древнерусском там писали букву о. В положении после [й] тоже большой нужды не было в отдельной букве — достаточно было и (і, ї) перед о писать. Остаётся только положение после [л'] — ради него отдельную букву вводить не стали. А вот для наречий Средней полосы, где ёканье очень развито, такой финт не прошёл — [о] встречалось после любых мягких согласных: пробовали писать просто о — не годится совершенно, пробовали писать разными другими способами (ио, ео, іо, іо̂, ьо). Помогло то, что ['о] чередуется с ['э], и это чередование чётко ощущается в морфологии, поэтому в большинстве случаев вообще ['о] никак отдельно от ['э] не обозначали, что практикуется широко до сих пор.

Я не про це. І Ви про нь забули.

[Wolliger Mensch]

І Ви про нь забули.

Примеры дайте.

[DarkMax2]

Там не було ніякої такої традиції.

А руська писемна традиція була: ьо, їô, ió, ио.

[Wolliger Mensch]

Мова - не тільки усну, але і писемну складову має.

Буква — не часть языка, а часть алфавита. Алфавит — инструмент выражения языка на письме. Он сам по себе не является частью языка.

[Wolliger Mensch]

А руська писемна традиція була: ьо, їô, ió, ио.

Где же здесь традиция? Раздрай и шатания. Вот е для ['о/йо] — это традиция, да.

[DarkMax2]

Мова - не тільки усну, але і писемну складову має.

Буква — не часть языка, а часть алфавита. Алфавит — инструмент выражения языка на письме. Он сам по себе не является частью языка.

Ой, це окрема тема, яка тут, до речі, десь була на форумі.
Я вважаю, що писемність є мовою, адже в теорії може існувати і без звукового наповнення.