Лингвофорум

БЛИ́МАВКА, и, жін. Освітлювальний прилад (лампа, каганець і т. ін.), що горить слабо, блимаючи, і дає мало світла. — Прийде час, — ви назавжди розстанетесь з оцією допотопною блимавкою (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 449);
//  Тьмяне світло; далекий, неяскравий вогник; блукаючий вогник. Бліда радість засвітилася в її очах, наче повабила її на болоті мінлива блимавка (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 439).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 198.

А як Фаріон Вам насниться?

Блукаючі вогні — блідо-синє світіння, утворюване згорянням болотного газу — метану, що виділяється внаслідок гниття. Розповів про блукаючі вогні на болоті, про фіолетові плями на воді (Олесь Донченко, II, 1956, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 204.

З Вікіпедії:

ЦитироватьВогники мандрівні — Теплої, вогкої ночі, в місцях, де в землі перегнивають рештки органічної матерії, себто на загал по болотах та цвинтарях, нерідко можна бачити маленькі вогники, що рухаються в повітрі за найменшим подувом вітру. Їхня легкість призводить до того, що вони, корячись викликаній течії повітря, ніби женуться за тим, хто від них утікає, і тікають від того, хто хотів би до них наблизитися. Ці мандрівні вогники не раз лякали людей своєю ніби незрозумілою появою й поведінкою, — з огляду ж на свій вигляд і на місце появи їх найчастіше пов'язано в народній уяві з душами мерців.

І в Україні вірили, що мандрівні вогники — то душі померлих. Причому, щодо цвинтарів, де вони з'являлися, думки поділялися: одні думають, що ці вогники "бувають на могилках грішних людей", — бо то, мовляв, знак що ті грішні душі "в вогні з гріхів очищаються"; інші ж навпаки думають, що "вогні на могилках з'являються тільки з добрих людей". А є й такі, що, констатуючи незрозумілий факт, зазначають, що "там щось лякає..." ("Перв. Громад." 1927, І, 157).

Щодо вогників на болотах та по інших незвичайних місцях, то тут теж нема однодушности. Для одних ці вогники — також душі померлих, а саме — "нехрищених дітей", яких мовляв, там потаємно поховано; або — крапки крови, полишені в якомусь злочині, або, нарешті, закопані гроші, скарби, що себе виявляють.

Вогники, породжені злочином, нічого доброго принести не можуть, і тому — "видко їх тільки тоді, коли в певній містині миє скоїтись якесь лихо, як от худоба має гинути, помірок на людей, війна чи будлі яке нещастя для людей" (там же ст. 155).

Коли ж "гроші горять", то тут нарід теж розріжняє "скарби закляті" і "незакляті". Закляті гроші горять звичайно до півночі, і їх ніяк не взяти, бо хоронить їх нечиста сила. Незакляті ж гроші горять під ранок, і їх можна було б знайти, коли б пощастило кинути на те місце якусь річ — чобота, онучу, тощо — а вже на другий день, при Божому світлі, можна ті гроші викопати (там же, ст. 156).

Чув, що "стожари" початково означало те саме. Не маю джерел...

В українській традиції з блукливими вогниками блукають так звані "потерчата" (вони власне і є аналогом англійського Will-a).

дійсно, чи є де в мережі фразеологічний словник української мови?

рухливий, блукливий, блукаючий, мандрівний вогник

Не можу знайти, як сказати українською "блуждающий огонёк"?  Може, iснують вирази з легенд, такi як англ. will-o'-the-wisp?