Лингвофорум

МИНУ́ВШИНА, и, жін., заст. Минуле (див. минулий 3). Треба дбати за народну справу. Швидше всім прокинутись від сну, Обігнать минувшину криваву, Наближать годиноньку ясну! (Павло Грабовський, I, 1959, 120); Багато роздумує він над своєю минувшиною (Ольга Кобилянська, III, 1956, 281); Степова могила самотньо стояла осторонь. Колись, у давні часи, насипали її скіфи чи половці.. І могила сотні років стоїть у степу як свідок сивої минувшини (Олесь Донченко, III, 1956, 71);  * У порівняннях. Оглянув [Марко] і кострубаті, вітрами нагнуті верби, що підійшли до нього, як минувшина (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 711.


У цьому шрифті це не Ш, а саме Щ.

Коментарі читачів до статті «МИНУВШИНА»
ш чи щ? — Антон, 30 січня 2018 Дякую!

Текст зі статті:
МИНУ́ВШИНА

Хіба правильно не "минувЩина" через "щ"?
минувшина / минувщина — marko, 1 лютого 2018 Дякую!

В літературі справді зустрічається «минувщина», але варіант «минувшина» значно більш поширений.

http://sum.in.ua/s/mynuvshyna/komentari

У ґуґл-книжках — проиблизно однакова частота.

Як на мене, -вщина хибна форма.
Минувшина утворене від минувШий.

Цитата: DarkMax2 от января  3, 2020, 14:00
Як на мене, -вщина хибна форма.
Минувшина утворене від минувШий.

Який також нелітературний (бо «минулий»). Втім, ще є дієприслівник «минувши».