Цитата: Drundia от июня 5, 2013, 05:32Цілком — наприклад, внаслідок міждіалектного запозичення без фонетичної корекції.Цитата: Python от июня 5, 2013, 02:34Маю підозри, що в літмові такі розрізнення можуть уже існувати.
Наприклад, слова ідентичного походження, відмінності між якими обумовлені загальнодіалектними фонетичними розбіжностями, розрізняти нема необхідності
Цитата: Python от июня 5, 2013, 02:34Маю підозри, що в літмові такі розрізнення можуть уже існувати.
Наприклад, слова ідентичного походження, відмінності між якими обумовлені загальнодіалектними фонетичними розбіжностями, розрізняти нема необхідності
Цитата: serge-kazak от июня 5, 2013, 03:30Мультидіалектність передбачає стабільну систему, в якій діалекти співіснують, взаємно збагачуючись, але зберігаючи кожен власні особливості, а зовсім не монодіалект мішаного походження з купою нерегулярностей. Суржик нового типу не є таким мостом між українською мовою й російською, бо фонетично неадаптовані запозичення з одніє мови лишаються «неїстівними» для іншої. Про суржик як міст між українськими діалектами взагалі не йдеться. Тим більше, суржик (переважно усна мова) не може функціонувати як міждіалектна орфографія (тобто, система письма).
Я про те, що ідея "мультидіалектності" закладена в самій ідеї "суржика". Навіщо вживати слово "мультидіалектність" коли у нас є слово "суржик"?
Цитата: Python от июня 5, 2013, 03:07
Насправді суржик нового типу програє́, бо віддалився від української граматико-фонетичної системи настільки, що майже не здатен впливати на літературну норму, маскуючись під неї — його дуже легко розпізнати на слух. Розвинутись у власну літературну норму йому не дасть конкуренція з материнськими мовами, які мають за собою яку-не-яку літературу, освітню систему, можливість офіційного використання тощо. Суржик старого типу, багатий на фонетично адаптовані русизми і здатний інтегруватися в загальноукраїнський процес, нині поступово вимирає, на жаль.
Цитата: Python от июня 5, 2013, 02:19Цитата: Svidur от июня 5, 2013, 01:34Зміна норми в бік мультидіалектності означатиме, що гоніння на діалектизми стане поганим тоном. Результатом буде ширше використання діалектних варіантів, у першу чергу, в художній літературі, з подальшим лексичним обміном з іншими стилями, що частково вирішить проблему лексичного дефіциту. Погодьтесь, це краще, ніж сучасне «цього слова нема, і цього нема, і я не знаю, як це сказати, але українською так не скажеш» чи «я придумав ось таке слово, тепер усі, хто його не знає, балакають на суржику».
Треба ще подумати, наскільки всі маніпуляції з нормою виправлять ситуацію. Наскільки часто пересічний носій української зазирає до словника? А до правописних довідників? Розвиток мови, здається, визначається зараз не ними, а суто психологічними та політичними факторами. Хтось використовує канцелярщину, хтось альтернативні лексичні норми, хтось розмовні сільські говірки. Літстандартом у вакуумі ніхто не користується. Ну зміняться формулювання у тих книжках, програма шкільна зміниться - а результат?
Цитата: Drundia от июня 5, 2013, 01:17Наприклад, слова ідентичного походження, відмінності між якими обумовлені загальнодіалектними фонетичними розбіжностями, розрізняти нема необхідності, а слова, що відрізняються на рівні набору морфем, доречно розрізняти.Цитата: Python от июня 5, 2013, 01:11Критерії необхідності?
Це збагачення, однак, відбувається зі зведенням діалектних феатур до спільного знаменника, щоб уникнути виплоду сутностей там, де це не є необхідним.
Цитата: Pawlo от июня 5, 2013, 01:34Можна згадати реформу хімічної термінології, наприклад.
А можна детальніш?
Звісно є автори які шукають усе нвоі і нові русизми але їх анчебто назвати тими що формують узус важко
Цитата: Svidur от июня 5, 2013, 01:34Зміна норми в бік мультидіалектності означатиме, що гоніння на діалектизми стане поганим тоном. Результатом буде ширше використання діалектних варіантів, у першу чергу, в художній літературі, з подальшим лексичним обміном з іншими стилями, що частково вирішить проблему лексичного дефіциту. Погодьтесь, це краще, ніж сучасне «цього слова нема, і цього нема, і я не знаю, як це сказати, але українською так не скажеш» чи «я придумав ось таке слово, тепер усі, хто його не знає, балакають на суржику».
Треба ще подумати, наскільки всі маніпуляції з нормою виправлять ситуацію. Наскільки часто пересічний носій української зазирає до словника? А до правописних довідників? Розвиток мови, здається, визначається зараз не ними, а суто психологічними та політичними факторами. Хтось використовує канцелярщину, хтось альтернативні лексичні норми, хтось розмовні сільські говірки. Літстандартом у вакуумі ніхто не користується. Ну зміняться формулювання у тих книжках, програма шкільна зміниться - а результат?
Цитата: LUTS от июня 5, 2013, 01:22Степовий та слобідський загалом мало відрізняються від середньонаддніпрянського (граматичні відмінності зводяться переважно до ходе/робе/носе і ходю/просю, фонетичних іще менше), хіба що лексики додати.Цитата: Svidur от июня 5, 2013, 01:20Вулинякі
Які діялекти недопредставлені у літературному стандарті? Я так розумію, русинська точно. Степовий та слобідський діялекти смикати нема сенсу через байдужість носіїв. Хто лишається? Галичани? Пуліщуки? Щось маю сумніви у доцільності такого кроку.
Страница создана за 0.073 сек. Запросов: 23.