Моя спроба перекладу «If» (http://ukrlife.org/main/minerva/kipling.html) Кіплінга (лише перших строк).
Як зберігатимеш ти тяму
в оточенні загального запалу.
Як віритимеш ти собі,
коли для сумнівів підстави є усі.
Якщо не втомишся чекати,
не будеш:
кривду кривдою долати,
чи злом на зло відповідати,
чи виглядати так безгрішно,
чи мудрувати так публічно. :)
.....................................
ЦитироватьВіршомазанка - хатинка віршомазів.
Зараз доволі популярний старий "зеленослонячий" вислів "обмазуватись чимось". Оригінально мав негативне забарвлення.
Цитата: Волод от ноября 24, 2015, 12:46
лише перших строк
А у мене у підписі мій переклад двох рядків пісні з гри "Відьмак 3: Дикий гін".
ЦитироватьЗ моїх снів утичеш над ранок, терпка як аґрус, солодка як біз.
Хочу снить чорні локи сплута́ні, фіалкові очі мокрі від сліз.
Цитата: DarkMax2 от ноября 24, 2015, 12:52
Цитировать........... Оригінально мав негативне забарвлення.
А де ж гативної :green: фарби дістати?
...................................................
Якщо ти не одружишся на мрії.
Як думки матимеш за слуг.
Як перемога чи поразка тобі лише слова,
лише один порожній звук.
Якщо тебе нічого не зворушить,
ні те як правдою твоєю морочить дурням голови шахрай,
ні що життя всього твого творіння трощать ущент.
Відтвориш знов усе,
Хоч причандалля вже не те. (Ой! Щось вже остогид мені цей Кіплінг з його хіндою чи гиндою, чи...., чи йогою, чи ягою)
Цитата: Волод от ноября 24, 2015, 15:41
...................................................
Якщо ти не одружишся на мрії.
Як думки матимеш за слуг.
Як перемога чи поразка тобі лише слова,
лише один порожній звук.
Якщо тебе нічого не зворушить,
ні те як правдою твоєю морочить дурням голови шахрай,
ні що життя всього твого творіння трощать ущент.
Відтвориш знов усе,
Хоч причандалля вже не те. (Ой! Щось вже остогид мені цей Кіплінг з його хіндою чи гиндою, чи...., чи йогою, чи ягою)
Східняки зазвичай одружуються з кимось, а не на комусь.
Тож першу стрічку варто причесати "під традицію":
Якщо (бува) ти не зашлюбиш мрії...
Ваше зауваження слушне.
Та з мріями є проблема, адже їх багато, тобто гарем виходить, і вони вже не зовсім схожі на господинь ( а саме це значення потрібно передати).
Мабуть так: « Як мрія тебе не зашлюбить». :)
Мене більш хвилюють ті багатослівні рядки, де я занадто скалькував Кіплінга.
Ще мені не до вподоби багато зайвих слів: «ти», «не», ...
Ось остання редакція:
Як мрія тебе не зашлюбить
Як думки матимеш за слуг.
Як перемога чи поразка тобі лише слова,
лише один порожній звук.
Як байдуже тобі,
що правдою твоєю морочить дурням голови шахрай,
чи що життя всього твого творіння трощать ущент.
Хоч причандалля вже не те, відтвориш знов усе
Продовження «Ягазрання»
Як тобі до снаги, програвши все,
почати знову грати із легким серцем,
позабувши програш цей
Якщо як зомбі можеш ти
одною волею тримати вмерле тіло.
Набридле «Ягазрання»
Як зберігатимеш ти тяму
в оточенні загального запалу.
Як віритимеш ти собі,
коли для сумнівів підстави є усі.
Якщо не втомишся чекати,
не будеш:
кривду кривдою долати,
чи злом на зло відповідати,
чи виглядати так безгрішно,
чи мудрувати так публічно.
Як мрія тебе не зашлюбить
Як думки матимеш за слуг.
Як перемога чи поразка тобі лише слова,
лише один порожній звук.
Як байдуже тобі,
що правдою твоєю морочить дурням голови шахрай,
чи що життя всього твого творіння трощать ущент.
Хоч причандалля вже не те, відтвориш знов усе
Як тобі до снаги програвши все,
почати знову грати
із легким серцем,
позабувши програш цей
Якщо як зомбі можеш ти
одною волею тримати вмерле тіло,
коли воно уже давно застило.
На будівництві як ти лаятись не будеш,
а з президентом лайку не збудеш.
Як ти безболісно виносиш зненависть друзів й ворогів любов.
Якщо усі рахуються з тобою,
лише як з той набридлою осою
Якщо в хвилину можеш гідним бути усі секунди, що в хвилині є.
То значить це що є Земля твоєю, і все що є у той Землі твоє.
І значить це усе що труп ти є.
Переробив другу строфу:
Якщо, закохуючись в мрії,
ти їх не візьмеш в господині.
Як думки матимеш за слуг.
Як перемога чи поразка для тебе
все пусте, одна порожня маска.
Як байдуже тобі, що правдою твоєю
зискується досвідчений шахрай.
Якщо, коли знівечено творіння,
на котрі ти життя своє поклав,
ти без зітхань відновиш знов усе,
хоч причандалля вже не те.
Причепурив «Ягазрання»
Як зберігатимеш ти тяму
в оточенні загального запалу.
Як віритимеш ти собі,
коли для сумнівів підстави є усі.
Якщо не втомишся чекати,
не будеш:
кривду кривдою долати,
чи злом на зло відповідати,
чи виглядати так безгрішно,
чи мудрувати так публічно.
Якщо, закохуючись в мрії,
ти їх не візьмеш в господині.
Як думки матимеш за слуг.
Як перемога чи поразка для тебе
все пусте, одна порожня маска.
Як байдуже тобі, що правдою твоєю
зискується досвідчений шахрай.
Якщо, коли знівечено творіння,
на котрі ти життя своє поклав,
ти без зітхань відновиш знов усе,
хоч причандалля вже не те.
Як тобі до снаги програвши все,
почати знову грати
із легким серцем,
позабувши програш цей
Якщо як зомбі можеш ти
одною волею тримати вмерле тіло,
коли воно уже давно застило.
На будівництві як ти лаятись не будеш,
а з президентом лайку не забудеш.
Як ти безболісно виносиш зненависть друзів й ворогів любов.
Якщо усі рахуються з тобою,
лише як з тою всім набридлою осою
Якщо в хвилину можеш гідним бути
усі секунди, що в хвилині є.
То значить це що є Земля твоєю,
і все що є у тій Землі твоє.
І значить це усе що труп ти є.
Цікаво, чи є переклади The Gypsy Trail українською?
Як такий початок:
Ой!
Чи то мила, чи то ні конюшина та бджолі?
Чи то молі мила шуба, що у ящику із дубу?
Чи циганці рідна кров нагадає про любов?
Цитата: Волод от ноября 26, 2015, 13:12
Як такий початок:
Ой!
Чи то мила, чи то ні конюшина та бджолі?
Чи то молі мила шуба, що у ящику із дубу?
Чи циганці рідна кров нагадає про любов?
Смакує мені оте наголошене
та!!!
Нащо дуб
у? Коли дуб
а - нормативне.
Та й не чув, щоб хто казав: ти що з дуб
у впав?
Заміна «у» на «а» - прийнято (хоча дуб це не тільки дерево але й деревина).
Однак мене хвилює інше. Цей вірш, хоча і є на перший погляд щирою хіндою, не такий простий. Як на мене в Англії сюжет цього вірша резонує сюжетам багатьох інших віршів, що походять від моторошних, середньовічних жахів, якими лякали напідпитку один одного барон та його вірні слуги, сидячи вечорами коло замкового багаття:
«Господиня босоніж тікає з замку за циганським табором.
Вірні слуги кидаються навздогін, й залишаються тихесенько лежати, вишкіривши зуби, з різаними горлянками та розмотаними вздовж нічної дороги кишками.» – Добра, стара Англія.
Наші «Бондарівни» мають дещо інший сюжет.
Може треба замінити «циганку» на «злодюжку»?
Чи з ранку не слухати шансон? :)
Якось так:
Ой!
Чи то мила, чи то ні конюшина та бджолі?
Чи то молі мила шуба, що у ящику із дуба?
Чи то злодія дочка побіжить до крадія?
Ще одна біда: Бджоли та конюшина.
http://paseka.pp.ru/pchely-halifman/92-pchely-na-krasnom-klevere.html
Що мав на увазі Кіплінг, коли це писав?
Цитата: Волод от ноября 27, 2015, 11:31
Заміна «у» на «а» - прийнято (хоча дуб це не тільки дерево але й деревина).У такому разі а тулиться з натяжкою)
Однак мене хвилює інше. Цей вірш, хоча і є на перший погляд щирою хіндою, не такий простий. Цитировать
Що таке хінда? Бо з мене досить "вищої математики" їхніх лімериків)))
ЦитироватьЯк на мене в Англії сюжет цього вірша резонує сюжетам багатьох інших віршів, що походять від моторошних, середньовічних жахів, якими лякали напідпитку один одного барон та його вірні слуги, сидячи вечорами коло замкового багаття
Середньовічньовічні жахи існували не лише напідпитку. Але як нам, ущент матеріалізованим, уявити (відчути) їх? Хіба що підхопити щось зразка павукофобії.
ЦитироватьЧи з ранку не слухати шансон? :)
У Вашому віці я самообслуговувався: щось собі мугикав під ніс )))
Під "хіндою" я мав на увазі індуїзм, до речі назва «Ягазрання» то мій переклад с російської «Йога Сутры». :green:
Цитата: Волод от ноября 27, 2015, 12:35
Якось так:
Ой!
Чи то мила, чи то ні конюшина та бджолі?
Чи то молі мила шуба, що у ящику із дуба?
Чи то злодія дочка побіжить до крадія?
Ящика варто б заступити якимось аналогом скрині (шафи).
Останню стрічку, задля внутрішньої рими, можна й так:
Чи то дочка злодія' побіжить до крадія?
Злодія' - скорочене злодіяка
Цитата: Волод от ноября 27, 2015, 15:59
Під "хіндою" я мав на увазі індуїзм, до речі назва «Ягазрання» то мій переклад с російської «Йога Сутры». :green:
Дякую!
Щодо конюшини, то їх дві - біла й червона. З білою усі бджоли не мають проблем. З червоної дістають нектар лише породи бджіл з довшими смоктальцями (хоботками).
У моїй заувазі до стрічки з злодіякою замість дочки має бути
донька.
Перша строфа:
THE white moth to the closing bine,
The bee to the opened clover,
And the gipsy blood to the gipsy blood
Ever the wide world over.
Ой!
Чи то мила, чи то ні конюшина та бджолі?
Чи то молі мила шуба, що у ящику із дуба?
Чи то донька злодія побіжить до крадія?
Чи то буде, чи то ні мати місце це завжди?
А і з другої строфи в мене вийшли два рядки:
Ever the wide world over, lass,
Ever the trail held true,
Over the world and under the world,
And back at the last to you.
Ой! Чи знають добрі люди, де цього всього не буде?
Чи у пеклі, чи в раю, чи в нірвані, чи в гаю?
Третя строфа. Знову тільки два рядка.
Out of the dark of the gorgio camp,
Out of the grime and the grey
(Morning waits at the end of the world),
Gipsy, come away!
Чи крадій на зоні був, чи на хімії тягнув,
Виішов він на білий світ, і на місті не сидить.
Перепрошую за останній рядок:
Вийшов він на білий світ, і на місті не сидить.
Ще дві строфи намазав:
The wild boar to the sun-dried swamp,
The red crane to her reed,
And the Romany lass to the Romany lad,
By the tie of a roving breed.
Чи шукатиме свиня більш багнистого багна?
Чи збираються клюки в очереті у ріки?
Чи то донька злодія побіжить до крадія?
Чи пов'язані вони, злодіянням давнини?
The pied snake to the rifted rock,
The buck to the stony plain,
And the Romany lass to the Romany lad,
And both to the road again.
Чи на тепле каміння та не виповзе змія?
Чи то вільні ті поля не вподобі жеребця?
Чи то донька злодія побіжить до крадія?
Ой! Чи підуть знов вони шляхом прямо до тюрми?
Змінив рядок:
Чи на тепле каміннЯ та не виповзе змія?
на
Чи на теплу каменюка та не виповзе гадюка?
Чи то вільні ті поля не вподобі жеребця?
Чи то донька злодія побіжить до крадія?
Ой! Чи підуть знов вони шляхом прямо до тюрми?
Як розуміти слова «man» і «maid» у цих рядках:
"The wild hawk to the wind-swept sky,
The deer to the wholesome wold,
And the heart of a man to the heart of a maid,
As it was in the days of old."
The heart of a man to the heart of a maid -
Light of my tents, be fleet.
Morning waits at the end of the world,
And the world is all at our feet!
Якщо як «чоловік» взаглі і «дівчина» взагалі тоді виникають проблеми з хіндою, якщо як «слуга» і «дворова дівка» тоді з хіндою все гаразд, але не зовсім зрозуміло звідкіля вони взялися.
Як бути зі «Out of the dark of the gorgio camp», адже «gorgio» це гаджо?
Тобто табор був «не циганський». Перекласи як «червона зона»? :)
Чи може цей вірш взагалі не про циган?! Може навколосвітній круїз це не "гаджо" цього вірша, а саме головне в ньому?
Перекладач віршованого тексту засадничо не може бути цілковитим рабом оригіналу.
Оригінал виконано кульгавим ритмом із кволим римуванням.
Як на мене, англійський присмак змісту, Ви зберегли. Та ще й підстригли "живопліт".
Переклав текс пісні «Надія». Дещо викинув.
Бачимо вже інші небеса
Знову здаленіли ми від дому
Знову проминули ми міста,
сяйво злітних смуг аеродромів
Маємо тумани та дощі
Маємо морози ми із ранку
Маємо непройдені шляхи,
що на них цікаві ждуть сюжети
Маємо Надію за компАс
Беремо хоробрістю удачу
Пісню ж беремо лише одну
лише ту, що про батьківську хату
Ти повір, що в цій далечіні,
губимо багато ми з уваги
Бачимо здрібнілими жахи
наші і проблеми, і образи.
Будемо спокійні на чатах
Будемо і вперті, і закляті,
щоб дари життя свого зібрати
Маємо Надію за компАс
Беремо хоробрістю удачу
Пісню ж беремо лише одну,
лише ту, що про батьківську хату
Знову проминули ми міста
Знову ми в розлуці, як бувало
В зірці на ранкових небесах
Бачимо свідоцтво ми Надії
Маємо Надію за компАс
Беремо хоробрістю удачу
Пісню ж беремо лише одну,
лише ту, що про батьківську хату.
Знов вирішив повернутися до диких, гірських скотів із Лермонтів.
Спочатку мав думку побешкетувати.
Туманом море блакитить
Вітрило біле самотить
Та потім якось переклав, хоч так і не зрозумів:
1. Як це «голубий туман» і «луч солнца золотой»?
2. «играют волны - ветер свищет» а он ещё чего-то ищет?
Вітрило біле в самоті
В блакиті моря даленіє
Шукає що на чужині?
Забуло що в своїй землі?
Та грають хвилі – вітер свище
А щогла гнеться і рипить
Вітрило ж щастя не шукає
І не від нього все тікає
Вода під ним світліша неба
На ньому промінь золотий
Воно ж скажене мріє бурю
Немов у ній забуде біль.
Дещо переробив:
Вітрило біле в самоті
В блакиті моря даленіє
Шукає що на чужині?
Забуло що в своїй землі?
Вірують хвилі – вітер свище
А щогла гнеться і рипить
Воно не щастя тут шукає
І не від щастя утікає
Вода під ним світліша неба
На ньому промінь золотий
Воно ж скажене мріє бурю
Немов забуде в ній про біль.
А як Вам Тичинине:
Вітрило
Одне лише вітрило мрітне
У мрінні моря маревен...
Чого блукає кругосвітнє?
Кого лишило там ген-ген?
Нахлине вітер, глиб подасться,
І щоглу з свистом натяга...
Гей-гей, воно й не прагне щастя,
І не від щастя одбіга!
Під ним струміння блакитнясте,
Над ним одсончин золочин.
Воно ж все рветься в поринасте,
Немов у бурях є спочин.
Тобто мені потрібно було продовжити бешкетування:
Туманом море блакитить
Вітрило біле самотить
У пошуку тут чужинить
В альцгеймері своїть
Грайливі хвилі, свістний вітер
Рипучу щоглу гне та гне
Вітрило ж Вирій не шукає
Тай з парадизу не тікає
Вода під ним, що світить небо
Його ж проміння золотить
Воно ж скажене мріє бурю
Щоб позабути, що болить
Спробував переробити вірш так, щоб не виникало запитань про погоду:
Вітрило біле в самоті
В блакиті моря даленіє
Шукає що на чужині?
Забуло що в своїй землі?
А що, коли свистячи вітер підніме водяні вали,
І щоглу, що рипить, зігне додолу?
Воно тут Вирій не шукає
Тай з Парадизу не тікає
Вода під ним світліша неба
На ньому промінь золотий
Воно ж скажене мріє бурю
Немов забуде в ній свій біль.
Do Not Stand at My Grave and Weep
Mary Elizabeth Frye
Do not stand at my grave and weep.
I am not there; I do not sleep.
I am a thousand winds that blow.
I am the diamond glints on snow.
I am the sunlight on ripened grain.
I am the gentle autumn rain.
When you awaken in the morning's hush
I am the swift uplifting rush
Of quiet birds in circled flight.
I am the soft stars that shine at night.
Do not stand at my grave and cry;
I am not there; I did not die.
Не стій на могилі, не плач
В домовині мене не шукай
Я в поривах вітрів
В діамантах снігів
В позолоті достиглих хлібів
У ласкавих обіймах осінніх дощів
Я злітаю на небо іще до світанку,
У ранковій тиші
У ширянні по колу птахів
В мерехтінні зірок, що на небі вночі
Ти не стій на могилі, не плач
Я не там, Я не можу померти...
Краще мабуть коми перенести.
Не стій, на могилі не плач
В домовині мене не шукай
Я в поривах вітрів
В діамантах снігів
В позолоті достиглих хлібів
У ласкавих обіймах осінніх дощів
Я злітаю на небо іще до світанку,
У ранковій тиші
У ширянні по колу птахів
В мерехтінні зірок, що на небі вночі
Ти не стій, на могилі не плач
Я не там, Я не можу померти...
Ще один варіант:
Ти не стій і не плач на могилі
Не знайти мене у домовині
Я в поривах вітрів
В діамантах снігів
В позолоті достиглих хлібів
У ласкавих обіймах осінніх дощів
Я злітаю у Вирій іще до світанку
У ранковій тиші
У ширянні по колу птахів
В мерехтінні нічної зорі
Ти не стій і не плач на могилі
Не знайти мене у домовині
Не заснути навічно мені.
Де знайти розшифровку цього тексту:
Цитировать168 На Дунаи Ярославнынъ гласъ слышитъ, зегзицею незнаемь рано кычеть. ↑ →
169 «Полечю, – рече, – зегзицею по Дунаеви, ↑ →
170 омочю бебрянъ рукавъ въ Каялѣ рѣцѣ, ↑ →
171 утру князю кровавыя его раны на жестоцѣмъ его тѣлѣ». ↑ →
172 Ярославна рано плачетъ въ Путивлѣ на забралѣ, аркучи: ↑ →
173 «О, вѣтрѣ вѣтрило! Чему, господине, насильно вѣеши? ↑ →
174 Чему мычеши хиновьскыя стрѣлкы на своею нетрудною крилцю на моея лады вои? ↑ →
175 Мало ли ти бяшетъ горѣ подъ облакы вѣяти, лелѣючи корабли на синѣ морѣ? ↑ →
176 Чему, господине, мое веселіе по ковылію развѣя?». ↑ →
177 Ярославна рано плачеть Путивлю городу на заборолѣ, аркучи: ↑ →
178 «О, Днепре Словутицю! Ты пробилъ еси каменныя горы сквозѣ землю Половецкую. ↑ →
179 Ты лелѣялъ еси на себѣ Святославли носады до плъку Кобякова. ↑ →
180 Възлелѣй, господине, мою ладу къ мнѣ, а быхъ не слала къ нему слезъ на море рано». ↑ →
181 Ярославна рано плачетъ въ Путивлѣ на забралѣ, аркучи: ↑ →
182 «Свѣтлое и тресвѣтлое слънце! Всѣмъ тепло и красно еси! ↑ →
183 Чему, господине, простре горячюю свою лучю на ладѣ вои? Въ полѣ безводнѣ жаждею имь лучи съпряже, тугою имъ тули затче».
http://nevmenandr.net/slovo/trans.php?it=a1
Ще два переклади.
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48976&poem=194585
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48976&poem=194806
Спершу виклав їх на порталі поезії, але як з'ясувалось там усім пацюка шкода, а за переклад толкувати нема з ким.
Цитата: Волод от декабря 21, 2015, 11:56
Де знайти розшифровку цього тексту:
http://litopys.org.ua/
XI. Плач Ярославни.
«Чути голос Ярославни. Зозулею незнаємо 9 кукує вона рано.
"Полечу, — рече, — зозулею по ДунаюІ Обмочу бобровий рукав в Каялі ріці. Утру князеві кривав! його рани на міцнім його тілі!"
Ярославна рано плаче в Путивлі на заборолі, промовляючи: "О вітре, вітрило! Чому господине, так сильно вієш? Чому мечеш хинівські стріли на своїх легких крильцях на мого лада воїв? Чи тобі мало було горі під облаками віяти, леліючи кораблі на синім морі? Пощо, господине, ти моє веселіє по ковилю розвіяв?"
9 Не помічена ніким.
Ярославна рано Плаче в Путивлі на заборолі, промовляючи: "О Дніпре-Словутичу! Пробив єси кам'яні гори крізь землю Половецьку. Ти леліяв 1 єси на собі Святославові насади 2 до війська Кобякового. Полелій, господине, мого лада до мене, аби не слала я до нього сліз на море рано!"
Ярославна рано плаче в Путивлі на заборолі, промовляючи: "Світле і пресвітле сонце, всім ти тепле і краснеї чому ж, господине, простер ти своє гаряче проміння на воїв мого лада? В полі безводнім згагою зігнув єси їм луки, тугою їм тула заткав?"
1 Колисав, несучи на собі.
2 Човни.
Долучусь і я. :D
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/98/Royal_Coat_of_Arms_of_the_United_Kingdom.svg/1024px-Royal_Coat_of_Arms_of_the_United_Kingdom.svg.png)
The lion and the unicorn were fighting for the crown
The lion beat the unicorn all around the town.
Some gave them white bread, and some gave them brown;
Some gave them plum cake and drummed them out of town.
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a2/Large_coat_of_arms_of_Ukraine_%28color%29.png)
Лев з козаком у Києві боролись за тризуба.
Лев козакові в Києві перелічив всі зуби.
Хтось дав їм юшки, хтось дав їм зупи;
Хтось дав борщу й післали їх до дупи.
Цитата: Sirko от января 22, 2016, 17:30
Цитата: Волод от декабря 21, 2015, 11:56
Де знайти розшифровку цього тексту:
http://litopys.org.ua/
XI. Плач Ярославни.
«Чути голос Ярославни. Зозулею незнаємо 9 кукує вона рано.
"Полечу, — рече, — зозулею по ДунаюІ Обмочу бобровий рукав в Каялі ріці. Утру князеві кривав! його рани на міцнім його тілі!"
Ярославна рано плаче в Путивлі на заборолі, промовляючи: "О вітре, вітрило! Чому господине, так сильно вієш? Чому мечеш хинівські стріли на своїх легких крильцях на мого лада воїв? Чи тобі мало було горі під облаками віяти, леліючи кораблі на синім морі? Пощо, господине, ти моє веселіє по ковилю розвіяв?"
9 Не помічена ніким.
Ярославна рано Плаче в Путивлі на заборолі, промовляючи: "О Дніпре-Словутичу! Пробив єси кам'яні гори крізь землю Половецьку. Ти леліяв 1 єси на собі Святославові насади 2 до війська Кобякового. Полелій, господине, мого лада до мене, аби не слала я до нього сліз на море рано!"
Ярославна рано плаче в Путивлі на заборолі, промовляючи: "Світле і пресвітле сонце, всім ти тепле і краснеї чому ж, господине, простер ти своє гаряче проміння на воїв мого лада? В полі безводнім згагою зігнув єси їм луки, тугою їм тула заткав?"
1 Колисав, несучи на собі.
2 Човни.
Ви самі це читали?
Цей текст йде у «Слові ...» вже після того як Святослав збирає князів до походу на половців, тому єдина логічна частина цього тексту:
178 О, Днепре Словутицю! Ты пробилъ еси каменныя горы сквозѣ землю Половецкую. ↑ →
179 Ты лелѣялъ еси на себѣ Святославли носады до плъку Кобякова.
Далі виникає питання по Ярославні.
Хто вона така? Якщо вроджена відьма (дехто висловлює такі припущення обґрунтовуючи свою гіпотезу тим що її неню спалили як відьму), то вона повинна знати де зараз її чоловік.
З тексту ми не можемо зробити висновку, що знає.
Але якщо вона не відьма то її «перетворення» в зозулю може бути пов'язане тільки з тим, що Ігоря було вбито. Зозуля це птах який пов'язаний з світом мертвих, жінки асоціюються з зозулями тоді, коли оплакують своїх чоловіків.
Дунай та Каяла теж ріки того світу.
Омити рани. – Скоріш за все омити тіло покійника.
Можливо свіжу рану (коли ще тече кров) теж непогано промити водою, але мочити річковою водою рану що вже почала загоюватись занадто ризиковано.
Прохання до Дніпра допомогти Ігореві повернутись додому також незрозуміле, можливо Ярославна проводить «бомбардування по площам».
Звернення до Сонця було би вчасним під час битви, а не після того ....
Якщо пропустити що вбита горем жінка готова звертатися до всіх і всього, то теж є питання. Якщо зважити на рівень корумпованості поганських богів (а то і тодішнього християнського бога), то вона повинна не просто прохати, вона повинна їм щось обіцяти..., якщо вона не вроджена відьма, яка має на них інші методи впливу.
Lady,i will touch you with my mind.
Touch you and touch and touch
until you give
me suddenly a smile,shyly obscene
(lady i will
Touch you with my mind.)Touch
you, that"s all,
lightly and you utterly will become
with infinite case
the poem which I do not write.
О як мені цей Камінгс остогид.
Як перекласти «леді» українською?
«Пані»? – саму ще треба перекладати, бажано щоб у слова був кличний відмінок.
Не подобаються мені і дієслово «торкнутися» бо «-ся» все робить мабуть ще мутнішим ніж у Камінгса, да ще враховуючи прийменник «з».
Може використати дієслово «кохати», є ж гіпотеза що воно рідня «касати»?
Чи плюнути на все, і хай він сам «кохається з головою»?
Цитата: Волод от ноября 28, 2015, 08:05
THE white moth to the closing bine,
The bee to the opened clover,
And the gipsy blood to the gipsy blood
Ever the wide world over.
Мала комаха на світло летить,
Бджола де трави знайде вона,
Циганка до цигана в обійми біжить
Світу так завше приходить хана.
Мала комаха світлом жива,
Бджола до трав пристрастю пала,
Циганська кров - палка любов,
Світ за це віддати кожен з них готов.
Цитата: Sirko от января 22, 2016, 17:52
Лев з козаком у Києві боролись за тризуба.
Лев козакові в Києві перелічив всі зуби.
Хтось дав їм юшки, хтось дав їм зупи;
Хтось дав борщу й післали їх до дупи.
Лева ординець за вуглом підстеріг, леву тоді ніхто не поміг,
Левина шкура лежить на полу, лев'ячим хвостик діти граються у вуглу,
Нема кому юшки теперечки давать, нема кому зуби тепер рахувать,
З левиного м'яса зварили борщу, люди з Орди наїлись досхочу.
Правда ординська - правда проста, не хочеш по-людські - не буде хвоста...
Цитата: Сергий от января 23, 2016, 10:12
......................
Мала комаха на світло летить,
Бджола де трави знайде вона,
.........................
Бджіл це хто?
Хлопець бджоли?
Цитата: Волод от января 23, 2016, 10:21
Цитата: Сергий от января 23, 2016, 10:12
......................
Мала комаха на світло летить,
Бджола де трави знайде вона,
.........................
Бджіл це хто?
Хлопець бджоли?
А де ви бачите бджіла? Може тоді бджоль?
Бджоль до бджоли, бджоль до бджоли,
Бджоль до бджоли залицявся...
Бджоль ту бджолу, бджоль ту бджолу,
Бджоль ту бджолу обійняти намагався...
Нема на світі більш сумнішого вірша
Ніж вірш про бджОла коханнЯ
Скоїв :) ще одного Камінгса.
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48976&poem=195609
Цитата: Волод от января 23, 2016, 08:29
єдина логічна частина цього тексту:
Коли самі будете на п'ятдесятгривневій банкноті, то зможете таке говорити. :smoke: :)
Буду до Вас у ночі приходити моторошним жахіттям і нести потойбічним голосом римовану маячню.
Товариші, не переймайтесь. Безмежжя на всіх вистачить. :)
Ото якби ж безмежигір'я.
дядьку Федосю, твори чудеса! :)
Цитировать
Встань за Правду Красна Орда,
Хай помнять, що Правда побіждає всєгда!
Встань за Правду Красна Орда,
З Тобою не страшна ніяка біда!
Встань за Правду Красна Орда,
За Сонцем Правдивим до Степу гайда!
Якщо надоїло вам воювать,
Пора Прапор Правди вам піднімать!
Встань за Правду Божа Орда,
Хай Сонце Правди світить всєгда!
Красна Орда – це хто?
Орден метросексуалів?
Цитата: Волод от января 25, 2016, 13:30
Красна Орда – це хто?
Орден метросексуалів?
Це щось типу Вічна Божа Орда, Військо Боже, що у Степу (Лісах, Горах), на Землі Піднебесній і у Всесвіті вічно за Правду воює і про яку з давніх давен люди казки розповідали, в т.ч. діди Подніпров'я. Вічна Божа Орда як Військо Сонця Красного, Сонця Правди. При цьому орди діда Аттіли, діда Чингіза і діда Леніна (Червона Орда) тлумачаться як прояви цієї Вічної Орди, як Вічна Орда під Красним Прапором (Прапором Правди). Деякою мірою це заперечення слів Дмитра Донцова, який пророкував розвал Червоної Орди, в якій він бачив винятково земне, але не бачив Вічного:
Цитата: http://dontsov.info/index.php?option=com_content&view=article&id=212:dmytro-doncov-qpered-rozvalom-chervonoji-ordyq&catid=31:tvorcha-spadshchyna&Itemid=46
Маги і бонзи ,,прогресу і демократії" можуть згубити рештки свого розуму в подиві перед московською потугою; можуть у них викликати істерію ентузіазму або страху московські ,,songs" і ,,bombs", не вплине це одначе на невблаганний хід подій. А цей останній ворожить неминучий і скорий вже розвал червоної орди
Іншими словами - ніщо в світі не відбувається просто так. Дивна для багатьох перемога Червоної Орди на початку 20 ст. мала під собою певне підгрунтя. Так само як і перемога Степової Орди діда Чингіза над ордами (арміями) Сходу і Заходу. І так само як перемога Майдану 2 роки назад. Неісповідимі шляхи Господні.
Спробував зробити стислий варіант перекладу:
Sara Teasdale (1884–1933)
THERE WILL COME SOFT RAINS...
There will come soft rains and the smell of the ground,
And swallows circling with their shimmering sound;
And frogs in the pool singing at night,
And wild plum trees in tremulous white;
Robins will wear their feathery fire,
Whistling their whims on a low fence-wire;
And not one will know of the war, not one
Will care at last when it is done.
Not one would mind, neither bird nor tree,
If mankind perished utterly;
And Spring herself when she woke at dawn
Would scarcely know that we were gone.
Вийшло щось більш схоже на пісню під "ЧарКу":
Тхнучи ґрунтом, дощитиме тихо,
Шелестітимуть небом стрижи,
І співатимуть жаби ставками
Уночі, уночі, уночі
Тріпотітимуть терени білим,
І вільшанки палаючи пір'ям,
Позабувши останню війну,
Вередливо співатимуть пісні
У колючім сталевім дроту.
Ні птахи, ні дерева за людство
Хвилюватись не буде ніхто.
І весна, прокидаючись вранці,
Чи згадає як з нами було.
Цитироватьстрижи
стрижи — наказова форма від стригти, але мались на увазі стрижі?
Дякую.
Цитата: Волод от июля 12, 2016, 12:56
Вередливо співатимуть пісні
У колючім сталевім дроту.
пІсні - однина, род. відм.
у дротУ нема. є у дрОті.
Добре. Заміню «пісні» на «вранці» чи «зранку».
Цитата: Волод от июля 12, 2016, 12:56
Тріпотітимуть терени білим,
якщо терен -- рослина, то вживається лише у однині.
А якщо це дерева?
Цитата: Волод от июля 13, 2016, 07:14
А якщо це дерева?
Терни - зарості колючих рослин, не обов'язково терну.
ТерЕни - території.
А якщо «терники»?
Цитата: Волод от июля 13, 2016, 09:11
А якщо «терники»?
терникИ підходять, та треба вважати на наголос
І дощитиме тихо, і пахнути буде землею,
Й шелестітимуть ластівки вдень кружачи,
І співатимуть жаби ставками вночі.
Будуть терники білим цвісти навесні,
І в колючому дроті Останньої в Світі Війни
Вередливо співатимуть вранці,
Палаючи пір'ям, вільшанки пісні.
Ні птахи, ні дерева за людством
Сумувати не буде ніхто.
І весна, прокидаючись вранці,
Чи згадає як з нами було.
Вирішив зробити химеру добавивши в більш стислий варіант рядки з менш стислого варіанту.
Слова «дощитиме» і «ніхто» надихнули мене не такий безособовий вірш.
Землею пахнучи, дощитиме пестливо,
Днем ластівками шелестітиме вгорі
Вночі ропухами співатиме в воді,
А повесні цвістиме терниками,
І вдосвіта терновими птахами,
С палаючими як вогонь грудьми
Вередуватиме колючими дротами,
Що залишилися з Забутої Війни.
Ні птахи, ні дерева за людством
Хвилюватись не буде ніщо.
Й повесні прокидаючись вранці
Чи згадає як з нами було?
Чи краще так?
Землею пахнучи, дощитиме пестливо,
Днем ластівками шелестітиме вгорі,
Вночі ропухами співатиме в воді,
А повесні цвістиме терниками,
І вдосвіта терновими птахами,
С палаючими як вогонь грудьми
Вередуватиме колючими дротами,
Що залишилися з Забутої Війни
Ні деревами і ні птахами
Сумувати за людством
Не буде ніщо
Й повесні прокидаючись вранці
Чи згадає як з нами було?
Далі багато помилок. А схема римування, а розмір?
Цитата: http://maysterni.com/publication.php?id=63049Хлинуть теплі дощі, запарує земля,
рій стрімких ластівок в небесах закружля;
і закумкають жаби у тиші нічній,
дика слива зодягне вельон весняний;
і малинівка-птах у вогнистому пір'ї,
заспіва-засвистить на порожнім подвір'ї;
і війна – сірий привид далеких руїн
не зляка, не стривожить невинних створінь.
І ніхто не заплаче: ні пташка, ні квіти,
якщо людство загине, замовкне навіки.
Навіть панна Весна в світанковім серпанку
Не завважить: ніхто не стрічає на ганку.
Цитата: http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=501235Збудить лагідний дощ аромати земні,
Ластівки́ защебечуть пісні навесні.
Із нічного ставка зрине жаб'ячий спів,
Затремтить на вітру білий цвіт диких слив.
Як жаринки, вільшанки зірвуться в політ,
Потім сядуть на мить на низький живопліт.
Розцвіте вся природа й не знає вона,
Що примарою досі тут бродить війна.
Буде ба́йдуже мешканцям лісу і рік,
Що в тім вирі загинуло людство навік.
І красуня Весна у ранковім розмаю
Не помітить, що вже нас з тобою немає.
Цитата: Sirko от июля 14, 2016, 21:27
........................................
Цитата: http://www.poetryclub.com.ua/printpoem.php?id=501235
Збудить лагідний дощ аромати земні,
Ластівки́ защебечуть пісні навесні.
Із нічного ставка зрине жаб'ячий спів,
Затремтить на вітру білий цвіт диких слив.
Як жаринки, вільшанки зірвуться в політ,
Потім сядуть на мить на низький живопліт.
Розцвіте вся природа й не знає вона,
Що примарою досі тут бродить війна.
Буде ба́йдуже мешканцям лісу і рік,
Що в тім вирі загинуло людство навік.
І красуня Весна у ранковім розмаю
Не помітить, що вже нас з тобою немає.
Тетяна Лавинюкова зробила два варианти перекладу. один з яких Ви навели.
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47873&poem=205732Мені там не сподобалось наступне:
1) Дієслова доконаного виду (хоча зрозуміло що мова йде не про один дощ у майбутньому, а про багато дощів, що ластівки кружлятимуть не один раз и так далі)
2) Вільшанка у неї сидить «на», хоча цього не може бути, бо це птах який співає «в», російською «поющие в терновнику» :green:, в оригіналі правда « on» але дуже хитро « on a low fence-wire».
Я запропонував спробувати зробити ще один варіант перекладу з недоконаними дієсловами та вільшанками у колючому дроті. Вона відмовилась та запропонувала мені робити це самому.
Я зробив все що міг:
І дощитиме тихо, і пахнути буде землею,
І кружлятимуть в небі, ві-вітаючи* дні, ластівки,
І співатимуть жаби в ставках серенади вночі.
Одягатимуть терники біле своє тріпотіння,
І оздоблене буде воно ярким пір'ям птахів.
Щебетатимуть пісню вільшанки свої вередливу
У колючому дроті Останньої в Світі Війни.
Ні птахи, ні дерева, ніхто хвилюватись не буде,
Що вже Людства нема. і нема вже Війни на Землі.
Й прокидаючись вранці, Весна відчувати не буде,
Що всі люди - усі з цього світу пішли назавжди.
*Ві-віт – крик ластівки
Та мені цей варіант не до вподоби, не вистачає стислості та експресії, занадто широкий та «мудрий».
Ось я і маюсь шукаючи інший варіант.
Ще трішечки доробив «безособовий» варіант:
Землею пахнучи, дощитиме пестливо,
Днем ластівками шелестітиме вгорі
В ставках ропухами співатиме вночі,
І повесні цвістиме терниками,
І вдосвіта терновими птахами,
С палаючими як вогонь грудьми,
Вередуватиме колючими дротами,
Що залишилися з Забутої Війни.
Деревами, птахами і кущами
Не сумуватиме за людством, що пішло,
І прокидаючись весняними лісами,
Чи відчуватиме, що Нас Нема,
Воно.
Вирішив трохи поТАГОРити. Та мабуть зробив далекий від канонів переклад.
Чоло сміливо розум піднімає,
І вільно Всесвіт осягає,
На поділ світу не зважає,
Словами істини глибокої віщає,
Піском пустелі марновірств
Струмком прозорим шлях свій прокладає,
Думок і дій кордони розсуває.
У мрії цій! О Боже мій!
Країну Ти мою прокинь!
Where The Mind Is Without Fear - Poem by Rabindranath Tagore
Where the mind is without fear and the head is held high
Where knowledge is free
Where the world has not been broken up into fragments
By narrow domestic walls
Where words come out from the depth of truth
Where tireless striving stretches its arms towards perfection
Where the clear stream of reason has not lost its way
Into the dreary desert sand of dead habit
Where the mind is led forward by thee
Into ever-widening thought and action
Into that heaven of freedom, my Father, let my country awake
Rabindranath Tagore
Що перемога:
чоло чи розум?
піском чи струмком?
Цитата: Волод от марта 1, 2017, 14:52
Що перемога:
чоло чи розум?
піском чи струмком?
:green: Коні пасуть хлопці.
Вичерпавши англійську поезію вирішив узятись за китайську.
Почав з Цао-Цао
Хай як довго живе черепаха
Та живе лиш обмежений строк.
Хай давно крук у небі ширяє,
Буде купкою старих кісток.
Та людині не треба схилятись
Під вагою вже прожитих літ,
Треба охмати, дертись і дратись
Хоч призначило небо ліміт.
Вдача легка й бажання поїсти
Нам дозволять його розтягти.
Я співаю про це свою пісню,
І про це заспівайте і Ви.
《龟虽寿》
年代: 魏晋 作者: 曹操
神龟虽寿，犹有竟时。
腾蛇乘雾，终为土灰。(腾 一作：螣)
老骥伏枥，志在千里。
烈士暮年，壮心不已。
盈缩之期，不但在天；
养怡之福，可得永年。
幸甚至哉，歌以咏志。
Переклад я разом з гулом мабуть зробив більш з англійської ніж китайської
https://www.poemhunter.com/poem/though-the-tortoise-lives-long/
Мабуть третій рядок краще буде у такому варіанті: "Хай давно ворон небом ширяє,»
А ще мабуть треба «та людині» змінити на «козакові».
Переклав Лі Бо добре спотворивши.
Місячно так мов засніжено все
Ляжу навзнак — Місяць сон прожене.
Ляжу ницьма, то за домом журба
Буде пилити мене як жона.
李白
床前明月光， 疑是地上霜。
举头望明月， 低头思故乡。
Цитата: Волод от августа 1, 2017, 13:16
Місячно так мов засніжено все
Ляжу навзнак — Місяць сон прожене.
Ляжу ницьма, то за домом журба
Буде пилити мене як жона.
В оригинале рифма aaba.
Зміст спотворив, риму не передав.
Заберу собі цей вірш, хай цей бомж Лі Бо ночує на вулиці.
:green: Оцей вірш мабуть також заберу, а то починається: довжина рядків не та, ритм не той...
Співало дівча у церковному хорі
Про зморених на чужині,
Про всі кораблі, які вийшли у море,
Про всіх, хто забув уже радості дні.
Лунав її голос, летячи до бані,
Проміння сіяло на білім плечі,
Із темряви кожен дивився і слухав,
Як сукня співає, біліючи в променів грі.
Здавалось усім, що так радісно буде,
Що в гавані тихий усі кораблі,
І що по чужинам заморені люди
Життя собі краще устигли знайти
І спів був солодкий, і гострий був промінь,
Проте угорі коло царських воріт
Хлопча на усіх дивувалось крізь сльози,
бо знало: нікому назад не прийти!
Цитата: Волод от августа 1, 2017, 15:41
:green: Оцей вірш мабуть також заберу, а то починається: довжина рядків не та, ритм не той...
Чи варто перекладати плачі за тими, хто врізав дуба у спробі вкоротити віку іншим? :down:
Біс спокусив, коли навіяв думку про антитезу «дівча – хлопча».
Цитата: Волод от августа 11, 2017, 14:27
Біс спокусив, коли навіяв думку про антитезу «дівча – хлопча».
Але ж в оригіналі не вказано, що то саме хлопча.
:green: Мабуть і на цей неправославний форум мене лукавий затяг.
ЦитироватьИ только высоко, у Царских Врат,
Причастный Тайнам,- плакал ребенок
(http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/243677_ddbee063631e2d69881d43f05c26a3d1.jpg)
Мабуть заміню «її голос» на «його голос».
Переклав вірш Анфілова «Собака», а тепер міркую: «Може краще «Сука»?
Собака
У відлеглім сараї знайшла
Вже полишений рваний халат,
Народити затемна змогла
Безпорадних жаданих щенят.
Всі притихли радіючи там
На лахмітті у клуні старій,
І відчинені двері гостям
В мовчазний світанковий покій.
В оксамиті, що зорями грав,
Уклонялися ночі царі,
Хтось праворуч на сході кресав
Блідо-жовті ознаки зорі.
ЦитироватьГлеб Анфилов
СОБАКА
В отдалённом сарае нашла
Кем-то брошенный рваный халат,
Терпеливо к утру родила
Дорогих непонятных щенят.
Стало счастливо, тихо теперь
На лохмотьях за старой стеной,
И была приотворена дверь
В молчаливый рассветный покой.
От востока в парче из светил
Проходили ночные цари.
Кто-то справа на небе чертил
Бледно-желтые знаки зари.
Я живу на світі в Де-Буваю
Я живу на світі в Де-Буваю,
Взагалі я мешкаю в Ніде:
То бува траву за коц я маю,
А бува вона за коць мене.
Цім шляхом, травою до "Трамваю..".
Я дійшов до рівня "тротуари".
— Чи тепер у тебе закуняю,
Ти ж не спиш ніколи, так бульваре?
—Частувала гостя ти столице!
Ой! Не раджу іншим ту бурду.
Як я сплю? На що я сподіваюсь?
Де вночі я тіло покладу?
Що робити? Де не де спочину.
Все одно у ранці потягнуть,
Як до суду, босого хлопчину,
І до протоколу занесуть...
Це комусь і горниці, і спальні,
І собі фотель, і для гостей
І рояль, і чисті убиральні,
Ще білявка-нянька для "дітей".
Хтось поважний вельми і пихатий,
Засмагати може на морях,
На аборти здачу видавати
І вважати інших за комах.
У таких півсутінках не можу
Я збагнути мудрості буття.
— Осягнути дійсність допоможеш
Мій животе, любонько моя??
ЦитироватьИван Приблудный
Я живу на свете, где попало,
И нигде, пожалуй, не живу:
То трава мне служит покрывалом,
То я сам собой примну траву.
Но пройдя дорогу травяную
И попав на первый тротуар...
– У тебя ли разве заночую,
Никогда не дремлющий бульвар?
Так-то ты взяла меня, столица,
И не спросишь и не хочешь знать,
Как мне спится, что мне ночью снится.
Где я буду завтра ночевать.
Что ж поделать, где-нибудь прилягу,
Все равно наутро, как на суд,
Поведут бездомного бродягу,
В протоколы имя занесут.
А кому-то горницы и спальни,
Кресла для себя и для гостей,
И рояль, и чистый умывальник,
И седая нянька для детей.
Кто-то уважаемый и гордый,
Не желая прочих понимать,
Может летом ездить на курорты,
На аборты деньги выдавать.
И в потемках эдаких условий
Как понять всю мудрость бытия?..
– Помоги ж мне разобраться в нови,
Жисть моя, любовь моя.
Цитата: DarkMax2 от ноября 24, 2015, 12:52
ЦитироватьВіршомазанка - хатинка віршомазів.
Зараз доволі популярний старий "зеленослонячий" вислів "обмазуватись чимось". Оригінально мав негативне забарвлення.
ВІРШОМА́ЗНИЦТВО, а, сер., зневажл. Писання бездарних віршів.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 683.
Старіше за "Слоника" :)
Цитата: DarkMax2 от февраля 13, 2016, 15:29
Цитата: Red Khan от февраля 8, 2016, 17:47
Цитата: DarkMax2 от февраля 5, 2016, 08:46
Но я фанат гномов.
Брате в шахті, ти радій!
Спів, спів, спів то мій.
Кирку приготов до дій!
Змах, змах, змах то мій.
Глибше, глибше в глибину!
Не відомо, що знайду:
Срібло, злато чи рубін -
Під горою не один.
;up:
https://youtu.be/ytWz0qVvBZ0
Продовження теми Чи є в сучасній українській мові слово «рок»(доля)?
(https://lingvoforum.net/index.php?action=post;topic=93368.0;last_msg=3083752) (переклад Дао де цзін)
Віщуючи брешуть, не визначиш те,
Що створює землю і небо, і все.
Відкинувши пристрасті, ті що низькі,
Побачиш ти сам таємниці усі.
.........................................
Не можеш уникнути помилок ти?
Побачиш творіння лише в самоті.
Відчуєш природу — праматір усіх
Речей і істот, неживих і живих.
Та, ненька природа ховає зв'язки
Із тим, що побачити Ви не змогли.
Вони споконвіку суцільно-одне
Копати потрібно старанно це все.
Цитировать
Образ Божий у Безмежжі нам Козак всім показав,
Коли Прапор, Прапор Правди серед Степу Він підняв!...
Благодать Безмежжя сяє серед горя і біди,
Як Козак Стяг піднімає Вічной Божої Орди!...
Козаків усіх спасає Прапор Правди, Вічний Стяг,
Бог-Христос збирає Військо з босих грішників й нетяг!...
Не спасуть вас душогуби ні запори ні кати,
Знов піднімуться козаки, щоб спасти люд від біди!...
Прапор Чорний? Злато-Синій? Різні знаєм кольори,
Прапор Правди, Прапор Вічний - ось спасіння нам Згори...
Цитировать
Хочу я, Благодать щоб лылася,
Щобы Вічність нам Радістю наповняла бокал,
І щоб в кожного мрія збулася,
Всэ що доброго Він всім побажав!...
Після такого нападу сергианства, у мене в голові від «Дао де цзінь» залишилось тільки два рядки:
До склянки скляної чогось ти налив,
Та склорідину ти із неї не пив?
Цитата: Sirko от августа 11, 2017, 21:45
Але ж в оригіналі не вказано, що то саме хлопча.
Так адже ж це мова йде про Дитятко Ісуса!
До речі. переклад мені дуже подобається. Так само, як і той, де ві-віт.
Цитата: Salieri от мая 24, 2018, 18:42
Цитата: Sirko от августа 11, 2017, 21:45
Але ж в оригіналі не вказано, що то саме хлопча.
Так адже ж це мова йде про Дитятко Ісуса!
В Ісуса дітей не було, нібито. А як і було, то знову ж таки стать їх невідома. :)
А якщо мова йде про Ісуса, то він сміявся! :D
ЦитироватьПо мнению ряда исследователей, в частности Р. Якобсона,
образ ребенка восходит к Младенцу Христу, его местонахожде-
ние «высоко, у Царских Врат» отсылает к иконографическому
288 И. А. Спиридонова
изображению Спасителя в младенчестве. В качестве возмож-
ного церковного источника Р. Якобсон назвал Богородичную
икону «Нечаянная Радость», но отметил у Блока инверсию
смыслов — обмирщение Девы и Младенца и их трагическое
разлучение:
В конце разбираемых стансов и Тайны, и Царские Врата,
смежные с плачущим ребенком, пишутся с большой буквы,
сам ребенок обмирщен малой литерой. Он остался один, ког-
да с образа Нечаянной Радости заступница за «всех забыв-
ших радость свою» сошла на клирос приобщиться к хору
и возвестить людям, что радость близится. Дева с младенцем
оказались разобщены и в стихах того же пятого года о Пре-
красной Даме в сонме безвозвратно отплывших: «Она
не придет никогда» [10, 259].
По другой версии, видеть в образе ребенка в стансах Мла-
денца Христа — «это искушение», поскольку:
...младенец Христос ни в одном из источников не упомянут
плачущим. И ни в одном из священных и церковных текстов Он
не назван ребенком. Естественно допустить, что это просто младе-
нец, который в мистическом восприятии поэта Блока сохраняет,
в отличие от взрослого человека, близость к Богу и вечности и в
своем вещем прозрении видит грядущие беды, сокрытые до вре-
мени от людей. <...> Этот блоковский образ имеет также литера-
турную традицию: достаточно вспомнить символическую роль
плачущих младенцев у Метерлинка [8, 79].
Цитата: Волод от мая 23, 2018, 08:11
Після такого нападу сергианства, у мене в голові від «Дао де цзінь» залишилось тільки два рядки:
До склянки скляної чогось ти налив,
Та склорідину ти із неї не пив?
Не здатні ви Безмежжя в чужім слові пізнать
Якщо не дано вам Смисл Його прочитать...
Цитата: Salieri от мая 24, 2018, 18:48
До речі. переклад мені дуже подобається. Так само, як і той, де ві-віт.
Дякую!
Ще трохи відредагував переклад китайського «My Way» :)
Віщуючи брешуть, не визначиш те,
Що створює землю і небо, і все.
Відкинувши пристрасті, ті що низькі,
Побачите тайни його Ви усі.
Коли ж зазвичай помиляєтесь Ви,
Творіння побачите на самоті.
Природу відчуєте — матір усіх
Речей та істот, неживих і живих.
А ненька природа ховає зв'язки
Із тим, що побачити Ви не змогли.
Вони споконвіку суцільно-одне,
Копати потрібно старанно це все.
...................................................
До склянки скляної чогось налили
Та скло, що рідке, чи Ви з неї пили?
...........................................................
Ось спиці та обід єднають майстри,
Лаштують усе це до маточини.
З цього не зібрати колеса міцні,
Без рівних проміжків даремні труди.
Цитата: Волод от мая 25, 2018, 11:04
Віщуючи брешуть, не визначиш те,
Що створює землю і небо, і все.
Відкинувши пристрасті, ті що низькі,
Побачите тайни його Ви усі.
Цитата: Волод от мая 25, 2018, 11:04
А ненька природа ховає зв'язки
Із тим, що побачити Ви не змогли.
Вони споконвіку суцільно-одне,
Копати потрібно старанно це все.
Не здатні ми Безмежжя в чужім Слові пізнать,
Ще й хочемо іншим про це розказать...
В нім Правда Життя, Добро і Любов
Як прийде знов час - відкриються знов
Не здатні ми Безмежжя в чужім Слові пізнать,
Та в ньому ми теж знайдем Благодать...
Цитата: Сергий от мая 26, 2018, 13:49
Цитата: Волод от мая 25, 2018, 11:04
Віщуючи брешуть, не визначиш те,
Що створює землю і небо, і все.
Відкинувши пристрасті, ті що низькі,
Побачите тайни його Ви усі.
Цитата: Волод от мая 25, 2018, 11:04
А ненька природа ховає зв'язки
Із тим, що побачити Ви не змогли.
Вони споконвіку суцільно-одне,
Копати потрібно старанно це все.
Не здатні ми Безмежжя в чужім Слові пізнать,
Ще й хочемо іншим про це розказать...
В нім Правда Життя, Добро і Любов
Як прийде знов час - відкриються знов
Не здатні ми Безмежжя в чужім Слові пізнать,
Та в ньому ми теж знайдем Благодать...
Віщуючи брешуть, не визначиш те,
Що створює землю і небо, і все. :green:
Цитата: Sirko от мая 24, 2018, 21:28
младенец Христос ни в одном из источников не упомянут
плачущим.
«Не упомянут»? Ну и что? А у Блока (возможно) упомянут. И «ни один из источников» Блоку точно не указ: у поэтов (серьёзных, а не специализирующихся на пародии) тоже есть права. Вы этого, кажется, не знали? Теперь будете знать.
Цитата: Sirko от мая 24, 2018, 21:28
В конце разбираемых стансов и Тайны, и Царские Врата,
смежные с плачущим ребенком, пишутся с большой буквы,
сам ребенок обмирщен малой литерой.
А это потому, что ААБ не хотел, чтобы стихи зарезала церковная цензура.
(И что-то мне подсказывает, что
Sirko опоздал родиться... ;D )
Цитата: Salieri от мая 30, 2018, 12:12
Цитата: Sirko от мая 24, 2018, 21:28
младенец Христос ни в одном из источников не упомянут
плачущим.
«Не упомянут»? Ну и что? А у Блока (возможно) упомянут. И «ни один из источников» Блоку точно не указ: у поэтов (серьёзных, а не специализирующихся на пародии) тоже есть права. Вы этого, кажется, не знали? Теперь будете знать.
:) У поэтов права есть. Но приписывать им свои домыслы не позволено никому. У Блока --- ребенок. Точка. Ни девочка, ни мальчик, ни Христос, ни священник (как в первоначальном варианте). Плакал, конечно же, не от сочувствия агрессору, которому дали достойный отпор.
ЦитироватьИ только высоко, у Царских Врат,
Причастный Тайнам,- плакал ребенок
Покажите высоко у Царских Врат другого Причастного Тайнам ребёнка, кроме "хлопча".
Может торнадо туда какого-то ребёнка перед приходом Блока закинуло. :green:
Цитата: Волод от мая 31, 2018, 07:34
ЦитироватьИ только высоко, у Царских Врат,
Причастный Тайнам,- плакал ребенок
Покажите высоко у Царских Врат другого Причастного Тайнам ребёнка, кроме "хлопча".
Может торнадо туда какого-то ребёнка перед приходом Блока закинуло. :green:
ЦитироватьГде же еще быть ребенку, причастному Тайнам, как не у Царских врат, где его причастили? А поскольку, за исключением нескольких суббот Великого поста, в приходских церквах в те далекие годы св. Даров не принимал никто, кроме новокрещенных младенцев, ребенку этому не так много дней от роду: неудивительно, что он и плачет".
Ребенок не летает над Царскими Вратами, а находится у них, где его причащают. Ребенок Причастный Тайнам потому, что ел Тело и пил Кровь. Высоко, потому что Врата находятся на солее -- возвышении.
І що, причащаючи співали псалом №106?
Цитата: Sirko от мая 30, 2018, 19:48
:) У поэтов права есть. Но приписывать им свои домыслы не позволено никому.
Вот и не приписывайте Блоку свои домыслы, что это категорически не может быть Младенец Христос, потому что этого не может быть никогда.
Цитата: Sirko от мая 31, 2018, 08:25
Высоко, потому что Врата находятся на солее -- возвышении.
Врата-то на солее (высоконько, да! :green: ), но ребёнок-то даже не во Вратах, которые находятся так «высоко», а
у Врат! (http://lingvoforum.net/Smileys/default/sm_bigwink.gif)
Это было неубедительно. Попробуйте ещё раз!
Цитата: Sirko от мая 30, 2018, 19:48
Плакал, конечно же, не от сочувствия агрессору, которому дали достойный отпор.
Шта??!! (http://www.kolobok.us/content_images/emotes/big_kolobok/sarcastic.gif)
Цитата: Salieri от мая 31, 2018, 11:46
..................................
Цитата: Sirko от мая 30, 2018, 19:48
Плакал, конечно же, не от сочувствия агрессору, которому дали достойный отпор.
Шта??!! (http://www.kolobok.us/content_images/emotes/big_kolobok/sarcastic.gif)
Это главный пункт с которого началась дискуссия:
Цитата: Sirko от августа 11, 2017, 13:22
......................................................
Чи варто перекладати плачі за тими, хто врізав дуба у спробі вкоротити віку іншим? :down:
Цитата: Волод от августа 11, 2017, 14:27
Біс спокусив, коли навіяв думку про антитезу «дівча – хлопча».
Цитата: Sirko от августа 11, 2017, 21:45
Цитата: Волод от августа 11, 2017, 14:27
Біс спокусив, коли навіяв думку про антитезу «дівча – хлопча».
Але ж в оригіналі не вказано, що то саме хлопча.
Цитата: Волод от мая 31, 2018, 12:00
Это главный пункт с которого началась дискуссия:
То я й тоді не зрозумів, хто у цьому вірші Блока намагався вкоротити віку іншим?
Вірша написано у 1905р., то мабуть православні з синтоїстами.
Отакої! Я гадав, що людина, настільки делікатна щодо Немовля Христа, буде така і в інших відносинах ... аж ніяк!
Цитата: Волод от мая 31, 2018, 11:13
І що, причащаючи співали псалом №106?
Швидше вже тропарі.
ЦитироватьТропари: глас 2-й
Тебе Спасе, ныне прибегающих, и от Твоея всесильныя десницы помощи и благословения, яко от Творца и Владыки ищущих, не презри: но якоже иногда на море словом тишину апостолом Своим подал еси, и ныне тихое и безмятежное во благополучии, со здравием и победою плавание тем даруй молитвами Богородицы, Едине Человеколюбче.
Глас 5-й
Слава: Всю надежду и упование свое на Тя, Христе, возложшим, Помощник и Защититель буди, и победу даруя им на враги, путешествие их благослови, и благополучно сотвори, да вси славим Тя, единаго Заступника и Благодетеля нашего.
Тільки чому це не про еміграцію і затонулий пароплав? Такі випадки траплялись і до Титаніка з Вольтурно.
№106
Цитировать
...................
23 Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,
24 вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!
25 Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,
26 до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!
27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яний, і вся їхня мудрість бентежиться!
28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!
29 Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,
30 і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.
31 Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!
32 Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!
33 Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,
34 плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.
35 Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,
36 і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,
37 і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!
38 І благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!.............
Цитата: Волод от мая 31, 2018, 13:31
25 Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,
Ото ж бо й воно. Навіщо нам буря?!
Цитата: Salieri от мая 31, 2018, 12:55
делікатна щодо Немовля Христа
Немовляти. :-)
Цитата: Волод от мая 31, 2018, 11:13
І що, причащаючи співали псалом №106?
Се є не псалом, а літургія Івана Хризостома, мирна єктинія
ЦитироватьО плавающих, путешествующих, недугующих, страждущих, пліненних і о спасенії їх Господу помолимся.
Цитата: Zavada от мая 31, 2018, 18:33
Немовляти. :-)
Дуже дякую! (Ця помилка не від незнання, а від неуважності :-[ )
Цитата: Sirko от мая 31, 2018, 21:23
Се є не псалом, а літургія Івана Хризостома, мирна єктинія
Під час хрещення дітей її теж виконують?
Цитата: Волод от августа 1, 2017, 15:41
Хлопча на усіх дивувалось крізь сльози,
Я радий був побачити єдину (крім мене ;D ) людину, яка зрозуміла, що плакати — це не обов'язково ревіти на повний голос, що цілком можна плакати, мовчки і беззвучно проливаючии сльози.
Хлопча плакало (мовчки!) на іконі, на руках у Богоматері. Якраз по обидві сторони від Царських врат повинні бути дві великі ікони: Христос і Богоматір з Немовлям, відповідно праворуч і ліворуч (якщо стояти обличчям до врат). І так, до врат ведуть сходи або хоча б одна сходинка, а в великому соборі, як тут, їх може бути й багато.
(https://c1.staticflickr.com/6/5465/7095805541_ae2f90a06c_b.jpg)
Образ великий, немовля на руках, так що деяке «высоко» все ж виходить. А з малої літери «ребёнок» тому, що це ж все-таки не Сам Христос, а лише Його зображення.
Хоча, можливо, вірші мають на увазі православну церкву
на небі: якщо вона там є, то в неї теж повинні бути Царські врата і при них великі зображення Христа й Богоматері.
А в небесному світі чудесам відбуватися взагалі природно! :)
Цитата: Salieri от мая 31, 2018, 13:32
Навіщо нам буря?!
Втім, деякі шукають :green:
На морі, в імлистій далечі,
Самотній парус прогляда!..
Що він лиша в країні втечі?
Що в чужині знайти жада?..
Заграло море — щогла гнеться,
І вітер злий кладе на бік...
О, не за щастям він женеться,
Та не від нього він і втік!
Струмить вода, ясніше неба,
Згори проміння сонце ллє...
А невгамовним бурі треба,
Неначе в бурі спокій є!
Я бурями довітрилив до такого:
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=48976&poem=244148
Варіант 2
Самотня* вітрило вбачає
В блакитнім тумані морів.
— Чого по чужинам шукає?
Що кинуло в домі батьків?
А вітер валами там грає,
Гне щоглу, що та аж рипить.
— Вітрило на жаль там не щастя шукає,
На жаль не від щастя біжить.
— Водою іде, що світліша за небо,
І сонце цілує його,
Воно ж бунтівне має в бурі потребу,
Неначе там спокій його!
* Самотня (душа)
Знову лінгвісти скажуть, що я помилився зі статтю (хоча хай доведуть, в часи Лермонтова «одинокой» було унісекс) :
ЦитироватьБелеет парус одинокой
.......................
Однак якщо припустити, що парус біліє самотній душі, вірш стає логічнішим.
О, моє «Самотній парус прогляда» теж допускає таке тлумачення: проглядає самотній душі!
А російський «парус» українською — обов'язково «вітрило»? «Парус» воно українською ніяк не повинно бути? Я можу переробити ...
У СУМ-11 (http://sum.in.ua/s/parus) «парус» є — у значеннях «вітрило» та «промінь». У Грінченка (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/36780-parus.html#show_point) — лише в значенні «промінь». Хоча в наш час про парус-промінь вже забули (отже, архаїзм), а парус-вітрило, хоча й присутній ще в творах Лесі Українки, сприймається як русизм (бо є ж українське «вітрило»). Тобто, використовувати «парус» ніби й можна, але все одно хтось придереться.
Заковика у тому, що суб'єкт цього вірша обов'язково повинен бути чоловічої статі! Саме тому у МЮЛ мова йдеться про «парус», а не про «судно».
А для того, хто буде чіплятися, я замість «паруса» зроблю «човен».
Цитировать
Город Древній, Город Славний,
Много всього пережив....
Город Вічний, Православний,
Чудотворцеві служив...
Цитата: Волод от мая 30, 2018, 07:55
Віщуючи брешуть, не визначиш те,
Що створює землю і небо, і все. :green:
Очевидне усім найпростіш віщувать,
То є справа почесна про Правду співать,
Хоч не завжди в душі у нас Слово Святе,
Та хто Правду відкинув - той гріхом проросте...
Якщо вам не відкрився
Вічний Смисл чужих слів,
Все ж не варто сміятись
Щоб не гнівать богів...
Якщо вам не відкрився
Добрий Дух чужих мрій,
Все ж не варто сміятись
З чужих сліз і надій...
Цитировать
Благодать Безмежжя сяє серед горя і біди, як Козак Стяг піднімає Вічной Божої Орди,
Благодать Безмежжя сяє серед золота й багатств, як Козак Шлях обирає у Найкраще з усіх Царств...
Цитировать
Козаків банять відусюду, І знають мудрі козаки, Для того, щоб вгодити люду - Казати правду не з руки...
Та Військо Боже - Військо Вічне, воно нас всіх наздожене, А той хто Правду був прогонив - Того розплата не мине...
Хай кожен сам собі рішає - кому і що і де казать, Ось тільки Правду коли гониш - то з ней уходить Благодать...
Цитировать
Потрудись во славу Божу І здобудеш Благодать, Мають козаки ділами Отамана прославлять...
Отамане, Отамане, Сохрани нас від біди, Твої діти знов підняли Прапор Вічної Орди...
Орда Божа, Орда Грізна, непідлегла нікому, Орда Божа ся схиляє тільки Богу одному...
Щоб відкрити у Безмежжі знов для себе Благодать, Із Ордою треба діло так чи інак уладнать...
Цитировать
Поминаємо козаків, поминаємо усіх,
Одні з них лягли за Правду, інші з них вчинили гріх,
Ми не будемо судити, хто правий, а хто грішив,
Пом'янемо їх по-людські, так як Бог нам заповів!
У Степу живуть козаки, був давно колись їх час,
Отамани і бурлаки щиро моляться за нас,
Пом'янемо ми їх словом, добрим словом пом'янем,
І як знову час настане, Прапор Правди підіймем!
Цитировать
Історія Київської Русі-України. Роздуми на тему епохи розвалу Царства Ординського і розвою на Подніпров'ї спільноти людей самоназви "козак" з її самобутнім світоглядом, воїнів Христових, людей Небесного Владики і Вічного Війська, Грізної Орди Степу Безкрайнього:
Недобите Грозне Войсько тоді щезло у Степу,
Ціной кровії великой зупинивши (ту юрбу)...
Але потім знов вернулось, щоб навіки станом стать,
Щоб в степах на Україні Вічну Правду захищать!
Орда Божа, Орда Вічна знов під Києвом стоїть,
Козаків вона спасає, душогуба може вбить!
Сергий, мені подобається!
Виконую загрозу: :)
В блакитній імлистій далечі
Вітрило біле прогляда!..
Що збув той човен в краю втечі?
Що в чужині знайти жада?..
(Позитивний момент: повернулися фарби!)
Цитата: Salieri от июня 2, 2018, 16:22
О, моє «Самотній парус прогляда» теж допускає таке тлумачення: проглядає самотній душі!
Тут проглядає «страдательность русской речи», зараз модно стверджувати, щотаке неподобство не притаманне українській мові, і що «суб'єкта дії» треба ставити в речення лише в називному відмінку.
Цитата: Salieri от июня 2, 2018, 17:27
Заковика у тому, що суб'єкт цього вірша обов'язково повинен бути чоловічої статі! ..............
Чому?
Цитата: Salieri от июня 4, 2018, 01:44
Що збув той човен в краю втечі?
Героїн?
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл.
1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. МВ. ІІ. 7.
2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 358.
3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Чг. 27. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. Чуб. V. 220. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Св. Л. 5. Сьому не збувало на сльози. Св. Л. 110. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало. Св. Л. 129.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 126.
Цитата: Python от июня 2, 2018, 16:48
У СУМ-11 (http://sum.in.ua/s/parus) «парус» є — у значеннях «вітрило» та «промінь». У Грінченка (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/36780-parus.html#show_point) — лише в значенні «промінь». Хоча в наш час про парус-промінь вже забули (отже, архаїзм), а парус-вітрило, хоча й присутній ще в творах Лесі Українки, сприймається як русизм (бо є ж українське «вітрило»). Тобто, використовувати «парус» ніби й можна, але все одно хтось придереться.
Біліє парус одинокий
В тумані моря голубім. 8-)
ЦитироватьОДИНО́КИЙ, а, е.
1. Який міститься, розташований і т. ін. окремо, ізольовано від інших, подібних до себе. Край села, біля одинокої хатини — мати й дочка (Олександр Довженко, I, 1958, 56); Наче стародавні кораблі, мріли.. до самого обрію одинокі ферми хуторян-угорців (Олесь Гончар, III, 1959, 173);
// Який відбувається, протікає, сприймається і т. ін. відірвано, ізольовано. Молюсь тобі, боже милий, Господи великий! Що.. привів мене, старого, На сі святі гори Одинокий вік дожити (Тарас Шевченко, II, 1963, 44); Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук (Володимир Сосюра, II, 1958, 100); Зробилося тихо, і в цій тиші — одинокий постріл (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 534).
2. Який не має сім'ї, рідних; самотній. Вони жили в батьків і часто приїжджали до одинокого Ястшембського подуріти на волі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 56); І хоч він був на цей час одиноким, бо сім'я його загинула в морі під час евакуації на Кавказ, але до колишнього Лукія тепер не могла повертатись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 98);
// у знач. ім. одинокий, кого, чол., одинока, кої, жін. Людина, яка не має сім'ї. Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські.. Багато тоді накивало п'ятами й одиноких і цілими сім'ями... (Панас Мирний, I, 1949, 196);
// Який не має друзів, близьких, однодумців; чужий у певному середовищі. Сцена, на яку він несподівано наткнувся, утвердила в ньому переконання, що він не одинокий в селі (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1957, 6); Вона відчула себе одинокою серед людей (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 101).
Одинока мати, юр. — незаміжня жінка, що має позашлюбну дитину. Тільки за 1953 рік багатодітні і одинокі матері одержали від Радянської держави понад шість з половиною мільярдів карбованців.. допомоги на виховання дітей (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 54).
3. рідко. Лише один; єдиний. Старий возний Згарський був одинока жива душа, з якою Калиновий міг іноді побалакати спокійно, по щирості (Іван Франко, VI, 1951, 332); З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 389); Погодилася [Краньцовська] вже з тою думкою, що їй вільно мати свого приятеля. Уже хоч би з тої одинокої причини, аби помститися на своїм нелюбі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 321).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 629.
ЦитироватьГОЛУБИ́Й, а, е. Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра — середнього між зеленим і синім; кольору ясного неба; світло-синій, блакитний. Я був закоханий у Ленського: і в його томні, задумливі, великі голубі очі, і в його ходу, і в його пластику (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 41); Даль ясна і в голубому небі спокій (Володимир Сосюра, II, 1958, 416).
♦ Голуба кров, заст. — про дворянське, аристократичне походження кого-небудь. У кращій іспанській драмі XVII століття зустрічаємось з іншим розумінням не стільки принципу честі, скільки його застосування.. у зіткненні ідей селянської честі з честю «голубої» крові (Вітчизна, 5, 1956, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 118.
Біліє парус одинокий
В тумані моря голубім.
Що він шука в землі далекій?
Чом кинув він свій рідний дім?
І грають хвилі - вітер свище,
І щогла гнеться і скрипить...
Оле! То не до щастя рине
І не від щастя він біжить!
:green:
ЦитироватьЧим відрізняється поняття «самотня мати» від «одинокої матері»?
Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», одинокою матір'ю є жінка, якщо в свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька внесено в установленому порядку за вказівкою матері. Тобто одинока мати — це жінка, яка має дитину, батьківство якої фактично не визнано (немає спільної заяви батьків, заяви батька, рішення суду).
П. 12 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. № 2035, визначено поняття «самотня мати або самотній батько» — особи, які на момент застосування працедавцем пільги, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно з законодавством.
Отже, поняття «одинока мати» може підпадати під поняття «самотня мати» в разі, якщо одинока матір не перебуває в шлюбі, зареєстрованому згідно з законом.
За п. З ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якщо одинока мати уклала шлюб, за нею зберігається право на допомогу на дітей, які народилися до шлюбу, за умови, що цих дітей не було усиновлено. В такому разі за жінкою зберігається статус «одинока мати», але вона не підпадає під поняття «самотня мати», оскільки перебуває в зареєстрованому шлюбі.
https://www.zakon-i-normativ.info/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=245756&menu=360360
Під ним струга блакить-лазурі,
Над ним пас сонця золотий...
А він, буремний, хоче бурі,
Неначе в бурях є покій.
А отут проблема. Що спокій, що покій мають інший наголос.
ЦитироватьПОКІ́Й, кою, чол.
1. Те саме, що кімната. А доня взаперті сидить В своєму сумному покої (Тарас Шевченко, II, 1963, 32); Адась вийшов з маминого покою (Іван Франко, VII, 1951, 73); Будинок у Плачинди просторий, міщанський, на п'ять покоїв (Михайло Стельмах, I, 1962, 308).
Приймальний покій — приміщення у лікарні, де хворі одержують першу допомогу, де їх розподіляють по палатах. Ось і лікарня. Зайшли до приймального покою (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 23).
2. перев. мн. Пишне, багате приміщення. Ланові заманулось покоївки. Її ото й узяли до панських покоїв (Панас Мирний, II, 1954, 158); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина, — тепер підуть під школи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 24.
ЦитироватьПО́КІЙ, кою, чол., заст.
1. Відсутність руху і шуму; тиша. Південь наближавсь, Угамувався мир дібровний; В таємних надрах лісу став Покій, словами невимовний (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 320);
// Тихе, мирно життя, згода. [Петро:] Він те [закон] установлює, дбаючи про мир та покій у сім'ї, а ще більше він дбає про всесвітній мир (Панас Мирний, V, 1955, 177);
// Мир, примирення. Візьміть назад свої гостинці, Одправте їх к багатирю Енею і просіть покою (Іван Котляревський, I, 1952, 275).
2. Душевна рівновага; відсутність хвилювання, турбот, тривог, сумнівів і т. ін. На серці затихають муки; на душі — радість, покій (Панас Мирний, III, 1954, 32); [Сербин:] Взяла ти, Мар'яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (Степан Васильченко, III, 1960, 32).
Давати (дати) собі покій — переставати турбуватися, хвилюватися; заспокоюватися. Ми б, ви та я, попотужили, може, й поплакали та й дали собі покій, а Остап ні — собі покою не давав (Марко Вовчок, I, 1955, 328); Дати покій кому — перестати турбувати, тривожити кого-небудь, докучати комусь. — Дай мені покій, Матвійчику, — одказала я, — я дуже спати хочу (Марко Вовчок, VI, 1956, 320); Жити в покої з ким — жити у злагоді, у мирі з ким-небудь. Серденько моє, Колись ми обоє Любились вірно, Чесно, примірно, І жили в покої! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 9); Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465); Іти (проситися і т. ін.) на покій — іти (проситися і т. ін.) на відпочинок; На покої [бути (сидіти і т. ін.)] — не працювати, відпочивати (бути у відставці, на пенсії і т. ін.). Сидіть дома, на покої, Не пристало козакові (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 119); Не давати (не дати) собі покою — не переставати турбуватися, хвилюватися; не заспокоюватися; Не давати покою кому — турбувати, тривожити кого-небудь, докучати комусь. А Маруся не встає — їй покою не дає Сон: щось серце чує... (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 67); Дядина гримає, що дитина нікому не дає покою (Панас Мирний, I, 1954, 91); Не знати покою — не мати душевної рівноваги, бути вічно в роботі, турботах, тривозі, хвилюватися. Щоб тебе пекло та варило! Щоб ти не знав ні вдень, ні вночі покою! (Номис, 1864, № 3720); Не знали ми покою Над нивою чужою (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 264).
♦ Вічний покій: а) заспокоєння після смерті. Стара вже стала, пора б і кісточкам на вічний покій... (Олекса Стороженко, I, 1957, 103); б) уживається при згадці про покійного. [Демко:] Як покійні батько померли, царство їм небесне, вічний покій, мені тоді було годів з десяток (Марко Кропивницький, II, 1958, 198); — Вічна пам'ять, синочки... Вічний покій... (Василь Кучер, Голод, 1961, 223).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 24.
Цитата: DarkMax2 от июня 4, 2018, 08:47
Героїн?
Можливо. Якщо героін тоді вже був.
Цитата: DarkMax2 от июня 4, 2018, 09:00
В тумані моря голубім
Не блакитнім?
Цитата: DarkMax2 от июня 4, 2018, 09:22
І грають хвилі - вітер свище,...
Оле! То не до щастя рине
Це рима?
Цитата: Сергий от июня 3, 2018, 22:32
...........................
Якщо вам не відкрився
Добрий Дух чужих мрій,
Все ж не варто сміятись
З чужих сліз і надій...
В часи духів іменника «мрія» не було. :)
Цитата: Волод от июня 4, 2018, 14:05
В часи духів іменника «мрія» не було. :)
Не знаю про яких духів говорите ви, але час Духу триває. Творчого Духу Вічності.
Цитата: Salieri от июня 2, 2018, 17:27
Заковика у тому, що суб'єкт цього вірша обов'язково повинен бути чоловічої статі!
Цитата: Волод от июня 4, 2018, 07:40
Чому?
Бо серйозне ставлення до предмету змушує відчувати його
товаришем. Саме тому іноземні слова невизначеної граматичної форми в слов'янських мовах не завжди середнього роду. Наприклад, в нормативній мові назви грошових одиниць не бувають середнього роду: ні
сольдо, ні
ескудо, ні
песо, ні
екю, ні
євро для професіоналів цієї сфери не середнього роду. Ні навіть невеликий
су. І, мабуть, є причина, що субстантівірованно золота монета називається в чоловічому роді:
золотий, — навіть горезвісне «родове поняття» не зіграло ніякої ролі. І саме тут причина суперечок про рід
кави: ті, хто його любить, ніколи не погодяться, щоб він був середнього роду. І навпаки.
Я про це вже намагався написати на іншому форумі, але мене там не зрозуміли :) Можу дати посилання.
DarkMax, ви вирішили довести, що вірші можна переводити слово в слово? Це не потребує доказів: можна. Але чи треба?
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 00:45
І саме тут причина суперечок про рід кави: ті, хто його любить, ніколи не погодяться, щоб він був середнього роду.
Кава — він? :o
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 00:45
Цитата: Salieri от июня 2, 2018, 17:27
Заковика у тому, що суб'єкт цього вірша обов'язково повинен бути чоловічої статі!
Цитата: Волод от июня 4, 2018, 07:40
Чому?
Бо серйозне ставлення до предмету змушує відчувати його товаришем. Саме тому іноземні слова невизначеної граматичної форми в слов'янських мовах не завжди середнього роду. Наприклад, в нормативній мові назви грошових одиниць не бувають середнього роду: ні сольдо, ні ескудо, ні песо, ні екю, ні євро для професіоналів цієї сфери не середнього роду. Ні навіть невеликий су. І, мабуть, є причина, що субстантівірованно золота монета називається в чоловічому роді: золотий, — навіть горезвісне «родове поняття» не зіграло ніякої ролі. І саме тут причина суперечок про рід кави: ті, хто його любить, ніколи не погодяться, щоб він був середнього роду. І навпаки.
Я про це вже намагався написати на іншому форумі, але мене там не зрозуміли :) Можу дати посилання.
DarkMax, ви вирішили довести, що вірші можна переводити слово в слово? Це не потребує доказів: можна. Але чи треба?
Тобто Ви вважаєте, що потрібно підняти статус вітрила від рівня «речей» до рівня «істот».
Це можна було б зробити в моєму перекладі, ліквідувавши «знахідний відмінок":
«Самотня вітрила вбачає» але виникає омонімія з множиною.
Може спробувати з «вітрильником»:
Вітрильника бачить Самотня
В блакитнім тумані морів.
— Чого по чужинам шукає?
Що кинув у домі батьків?
А вітер валами там грає,
Гне щоглу, що та аж рипить.
— Вітрильник на жаль там не щастя шукає,
На жаль не від щастя біжить.
— Водою іде, що світліша за небо,
І сонце цілує його,
А він бунтівний має в бурі потребу,
Неначе там спокій його!
Цитата: Salieri от июня 4, 2018, 12:55
Це рима?
Лише позиція наголосу та сама. Свище-дрище... Незручне слово.
Цитата: Salieri от июня 4, 2018, 12:55
Не блакитнім?
Бо блаки́тнім і голубі́м.
Цитата: DarkMax2 от июня 4, 2018, 09:34
Під ним струга блакить-лазурі,
Над ним пас сонця золотий...
А він, буремний, хоче бурі,
Неначе в бурях є впокій.
УПОКІ́Й (ВПОКІЙ), кою, чол.
1. заст.
Спокій. За дурною головою нема ногам упокою (Номис, 1864, № 6682); Як прийшла неділя, то нема йому [Денисові] впокою: муляє його той Чорний яр. Чи йти, чи не йти? (Борис Грінченко, II, 1963, 251).
З упокоєм — спокійно. Уста стиснув [Чайченко] і голову підняв гордо, і очі блисконули... Та все те потаївши у собі, ніби з упокоєм помалу устає ... (Марко Вовчок, I, 1955, 204); — Ей, пане полковнику!.. Держись за його [Сомка]; то ще й сам, і всі ми поживемо з упокоєм (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 153).
2. церк. Дія за значенням упокоїти 2.
За упокій [душі] — молитися за покійного, поминати його і т. ін. Батько світить увечері в хаті, читає псалтир за впокій душі, мати голосить (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 140); — Наливай, Лукаше, за упокій діда Дуная. — А що, Октаве, з ним? Нещастя яке? — загомоніли люди (Михайло Стельмах, I, 1962, 436).
♦ Вічний упокій — те саме, що Вічний спочинок (відпочинок) (див. вічний); Почати за здоров'я, а кінчити (звести) за упокій — почати що-небудь весело, добре і т. ін., а закінчити сумно, погано тощо (про розмову, спів і т. ін.).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 464.
"Неначе в бурях супокій" ???
Біліє парус одинокий
В тумані моря голубім.
Що він шука в землі далекій?
Чом кинув він свій рідний дім?
Хитають хвилі — вітер грає,
І щогла гнеться і скрипить...
Та човен щастя не шукає
І не від щастя він біжить!
Під ним струга блакить-лазурі,
Над ним пас сонця золотий...
А він, буремний, хоче бурі,
Неначе в бурях є впокій! / Неначе в бурях супокій!
"в землі далекій" все ще слабенько.
Цитата: Волод от июня 5, 2018, 08:23
"Неначе в бурях супокій" ???
Теж гарно.
Вирішив ще трохи спотворити Лермонтова:
Біліє парусом Самотній
Вітрильник у блакитній млі
— В державі що шука чужинній ?
Залишив що в своїй землі?
Та грають хвилі, вітер дує,
І гнеться щогла і рипить.
— Вітрильник щастя не шукає
Й від щастя мабуть не біжить.
—Коли вода світліша неба
І сонця парус золотий,
Йому цього всього не треба
Бо в бурях має супокій.
Цитата: Python от июня 5, 2018, 01:11
Кава — він? :o
Соррі! Захопивмся! Я мав на увазі
кофе, російський. А він — таки
він. Як
какао, мате, каркаде, боржоми, виски, бренди і
кюрасо. Бо напої. Інші варіанти в російській — просторіччя, майже малограмотність.
А якщо кава — говно, тоді й кава — воно ;D
Цитата: DarkMax2 от июня 5, 2018, 08:14
Свище-дрище... Незручне слово.
Ще й ось що незручно: якщо українською з'являється б.-м. сильний вітер у п'ятистопному ямбі, то, зрозуміло, відразу приходить на думку
Сердитий вітер завива.
Цитата: Волод от июня 5, 2018, 08:02
Вітрильника бачить Самотня
В блакитнім тумані морів.
— Чого по чужинам шукає?
Що кинув у домі батьків?
А вітер валами там грає,
Гне щоглу, що та аж рипить.
— Вітрильник на жаль там не щастя шукає,
На жаль не від щастя біжить.
— Водою іде, що світліша за небо,
І сонце цілує його,
А він бунтівний має в бурі потребу,
Неначе там спокій його!
Мені подобається! (Крім того, що в останньому рядку
його римується з
його...)
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 18:17
Цитата: Python от июня 5, 2018, 01:11
Кава — він? :o
Соррі! Захопивмся! Я мав на увазі кофе, російський. А він — таки він. Як какао, мате, каркаде, боржоми, виски, бренди і кюрасо. Бо напої. Інші варіанти в російській — просторіччя, майже малограмотність.
В українській мові усі ці слова середнього роду. Бо неістоти.
Цитата: Sirko от июня 5, 2018, 21:34
В українській мові усі ці слова середнього роду. Бо неістоти.
Окрім кави? :green:
У шведському в іменників 2 рода: загальний (чоловічий і жіночий) і середній. Розрізняються по артиклях: en і ett відповідно. Так це не є істоти й неістоти! Наприклад, день — en dag.
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 22:48
Цитата: Sirko от июня 5, 2018, 21:34
В українській мові усі ці слова середнього роду. Бо неістоти.
Окрім кави? :green:
У шведському в іменників 2 рода: загальний (чоловічий і жіночий) і середній. Розрізняються по артиклях: en і ett відповідно. Так це не є істоти й неістоти! Наприклад, день — en dag.
Кава відмінюється, тому має відповідний рід.
А в українській мові немає невідмінюваних іменників середнього роду?
(Помилка! Я зараз перевірив: какао російською — середнього! Я думав, середнього роду тільки дерево какао.
Але це лише підтверджує мою думку: какао — несерйозний напій! :) До речі, при перевірці ще виявилось, що російською можна казати «какао́».)
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 23:15
А в українській мові немає невідмінюваних іменників середнього роду?
Тобто
несереднього! :3tfu:
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 23:38
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 23:15
А в українській мові немає невідмінюваних іменників середнього роду?
Тобто несереднього! :3tfu:
Є: назви істот і географічні назви.
Цитата: Sirko от июня 6, 2018, 07:27
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 23:38
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 23:15
А в українській мові немає невідмінюваних іменників середнього роду?
Тобто несереднього! :3tfu:
Є: назви істот і географічні назви.
Приклади в студію. Вони середнього роду і неслов'янського походження, якщо не відмінюються. Ну, або дві голосні поспіль.
Цитата: DarkMax2 от июня 6, 2018, 08:38
Цитата: Sirko от июня 6, 2018, 07:27
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 23:38
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 23:15
А в українській мові немає невідмінюваних іменників середнього роду?
Тобто несереднього! :3tfu:
Є: назви істот і географічні назви.
Приклади в студію. Вони середнього роду і неслов'янського походження, якщо не відмінюються. Ну, або дві голосні поспіль.
колібрі, поні, Гюго ч.р.
По, Уссурі ж. р.
Авжеж: українською мовою і жива істота може бути середнього роду. Навіть людина і навіть доросла («дитя» і російською мовою є). Згадаймо хоч слово «дівча» і то, як Шевченко образив царицю в "Сні": «Та ще на лихо,
сердешне, хита головою».
Цитата: DarkMax2 от июня 5, 2018, 08:36
Біліє парус одинокий
В тумані моря голубім.
У голубім морським тумані
Самотній парус забілів!..
Що кинув він в землі коханій?
Що в далечі знайти волів?..
Ось вітер вдарив, хвиля грає,
І щогла рипом доріка...
Оле! Не щастя він шукає
І не від щастя він втіка!
Під ним вже струм, світліш блакиті,
Над ним — проміння золоте...
Та хочуть бур несамовиті,
Неначе в бурі щастя те!
Я думаю, це полеміка (можливо, неусвідомлена) і з «Чайлд Гарольдом», і з пушкінським
На свете счастья нет, но есть покой и воля. В бурі щастя немає, як немає його і в ясній погоді і взагалі в зовнішніх обставинах: щастя і гармонію треба шукати всередині себе — ось думка вірша.
Цитата: Salieri от июня 6, 2018, 18:42
Авжеж: українською мовою і жива істота може бути середнього роду. ................
Жива то вона може й жива, але душі у неї нема. :green:
Вважається що в давнину «середній рід» - це об'єкти дії.
Тому усякі дитинча, дівча, хлопча, теля, щеня, ... середнього роду.
Коли виростуть, будуть суб'єктами.
Цитата: Salieri от июня 6, 2018, 18:42
................
Я думаю, це полеміка (можливо, неусвідомлена) і з «Чайлд Гарольдом», і з пушкінським На свете счастья нет, но есть покой и воля. В бурі щастя немає, як немає його і в ясній погоді і взагалі в зовнішніх обставинах: щастя і гармонію треба шукати всередині себе — ось думка вірша.
А як же моє припущення щодо бодання з Гете?
ЦитироватьDer Sturm spielt auf zum Tanze,
Er pfeift und saust und brüllt;
Heisa! wie springt das Schifflein!
Die Nacht ist lustig und wild.
Ein lebendes Wassergebirge
Bildet die tosende See;
Hier gähnt ein schwarzer Abgrund,
Dort türmt es sich weiß in die Höh.
Ein Fluchen, Erbrechen und Beten
Schallt aus der Kajüte heraus;
Ich halte mich fest am Mastbaum
Und wünsche: wär ich zu Haus.
Гарні вірші, але до чого тут Гете? :)
І взагалі МЮЛ не пасажиром на кораблі себе уявляє, а ототожнює себе з кораблем.
Цитата: Волод от июня 7, 2018, 07:42
усякі дитинча, дівча, хлопча, теля, щеня, ... середнього роду.
Коли виростуть, будуть суб'єктами.
:??? А цариця в Шевченка?
Знову я Гете з Гейне переплутав. :-[
А щодо цариці, так Тарас був людиною неосвіченою, практично як я з моїми однокласниками. Директор школи коли нас зустрічав, хапався за серце й казав: «Оце на руці собі запишіть «Безграмотні». А далі сам ставив добрі оцінки за твори.
Тарасу не поталанило з «директором», і за «сердешне» його запросили до військкомату.
Цитата: Волод от июня 8, 2018, 07:28
Знову я Гете з Гейне переплутав. :-[
А щодо цариці, так Тарас був людиною неосвіченою, практично як я з моїми однокласниками. Директор школи коли нас зустрічав, хапався за серце й казав: «Оце на руці собі запишіть «Безграмотні». А далі сам ставив добрі оцінки за твори.
Тарасу не поталанило з «директором», і за «сердешне» його запросили до військкомату.
(https://books.google.com.ua/books/content?id=Y0FdAAAAcAAJ&pg=PA26&img=1&zoom=3&hl=en&sig=ACfU3U1duu5nCiYQktQT_SlIIEPEnfvLFA&ci=236%2C932%2C419%2C308&edge=0)
:no:
Можливо я не ті книжки читав. :)
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev128.htm
Цікаво, який варіант читав «директор»?
Ось знайшов рукопис http://kobzar.ua/item/show/5384 , у ньому «сердешна».
Цитата: Волод от июня 8, 2018, 11:42
Ось знайшов рукопис http://kobzar.ua/item/show/5384 , у ньому «сердешна».
Цікавий сайт. Яка ліцензійна угода, коли твори Шеви суспільне надбання?
Цитата: Волод от июня 8, 2018, 08:16
Можливо я не ті книжки читав. :)
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev128.htm
Цікаво, який варіант читав «директор»?
У мене одного вже місяць-два "Літопис" не працює?
Цитата: Sirko от июня 6, 2018, 12:46
колібрі, поні
До речі, оці слова народне мовлення виправляє. :-) Зомбей, поней - як гусей.
Цитата: DarkMax2 от июня 8, 2018, 12:35
У мене одного вже місяць-два "Літопис" не працює?
Зазирнув туди. Працює.
Цитата: Zavada от июня 8, 2018, 13:14
Цитата: DarkMax2 от июня 8, 2018, 12:35
У мене одного вже місяць-два "Літопис" не працює?
Зазирнув туди. Працює.
Дивно. У мене і з роботи, і з дому не хоче.
Пороблено? :)
Цитата: Волод от июня 8, 2018, 11:42
Ось знайшов рукопис http://kobzar.ua/item/show/5384 , у ньому «сердешна».
І ком немає... :what: А звідки ж той варіант, який зараз друкують усі СС і ПСС?
А це? (Хоча книга і російська, персонаж явно українського походження.)
Цитировать— В-вся рота идет, к-как один ч-человек — ать! ать! ать! — говорил Слива, плавно подымая и опуская протянутую ладонь, — а оно одно, точно на смех — о! о! — як тот козел.
(Це, здається Генрі Торо сказав: "Якщо людина йде не в ногу, значить, вона чує інший марш)? ;D )Цитата: DarkMax2 от июня 8, 2018, 12:35
До речі, оці слова народне мовлення виправляє. :-) Зомбей, поней - як гусей.
Народне мовлення — воно таке! У нас в Таллінні є район Коплі (це генетів від koppel — «вигін, пасовище», якщо комусь цікаво), на однойменному півострові. Так, думаю, десь 19 з 20 завжди говорять «в Копля́х». А у Набокова російські ємігранті в Парижі говорили «в Пасся́х» (в Passy.)
Цитата: Salieri от июня 9, 2018, 02:11
Народне мовлення — воно таке! У нас в Таллінні є район Коплі (це генетів від koppel — «вигін, пасовище», якщо комусь цікаво), на однойменному півострові. Так, думаю, десь 19 з 20 завжди говорять «в Копля́х». А у Набокова російські ємігранті в Парижі говорили «в Пасся́х» (в Passy.)
Глобальний суржик... строкатий і могутній... То лі єщьо будєт... :???
Цитата: Sirko от июня 5, 2018, 23:00
Цитата: Salieri от июня 5, 2018, 22:48
Цитата: Sirko от июня 5, 2018, 21:34
В українській мові усі ці слова середнього роду. Бо неістоти.
Окрім кави? :green:
У шведському в іменників 2 рода: загальний (чоловічий і жіночий) і середній. Розрізняються по артиклях: en і ett відповідно. Так це не є істоти й неістоти! Наприклад, день — en dag.
Кава відмінюється, тому має відповідний рід.
Але ж суддя, тесля, собака відмінюються так само :green:
Цитата: Python от июня 11, 2018, 00:53
Але ж суддя, тесля, собака відмінюються так само :green:
Я й кажу: для тих, хто любить каву, вона жива!
Цитата: Salieri от июня 11, 2018, 11:56
Цитата: Python от июня 11, 2018, 00:53
Але ж суддя, тесля, собака відмінюються так само :green:
Я й кажу: для тих, хто любить каву, вона жива!
Ні, я про те, що існують слова І відміни чоловічого роду (до яких кава не належить, хоча відмінкові форми чоловічого й жіночого роду там ті ж самі. Втім, справді, іменники І ч.р. — як правило, істоти).
Цитата: Python от июня 11, 2018, 12:09
Ні, я про те, що існують слова І відміни чоловічого роду (до яких кава не належить, хоча відмінкові форми чоловічого й жіночого роду там ті ж самі.
Я зрозумів. Але собака —
він. Тесляр зазвичай теж
він. Суддя також може бути
він. Кава —
вона. Їй навмисне дали таку назву, щоб вона аж ніяк не могла бути
воно :)
Чи досить прозора, чи легко сприймається моя писанини?
Чи може вона трохи для Добкина написана?
Віщуючи брешуть, не визначиш те,
Що створює землю і небо, і все.
Відкинувши пристрасті, ті що низькі,
Побачите тайни його Ви усі.
Коли ж зазвичай упередженні Ви,
Творіння побачите на самоті.
Природу відчуєте — матір усіх
Речей та істот, неживих і живих.
А ненька природа ховає зв'язки
Із тим, що побачити Ви не змогли.
Вони споконвіку суцільно-одне,
Копати потрібно старанно це все.
Пізнавши докладно Створіння усе
Надбаєте здатність судити про Те.
І визначив все, що природою є,
Відчуєте, чого у ній не стає.
Так люди робили у давні часи,
Не мазали кров на чужі косяки,
Своє визначали цім знаком житло,
А Смерті і цього вже досить було.
................................................
До склянки скляної чогось налили
Та скло, що рідке, чи Ви з неї пили?
.....................................................
Ось спиці та обід єднають майстри,
Лаштують усе це до маточини.
З цього не зібрати колеса міцні,
Без рівних проміжків даремні труди.
Цитата: Волод от июня 11, 2018, 13:08
Чи досить прозора, чи легко сприймається моя писанини?
Козацтву свобода це Суржик Святий,
З кожним у Нього розговор непростий
Пишіть як на духу у вас воно є,
Там де потрібно знайдем ми своє...
Так нецікаво.
Як там москалі кажуть:
Наскрізь селище проходим
В дев'яносто перший раз,
То невже по пиці хлопці
Нам ніхто так і не дасть.
Я вже й склянку закинув у давній Китай і видав Старе Дівча за знавця Біблії.....
Мабуть це якась змова. :)
Цитата: Волод от июня 12, 2018, 10:03
То невже по пиці хлопці
Нам ніхто так і не дасть.
А вас цікавить, щоб обов'язково хтось комусь дав по пиці?
Цитировать
Я вже й склянку закинув у давній Китай і видав Старе Дівча за знавця Біблії.....
Мабуть це якась змова. :)
В смислі? Що ви хочете цим сказати?
Хоча сьогодні Китай батьківщина слоняток і тиранозавряток, і навіть шовковиці :green:, однак скло Китай поки не чіпає.
Я вставив в переклад біблійну історію, погодивши це з Стареньким Дівчатком. :)
Цитировать
Фрипульястан, Країна Мрій
Країна Радості і Щастя
Дай Бог нам Шлях туди знайти
Країна Безмежжя – це що? Дзенський коан?
Цитата: Волод от июня 12, 2018, 11:17
Країна Безмежжя – це що? Дзенський коан?
Ну так. Це десь і Всесвіт (Всесвіти) нашої (вашої, моєї) душі і Всесвіт під назвою Україна (Безмежності тотожня) і все наше глобальне суспільство (через призму глобалізації по-українські) одночасно. Всесвіт, який пізнаємо все життя і пізнати не можемо. Всесвіт у якому є Бог, Всесвіт тотожній Богові разом з Його Творінням...
Навіщо тоді шукати шлях у ту країну?
Ось у «Дао де цзін» межа на межі, і під усім велика межа.
Цитата: Волод от июня 12, 2018, 11:24
Навіщо тоді шукати шлях у ту країну?
Ось у «Дао де цзін» межа на межі, і під усім велика межа.
Кожен з нас філософ Безмежжя по своєму і на свій лад, по образу і подобію Головного Козака і Філософа Безмежжя у Всесвіті. Скільки філософів - стільки і філософій, в смислі шляхів пошуку Істини. Шляхів багато - Суть єдина. Цілком у дусі дещо дивакуватої але надзвичайно цікавої, самобутньої і неповторної філософії наших дідів-прадідів, грішних козаків-нонкомформістів, воїнів Христових Подніпров'я старих часів. У Китаї у кожного китайця теж своя філософія. Це нормально, що різні люди мислять по різному, різними словами і образами. Жити, творити і спілкуватися стає набагато цікавіше. Та власне і Сам Бог-Художник нерідко говорить з кожним з нас зрозумілою тільки Йому і нам мовою... Комусь щось доносить через Святе Письмо Бога-Христа - а комусь через Дао Де Цзін (Книгу про Шлях і Силу, Книгу про Шляхетну Силу)
Все ж сяє сонце — не жінок краса;
Все ж яскравіший лал від вуст людських;
Не золото в чорнявої коса;
Смагляві груди не біліш за сніг.
І щік її троянда не бува
Дамаської троянди кольорів;
І так, як аравійські дерева,
Із людства б кожен дихати волів.
Все ж музика чарівніша для вух,
Ніж наші мови, лагідні чи злі;
Богині, певно, плинуть, наче пух,
Вона ж — ногами ходить по землі.
Кохана все ж, не менш отих усіх,
Що ваблятьть вас на марнослів'я гріх.
(My mistress' eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips' red;
If snow be white, why then her breasts are dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.
I have seen roses damask'd, red and white,
But no such roses see I in her cheeks;
And in some perfumes is there more delight
Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant I never saw a goddess go;
My mistress, when she walks, treads on the ground:
And yet, by heaven, I think my love as rare
As any she belied with false compare. )
Як трохи похвулиганити:
Не сяявши мов сонечко очами,
Не червоніючи немов корал устами,
Не осліпляючи мов білий сніг перстами,
С жорсткими наче дроти волосами,
Ще й не палаючи загравними щоками
Наче троянди у Дамаську квіточками,
Не пахнувши заморськими духами,
Духмянячи своїми запахами,
І не чаруючи солодкими словами,
Вподобала себе мені ночами.
І вибачаюсь перед усіма богами,
Хоч я богинь не бачив вечорами,
Не володіти їм моїми почуттями.
Гарно, але wires — це не про жорсткість. Тоді в віршах модно було порівнювати світле або руде волосся із золотою дротом, і це було схвальне порівняння: такий дріт (з нього робили шпильки для волосся а також використовували у вишивці) був дорогенький не тільки тому, що був золотий: дріт тоді не вміли робити, як зараз, протяжкою, його кували ювеліри на ковадлі. Отож порівняння волосся з дротом не ображало, а навпаки! Сенс цього рядку такий: хоча її волосся — чорний, а не золотий дріт, проте воно теж цінний дріт! Також і у другій строфі: її щоки не є біло-рожеві, як дамаська троянда, але вони теж чарівні троянди — вони лише троянди іншого кольору. А висвітлювати волосся перекисом водню тоді вже вміли — і цим вмінням як раз при Шекспірі широко користувалися: Єлизавета була руда і задавала моду на колір волосся. Так що ходити з чорним волоссям, маючи можливість стати рудою — це був виклик!
А корал у нормі — сіро-блакитного кольору. У Цвєтаєвої є: Лазурный огибая мыс / Коралловий... Тим більш, українською мовою «коралі» можуть бути найдешевшим намистом. (Як і естонською мовою будь-яке намисто буде pärlid, «перлини».)
(wiki/uk) Червоний_корал (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB)
Щодо дротів.
У мене спершу був більш хвуліганський вариант.
А волочіння це дуже давня технологія. http://www.rosmetiz.ru/index.php?section=15&id=1233
Чому ніхто не зверне мою увагу на помилку у третьому рядку?
Треба «персами», а не «перстами»
"Не сліплячи, як білий сніг, персами,"
Ослєпительні цицьки :-)
Вільям в цьому сонеті насміхається над сонетами взагалі.
Відредактував:
Не сяявши мов сонечко очами,
Не червоніючи немов корал устами,
Не сліплячи як білий сніг персами
Не золотіючи рудими волосами,
І не палаючи загравними щоками
Наче троянди у Дамаську квіточками,
Не пахнувши заморськими духами,
Духмянячи своїми запахами,
І не чаруючи солодкими словами,
Вподобала себе мені ночами.
І вибачаюсь перед усіма богами,
Хоч я богинь не бачив вечорами,
Не володіти їм моїми почуттями.
Цитата: Salieri от июня 19, 2018, 02:24
А корал у нормі — сіро-блакитного кольору. У Цвєтаєвої є: Лазурный огибая мыс / Коралловий... Тим більш, українською мовою «коралі» можуть бути найдешевшим намистом. (Як і естонською мовою будь-яке намисто буде pärlid, «перлини».)
А норма інша.
Цитировать2. Який має колір коралів (див. корали 2); яскраво-червоний. Повні коралові уста неначе осміхнулись до його (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 170); Зуби блищали, мов перла з-під вуст коралових (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 159).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 285.
Уста блакитні? Ну, можливо...
Цитата: Salieri от июня 15, 2018, 23:09
Все ж сяє сонце — не жінок краса;
Все ж яскравіший лал від вуст людських;
Не золото в чорнявої коса;
Смагляві груди не біліш за сніг.
І щік її троянда не бува
Дамаської троянди кольорів;
І так, як аравійські дерева,
Із людства б кожен дихати волів.
Все ж музика чарівніша для вух,
Ніж наші мови, лагідні чи злі;
Богині, певно, плинуть, наче пух,
Вона ж — ногами ходить по землі.
Кохана все ж, не менш отих усіх,
Що ваблятьть вас на марнослів'я гріх.
(My mistress' eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips' red;
If snow be white, why then her breasts are dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.
I have seen roses damask'd, red and white,
But no such roses see I in her cheeks;
And in some perfumes is there more delight
Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant I never saw a goddess go;
My mistress, when she walks, treads on the ground:
And yet, by heaven, I think my love as rare
As any she belied with false compare. )
Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста,
Не білосніжні пліч її овали,
Мов з дроту чорного коса густа.
Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,-
А не конвалії між диких трав.
І голосу її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.
І все ж вона — найкраща поміж тими,
Що славлені похвалами пустими.
Переклад Д. Паламарчука
Сором'язливо овали персів стали плечима. Ну, і той самий дріт переробили.
Взагалі, вбачаю там щось таке: Коли ж волосся то пшениця, то чорне колосся на її голові. Типу натяк на руду красуню (я ж передав як русу), а маємо буденну чорнявку.
Наскільки кошерне «очами», може замінити його на «баньками»? :green:
Цитата: DarkMax2 от июня 19, 2018, 10:53
А норма інша.
Ні.
(https://cs11.pikabu.ru/post_img/2018/06/05/9/1528213416194072056.jpg)
Чи не саме такі речі люди привозять для своїх акваріумів з теплих морів?
Рожеві корали, звичайно, цінуються вище, оскільки і красивіше, і рідше зустрічаються. Є, однак, і інші: (wiki/ru) Коралл (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%BB)
ЦитироватьЦвет кораллов зависит от состава и количества органических соединений: встречаются не только розовые, но и красные, голубые, белые и даже чёрные кораллы.
Отже коралові вуста можуть бути навіть чорні :)
За кольорами й вшанування:
ЦитироватьТвёрдый скелет некоторых видов кораллов используется как сырьё для получения извести, некоторые виды — для изготовления ювелирных украшений.
А взагалі не те що рожеві корали — навіть біла ворона не вигадка.
(https://cs4.pikabu.ru/post_img/2015/10/18/3/1445138857_1942996890.jpg)
Кораловий колір (https://www.google.com/search?biw=1280&bih=871&tbm=isch&sa=1&ei=wc8oW7OxB4ezsQHr07nQDA&q=%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9+%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80&oq=%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9&gs_l=img.3.1.0l9j0i10k1.65694.68840.0.69966.11.9.1.1.1.0.100.736.6j2.8.0....0...1c.1.64.img..1.10.770...0i67k1j35i39k1.0.B39WnH0ubxA) це відтінок червоного. Такий узус. Так само "вороний" - це про чорний, хоч у наших краях ворони сірі, а ще бувають згаданім Вами білі.
Цитата: DarkMax2 от июня 19, 2018, 11:06
Переклад Д. Паламарчука
Roses damask'd, red and white — це не просто «троянди», а
дамаські троянди, червоні і білі.(http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/2/72/230/72230677_Rosa_damascena_Mill.jpg)
Зверніть увагу: дамаська троянда — червона і біла
відразу: рожевий — це червоний, змішаний з білим. А не «алая
или белая», як у Маршака. ;D То був інший сорт! А
no such roses see I in her cheeks означає, що на її щоках теж є троянди, але інші.
А
аs rare аs — це не «найкраща поміж», а «не гірше, ніж». Дівчата не винні, що їх друзі — брехливі поети.
До речі: коли я перекладав, я думав, що
my love — це «моє
кохання», тому в мене і «кохана». А потім я знайшов в Ютьюб, як ці вірші читає англійський актор: він виокремлює голосом
she в останньому рядку. Тобто сенс такий: моя мила таке ж диво, як будь-яка «вона», оббрехана безглуздими порівняннями.
Цитата: DarkMax2 от июня 19, 2018, 11:06
Взагалі, вбачаю там щось таке: Коли ж волосся то пшениця, то чорне колосся на її голові.
Так!! :yes:
Цитата: DarkMax2 от июня 19, 2018, 12:42
Кораловий колір це відтінок червоного. Такий узус.
Але ж у вірші не «кораловий колір», а саме сам
корал!
Зміню перший рядок на: «Не сяючи очима як зірками,»
Хм... дамаська рожа з вікі.
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/58/MHNT_-_Rosier_de_Damas.jpg)
"Coral is far more red" не лишає ніякого простору для маневру. Годі дурниць.
Цитата: DarkMax2 от июня 19, 2018, 14:54
Дамаська рожа з вікі.
І?
Цитата: DarkMax2 от июня 19, 2018, 14:54
"Coral is far more red" не лишає ніякого простору для маневру.
Coral is far more red не доводить, що поет будь-коли бачив реальний (а не пофарбований) корал.
Вирішив змінити рядок щодо троянд на: «Троянд дамаських наче квіточками»
Бо можливо в ті часи слово «дамаський» означало те саме, що зараз означає слово «мармуровий», до того ж у країні Війни Червоної та Білої Троянди.
Цитата: DarkMax2 от июня 19, 2018, 14:54
Хм... дамаська рожа з вікі.
Так і що з нею не те?
Цитата: Волод от июня 19, 2018, 15:57
Бо можливо в ті часи слово «дамаський» означало те саме, що зараз означає слово «мармуровий»
А що означає слово «мармуровий» окрім «зроблений з мармуру»? Я щось не в курсі...
Не дивуйтеся, що мене так довго не було і що я тепер під модерацією: на мене наскаржилися одне з веслом ;D Якщо хочете, поговоримо про це в особистій пошті.
:green: http://www.goodwillhouse.ru/mramor.html
Дамаський це не обов'язково напряму пов'язаний з містом Дамаск,
Він може бути пов'язаний з узором на металі, який називають дамаском,
але зараз люди далекі від зброї з дамаску, скоріш назвали б це мармуром.
(https://tkani5.com.ua/barkhat-mramor/6197-barkhat-mramor-rozovyj.html)
https://tkani5.com.ua/barkhat-mramor/6197-barkhat-mramor-rozovyj.html
Цитата: Salieri от июня 25, 2018, 00:26
А що означає слово «мармуровий» окрім «зроблений з мармуру»?
2.
перен. Білий, гладкий, як мармур (про обличчя тощо).
Словник української мови: в 11 томах.
http://sum.in.ua/s/marmurovyj
На пам'ять про грішних воїнів Христових Київської Русі-України,
козаків-нонкомформістів обох берегів Дніпра старих часів,
блаженних дідів Безмежжя Благодатного:
Цитировать
Спроба з Військом воювати ні до чого не веде,
Якщо треба, Сам Отаман нас до бою поведе,
Ну а поки що гуляйте і добро усім творіть,
Про Безмежжя пам'ятайте, якщо хочте в Степу жить..
Бог-Фрипулья десь там ходить і спаса Фрипульястан,
козаків на Шлях виводить, Шлях Робочих Християн...
Цитировать
Знов підняв Наш Отаман Стяг Робочих Християн,
Фрип-Фрип-Фрипульястан, Фрип-Фрип-Фрипульястан...
Історія козацько-християнської цивілізації Київської Русі-України 20 ст.
Напад Гітлера на СРСР і народження блаженного Феодосія Київського,
явившого нам в своїх чудернацьких перфомансах
благодатні образи Бога-Фрипульї і Фрипульястану, Країни Мрій і Надій:
Цитировать
Перфоманс страшний і жорстокий дід Гітлер людям учудив,
Але зате, у 42-гім Козак в Фрипульї ся явив!
Фрипулья, Вічності тотожна, в контексті Неї живі всі!
Хай Військо Вічне в Степу править, Козак наспівує пісні!
Про час жорстокий і кривавий, коли Орда повстала знов,
Коли знов люди відстояли права на Радість і Любов!
Знов Древнє Братство показало, Хто в Степу буде панувать,
Кого прославить усі мають, щоб з ними була Благодать!
Фрипулья, Вічності тотожна, Козак в Степу Себе явив...
Цитата: Волод от июня 25, 2018, 14:48
Дамаський це не обов'язково напряму пов'язаний з містом Дамаск,
Він може бути пов'язаний з узором на металі
Цитата: Zavada от июня 25, 2018, 15:33
Цитата: Salieri от июня 25, 2018, 00:26
А що означає слово «мармуровий» окрім «зроблений з мармуру»?
2. перен. Білий, гладкий, як мармур (про обличчя тощо).
:???
Цитировать
Мудрий Бог козакам грішним революцію послав,
Не коритися неправді, хто як може, наказав!
Цитировать
На горі стояв Козак,
Він Богу молився,
За свободу, за народ
Низько поклонився!
Ойся ти ойся, сильно не лякайся,
Тебе я не трону, ти не переймайся...
Хочу спотворити «Мадонну» Баратинського. Вирішив подати минуле за допомогою дієслів майбутнього часу, бо збираюсь зав'язати у вузол просторово-часову суцільність.
Цікаво, як сприймається на цьому тлі некошерний дієприслівник майбутнього часу «впадучи»?
На землях на цих пануватимуть давні латини,
Впадучи стоятимуть славні, могутні міста.
Віки проминуть, і лежатимуть давні руїни,
Підтвердиться те, що накреслять Сенеки перста.
Мабуть останній рядок краще буде викласти у такому варіанті:
Підтвердиться те, що ще скажуть Сенеки вуста.
Ніби погляд на давнину з іще більш давньої точки спостереження. І «некошерна» граматична форма тут якраз доречна.
«Те, що ще скажуть» — надто довга зв'язка між словами, я б вибрав «те, що накреслять» або «те, що промовлять». Втім, Ви автор — вирішувати Вам.
Дякую!
Цитата: Волод от июля 3, 2018, 09:58
На землях на цих пануватимуть давні латини,
Впадучи стоятимуть славні, могутні міста.
Віки проминуть, і лежатимуть давні руїни,
Підтвердиться те, що накреслять Сенеки перста.
Може так краще?:
Цитировать
На землях оцих запанують латини,
Впадуть і піднімуться славні і кріпкі міста...
Віки проминуть і знову знайдуть тут руїни,
Підтвердиться те, що сказали Сенеки вуста
Сенека використав дієприкметник майбутнього часу: (urbes) casurae stan
Але у нього дієслово теперішнього часу.
Я і так вже далеко відійшов від оригіналу, використавши дієприслівник замість дієприкметника, і дієслово майбутнього часу.
До того ж дієслова доконаного виду, я вважаю якимось легковажними.
Цитата: Волод от июля 3, 2018, 15:01
Сенека використав дієприкметник майбутнього часу: (urbes) casurae stan
Мабуть варто одразу наводити оригінал для порівняння.
Цитата: Волод от июля 3, 2018, 15:01
я вважаю якимось легковажними.
Світ строкатий, смаки різняться :)
У Барятинського в «Мадонні» Сенеки нема, у нього тільки руїни, а в мене будуть і Сенека, і три чужинця, що прийдуть на руїни, замість одного, і до хатинки зайдуть два....
:green: Оригінал цієї історії теж наводити?
Цитата: Волод от июля 3, 2018, 15:42
У Барятинського в «Мадонні» Сенеки нема, у нього тільки руїни, а в мене будуть і Сенека, і три чужинця, що прийдуть на руїни, замість одного, і до хатинки зайдуть два....
:green: Оригінал цієї історії теж наводити?
Так, якщо можна. Не в темі я.
Быт. 18
Цитировать• И явился ему Господь у дубравы Мамре, когда он сидел при входе в шатер [свой], во время зноя дневного.
• Он возвел очи свои и взглянул, и вот, три мужа стоят против него. Увидев, он побежал навстречу им от входа в шатер [свой] и поклонился до земли,
• и сказал: Владыка! если я обрел благоволение пред очами Твоими, не пройди мимо раба Твоего;
• и принесут немного воды, и омоют ноги ваши; и отдохните под сим деревом,
• а я принесу хлеба, и вы подкрепите сердца ваши; потом пойдите [в путь свой]; так как вы идете мимо раба вашего. Они сказали: сделай так, как говоришь.
• .................................................................................................................................................
• ибо Я избрал его для того, чтобы он заповедал сынам своим и дому своему после себя, ходить путем Господним, творя правду и суд; и исполнит Господь над Авраамом [все], что сказал о нем.
• И сказал Господь: вопль Содомский и Гоморрский, велик он, и грех их, тяжел он весьма;
• сойду и посмотрю, точно ли они поступают так, каков вопль на них, восходящий ко Мне, или нет; узнаю.
• И обратились мужи оттуда и пошли в Содом; Авраам же еще стоял пред лицем Господа.
• И подошел Авраам и сказал: неужели Ты погубишь праведного с нечестивым [и с праведником будет то же, что с нечестивым]?
• может быть, есть в этом городе пятьдесят праведников? неужели Ты погубишь, и не пощадишь [всего] места сего ради пятидесяти праведников, [если они находятся] в нем?
• не может быть, чтобы Ты поступил так, чтобы Ты погубил праведного с нечестивым, чтобы то же было с праведником, что с нечестивым; не может быть от Тебя! Судия всей земли поступит ли неправосудно?
• Господь сказал: если Я найду в городе Содоме пятьдесят праведников, то Я ради них пощажу [весь город и] все место сие.
• Авраам сказал в ответ: вот, я решился говорить Владыке, я, прах и пепел:
• может быть, до пятидесяти праведников недостанет пяти, неужели за недостатком пяти Ты истребишь весь город? Он сказал: не истреблю, если найду там сорок пять.
• Авраам продолжал говорить с Ним и сказал: может быть, найдется там сорок? Он сказал: не сделаю того и ради сорока.
• И сказал Авраам: да не прогневается Владыка, что я буду говорить: может быть, найдется там тридцать? Он сказал: не сделаю, если найдется там тридцать.
• Авраам сказал: вот, я решился говорить Владыке: может быть, найдется там двадцать? Он сказал: не истреблю ради двадцати.
• Авраам сказал: да не прогневается Владыка, что я скажу еще однажды: может быть, найдется там десять? Он сказал: не истреблю ради десяти.
• И пошел Господь, перестав говорить с Авраамом; Авраам же возвратился в свое место.
Быт. 19
Цитировать• И пришли те два Ангела в Содом вечером, когда Лот сидел у ворот Содома. Лот увидел, и встал, чтобы встретить их, и поклонился лицем до земли
• и сказал: государи мои! зайдите в дом раба вашего и ночуйте, и умойте ноги ваши, и встаньте поутру и пойдете в путь свой. Но они сказали: нет, мы ночуем на улице.
• Он же сильно упрашивал их; и они пошли к нему и пришли в дом его. Он сделал им угощение и испек пресные хлебы, и они ели.
...........................
Я збираюсь, виклавши дещо спотворений текст «Мадонни» Баратинського, замкнути просторово-часову суцільність такими рядками:
Цікавість згризає мене як кандибка цеглину,
Хтось зліва шепоче у вухо лукаві слова:
А як дарувала б старенька гостям ту картину?
Як буде тоді, чи промовлять завітні слова?
Чи будуть тоді панувати тут давні латини?
Впадучи чи будуть стояти могутні міста?
..............................................................
Цитата: Волод от июля 4, 2018, 08:02
Впадучи чи будуть
Імхо, це не є гарно.
Цитата: Волод от июня 19, 2018, 07:42
А волочіння це дуже давня технологія. http://www.rosmetiz.ru/index.php?section=15&id=1233
Із запізненням прочитав ваше заперечення. Он воно як! А я як раз в статті про цей сонет прочитав, що волочіння за часів Шекспіра і Єлизавети ювеліри Європи ще не знали. Дуже дякую!
Я ніколи не вірив літературознавцям, тепер буду їм вірити ще менше :green: Але це все ж таки не скасовує того, що образу можна було знайти не в самому дроті, а тільки в тому, що на загальний огляд виносилася його чорнота.
:) Як перекласти українською вислів: «Від Богдана до Івана не було гетьмана»?
:o З якої мови перекласти?!
Не знаю.
Та читаючи українською, не можу зрозуміти: хто суб'єкт у цьому реченні?
«у нас»? Родовий відмінок після артикля «у» в якості підмета - це далека архаїка.
Цитата: Волод от декабря 28, 2018, 12:01
не можу зрозуміти: хто суб'єкт у цьому реченні?
Це безособове речення, в ролі присудка тут «не було».
Добавили б «у нас» в речення, то мали б пасив – а це неподобство.
Але чи перестає воно бути неподобством, коли «у нас» опускаємо, хоча на думці маємо?
Я спробував знайти варіанти без неподобства:
«Від Богдана до Івана не мали гетьмана.»
:green: «Від Богдана до Івана не мали нас гетьмани.»
«Від Богдана до Івана не (бачили, знаходимо) гетьмана.»
Може є кращі варіанти?
«Не було гетьмана» в минулому часі еквівалентне «нема гетьмана» в теперішньому. Чи, може, й слова «нема» в українській мові нема?
Мова ж не про те, чого нема в українській мові, а про те, :green: чого нема (у нас) в українській мові.
Цитата: Волод от декабря 29, 2018, 09:17
Може є кращі варіанти?
Від Богдана до Івана не мали гетьмана.Прийдеться стерпітися.
Цитата: Волод от декабря 29, 2018, 09:17
«Від Богдана до Івана не мали гетьмана»
Імхо, норм.
Кругова порука маже, наче кіпоть.
Беручи за руку, відчуваю лікоть.
Я шукаю очі, та знаходжу згляд.
І над головами бовваніє зад.
За захо́дом сонця черговий відкат.
Звісно, головна проблема приспів.
Ломаю голову:
Йдемо до одної мети
Закуті в одні ланцюги
Йдемо до одної мети
Закуті в одні...
або
Закуті спільним кайданням,
Зв'язані спільним завданням,
Закуті спільним кайданням,
Зв'язані спільно...
З'єднані ржавим залізом
Вагітні тим самим змістом ( :green: софтом)
Переклав вірша:
William Butler Yeats
Down by the Salley Gardens
Down by the salley gardens my love and I did meet;
She passed the salley gardens with little snow-white feet.
She bid me take love easy, as the leaves grow on the tree;
But I, being young and foolish, with her would not agree.
In a field by the river my love and I did stand,
And on my leaning shoulder she laid her snow-white hand.
She bid me take life easy, as the grass grows on the weirs;
But I was young and foolish, and now am full of tears.
Давня пісня про ЗНО
Стрічались верболозами у низу,
Біліли снігом ніженьки між хмизу.
— Повільніш! Наче лист гілля вкриває.
Не слухав, школа ж цьому не навчає.
Стрічались біля річеньки на ниві,
Біліли снігом рученьки на шиї.
— Поволі! Наче очерет зростає.
Не слухав! А тепер самотність крає.
Чому у місцевому відмінку «низ» тільки з закінченням «у»?
Так хотілось римувати «у низі» і «на хмизі».
Цитата: Волод от марта 21, 2019, 15:01
Чому у місцевому відмінку «низ» тільки з закінченням «у»?
Бо абстракція, а не предмет.
Я мав на увазі саме «предмет».
ЦитироватьНИЗ, у, чол.
..................................
2. Низька місцевість; низина. Сонце ще більше пригріє, В лузі закаркає грак; Повідь низи і долини покриє (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 87); Широкоплесі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по низах (Панас Мирний, IV, 1955, 219); Білі тумани в передчутті сонця занепокоїлися по низах (Олесь Гончар, III, 1959, 434).
http://sum.in.ua/s/nyz
Не має чітких меж, тому.
Цитата: DarkMax2 от февраля 5, 2019, 00:10
Звісно, головна проблема приспів.
Ломаю голову:
Йдемо до одної мети
Закуті в одні ланцюги
Йдемо до одної мети
Закуті в одні...
або
Закуті спільним кайданням,
Зв'язані спільним завданням,
Закуті спільним кайданням,
Зв'язані спільно...
В оригіналі
!--!-!!-
!--!-!!-
а Ви пропонуєте
-!--!--!
-!--!--!
і
-!-!--!-
!--!--!-
Дотимуйтесь розміру! Невже це не зрозуміло? Казна-що!
Вирішив перекласти російською з врахуванням свого припущення. Доля (https://lingvoforum.net/index.php?topic=97139.0)
Роняю дни, роняю ночи
Роняю лето, шелестит
Листва, желтея, гаснут очи,
Застыли мысли, сердце спит.
И весь уснул я и не знаю
Живу иль может доживаю,
Иль так по свету я влачусь,
Совсем не плачу ж, не смеюсь
Страсти, где Вы?
Страсти, где Вы?
Нету никаких!
Если добрых жалко,
Боже!
Злых пожалуй! Злых!
Умерев, не дай скитаться,
Сердцем не стуча
Иль колодою валяться,
Чувствами, гния.
Жизни! Дай мне сердцем жить
И людей любить!
Ну а нет, так проклинать,
Землю всю палить.
Страшно в кандалы попасть,
Умирать в неволе,
А ещё страшнее спать,
Спать и спать на воле.
И заснуть, заснуть навек,
Не оставив след.
Жил вот этот человек?
Может. Может нет.
Страсти, где Вы?
Страсти, где Вы?
Нету никаких!
Если добрых жалко,
Боже!
Злых пожалуй! Злых!
:) Цікаво!
Чи настільки невизначені «злые страсти», щоб виправдати родовий відмінок?
Clarice Lispector
Sou composta por urgências
minhas alegrias são intensas
minhas tristezas, absolutas.
Me entupo de ausências,
me esvazio de excessos.
Eu não caibo no estreito,
eu só vivo nos extremos.
Eu caminho, desequilibrada,
em cima de uma linha tênue
entre a lucidez e a loucura.
De ter amigos eu gosto
porque preciso de ajuda pra sentir,
embora quem se relacione comigo
saiba que é por conta-própria e auto-risco.
O que tenho de mais obscuro,
é o que me ilumina.
E a minha lucidez é que é perigosa...
Se eu pudesse me resumir,
diria que sou irremediável!
Носившись безгальмно,
Радівши безтямно,
Журившись безмежно,
Встрявавши безглуздо,
Ущент знемагавшись,
В струю не вписавшись,
Украй оббиравшись,
Край прірви шаленства
Ходила, хитавшись.
І щиро друживши з такими як я,
Зумівши відчути, що вже не сама,
Дійшла я до думки, що мене гризе:
Лише божевілля пояснює все.
І висновок твердо собі я даю:
Хворобу я вже не здолаю свою.
Трохи перевернув:
Безгальмно носившись,
Безтямно радівши,
Безмежно журившись,
Безглуздо встрявавши,
Ущент знемагавшись,
В струю не вписавшись,
Украй оббиравшись,
Край прірви шаленства
Ходила, хитавшись.
І щиро друживши з такими як я,
Зумівши відчути, що вже не сама,
Дійшла я до думки, що мене гризе:
Лише божевілля пояснює все.
І висновок твердо собі я даю:
Хворобу я вже не здолаю свою.
Чи достатньо прозоре слово «безгальмно», чи треба його замінити на «невпинно»?
Затяг мене потяг до омонемії
Не грюкай обіддям, зажди потяженьку,
Сердючками рви стоп-крани всі.
Я хочу побачити неньку стареньку,
Заглянути в очі ласкаві її.
Чекаєте неню приїзду дитини?
Синочок вже не той, що був колись.
На потяг підсів до легкої наживи,
І грає постійно, і грає він скрізь.
Не стукай обіддям, зажди потяженьку,
Дай з долею лишитись віч-на-віч.
А може мені зупинитись хутенько?
Рви янголе стоп-крана — це ж навіч!
"омонемія" чи "омонімія"?
Омонімія, звичайно ж.
А чому мені важко «омонімію» вимовляти, а побіжно взагалі тільки «омонимія» чи «омонемія»?
Понаставляв ком, можливо зайвих?
Не грюкай обіддям, зажди, потяженьку,
Сердючками рви стоп-крани всі.
Я хочу побачити неньку стареньку,
Заглянути в очі ласкаві її.
Чекаєте, неню, приїзду дитини?
Синочок вже не той, що був колись.
На потяг підсів до легкої наживи,
І грає постійно, і грає він скрізь.
Не стукай обіддям, зажди, потяженьку,
Дай з долею лишитись віч-на-віч.
А може мені зупинитись хутенько?
Рви янголе стоп-крана — це ж навіч!
Спотворив відомий текст:
І кіт, і собака, й корова, і кінь — Який кінь?
Належать господі де сіють ячмінь — Ой! ячмінь.
Співає там півень зрання — Ой! зрання, разів з два,
З плішиною будить на тім'ї попа — Ой! попа,
Який повінчав босяка — Хто не зна? Хто не зна?
Що цмокнув разок віковуху в уста — Ой! в уста,
Що доїть корову Зігнутий Ріг — Знана вона,
Як Куцого копне, той скавчить хоча і бандит,
Від лаю нервує Подряпаний Ніс — славний кіт,
Що знищує вдень і вночі миші рід — клятий рід,
Грабує який повний солоду під, знаний під,
У хаті, що звів її Дід - Сивий Дід — знатний Дід.
Цитата: DarkMax2 от ноября 24, 2015, 12:52
Оригінально мав негативне забарвлення.
«Мазанка» чи «віршомаз»?
Цитата: DarkMax2 от ноября 24, 2015, 12:54
А у мене у підписі мій переклад двох рядків пісні з гри "Відьмак 3: Дикий гін".
Дякую: якраз хотів спитати, звідки це. Вірші гарні, мені подобаються.
Цитата: Волод от ноября 26, 2015, 11:08
Цікаво, чи є переклади The Gypsy Trail українською?
А як ви перекладаєте саме Trail?
Цитата: Волод от ноября 27, 2015, 11:31
Може треба замінити «циганку» на «злодюжку»?
Не можна, бо в оригіналі дівча не лише Gipsy, але й Romany.
Цитата: Волод от ноября 30, 2015, 13:00
Чи може цей вірш взагалі не про циган?!
Імхо, цей вірш про людей, які заздрять ромам і вважають, що вони (роми) живуть так, як слід жити.
Цитата: Écolier от декабря 9, 2019, 18:19
Цитата: Волод от ноября 26, 2015, 11:08
Цікаво, чи є переклади The Gypsy Trail українською?
А як ви перекладаєте саме Trail?
Я вже не пам'ятаю, що я тоді думав.
Мабуть це маршрут, який цигани помітили своїми таємними знаками.
Мабуть так... Як ви гадаєте: The pied snake to the rifted rock — це справді відсилка до Біблії? «Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю: дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!»
Цитата: Волод от ноября 30, 2015, 13:00
«gorgio» це гаджо?
Так.
Цитироватьgorgio the gipsy name for a non-gipsy.
http://www.kiplingsociety.co.uk/rg_gipsytrail1.htm
ЦитироватьГаджо́, или гаджё (мн. ч. «гадже́») — в цыганской философии обозначение человека, не имеющего романипэ. Таким может быть даже этнический цыган, воспитанный вне рамок цыганской культуры, не имеющий цыганских качеств и не стремящийся принадлежать к цыганскому сообществу.
(wiki/ru) Гаджо (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%BE)
Спробував перекласти (забув кого):
Біля затОки дуб зелений,
Златим увитий ланцюгом.
Цілодобово котик вчений
Крокує ланками кругОм.
Чи зрозуміло буде читачам, що робить котик?
Цитата: Sirko от марта 30, 2019, 17:53
В оригіналі
!--!-!!-
!--!-!!-
а Ви пропонуєте
-!--!--!
-!--!--!
і
-!-!--!-
!--!--!-
Дотимуйтесь розміру! Невже це не зрозуміло? Казна-що!
Скуті всі ми одним ланцом.
Ок, а що робити з метою?
Цитата: Волод от февраля 7, 2020, 11:29
Спробував перекласти (забув кого):
Біля затОки дуб зелений,
Златим увитий ланцюгом.
Цілодобово котик вчений
Крокує ланками кругОм.
Чи зрозуміло буде читачам, що робить котик?
Мабуть нічого читачі не зрозуміють.
ЗатОки* берег, дуб зелений
Златим увито ланцюгом.
Цілодобово котик вчений
Крокує ланками кругОм.**
Йдучи праворуч, спів нявчить,
Ліворуч, казочку мурчить.
Там дивина: чугайстер бродить,
А мавка у гілках тремтить,
На ще незвіданих стежинках
Сліди небачених тварин,
Хатинку там на півня ніжках,
Збудовано з незрячих стін.
І ліс, і степ видовищ повні:
Прибій морський накриє зовні
Уранці ще пусті піски,
І низкою на берег вийдуть
Вкраїни славні козаки
І з ними "котики" морські,
Ось королевич мимоходом
Полонить грізного царя,
Сердюк перед усім народом
Орлом між хмарами ширя,
Вхопивши вдало мольфаря,
В неволі чорноброва тужить
Та з криці вовк їй вірно служить,
Ще ступа йде сама собою
Із київицею страшною,
Над златом сухоребрих чахне,
Вкраїна там, і степом пахне.
Колись я там напої пив,
ЗатОки берег, дуб зелений
І я під ним, і котик вчений
Тихенько казки муркотів.
Тихенько казку муркотів.
Казки тихенько муркотів.
Згадав тепер лише одну
Можливо трішечки чудну.
Були забули вже ті дні,
Згадаймо ж думи давнини!
Володар Димеру чадного
Вкраїни давньої каган
Над кручами Дніпра старого
Рішуче ввів святковий стан.
В ті дні, було не так як зараз
(Хоча і зараз може так ... .
Судити я не буду зараз
В народу справі я глупак.),
В ті дні усі державні справи
Вирішували за столом
Під мед, вино та всякі страви
Із дичиною й часником.
А на чолі столів святкових
Весь золотий стояв диван,
І в товаристві дів казкових
Зазвичай там лежав каган.
Сини з ним поряд засідали,
Старшина жалася туди,
Сли ті подалі вже сідали,
Ну й сердюків як сарани.
Щось у мене серце крає, може викинути з вірша «незрячих» і «рішуче»?
Нагадую про існування чудової програми для римування: http://www.ritminme.ru/pro-programu-ukr/about
А щодо кошерності "незрячих" і "рішуче" що скажете?
Цитата: Волод от февраля 17, 2020, 14:39
Спробував перекласти (забув кого):
Poo King? :what:
Цитата: Sirko от февраля 28, 2020, 23:11
Цитата: Волод от февраля 17, 2020, 14:39
Спробував перекласти (забув кого):
Poo King? :what:
:green: Я б у фокіни (https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=1029982.0) пішов, та хто ж мене візьме?
Ой! Ті ж очі були бісиків пускали.
Ой! Уста ті були палко цілували.
Ой! Ті ж стегна були міцно притискали.
Ой! Та спинка була хтиво вигиналась.
Ой! Та дівка була добре раювалась.
Ой! Навіщо ж ти від мене накивала?
Ой! А може ти була лише примара?
Ой! Навіки нащо ж була зчарувала?
Трохи спотворив:
Johann Wolfgang von Goethe
Ja, die Augen warens
Ja, die Augen warens, ja, der Mund,
Die mir blickten, die mich küßten.
Hüfte schmal, der Leib so rund,
Wie zu Paradieses Lüsten.
War sie da? Wo ist sie hin?
Ja! sie wars, sie hats gegeben,
Hat gegeben sich im Fliehn
Und gefesselt all mein Leben.
Цитата: Волод от июня 29, 2017, 08:05
Вичерпавши англійську поезію вирішив узятись за китайську.
Почав з Цао-Цао
Хай як довго живе черепаха
Та живе лиш обмежений строк.
Хай давно крук у небі ширяє,
Буде купкою старих кісток.
Та людині не треба схилятись
Під вагою вже прожитих літ,
Треба охмати, дертись і дратись
Хоч призначило небо ліміт.
Вдача легка й бажання поїсти
Нам дозволять його розтягти.
Я співаю про це свою пісню,
І про це заспівайте і Ви.
《龟虽寿》
年代: 魏晋 作者: 曹操
神龟虽寿，犹有竟时。
腾蛇乘雾，终为土灰。(腾 一作：螣)
老骥伏枥，志在千里。
烈士暮年，壮心不已。
盈缩之期，不但在天；
养怡之福，可得永年。
幸甚至哉，歌以咏志。
Переклад я разом з гулом мабуть зробив більш з англійської ніж китайської
https://www.poemhunter.com/poem/though-the-tortoise-lives-long/
Може спробувати ненормовану лексику?
Довго, вмрУчи. живе черепаха,
Крук, впадУчи, немало ширя,
Шкапа в стійлі — стара бідолаха,
Тільки мріючи, степом гаса.
Ширя/гаса — недорима. Тим більше, в кінці строфи.
Трішечки мене занесло в бік пательних віршів:
Станеш тягнути — не встигнувши, вмреш,
Ринувши в небо, в багно упадеш,
Марити будеш, не маючи сил,
Межи накреслив для нас небосхил.
Справу козацьку робімо ж як слід,
Вдача легка нам розтягне ліміт,
Сало ж на харч їй зібрали в похід.
Цитата: Sirko от января 22, 2016, 17:52
Долучусь і я. :D
(https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/98/Royal_Coat_of_Arms_of_the_United_Kingdom.svg/1024px-Royal_Coat_of_Arms_of_the_United_Kingdom.svg.png)
The lion and the unicorn were fighting for the crown
The lion beat the unicorn all around the town.
Some gave them white bread, and some gave them brown;
Some gave them plum cake and drummed them out of town.
(https://ichef.bbci.co.uk/news/800/cpsprodpb/DDE0/production/_114100865_photo_2020-08-25_15-29-53.jpg)
Лев з козаком у Києві боролись за тризуба.
Лев козакові в Києві перелічив всі зуби.
Хтось дав їм юшки, хтось дав їм зупи;
Хтось дав борщу й післали їх до дупи.
(https://ichef.bbci.co.uk/news/800/cpsprodpb/51A4/production/_114100902_photo_2020-08-25_15-29-56.jpg)
Час вносить свої корективи. :D
Новий варіант.
Лев з архистратигом побились за тризуба.
Лев архистратигові перелічив всі зуби.
Хтось дав їм юшки, хтось дав їм зупи,
Хтось дав борщу й післали їх до дупи.
Мовне невимовне (https://pani-stosia.livejournal.com/176238.html).
:green:
Хай нехай не зачіпа,
Колір чого кава ма.
Цитата: Sirko от ноября 22, 2020, 18:08
Лев з архистратигом побились за тризуба.
Козак на великому гербі, проте, більш «намолений» — а тут його зовсім пасивною картинкою в картинці зробили, що стирчить як тичка на городі. Янголик, хоч він ніби й претендує на щось історичне, нині асоціюється більше з локальним київським офіціозом — КМДА, Київпастранс... Як щось масштабне загальноукраїнське «від народу» — тільки козак.
Цитата: Волод от декабря 1, 2020, 13:56
:green:
Хай нехай не зачіпа,
Колір чого кава ма.
Тоді краще «не займа», і склади трохи підрівняти.
:green: Зробив активніший переклад:
В кави кольори кальні —
Кладемо на це прутні.
Кава—нецікаво. Дивно, що цієї банальної рими ніхто не помітив.
Цитировать
Лев з козаком у Києві ...
Знак Русі (Фрипульястану) сам за себе промовля,
Лев з козаком його держать... янгол часом підміня...
Степовик з русином Бога прославляють... хто як зна...
Вічну Тройцю Пресвятую... їм не любий сатана... :-[
Моторошне жахіття. Лист власній смерті (читати, попередньо прибравши з під рук важкі предмети)
Чи живі Ви ще мої старенькі?
Я живий, бажаю ста Вам літ!
Стіни хати вашої біленькі
Хай зірок огорне оксамит!
Пишуть, що в лихих думок потопі,
Тужачи за мною понад все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Ходите і ходите шосе.
Надвечір в блакитній LЕDу мряці
Часто уявляєте лячне:
Бачите у кожнім небораці
Ви мене, мене, мене, мене...
Це пусте рідненькі хвилюватись,
Марите важенько, ось і все.
Хоч люблю конкретно напиватись,
Згину ж, ваше бачивши лице.
Мов колись, такий же я ласкавий
Мрію, тільки й мрію я про те,
Що туги ескорт такий тужавий
В домовину врешті зажене.
Зажене, коли розкине віти
В білих квітах навесні наш сад,
Та не треба вранці так будити,
Як будили вісім літ назад.
Не бентежте те, що вже відмріяв,
Що не вдіяв, не бентежте теж,
Надто рано все я вже провіяв,
Рано я дійшов до втоми меж.
І не вчить молитись — не до ладу.
Стежки у минуле поросли.
Маю за надію і відраду
Вас — мій парус, парус серед мли.
Не тоніть в лихих думок потопі,
Не тужить за мною понад все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
Цитата: Волод от февраля 8, 2021, 12:23
Не тужить за мною понад все,
Якщо це наказовий спосіб, то «не тужіть».
Цитата: Волод от февраля 8, 2021, 12:23
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
Невідмінювані іменники погано ладнають з безприйменниковим орудним відмінком :negozhe:
Дякую!
Страшніш, коли смерть ходить шосе, ніж коли вона ходить на (до, по,,..) шосе.
Врахувавши ще й зауваження Завади, маю такий текст:
Чи живі Ви ще мої старенькі?
Я живий, бажаю ста Вам літ!
Стіни хати вашої біленькі
Хай зірок огорне оксамит!
Пишуть, що в лихих думок потопі,
Тужачи за мною наді все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Ходите і ходите шосе.
Надвечір в блакитній LЕDу мряці
Часто уявляєте лячне:
Бачите у кожнім небораці
Ви мене, мене, мене, мене...
Це пусте рідненькі хвилюватись,
Марите важенько, ось і все.
Хоч люблю конкретно напиватись,
Згину ж, ваше бачивши лице.
Мов колись, такий же я ласкавий
Мрію, тільки й мрію я про те,
Що туги ескорт такий тужавий
В домовину врешті зажене.
Зажене, коли розкине віти
В білих квітах навесні наш сад,
Та не треба вранці так будити,
Як будили вісім літ назад.
Не бентежте те, що вже відмріяв,
Що не вдіяв, не бентежте теж,
Надто рано все я вже провіяв,
Рано я дійшов до втоми меж.
І не вчіть молитись — не до ладу,
Стежки у минуле поросли.
Маю за надію і відраду
Вас — мій парус, парус серед мли.
Не тоніть в лихих думок потопі,
Не тужіть за мною наді все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
Ще трохи змінив:
Чи живі Ви ще, мої старенькі?
Я живий, бажаю ста Вам літ!
Стіни хати вашої біленькі
Хай зірок огорне оксамит!
Пишуть, що в лихих думок потопі,
Тужачи за мною наді все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Ходите і ходите шосе.
Надвечір в блакитній LЕDу мряці,
Часто уявляючи лячне,
Бачите у кожнім небораці
Ви мене, мене, мене, мене...
Це пусте рідненькі хвилюватись,
Марите важенько, ось і все.
Хоч люблю конкретно напиватись,
Згину ж, ваше бачивши лице.
Мов колись, такий же я ласкавий
Мрію, тільки й мрію я про те,
Що туги ескорт такий тужавий
В домовину врешті зажене.
Зажене, коли розкине віти
В білих квітах навесні наш сад,
Та не треба вранці так будити,
Як будили вісім літ назад.
Не бентежте те, що вже відмріяв,
Що не вдіяв, не бентежте теж,
Надто рано все я вже провіяв,
Рано я дійшов до втоми меж.
І не вчіть молитись — не до ладу,
Стежки у минуле поросли.
Маю за надію і відраду
Вас — мій парус, парус серед мли.
Не тоніть в лихих думок потопі,
Не тужіть за мною наді все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
:wall: Ще раз переклав те, що вже перекладав:
编辑
静夜思
李白
床前明月光， 疑是地上霜。
举头望明月， 低头思故乡
Chuáng qián míngyuèguāng,
yí shì dìshàng shuāng.
Jǔ tóu wàng míng yuè,
dītóu sī gùxiāng
Я під місяць ліг,
Страх змерзати зміг,
В очі сяйво б'є,
В хату б рідну біг.
Що кошерніше: «желв» чи «черепах»?
Третій день не дається вірш "Ахмєтової". Ритм передати виходить легко, а ось риму підібрати - ніяк. Сум. Дуже хотілося перекласти.
Володе, Ви володієте китайською?
Ні! :green:
Я зробив такий варіант трактовки цього тексту з наступних міркувань:
- китайці не мали скляних шибок на вікнах (тобто людина, що спить у приміщенні, могла любуватись місяцем, лише відчинивши вікно);
- десь я читав, що китайці вважають поєднання образів місячної ночі і інію символом самотності.
Таким чином я склав образ безхатька, що ліг спати на вулиці.....
Шановні добродії! Як Ви сприймаєте речення «Право має небо плакать»?
Цитата: Волод от июня 28, 2021, 21:48
Шановні добродії! Як Ви сприймаєте речення «Право має небо плакать»?
З затримкою. Але потім, коли все стало на свої місця, «право» більш не сприймається як підмет.
Тобто, «коні пасуть хлопці» - не виняток.
Цитата: Волод от июня 29, 2021, 06:33
Тобто, «коні пасуть хлопці» - не виняток.
Цитата: Т. М. Шабельник от
Типові помилки в стилістичному використанні порядку слів:
1) неврахування того, що з переставленням окремих слів виникають небажані відтінки в значенні та в стилістичному забарвленні висловлювання;
2) невиправдана інверсія, яка призводить до спотворення змісту, двозначності;
3) використання інверсії в реченнях, у яких форми підмета і прямого додатка збігаються;
4) неврахування того, що від місця вставних слів, часток у реченні залежить зміст, стилістичне забарвлення висловлювання.
https://tinyurl.com/mby8eyym
На стор. https://dokumen.pub/11-1-i-7118342.html про Шабельника не згадують, але посібник рекомендовано Міністерством освіти і науки Донецької Народної Республіки (Наказ від 23.08.2018 р. № 725).
Ич які ироди!
Специфіка поезії полягає в тому, що слова в ній переставляються частіше, ніж у прозі — щоб підігнати їх під віршовий розмір або риму. А дехто ще полюбляє міняти́ наголо́си (що, з моєї точки зору, дещо гірший варіант).
Я вважаю. що порядок в реченні - це поганий вплив германських мов.
Вірш я перекладати не збирався, але коли побачив переклад з болгарської на російську на кшталт: «Небеса имеют право плакать», вставив власні 5 копійок, що хоча в російській мові і є вираз «имеют право» - но взагалі це поганий вплив заходу на «великий и могучий», почав пропонувати варіанти без «иметь» на кшталт «Это право небушка – поплакать».
Далі почав думати, як це буде українською? Варіант з «у» - погана українська.
«маю» - на відміну від російської цілком легітимне. Далі, я помітив, що, переставляючи слова, сенс не змінюю ....
Цитата: Волод от марта 9, 2021, 13:56
:wall: Ще раз переклав те, що вже перекладав:
编辑
静夜思
李白
床前明月光， 疑是地上霜。
举头望明月， 低头思故乡
Chuáng qián míngyuèguāng,
yí shì dìshàng shuāng.
Jǔ tóu wàng míng yuè,
dītóu sī gùxiāng
Я під місяць ліг,
Страх змерзати зміг,
В очі сяйво б'є,
В хату б рідну біг.
навмисне подивився
переклади вірша
в колодязь, а не ліжко
швидше впаду я
Треба 5 складів на рядок:
в криницю я впав
страх змерзати мав
до вух вода льє
в хаті краще б спав.
Цитата: Волод от июля 13, 2021, 17:09
вода льє
Ллє.
А льє — міра довжини. :-)
:-[
Опублікував своє віршомазництво в альманаху «Горизонт». (https://ueartemis.livejournal.com/34169.html)
Цитата: Волод от февраля 8, 2021, 12:23
Не тоніть в лихих думок потопі,
Не тужить за мною понад все,
У немоднім, дранім-дранім топі
Не ходіть, ну не ходіть шосе!
Рідко помічаємо ми з вами
(Мабуть, від надмірної пихи):
Не лише ми ходимо шляхами,
Але й нами ходять ці шляхи.
По мені, вздовж мене й просто мною —
Мабуть, напишу про це есе,
Але зараз йдіть-но стороною,
А ще краще — не ходіть, шосе!
Творчість поетів того світу (в який мені зась), надихнула на рядки:
Летять Москвою голуби
Неначе зайди з півдня,
Летять кварталами журби,
Де знаю всіх до злидня.
Та мені зась на ту гілку.
Жити, кохаючи (Amar y vivir)
Чому́ б не зна́ти всім,
Що я тебе́ коха́ю?
Чом не сказа́ти їм,
Коли́ тебе́ я ма́ю?
Дарма́ мені́, дарма́!
Що я ще зарида́ю.
Спита́ють: Що біда́?
- Коха́ю я, коха́ю!
Не жи́тимемо ще,
Навча́ючись коха́ти,
Марну́ючи, що є,
На сльо́зи дурнува́ті.
Не ско́ївши всього́,
Не хо́чу жалкува́ти.
До ско́ну я свого́
Тебе́ хо́чу коха́ти.
Дарма́ мені́, дарма́!
Що я ще зарида́ю.
Спита́ють: Що біда́?
- Коха́ю я, коха́ю!
Коха́ючи, живе́
Хто му́дрість осяга́є,
Життя́ від нас пливе́
Дурну́ сльозу́ лиша́є
Не ско́ївши всього́,
Не хо́чу жалкува́ти.
До ско́ну я свого́
Тебе́ хо́чу коха́ти.
Carlos_Rivera
Amar_y_vivir
¿Por qué no han de saber
Que te amo vida mía?
¿Por qué no he de decirlo
Si fundes tu alma con el alma mía?
¿Qué importa si después
Me ven llorando un día?
Si acaso me preguntan, diré que
Te quiero mucho todavía.
Se vive solamente una vez,
Hay que aprender a querer y a vivir.
Hay que saber que la vida se aleja
У nos deja llorando quimeras.
No quiero arrepentirme después,
De lo que pudo haber sido y no fue.
Quiero gozar esta vida,
Teniéndote cerca de mí
Hasta que muera.
¿Qué importa si después
Me ven llorando un día?
Si acaso me preguntan
Diré que te quiero mucho todavía.
Se vive solamente una vez,
Hay que aprender a querer y a vivir.
Hay que saber que la vida
Se aleja y nos deja llorando quimeras.
No quiero arrepentirme después,
De lo que pudo haber sido y no fue.
Quiero gozar esta vida,
Teniéndote cerca de mí
Hasta que muera.
https://es.lyrsense.com/carlos_rivera/amar_y_vivir
Мабуть, залежно від статі, рядок «Схоті́в тебе́ коха́ти», «Схоті́ла я коха́ти» краще буде.
А може, краще буде спробувати так:
Міркую: Чом би шир
Не знав, що я тебе кохаю?
Міркую всім послати вир
Зі слів, коли тебе я обнімаю.
Бо схоже, в перших рядках собака Єсеніна порилась.
«Шир» жіночого роду, взагалі-то. Чи вона тут у ролі додатку?
ЦитироватьШИР, у, чол. і і, жін., рідко. Те саме, що широчінь. Він шумно зітхнув на весь шир.. грудей (Юрій Смолич, День.., 1950, 242); Он Дніпро і той міліє... Плив цього літа Бачура до Запоріжжя на розкішному пароплаві, надивився... Вночі не один корабель, спіткнувшись на мілині, посилав у нічний шир тривожні сигнали, благаючи допомоги (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 31); Навколо шир така — оком обійми (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 86); Коли «Война и мир» Родилася в кімнаті немудрящій, — Яка глибінь, який безмежний шир, Як розкрилялися народні сили В тих образах, що в свій всевладний вир Серця і покоління захопили! (Максим Рильський, III, 1961, 148).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 455.
Цитата: Волод от сентября 28, 2021, 07:13
ЦитироватьШИР, у, чол. і і, жін., рідко. Те саме, що широчінь. Він шумно зітхнув на весь шир.. грудей (Юрій Смолич, День.., 1950, 242); Он Дніпро і той міліє... Плив цього літа Бачура до Запоріжжя на розкішному пароплаві, надивився... Вночі не один корабель, спіткнувшись на мілині, посилав у нічний шир тривожні сигнали, благаючи допомоги (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 31); Навколо шир така — оком обійми (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 86); Коли «Война и мир» Родилася в кімнаті немудрящій, — Яка глибінь, який безмежний шир, Як розкрилялися народні сили В тих образах, що в свій всевладний вир Серця і покоління захопили! (Максим Рильський, III, 1961, 148).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 455.
Праслав. *širь — i-основное имя состояния от прилагательного *širokъ. Мужского рода это слово стало появляться, когда конечный /-рʲ/ отвердел.
Чому?
Цитата: Волод от сентября 28, 2021, 15:02
Чому?
Повільний занепад третьої відміни, як на мене, очевидний.
(https://static.ukrinform.com/photos/2021_10/1633694541-260.jpg)
Як нідерландка знайшла фризькі переклади віршів Лесі Українки (https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3329633-ak-niderlandka-znajsla-frizki-perekladi-virsiv-lesi-ukrainki.html)
Збочений переклад пісні «The Power of Love»
Шурхотимо ми вранці, так наче гай шумить,
Зливаючись в коханні, втупивши віч-у- віч.
Твою я плоть стискаю, смакую кожен рух ..
А голос теплий, ніжний.
- Кохай! Ще! Ще! Бух! Бух!....
Тобою володію, віддавшися тобі.
- До мене, дозволяю, що маю глибини.
Коли ти пригортаєш, втрачаю розум я
Усесвіт враз зникає, зникає Ти і Я
Буває відлітаю кудись у далечинь,
Та поряд я, ти ж знаєш, дивись мене не кинь.
Тобою володію, віддавшися тобі.
- До мене, дозволяю, що маю глибини.
Доходимо у ліжку ми до жахливих справ,
Та маю я цікавість, щоб ти мене пізнав.
Jennifer Rush - The Power of Love
The whispers in the morning of lovers sleeping tight
Are rolling by like thunder now as I look in your eyes
I hold on to your body and feel each move you make
Your voice is warm and tender
A love I could not forsake
Cuz I'm your lady and you are my man
Whenever you reach for me I'll do all that I can
Lost is how I'm feeling lying in your arms
When the world outside's too much to take
That all ends when I'm with you
Even though there may be times it seems I'm far away
Never walk away like that, cuz I am always by your side
Cuz I'm your lady and you are my man
Whenever you reach for me, I'm gonna do all that I can
We're heading for something, somewhere I've never been
Sometimes I am frightened but I'm ready to learn of the power of love.
Хайку Крукова :green:
Повороніло
Гілля, опадаючи.
Виосеніє.
Цитировать
Хайку о вороне
В оригинале (по-японски):
かれ朶に烏のとまりけり秋の暮
Кандзи и хирагана — классическое написание
________________________________________
かれえだにからすのとまりけりあきのくれ
Только хирагана
________________________________________
Аки но курэ то ва
карээда ни
карасу но томарикэри
аки но курэ
Транслитерация
________________________________________
Переводы:
Аки но курэ то ва (Об осеннем вечере)
карээда ни (на голой ветке )
карасу но (вороны ) томарикэри (стоянка )
аки но (осени) курэ (сумрак)
https://wikilivres.ru/Хайку_о_вороне_(Басё) (https://wikilivres.ru/%D0%A5%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D1%83_%D0%BE_%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B5_(%D0%91%D0%B0%D1%81%D1%91))
Спотворив Гейне:
Крокуючи лісом, ридаю.
Пташка порхає вгорі,
І я в її пісні вчуваю:
Стра-жда-ння-чо-му-ва-жкі?
Сестрички твої ластівоньки,
Маленька, про це знають всі,
Бо мешкають у дівоньки,
Що я покохав, на вікні.
Heinrich Heine: Buch der Lieder
Die Heimkehr
________________________________________
IV
Im Walde wandl ich und weine,
Die Drossel sitzt in der Höh;
Sie springt und singt gar feine:
Warum ist dir so weh?
»Die Schwalben, deine Schwestern,
Die könnens dir sagen, mein Kind;
Sie wohnten in klugen Nestern,
Wo Liebchens Fenster sind.«
Що це за трансгендерність у Гейне?
Die Nacht
Sterne mit den goldnen Fuesschen
Wandeln droben bang und sacht,
Dass sie nicht die Erde wecken,
Die da schlaeft im Schoss der Nacht.
Horchend stehn die stummen Waelder,
Jedes Blatt ein gruenes Ohr!
Und der Berg, wie traeumend streckt er
Seinen Schattenarm hervor.
Doch was rief dort? In mein Herze
Dringt der Toene Wiederhall.
War es der Geliebten Stimme,
Oder nur die Nachtigall?
Як можна перекласти «der Nacht»?
Окрім «час нічний» і «морок» вигадати нічого не можу.
А, зрозумів, це Genitiv. :-[
Крокуючи лісом, ридаю,
Пташка порхає вгорі,
І я в її пісні вчуваю:
Пла-чеш-чо-му-від-зо-рі?
Сестрички твої ластівоньки,
Мала, знають все загалом,
Бо мешкають у дівоньки,
Що я покохав, над вікном.
Цитироватьстихи великого аварского поэта Расула Гамзатова "Журавли" в
русском переводе Наума Исаевича Гребнева (1921-88):
Мне кажется порою, что джигиты,
В могилах братских не были зарыты,
А превратились в белых журавлей...
Они летят, свершают путь свой длинный
И выкликают чьи-то имена.
Не потому ли с клином журавлиным
От века речь аварская сходна?
Летит, летит по небу клин усталый -
Мои друзья былые и родня.
И в их строю есть промежуток малый -
Быть может, это место для меня!..
Журавлі
Коли загиблих згадую джигітів,
Що власних не отримали могил,
Не маю спокою під тягарем обітів,
Гадаю: може, може хтось ще.....?!
Що може ось! у журавлинім клині
Вони у мряці осені летять,
Бо ж мовою аварською донині
(Як кажуть люди) журавлі кричать.
Я в кличі журавлинім хочу чути,
Почути хочу! рідні імена.
За видом клина марю я відчути:
Чи в ньому побратими? чи нема?
Нарешті! Він! Летить – я відчуваю.
Летяьть і побратими, і рідня.
О! Господи! Лише одне благаю:
Як прийде час, хай буду там і я.
Чи існувала в Україні легенда, що ототожнювала загиблих з журавлями?
З іншими птахами — так. Напр., померла мати з'являється до дочки зозулею. Саме про журавлів нічого не пригадую, хоча, гадаю, теж щось подібне могло бути.
А ще вирій — місце, куди відлітають птахи (зокрема, журавлі), часто ототожнюють з загробним світом (не знаю, наскільки це достовірно з точки зору дохристиянських вірувань, до яких таке уявлення про вирій включають).
А ось знайти якесь не радянсько-аварське коріння у журавлів було б цікаво.
Бо вигнати їх з України важко.
З іншого боку, якби журавлі чітко асоціювалися з душами померлих, то «А я тому журавлю києм ноги переб'ю» сприймалось би майже як богохульство.
На цьому форумі можна такі пісні обговорювати?
Так ми й до комара дійдемо.
Перейдімо краще до повного тексту пісні «Був собі журавель та журавочка», досі не опублікованого.
Але ж ми ще не з'ясували: «Чим женці на горі займалися?»
Чим би не займались, уся їхня історія вмістилась у половину першого куплету пісні. А от справа журавля та журавочки затягнулась, можна сказати, до нескінченності...
Трішечки скоректував під смаки оточення:
Коли загиблих згадую джигітів,
Що власних не отримали могил,
Гнітить тягар сирітства і обітів,
Гадаю: може, може хтось .....?!
Чи може ось у журавлинім клині
Вони у мряці осені летять,
Бо ж мовою аварською донині
(Як кажуть люди) журавлі сурмлять?
Я в кличі журавлинім хочу чути,
Впізнати хочу! рідні імена.
За видом клина марю я збагнути
Чи в ньому побратими? Чи нема?
Нарешті! Він! Летить – я відчуваю.
Летять і побратими, і рідня
О! Господи! Лише одне благаю:
Як прийде час, хай буду там і я.
До цієї теми (https://lingvoforum.net/index.php/topic,107995.0.html):
Крізь пелену присунутих фіранок
Присутнішають тіні сонні...
Проз сутінь переливсь крізь хмари
Криштальний промінь.