Щ в украинском

[Python]

Господа, давайте уже признаем, что есть два украинских стандарта: канонїчный, где чы/шчы/кы/гы/хы, и городское койне, где чі/щі/кі/гі/хі. Жить сразу станет легче.

В ряді слів «чі» на місці «чи» чується і в відносно чистій сільській мові (чі, чій замість чи, чий), при цьому в решті слів зберігається «чи» (чистий, чимось), ч, щ [шч] читаються твердо. Там же в деяких словах «ки», «кі» чергуються (кисіль, але кіселик). Там же щ редукується до ш (без появи м'якості) в таких словах, як шо, шось, шоб (але переважно ніщо, ще).

[Sandar]

Це тому що графіка окремо, а вимова окремо. Якщо по-хорошому.

[Vertaler]

Це тому що графіка окремо, а вимова окремо. Якщо по-хорошому.

Точніше так: реальність завжди яскравіша за теорії.

Python, дякую, про кисіль дуже цікаво. Я ще помітив у знайомої з Луцька цікавий варіант вимови, де «ки» стає «кі» тільки на кінці слова.

Господа, давайте уже признаем, что есть два украинских стандарта: канонїчный, где чы/шчы/кы/гы/хы, и городское койне, где чі/щі/кі/гі/хі. Жить сразу станет легче.

Чи з шчь бувають одночасно.

Буває взагалі багато чого.

Що за хі/гі?

Послухайте «Тартак», наприклад.

[DarkMax2]

Буває взагалі багато чого.

Але саме так зазвичай.

[Sandar]

Реальність це похибка.

[Vertaler]

Буває взагалі багато чого.

Але саме так зазвичай.

Зазвичай у Харкові, так. Мій дідусь, що з Харкова, саме так вимовляв.

[DarkMax2]

В Черкасах є вулиця Би́́дгощська  (від міста Би́дгощ).
Як на мене, природніше виглядає Би́дгоська, як в польській (bydgoska) або Бидгоща́нська (пор.: село Гу́ща -  Гуща́нська сільрада).
Варіант "Би́дгоська" був би логічний, якби щ означало [ш'ш'].
Що скажете?

Погоджуюсь щодо Бидгоська, але Черкаська міська рада то не колегія філологів.
До речі, давно треба було розвести -ів та -івка:
Салтівка - Салтівчанська,
Салітв - Салтівська.

[Sandar]

Хай собі буде Бидгощський, можна читати без щ.

[Sandar]

Реальність це похибка.

[Sandar]

Господа, давайте уже признаем, что есть два украинских стандарта: канонїчный, где чы/шчы/кы/гы/хы

Чы/шчы/кы/гы/хы це якийсь явно не український стандарт...
Хотя кы/гы/хы поширено в Закарпатті.

и городское койне, где чі/щі/кі/гі/хі.

Якшо малось на увазі якесь загальноукраїнське городське койне, то такого койне (де чі/щі/кі/гі/хі) нема.

Жить сразу станет легче.

А в чому полягає власне нелегкість?

[Sandar]

Господа, давайте уже признаем, что есть два украинских стандарта: канонїчный, где чы/шчы/кы/гы/хы

Чы/шчы/кы/гы/хы це якийсь явно не український стандарт...
Хотя кы/гы/хы поширено в Закарпатті.

Жалкую, шо так написав цю частину поста, але вже змінити не можу. Дійсно, канонічним стандарт із чы/шчы/кы/гы/хы не назвеш, але носії закарпатської і лемківської мов можуть вважати свої мови українськими, а ці мови, закарпатська і лемківська, мають кы/гы/хы (закарпатська) і чы/шчы/кы/гы/хы (лемківська). При цьому /ы/ тут не /ɨ/ (/ɨ/ в російській; більшість тих, хто випадково прочитає цю гілку, імовірно, буде схильний ототожнити /ы/ цих мов із /ы/ в російській мові), а шось приблизно до /ɤ/ чи /ɯ/.

и городское койне, где чі/щі/кі/гі/хі.

Якшо малось на увазі якесь загальноукраїнське городське койне, то такого койне (де чі/щі/кі/гі/хі) нема.

Чі/щі/кі/гі/хі звичайно існує в різних регіонах, в різних людей, але його явно менше ніж чи/щи/ки/ги/хи.

[Sandar]

Взагалі, як в сучасній українській можна визначити стандарт? Тільки мову ТБ (і озвучки кіно) і радіо не пропонувати...

[olegae]

Взагалі, як в сучасній українській можна визначити стандарт? Тільки мову ТБ (і озвучки кіно) і радіо не пропонувати...

Якраз тільки їх і можна пропонувати. Але мову якісної озвучки і україномовних дикторів. Останні можуть розмовляти поза кадром і так, і інак, але в кадрі намагаються дотримуватися стандартів літературної вимови. Сама ж літературна вимова сформувалася не на основі якогось одного діалекту (або групи близьких діалектів), а як певний компроміс, що більш-менш влаштовує представників усіх реґіонів.

[Sandar]

Взагалі, як в сучасній українській можна визначити стандарт? Тільки мову ТБ (і озвучки кіно) і радіо не пропонувати...

Якраз тільки їх і можна пропонувати. Але мову якісної озвучки і україномовних дикторів. Останні можуть розмовляти поза кадром і так, і інак, але в кадрі намагаються дотримуватися стандартів літературної вимови. Сама ж літературна вимова сформувалася не на основі якогось одного діалекту (або групи близьких діалектів), а як певний компроміс, що більш-менш влаштовує представників усіх реґіонів.

Мова ТБ, озвучки кіно і радіо переважно із російським впливом. Брати за стандарт мову людей, які мовою не говорять, а лише виконують посадовий обов'язок, умови контракту? Ну нє 

[Sandar]

Перший варіант називаю спрощеним, другий м'яким, третій твердим.

[dan-pt]

Я від народження російськомовний. Як мені вимовляти той «щ»? Я не розумію, чому не можу його правильно вимовити. Твердий «ч» вимовляю автоматично (причому не такий твердий, як у польській чи білоруській, я відчуваю різницю), з іншими шиплячими теж проблем немає, а цей звук не надається. Я можу вимовити або «шьчь», або тверде «шч» з невеликою паузою після «ш», як у білоруській. Але то взагалі не український звук, я це чую. Я б давно забив на це, але якийсь перфекціонізм щодо орфоепії не дозволяє Це тільки в мене така проблема? «Русскоязычная челюсть»? У мене просто язик не стає так, як потрібно. Я можу вимовити тільки дуууже повільно.

[Rusiok]

в кадрі намагаються дотримуватися стандартів літературної вимови.

Якісь проблеми кінця вісімдесятих - початку дев'яностих, як для мене. Саме тоді я стикнувся з висловом "що ще?" від продавщинь. Чуяв, але сам не міг повторити!

[DarkMax2]

як у білоруській

Хіба в білорусів це не просто орфографічна умовність? Вважав, що в нас однакове щ - без пауз.

[dan-pt]

як у білоруській

Хіба в білорусів це не просто орфографічна умовність? Вважав, що в нас однакове щ - без пауз.

Ну наскільки я слухав білоруські вірші (досить багато, під 80), там інше сполучення звуків. Твердіше, і після «ш» сильніше вимовляється «ч». Тобто язик щільніше прилягає до піднебіння.

[dan-pt]

в кадрі намагаються дотримуватися стандартів літературної вимови.

Якісь проблеми кінця вісімдесятих - початку дев'яностих, як для мене. Саме тоді я стикнувся з висловом "що ще?" від продавщинь. Чуяв, але сам не міг повторити!

"Що ще" я теж пробував перед дзеркалом повторити — ніц не вийшло А якого року — мені однаково. Можливо, через те, що я взагалі люблю шиплячі. І чую завжди, коли їх вимовляють красиво.

[dan-pt]

А як ви вимовляєте «щ» у сполученні «тщ» або «дщ»? Натще, спадщина.

[Sandar]

Натшче, спатшчина. Ч м'який. Тому і Ш в Щ теж м'який. Через м'якість Ч, який у мене м'який скрізь. Ч в мене однаковий скрізь.

[DarkMax2]

як у білоруській

Хіба в білорусів це не просто орфографічна умовність? Вважав, що в нас однакове щ - без пауз.

Ну наскільки я слухав білоруські вірші (досить багато, під 80), там інше сполучення звуків. Твердіше, і після «ш» сильніше вимовляється «ч». Тобто язик щільніше прилягає до піднебіння.

Чи не вплив орфографії, як у нас із зникненням асиміляції?

[Paul Berg]

Моє
[ɕ:itka], [puɕcu], [ʃt͡ʃɛ]

[Drundia]

[puɕcu]

Пушьтю?