Біля половини гостей Укррадіо, говорячи українською мовою, вживають російське слово-паразит "да" (зі запитувальною інтонацією); деякі — в кожному реченні.
Навіть у ведучих воно іноді трапляється.
Що це за пошесть?!
В чём смысл вашего вопроса?
Якщо відмовитися від цього слова, то як сказати? «Справді?» ?
Є таке слово, но.
Вживається в значенні так, справді.
Походить скоріш за все від слова айно.
Цитата: R от октября 11, 2019, 12:44
Є таке слово, но.
Вживається в значенпні так, справді.
Походить скоріш за все від слова айно.
Файне слово зi смаком Карпат, нно.
Цитата: Sandar от октября 10, 2019, 22:34
Якщо відмовитися від цього слова, то як сказати? «Справді?» ?
Цитировать2. питальна. Уживається на початку питального речення, надаючи йому відтінку сумніву, здивування, недовіри; за значенням близька до слів: хіба, невже, чи. — Так се шлях у Хрумово? — спитав ще раз Михайло (Марко Вовчок, I, 1955, 324); [Наташа Жукова:] Ми, Іване Володимировичу, прийшли сказати, що ми мріяли про зустріч з вами багато років.. Тільки ми спочатку від хвилювання розгубились. [Мічурін:] Так? Знаєте, я це відразу помітив (Олександр Довженко, I, 1958, 481).
http://sum.in.ua/s/tak
Цитата: R от октября 11, 2019, 12:44
Походить скоріш за все від слова айно.
Наоборот. :fp:
Ср. тж. рус. диал. "но" ("да").
Цитата: Zavada от октября 10, 2019, 16:29
Біля половини гостей Укррадіо, говорячи українською мовою, вживають російське слово-паразит "да" (зі запитувальною інтонацією); деякі — в кожному реченні.
Навіть у ведучих воно іноді трапляється.
Що це за пошесть?!
Може це тому, що так говорить, наприклад, сам прем'єр-міністр? :) Чи ви вже давно таке чуєте?
Але взагалі насправді незрозуміло, що вам саме не подобається: слова-паразити взагалі, чи те, що воно "російсьске"? Слів-паразитів треба уникати, це зрозуміло, але чи є "да" російським? За моїми спостереженнями його цілком можна запроваджувати до літературної норми.
Цитата: R от октября 12, 2019, 10:10
Цитата: Awwal12 от октября 11, 2019, 18:56
Наоборот. :fp:
Сумнівно.
Ще є чешське ano.
В восточнославянских совпало два разных праслав. слова. Праслав. *a ono > *ano > др.-русск.
ано > русск., укр., бел.
ано, ан «но», «да», «ли» и т. д. — значения по говорам разнообразные. С другой стороны, праслав. *nъ «сейчас», «ну», «давай», «но» > др.-русск.
нъ > русск., укр., бел.
но с теми же значениями по говорам. Ко второму более есть полная ступень *nu >
ну, с теми же значениями. Последние могут соединяться с междометием
а в
а-но, а-ну.
Цитата: altynq от октября 12, 2019, 00:50
Може це тому, що так говорить, наприклад, сам прем'єр-міністр? :) Чи ви вже давно таке чуєте?
Раніше рідко чув.
Цитата: altynq от октября 12, 2019, 00:50
Але взагалі насправді незрозуміло, що вам саме не подобається: слова-паразити взагалі, чи те, що воно "російське"?
І те, й інше.
А днями чув (від однієї людини протягом кількох хвилин) "да", "ну", "знаєте", "там", "ну, там", "знаєте, там".
Цитата: Sandar от октября 10, 2019, 22:34
Якщо відмовитися від цього слова, то як сказати? «Справді?» ?
Його вживають там, де ніяке слово не потрібне.
Цитата: Awwal12 от октября 11, 2019, 18:56
Цитата: R от октября 11, 2019, 12:44
Походить скоріш за все від слова айно.
Наоборот. :fp:
Ср. тж. рус. диал. "но" ("да").
:green: Но!(Да!) Далеко судьба закинула панцирных бояр.
https://www.proza.ru/2016/04/18/659
ДА 1, спол., діал.
1. єднальний. З'єднує однорідні члени речення або цілі речення. На селі стихло; хіба де стукне віконце да проскочить попід ворітьми хисткий парубок (Марко Вовчок, I, 1955, 71); Биймо да биймо панів з паненятами! (Павло Тичина, I, 1946, 218).
2. приєднувальний. Приєднує речення або члени речення, що доповнюють чи уточнюють раніше висловлену думку. Вона мені: — Да ти, мабуть, зроду дурний! да ти се, да ти те! (Марко Вовчок, I, 1955, 76).
3. протиставний. З'єднує члени речення або цілі речення з протиставним значенням. Для мене світ білий Ізмалку здавався страшним; Да як заховаться? (Євген Гребінка, I, 1957, 83); — Ревеш, вітре, да не плачеш, По тобі не тяжко (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 23).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 201.
ДА 2, част., розм., рідко.
1. ствердж. Уживається при передачі підсумку роздумів з приводу чого-небудь у знач. так, дійсно. Да, хороша-таки штука життя (Андрій Головко, II, 1957, 179);
// Уживається при несподіваній згадці про щось забуте або пропущене у попередній розмові, при раптовій зміні теми розмови і т. ін. — Да, — раптом згадав Сергій Іванович. — Подзвоню ж на станцію (Андрій Головко, I, 1957, 470); — Да, я не сказав, як потрапив до Маші (Юрій Яновський, II, 1954, 77).
2. підсил. Уживається на початку речення для підсилення виразності висловлювання. — І чого в тебе такі очі смутні? — Да того, може, що нездужаю (Марко Вовчок, I, 1955, 195); — Да ви просто геніальна голова (Панас Мирний, III, 1954, 285);
// Уживається всередині речення перед присудком або групою присудка для підсилення його значення. А в нашому селі да був дід одинокий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 266); Катря сього вечора 1 да така ласкава була й весела (Марко Вовчок, I, 1955, 197);
// Уживається з наказ. сп. або при висловленні побажання, спонукання. — Да подивіться, люди добрі, чи він же не козак? (Марко Вовчок, I, 1955, 73).
Да й, рідко — те саме, що Та й (див. та). Нехай собі да й шумлять дуби, шумлять дуби, де глибокі рови (Павло Тичина, I, 1946, 168).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 201.
Тобто да замість та.
Д замість т.
Цитата: altynq от октября 12, 2019, 00:50
чи є "да" російським?
Вживання його зі запитувальною інтонацією можливе, якщо можлива стверджувальна відповідь "да".
Але (на відміну від російської мови)
Цитата: DarkMax2 от октября 20, 2019, 11:26
1. ствердж. Уживається при передачі підсумку роздумів з приводу чого-небудь у знач. так, дійсно. Да, хороша-таки штука життя (Андрій Головко, II, 1957, 179);
// Уживається при несподіваній згадці про щось забуте або пропущене у попередній розмові, при раптовій зміні теми розмови і т. ін.
А пхають "да" без передачі підсумку роздумів і без несподіваної згадки про щось.
Інші словникові значення теж не підходять. Тому таке "да" — не українське.
До речі, кілька разів чув, як замість паразитного "да" використовують паразитне "так". :-)
Цитата: Zavada от октября 21, 2019, 13:05
Вживання його зі запитувальною інтонацією можливе, якщо можлива стверджувальна відповідь "да".
Але (на відміну від російської мови) Цитата: DarkMax2 от октября 20, 2019, 11:26
1. ствердж. Уживається при передачі підсумку роздумів з приводу чого-небудь у знач. так, дійсно. Да, хороша-таки штука життя (Андрій Головко, II, 1957, 179);
// Уживається при несподіваній згадці про щось забуте або пропущене у попередній розмові, при раптовій зміні теми розмови і т. ін.
А пхають "да" без передачі підсумку роздумів і без несподіваної згадки про щось.
Інші словникові значення теж не підходять. Тому таке "да" — не українське.
Я мав на увазі, чи не треба вже внести в ці словники те саме нейтральне значення "так". За моїми спостереженнями "да" вживається в розмовній українській часто та в дуже різних регіонах в сенсі "так", і можна вже зробити таке вживання законним.
Щодо слів-паразитів в цілому, звичайно це негативне явище, яке свідчить про те, що людині важко говорити в тому темпі, в якому хочеться, та важко вчасно підбирати слова. Але як ви самі пишете, це стосується ніяк не виключно "да".
Цитата: altynq от октября 21, 2019, 14:31
Я мав на увазі, чи не треба вже внести в ці словники те саме нейтральне значення "так".
Схоже, що треба.