Особливості сучасної львівської говірки

[Artemon]

Просодія, таки так.

[Doctor]

"Сіру-ртутну мазь купив і мастив, мастив, мастив"

Серо-ртутной мазью лечат не гонорею a.k.a. триппер, а лобковых вшей, в широких массах известных под названием "м*ндавошки". Это так, к слову.

[LUTS]

"Сіру-ртутну мазь купив і мастив, мастив, мастив"

Серо-ртутной мазью лечат не гонорею a.k.a. триппер, а лобковых вшей, в широких массах известных под названием "м*ндавошки". Это так, к слову.

Прекрасне у вас перше повідомлення вийшло

[Pawlo]

Мандавошки весело живут, мандавошки песенку поют

[engelseziekte]

Не знаю, чи то саме львівська особливість, але я на днях як гуляв з одними львівськими панами, то в мене шаблон розбився від їхніх часових виразів.
п'я́ть по́ казалося в значенні «п'ять по сьомій» (година була відома). Для Ужгорода навіть повна формула з по чудернацька*, а скорочену я взагалі тоді не зрозумів. Ну і ще шо цікавеньке я дізнався: львів'яни кажуть шо і шойно, але щодня (в Ужгороді щойно, але стиль у нього не розмовний).
*льв. п'ять по сьомій ~ ужг. сім ноль-пять 

Раз я вже тут, то перерахую, шо з вищесказаного зустрічається в Ужгороді.

файно, як ся маєш — діалектно забарвлене
ліпше, вважати, тішитися, бавитися — у меншій мірі
то, всьо, змучитися — частовживане
зара, ше — з'являється під впливом Львова

най тебе качка копне — чув як качка би тя копнула
вчера — явний діалектизм, а фест я сто років не чув

"вісімдесять" замість "вісімдесят"

Так моя виноградівська подруга каже.

[DarkMax2]

п'я́ть по́ казалося в значенні «п'ять по сьомій» (година була відома).

Прийменник без іменника? Криво, згоден.

вчера — явний діалектизм, а фест я сто років не чув

Вечірка, вечорниці? Хм, це ж патті. А фест - це ярмарок.

вісімдесять

сто-п'ятсот тридев'ять

ТРИ́ДЕВ'ЯТЬ, тридев'яти і тридев'ятьох, числ. кільк. У старовинній лічбі дев'ятками — число 27.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 256.

[LUTS]

вчера

Вчора.

[DarkMax2]

вчера

Вчора.

А, тоді до чого тут фест?

[LUTS]

вчера

Вчора.

А, тоді до чого тут фест?

Ні до чого. Це інше слово з іншим значенням.

[Zavada]

Опереточный репертуар пользовался особой популярностью оккупантов: "Цыганский барон" и "Лилик" Й.Штрауса...

http://tinyurl.com/px5bw58

Гид хренов... Не удосужился перевести.

[engelseziekte]

А, тоді до чого тут фест?

Старші повідомлення ви принципово не читаєте?

[Sirko]

А, тоді до чого тут фест?

фест=фист=сильно, дуже

[Jeremy]

Цьоця. "Кава з дустом" - так львів'яни з насмішкою називали каву з молоком. Для молоді - "дуст" - це ДДТ, отрута-інсектицид, заборонений ще у 1970-х рр. Його знаходять у печинках пінгвінів в Антарктиді.

[engelseziekte]

Ще шось незвичне для себе примітив: писати, дзвонити до когось паралельно з комусь. Де ще зустрічається за межами Галичини?

[DarkMax2]

Ще шось незвичне для себе примітив: писати, дзвонити до когось паралельно з комусь. Де ще зустрічається за межами Галичини?

Хм, здається, ця штука доволі поширена.

[LUTS]

Ще шось незвичне для себе примітив: писати, дзвонити до когось паралельно з комусь. Де ще зустрічається за межами Галичини?

Ну да. Навіть для когось.  А це щось незвичне?

[engelseziekte]

Для мене дуже, бо в нас тільки з простим давальним.

[engelseziekte]

Згадав ще одне помічене львівське слово.
каба́тися
1. про тварин: лежати, валятись [на спині];
2. (метафорично) про людей: лежати, валятися, відпочивати:

ВІТАЮ!!!! НЕХАЙ ВСІ ПРЕДСТАВНИКИ ЧОЛОВІЧОЇ СТАТІ КАБАЮТЬСЯ БІЛЯ ТВОЇХ НІЖОК!!!!!! )))) 8 мар 2011

Ґуґл знаходить дуже мало, але все зі Львова +1 попадання з області.

[orklyn]

"най тебе качка копне — чув як качка би тя копнула"
Грізна погроза!!! Качка годна сернути на поважну відстань, копаючи...
Мільйон разів чув лагідну погрозу: мачка, тобто кицька би тя копнула.

[Wolliger Mensch]

Згадав ще одне помічене львівське слово.
каба́тися

В словарях есть?

[DarkMax2]

Кобіта - жінка

Від польського Kobieta.
Яке походження слова?

[Zavada]

Від польського Kobieta.
Яке походження слова?

Свого часу це слово не було нейтральним.

Ustalenie pochodzenia wyrazu kobieta jest niezwykle skomplikowane i pozostaje do dzisiaj kwestią nierozstrzygniętą. Wśród etymologów nie wypracowano dotąd jednego stanowiska, stąd też możemy spotkać różne próby interpretacji. Jedną z nich jest dopatrywanie się w wyrazie kobieta zapożyczenia z języka niemieckiego (staroniemieckie kebse, gebette 'towarzyszka łoża, małżonka, konkubina'). Mniej prawdopodobne wydaje się tłumaczenie A. Brücknera (zob. Słownik etymologiczny języka polskiego), że słowo to pochodzi od staropolskiego wyrazu kob 'chlew': wówczas oznaczałoby 'osobę zajmującą się hodowlą świń, trzody chlewnej'. Brückner dopatruje się też wspólnego rdzenia w formach kobieta i kobyła. Inni etymolodzy zauważają z kolei w wyrazie kobieta prasłowiański rdzeń *kobь oznaczający 'wróżbę z lotu ptaków" i przypisują temu słowu znaczenie 'wieszczka, wróżka', a ponieważ w wielu językach słowiańskich kobieta oznacza 'małżonkę, osobę zamężną' próbuje się wyjaśnić pierwotne znaczenie tego słowa jako 'wywróżona, obiecana na żonę' (F. Sławski, Słownik etymologiczny języka polskiego). Chociaż dokładnie nie wiadomo, jaka jest etymologia słowa kobieta, to z całą pewnością możemy stwierdzić, że jeszcze w XVII w. było to określenie obraźliwe i stosowane było jako wyzwisko, głównie w środowisku mieszczańskim. W zachowanych tekstach białogłowy skarżyły się: dla większego zelżenia kobietami nas zową (M. Bielski: Sejm niewieści, 1586). O pejoratywnym zabarwieniu słowa kobieta w XVI i XVII w. świadczy też fakt, że występowało ono zawsze z takimi epitetami, jak wszeteczna, plugawa, nikczemna, szpetna. Swój obelżywy charakter słowo to straciło niepełna 150 lat temu, dopiero bowiem od połowy XVIII wieku wyraz kobieta zaczął być używany w znaczeniu neutralnym. W funkcji dzisiejszego znaczenia tego słowa występowały w języku staropolskim wyrazy, takie jak żona, białogłowa, niewiasta, które później (około XVIII wieku) zostały wyparte przez słowo kobieta, kiedy utraciło ono negatywne konotacje. W staropolskich tekstach powszechnie używane były wyrazy białogłowa i niewiasta – dzisiaj mają one charakter archaiczny, ale choć wyszły z powszechnego użycia, są nadal zrozumiałe dla ludzi posługujących się językiem polskim. Wyraz niewiasta zachował się zresztą w języku religijnym, w tłumaczeniach Biblii, w których niezwykle rzadko stosuje się słowo kobieta. Natomiast wyraz żona stosunkowo wcześnie nabrał w polszczyźnie znaczenia 'kobieta zamężna', chociaż w wielu innych językach słowiańskich utrzymał się w swojej pierwotnej funkcji semantycznej – żena 'kobieta, osoba płci żeńskiej' (w czeskim, słowackim, rosyjskim, chorwackim i in.).

http://poradniajezykowa.us.edu.pl/baza_archiwum.php?POZYCJA=100&AKCJA=&TEMAT=Etymologia&NZP=&WYRAZ=

st.pol. kob → chlew (jedna z możliwości; obrządzanie świń należało do obowiązków kobiecych) lub st.pol. koba → kobyła, albo jeszcze inne. Dziwna końcówka ,,-ieta" zgadza się z końcówkami ówczesnych (XVI w.) imion ,,Bieta", ,,Elżbieta", ,,Greta", ,,Markieta". Słowo ,,kobieta" weszło w użycie dopiero w XIX wieku, wypierając określenie ,,niewiasta". Wcześniej było mianem obelżywym, uwłaczającym; w okresie między 1550–1700 obecnym prawie wyłącznie w tzw. literaturze sowizdrzalskiej, fraszkach.

(wikt/pl) kobieta

[Волод]

Можливо угро-фінського походження, як можливо і «chabeta».

Порівняйте з англійським словом «jade».

[DarkMax2]

Дякую. Так і думав, що з кобилами пов'язано.

[Волод]

Скоріш з негідницями поганими, відьмами і т.д..