На язику чи на язиці?

[Sirko]

Чим ноутбук гірший за будинок?

Відсутністю наростків -к-, -ак-, -ик-, -ок-, -к(о).

А хто визначатиме, суфікс це, чи ні?  Одні будуть казати, що в язик -ик - суфікс, а инші - що ні! Не знали, що вигадати, та й притягли за вуха суфікси.

[Drundia]

Та нашо вони потрібні, ті -ові в місцевому...

[Python]

Мені здається, тут узагалі нема точних законів, хоча вибір того чи іншого закінчення може з більшою чи меншою ймовірність здаватися правильним чи неприроднім у різних випадках. Наприклад, -ові в поєднанні з істотами чи в давальному відмінку (який, до певної міри, додає об'єктові якості істоти) звучить більш органічно, ніж у поєднанні з неістотами чи в місцевому відмінку (хоча й не можна сказати, що він зовсім там неприпустимий). Далі, закінчення -у та -і: оскільки -і вимагає чергування приголосних к, х, г (що є відносно складним перетворенням), це сприяє більш активному використанню закінчення -у, -ові в цих випадках. Там же, де г/к/х нема, -і  з'являється в місцевому, -у — в давальному.

[SIVERION]

у мене завжди На язиці, На язику ніколи не кажу

[Elischua]

на ноутбукові.

Нє-нє-нє! Я розумію що багатьом людям новтбук як рідний, але все ж неістота.

2. Закінчення -у (після голосного -ю) мають:

а) Іменники чол. та середн. роду твердої групи із суфіксами -к-, -ак-, -ик-, -ок-, -к(о), що означають неістоти: у будинку, у війську, у гуртку, на держаку, на дощику, у ліжку, на літаку, у місячнику, у мішку, у підрахунку. Вживаються також і паралельні форми з -ові: у будинкові, на держакові, на літакові, на ліжкові тощо.

б) Іменники чол. роду односкладових основ із закінченням -у (-ю) в родовому відмінку, якщо наголос у місцевому відмінку переходить з основи на закінчення: у бою, на льоду, на снігу, у соку, у степу, на шляху.

Чим ноутбук гірший за будинок?

На мене, це правило є просто коник, яким виправдовують втрату чуття фонетичних закономiрностей та особливостей україньської мови, та й усе, ож простежується в даному разi у неприродности для нинiшнього поколiння перемiн "к-ц", бо пiдозриво є, ож з рiзних приголосних згадан є лише "к" - ни "т", ни "д", ни "з" тощо не суть там зазначени.
Найменш у прописаннi правил до мови годить радитися засадою "звучить/не звучить" або "в нас так говорять/а в нас сяк балакають". Гадаю, ож причина спочине лиш у тiм нечуттi до вкраїньської мови - пак, якби перемiн "к-ц" не "боялися", то кожен би без хитать говорив "у вiйсьцi", "на держацi", та подалi.
Хоча б ще й з такого кута на це глянути: коли рос. "в ноутбуке", то чому не може бути укр. "у ноутбуцi", коли в україньськiй закономiрно *-koi > *цi (оминаючи тут один особливий випадок)?
Инша рiч є, але, ож, коли мене не пiдводить пам'ять, за давньоукраїньської доби прислiвниками як "по", "в/у", "на" могли управляти рiвно оба вiдмiнка, давальний з "-у" та мiстцевий з "-i". Отже, коли то правдi є так, то годi б гадати, котрий спосiб є вiрний, бо обадва. Втiм, то правило менi все одно видиться приволоченим за вухо через зачеплення лише приголосного "к", и воно очевидно не було закладено на тiй рiвновживаности обох вiдмiнкiв за давньоукраїньської доби.
Аби було яснiше: мiй висновок є й про "на/у ноутбуку", й про "на/у ноутбуцi".

[Elischua]

за на язику.
а старші люди кажуть у нас хвонарик та конхветка, так що не еталон.

в нас кажуть батарейка і цюкєрок, але це трохи не той випадок

батарейка нормальне слово, а ось цю^цю/_кєрок мастдай як і конхветка. 

Він і так вже олмост дай, як і цібуля, цюкор, цюцінята, цє... Аж сумно. Вмирають діалекти.

Згоден им, ож за то є смутно. Бо, як раз у говорах ще можемо стежити яке не яке збереження так званого "м'якого ц" (хоч у межах україньської мови се є тафтология, бо досить є знака "ц", й уже мусить розумітися "м'якість" цьої фонеми). Але, що молодіше покоління, то мніше тому розумітиме. Воно-то, можливо, й неправильно з погляду походження слова "цукерка" (<Zucker) вимовляти там "цю-", але воно вказує на то, же принаймній у говорах ще зберігається (точніше, вже по крихтах, як зазначив LUTS) поняття про вкраїньськість у вкраїньській мові. Те само можна зазначити й щодо "конхветка" - добрий приклад на ймунитет проти нетипового вкраїньській мові звука "ф". То, же подібни варьянти декому "ріжуть вухо", не каже за їх невірність/неправильність, леч скоріше за більшу вправленість вуха до мов сусідніх країн, ніж до своєї.

[svidomit132]

Народна мудрість:
Що у тверезого на умі-те у п`яного на язиці