Цитата: Sandar от апреля 2, 2019, 22:15І що там пишуть про кицю?
Корпус: //uacorpus.org
Цитата: DarkMax2 от марта 29, 2019, 12:34Нема ніяких ознак того, що «кице» справді присутнє в мові нативних носіїв з нативним кличним відмінком. Ну а ті, для кого кличний відмінок є переважно книжковим явищем, схильні зловживати формами на -е/-є як у І, так і в ІІ відміні — ймовірно, «кице» йде якраз від таких носіїв з або пізно засвоєною українською мовою, або з втраченою й штучно впровадженою кличною формою в рідній українській.
Думаю, справа в -иця. Мислив_ице, к_ице. Вирівнювання.
Цитата: DarkMax2 от марта 29, 2019, 10:25Ну, ні. Там точно не поодинокі винятки, а регулярність. Я б навіть сказав, у побутовому мовленні людей, що цю кличну форму використовують у повсякденному спілкуванні, для м'якої групи І відміни форма на -ю більш вживана, ніж форма на -е/-є, під яку потрапляють переважно або неживі предмети та явища, або офіційні варіанти імен, що в побуті використовуються рідше.
Правила немає. Є низка винятків.
ЦитироватьКличний відмінокПравила немає. Є низка винятків.
6. У кличному відмінку однини іменників першої відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю.
а) О мають іменники твердої групи: дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро.
б) Е мають іменники м'якої та мішаної груп, є — іменники м'якої групи після голосного та апострофа: /81/ воле, земле, Катре, робітнице; душе, круче; Маріє, мріє, сім'є, Соломіє, а також Ілле.
в) Ю мають деякі пестливі іменники м'якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю, тітусю.
Примітка. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.
Цитата: DarkMax2 от марта 29, 2019, 08:54Є УЛІФ зі словоформами. "Кице".Щось здається Пюфон правий, а ваш УЛІФ помиляється.
Страница создана за 0.128 сек. Запросов: 23.