синтетична форма майб. часу недок. дієслів з інфінітивом –ть

[dan-pt]

Ходитьму, ходитьмеш; робитьму, робитьмеш; — такі форми взагалі можуть існувати в українскій мові, наприклад у поезії? Чи це геть неможливо?

[LUTS]

Ходитьму, ходитьмеш; робитьму, робитьмеш; — такі форми взагалі можуть існувати в українскій мові, наприклад у поезії? Чи це геть неможливо?

Геть неможливо.

[DarkMax2]

Ходитьму, ходитьмеш; робитьму, робитьмеш; — такі форми взагалі можуть існувати в українскій мові, наприклад у поезії? Чи це геть неможливо?

Геть неможливо.

Славнозвісна МДК фіксувала.

[LUTS]

Ходитьму, ходитьмеш; робитьму, робитьмеш; — такі форми взагалі можуть існувати в українскій мові, наприклад у поезії? Чи це геть неможливо?

Геть неможливо.

Славнозвісна МДК фіксувала.

Значить дуже давно.

[dan-pt]

Славнозвісна МДК фіксувала.

Що таке «МДК»?

[DarkMax2]

Що таке «МДК»?

(wiki/ru) Московская_диалектологическая_комиссия
Автори цієї монументальної праці: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Dialektologicheskaia_Karta_1914_goda.jpeg

[Un Ospite]

Я б взагалі морфему -ти- з майбутнього часу викинув: я ходиму, ти ходимеш, він ходиме, ми ходимемо, ви ходимете, вони ходимуть.
Бо, pardonnez-moi, вимовити "ходитимете" або "прибуватимете" - ще той tongue twister.

[Python]

Але чи буде така мова українською?

[Волод]

Але чи буде така мова українською?

  Будеме.

[Švarn Lvovič]

В АУМ чому-сь в коментарах нема нічого до карти.
В ДАБМ є приклади:

[Švarn Lvovič]

[Švarn Lvovič]

ще такі питання, я росіянин не знаю просто: чи завжди дещо й щось сіноніми? і чому в ЗЛА майже скрізь /в/ після голосного читається як у нескладове: деуйять, віу; але я від людей мережою чую тільки звичайний /в/? і чи ви кажете "деде" за прикладом "дещо" і бутиме(бутьме )?

[Švarn Lvovič]

https://images.lingvoforum.net/image/iGGoa
https://images.lingvoforum.net/image/iG7fM
https://images.lingvoforum.net/image/iG18c

[Python]

ще такі питання, я росіянин не знаю просто: чи завжди дещо й щось сіноніми?

Ні, не завжди. Наприклад, «дещо» (не «щось») може вживатись у значенні «трохи», «в деякій мірі» (у російській аналогічну функцію може виконувати «несколько»): Його здоров'я дещо покращилось. Він дещо розумніший, ніж здається.

і чому в ЗЛА майже скрізь /в/ після голосного читається як у нескладове: деуйять, віу; але я від людей мережою чую тільки звичайний /в/?

Різниця між орфоепічно правильною вимовою та реальною мовою сучасних українських міст, що зазнавала впливу російської чи польської. В нормі, В повинно не глушитись до Ф, як у російській, а читатись у нескладовій позиції близько до Ў.

З іншого боку, різниця між українським В у складовій і нескладовій позиції справді менш чітка, ніж у білоруській — в обох позиціях там щось w-подібне чується.

і чи ви кажете "деде" за прикладом "дещо" і бутиме(бутьме )?

Ні, не кажу. «Де-де» пригадую лише в Шевченка: «І ясен місяць на ту пору із хмари де-де виглядав».
«Бутиме» чи «бутьме» — не говорять так. (Можливо, хіба що в якихось невідомих мені діалектах).

[Un Ospite]

ще такі питання, я росіянин не знаю просто: чи завжди дещо й щось сіноніми?

"Дещо" як займенник то скоріше "кое-что", а "щось" - "что-то". В принципі, як і "дехто" - "кое-кто", "де-не-де" - "кое-где".
"Дехто зі студентів приніс шпаргалку" й "хтось зі студентів приніс шпаргалку" особисто мною сприймається, що у першому випадку таких могло бути декілька, а у другому йдеться про когось одного.
"Я тобі покажу дещо зі своїх картин" й "я тобі покажу щось зі своїх картин" знову-таки, як на мене, має таку ж різницю. Але це може бути моє особисте почуття мови. В принципі, у російській "кое-что" и "что-то" для мене теж якось так відрзняються.

"деде"

"Де-не-де". У прогнозах погоди часто люблять це слово: "На Заході дощі, де-не-де з мокрим снігом".

[DarkMax2]

ДЕ́ХТО, декого, деким (прийм. звичайно відокремлюють частку «де» від займенника «хто» і стоять між ними), займ. неознач. Деякі люди, невелика група людей з числа інших. Сидять собі [арештанти], розмовляють, А дехто й куняє (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Дехто з лібералів-поміщиків.. намагався використати творчість Остапа Вересая в своїх цілях (Павло Тичина, III, 1957, 155);
//  Хтось (кого не хочуть називати). Тобі усе, паньматко, смішки! А декому ні кришки: Тут думка неабияка Морочить козака (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 98); Просто Саня подавала декому голос: я, мовляв, осьдечки! (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 104).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 260.
ДЕ́ЩО, дечого, дечим (прийм. звичайно відокремлюють частку «де» від займенника «що» і стоять між ними), займ. неознач. Небагато чого; що-небудь, щось. На третій день Іванко лишився сам варити страву, а товариші пішли у ліс, щоб дечого роздобути (Українські народні казки, 1951, 109); Раїса навіть де в чому впливала на духовного отця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323);
//  Що-небудь таке, чого не хочуть називати. — Вийди, Катре, з хати: Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Тарас Шевченко, I, 1951, 323); [Юля:] А я заскочила.. на хвилин тридцять. Взяти галоші і ще дещо (Захар Мороз, П'єси, 1959, 211);
//  у знач. присл. Те саме, що трохи. Нам здасться, необхідно дещо уточнити намічені строки введення в дію нових буровугільних підприємств тресту (Радянська Україна, 11.I 1959, 2).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 261.