Чому "Роттердаму", а не "Роттердама"?

[Gamer]

https://www.youtube.com/watch?v=X-cz1i3snSU

Дивившись оці новини, я почув, як дикторка каже "Роттердаму", що вельми здивувало мене, бо це назва міста, отже у формі родового відмінка б мало бути "Роттердама".
Коли я ставив на цьому форумі одне із своїх попередніх питань, мені порадили подивитись у словник УЛІФ. Тому я щойно пошукав там назви міста Роттердам і дізнався, що форма "Роттердаму" - єдина, яка відповідає літературній нормі.
Далі, я прочитав в україномовній Вікіпедії статтю про родовий відмінок іменників чоловічого роду другої відміни, де підкреслено, що утворення цієї форми іноді викликає проблеми навіть у носіїв. Там також написано, що назви міст дійсно зазвичай мають закінчення "а", проте якщо в назві присутні слова, які окремо закінчуються на "у" в родовому відмінку, тоді вони зберігають таке закінчення - Кривий Ріг - Кривого Рогу.
Але назва міста в Нідерландах до таких іменників не належить. З якої причини воно має таке дивне для мене закінчення? І, до речі, є ще такі назви міст, що в них попри відсутність частини, що має окремо закінчення "у", все ж таки пишемо "у"?

[Python]

Родовий відмінок однини ІІ відміни іменників належить загалом до складних випадків — існують розбіжності між розмовною мовою (яка тяжіє до ширшого використання -у) та літературною нормою (де спостерігаються конкуруючі тенденції до формалізації та онароднення). Припускаю, що «Роттердаму» могло зберегтися як артефакт попередніх правописних норм, або ж його протягнули як виняток з формального правила, не маючи змоги змінити все правило.

[Волод]

....
І, до речі, є ще такі назви міст, що в них попри відсутність частини, що має окремо закінчення "у", все ж таки пишемо "у"?

6) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́ лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу,Чорно́билю.

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna serednya/05062019-onovl-pravo.pdf

[Волод]

Примітка. Ці іменники можуть мати варіантне закінчення —а(-я): Амстерда́ма,
Го́меля, Ліверпу́ля, Ло́ндона, Мадри́да, Пари́жа, Чорно́биля;

[Zavada]

6) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́ лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу,Чорно́билю.

А про Роттердам забули.

У розділі, присвяченому родовому відмінку, читаємо: «Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м'якій групі) мають: [...] назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу, Чорно́билю». Це правило й саме собою не дуже логічне, бо чомусь непотрібно зводить родовий і давальний відмінки до спільної форми. Але до нього є примітка: «Ці іменники можуть мати варіантне закінчення —а(-я)». Тобто, з одного боку, правило змінилося, з іншого – старе досі чинне. При цьому старе має сенс, а нове – ні. Незрозуміло, нащо було його впроваджувати.

https://lb.ua/society/2019/05/28/428054_pravopis_plyusi_minusi_vazhlivi.html

[Wolliger Mensch]

А почему с -тт-? Тут даже этимологического смысла нет.

[Python]

У запозичених власних назвах подвоєння приголосних зберігаються. Rotterdam у нідерландській таке подвоєння має.

[Wolliger Mensch]

У запозичених власних назвах подвоєння приголосних зберігаються. Rotterdam у нідерландській таке подвоєння має.

Так dam тоже имеет: напр., мн. число dammen. Это просто графический приём обозначения кратких гласных в открытом слоге. Это тем более странно, что перенесено в язык, где орфография в принципе не приветствует удвоенные согласные внутри морфемы.

В общем, не понятно, кто, когда и зачем придумал в украинском писать Роттердам.

[Python]

Так чи інакше, на запозичені власні та загальні назви діють різні правила: власні назви прийнято передавати близько до оригіналу (наскільки це можливо), тоді як при запозиченні загальних відбуваються деякі адаптаційні дії (подвоєння спрощуються, застосовується правило дев'ятки і т.п.).

[Wolliger Mensch]

Так чи інакше, на запозичені власні та загальні назви діють різні правила: власні назви прийнято передавати близько до оригіналу (наскільки це можливо)

Ну, Лісабон с одной с, хотя заимствовано из немецкого языка, где Lissabon. А вот Канн(и) с нн, хотя уместнее было бы брать форму Кани ← окс. Canas (которую собственно и употребляют в речи). И т. д.

Не проще ли привести всё к единому общеорфографическому стандарту?

[Python]

Не проще ли привести всё к единому общеорфографическому стандарту?

Будь-яке спрощення стає ускладненням. Навіть якщо не брати до уваги спротив носіїв мови, що звикли до існуючої норми й не хочуть її змінювати, проблемними можуть стати ті випадки, де подвоєння приголосних у засвоєній іншомовній власній назві фонетизується в українській мові (у т.ч., лише в частини носіїв) — це треба перебирати увесь масив запозичених власних назв (у т.ч., маловживаних в українській мові) і з'ясовувати, як їх вимовляють носії. Багато роботи, а результат сумнівний.

[Волод]

6) назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́ лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу,Чорно́билю.

А про Роттердам забули.

У розділі, присвяченому родовому відмінку, читаємо: «Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м'якій групі) мають: [...] назви населених пунктів (крім зазначених у п. 2.1.1.2 к): Амстерда́му, Го́мелю, Ліверпу́лю, Ло́ндону, Мадри́ду, Пари́жу, Чорно́билю». Це правило й саме собою не дуже логічне, бо чомусь непотрібно зводить родовий і давальний відмінки до спільної форми. Але до нього є примітка: «Ці іменники можуть мати варіантне закінчення —а(-я)». Тобто, з одного боку, правило змінилося, з іншого – старе досі чинне. При цьому старе має сенс, а нове – ні. Незрозуміло, нащо було його впроваджувати.

https://lb.ua/society/2019/05/28/428054_pravopis_plyusi_minusi_vazhlivi.html

Бажаєте старе?

Роттердам

[DarkMax2]

Хитання існує, бо є два сприйняття міста: дискретне і протяжне.
Коли ти йдеш по місту, то це протяжна територія, як і країна, наприклад. Коли ти дивишся на мапу, то це цятка - дискретний об'єкт.
До речі, нова редакція правопису дозволила Парижу.