Поліщуки та північно-українське наріччя.

Автор Митридат, октября 25, 2006, 11:56

0 Пользователи и 1 гость просматривают эту тему.

Ревета

Цитата: "Andrsy" от
kvt, на счёт самоидентифиации вы правы. До 1917 г. такой национальности, как "украинцы" вообще не существовало.
Цитата: "Andrsy" от
А вот это очень спорный вопрос..Моё мнение противоположно. Украинцы в узком смысле - это как раз таки Галиция. Термин "украиняне" впервые засветился в каких-то галицких источниках...и, насколько помню, достаточно давно..кажется 14 век. Там же и произошёл этногенез украинского народа. А остальные территории стали Украиной уже после ВОСР.

Еще один омич! Вас что там в России - штампуют, что ли?  :donno:

Русские в узком смысле слова - это украинцы, а в широком: прилагательное множественного числа. :green:


Цитата: "Noëlle Daath" от
Если честно, я не понимаю Ваших метаний. В Житомирской области живут не только белорусы и украинцы. Вопрос об автохтонности весьма и весьма сложный, - кто там всерьез выяснял истинную национальность жителей разных сел? По трассе Киев-Житомир расположено не одно и не два чешских села. В самом Житомире стоит католический костел (для местных поляков и чехов, для кого же еще?).

70% поляков бывшего СССР жили в Житомирской области. Севернее Житомра был чешский национальный район (переселились в Чехию, разъехались), ближе к Новоград-Волынску - немецкий (до 39-го года, репатриированы, остались только кладбища, у нас был клуб, построенный из кирхи). Не говорю уже о евреях, которые до первой волны эмиграции в 70-е составляли большинство населения Бердычева, не менее половины - Житомира и некоторых других городов области. По трассе Киев-Житомир вчера остановился в одном русском селе. Женщины продавали чернику и землянику. Интересный у них суржик: "Доця, атгони курку, бо сейчас ягоды склюе". Такие - русские - села есть по трассе Житомир-Новоград-Волынский.

Alessandro

Цитата: Ревета от июня 16, 2007, 08:40Не говорю уже о евреях, которые до первой волны эмиграции в 70-е составляли большинство населения Бердычева, не менее половины - Житомира и некоторых других городов области.
А я думал всегда, что евреи перестали в тех местах составлять где-либо большинство после немецкого геноцида в войну. Я ошибался?
Спасибо, что дочитали.

Ревета

Із того, що чую і зараз на Поліссі: гулиця, Голя, мнясо, емць/емцьто (вигук)

Буду прислуховуватися і додавати.


5park

Ось, викладую дві статті с чудової книжки "Полесье. Материальная культура" (К.: "Наукова Думка", - 1988 р.). В першій йдеться про історико-етнографічні характеристики краю, в другій - про особливості поліського діалекту.

Фотографував спеціально для форуму  ;-)
:fp:

Nekto

У нас на Форумі є принаймні один поліщук.  ;) Розмовляє він прегарною літературною мовою. А от цікаво було б дізнатися: чи володіє він і в якій мірі своїм рідним діалектом і що цікавого він може розповісти.
Взагалі якою мовою спілкується молодь на Поліссі?
Що робиться для збереження культурної і мовної спадщини чи навпаки активно пропагується літературна норма?
Як конкретні поліщуки вимовляють ять та дифтонги і взагалі яке воно це наріччя? Де його можна почути в інтернеті чи на платівках?

ou77

Як вимовляють, по данним діалектології всюди по різному, іноді одне село по одному друге по другому.... ну а так відомо що є три основних діалекта: західний центральний та східний....

Я був в гостях у поліському селі в Костопільскому районі Ровенської обл. я не відчув суттєвої різниці від своєї мови, крім деяких слів які вони вживали, які ми не вживаємо або вживаємо інші, напр. "вечорки" в значені "вечорниці", при тому і фразеологія була трохи інша: в нас кажуть "пішли до клубу", а у них "пішли на вечорки", правда я був у сімї вчителів:)

Nekto

Цитата: ou77 от февраля 19, 2008, 09:58
Як вимовляють, по данним діалектології всюди по різному, іноді одне село по одному друге по другому...
Я тому і питаю про мову конкретних поліщуків. До речі наш форумний поліщук родом здається з того району, де проходить кордон між західним та центральним діалектом.

Цитата: ou77 от февраля 19, 2008, 09:58
Я був в гостях у поліському селі в Костопільскому районі Ровенської обл. я не відчув суттєвої різниці від своєї мови, правда я був у сім'ї вчителів:)

Вчителі з Наддніпрянщини?... :)

Ревета

Я з тієї частини Полісся, де нині розмовляють українсько-російсько-польським суржиком. Пропорції, на перший погляд, 80% - українська лексика, майже літературна, 15% - російська, 5% - польська. Російська почала з'являтися з радіофікацією, телебаченням і кіно. Витіснила польську.
Трохи північніше в Житомирській області збереглася особливість вимови, але серед дуже літніх людей...

Nekto

Цитата: Ревета от февраля 20, 2008, 07:55
Я з тієї частини Полісся, де нині розмовляють українсько-російсько-польським суржиком. Пропорції, на перший погляд, 80% - українська лексика, майже літературна, 15% - російська, 5% - польська. Російська почала з'являтися з радіофікацією, телебаченням і кіно. Витіснила польську.
Трохи північніше в Житомирській області збереглася особливість вимови, але серед дуже літніх людей...
Тобто молодь вимовляє всі фонеми літературно? Іншого і чекати було б годі. Але все-таки шкода.  :'( А білоруська лексика присутня в житомирських говірках?

Ревета

Цитата: "Nekto" от
білоруська лексика присутня в житомирських говірках?

Так, на півночі області.

Цитата: "Nekto" от
Тобто молодь вимовляє всі фонеми літературно?

Ні, не всі. О і У близько звучать, майже як дифтонги ("пу/оїхав"). Але це залежить від оточення: що більше польського, то більше відхилення, що менше поляків, то ближче до літературної вимови. Північ - більше до білоруської. Вцілому, завдяки ТБ і радіо вирівнюється. І також від освіти залежить: вища освіта - менше специфіки, середня - більше.

rocker

Цитата: Nekto от февраля 18, 2008, 22:30
У нас на Форумі є принаймні один поліщук.  ;) Розмовляє він прегарною літературною мовою. А от цікаво було б дізнатися: чи володіє він і в якій мірі своїм рідним діалектом і що цікавого він може розповісти.
Взагалі якою мовою спілкується молодь на Поліссі?
Що робиться для збереження культурної і мовної спадщини чи навпаки активно пропагується літературна норма?
Як конкретні поліщуки вимовляють ять та дифтонги і взагалі яке воно це наріччя? Де його можна почути в інтернеті чи на платівках?

Моє шанування!!!
І як то я проминув цю тему?Мабуть в налаштуваннях форуму щось не так,--не показано було створення нової теми,а що українська частина форуму ледве жевріє,то часто-густо не перевіряю цю частину.Видається,що у нас із мовою все гаразд.Якби ж то так...А поговорити є про що,й зокрема,про діялекти.
Своїм рідним діялектом я володію хоча й живу в центрі України довгий час.А ще ж було військо (совармія,де ми переважно розмовляли по-українському,принаймні українці між собою) та Львівська політехніка.
Поліські діялекти (або те,що залишається від них) --це ціле море скарбів.Якщо Ви колись їхали потягом Київ-Луцьк (здається його вже забрано в поліщуків),то перше,що мабуть зауважили,це особлива мелодика та акцентація,вимова звуків та часом незвичний синтаксис.Я можу розповідати про певні особливості реґіону р.Горинь в тій частині,де до неї впадає р.Случ.Там дуже велике різноманіття я б це назвав не діялектами,а вже відгалуджень самого діялекту.Це різноманіття особливо впадає в око (вухо :)) якщо порівнювати його з певною одноманітністю та стабільністю мови на порівняно великих територіях Наддніпрянщини.
На початку совєтизації Полісся (за розповідями старших людей) учителі та инші фахівці були переважно з Наддніпрянщини.Вони розмовляли гарною літературною мовою (хоча ті,хто пустив там своє коріння,поступово переходили на поліський діялект,а вже їхні діти про літеракрну норму згадували лише у школі; так само й учителі:в школі літературна,дома та з людьми--місцевий діялект.
Найголовніше,що зберігається донині,це мелодика та вимова,а також майже завжди кличний відмінок.Для поліщука (особливо старших людей) покликати когось,уживаючи називного відмінка,є неприроднім,як правило, це (невживання кличного) певна ознака людини зі сходу.Молодь спілкується діялектом,звісно,що модні нині ЗМІ роблять свою справу,але основа залишається.Під основою я розумію мислення.Літературна норма спеціяльно не пропагується бо в плавильному поліському казані це робити важко та й не треба.Майже всі вчителі (особливо після чорнобильської катастрофи) місцеві,отже,в школі--норма,поза школою--рідний діялект.Про якесь збереження поліського культурного пласту (шару) взагалі не йдеться,для цього нічого не робиться та й,так мені здається,цю проблему та її важливість і потрібність мало хто розуміє (он у Кам'янці-на-Поділлі старовинні архіви згоріли вже в наш час і комусь аби щось).Я сам хочу дещо зафіксувати,тобто скласти бодай коротенького словника лексики та назв місцин з гідронімами.
Ось Вам посилання http://zhurnal.lib.ru/d/dubrowicxkij_n_w/djadjkomykola.shtml .Знайшов у мережі.Діялект реґіону передано майже бездоганно.До речі,дізнаєтеся дещо й про самих поліщуків.Через помилку сайту,видається, "V" треба замінити на "і".
А послухати,може Вам удасться придбати http://artvertep.com/shop/cd/158/933.html?page=5.
Частина з цих пісень виконується майже чистим поліським діялектом.Зрозуміло,що це не те,що Вам треба,але нехай хоч це.
Я Вам надіслав би,та Inet у мене повільний,довго завантажувати...
А наразі

ROCK ON!


P.S.Додам,що у згаданому оповіданні "W"="є","T"="ї" з тієї ж причини.
One thing I can tell you is you got to be free...(John)

Nekto

Дуже дякую.  :=
Не все так погано!
А за збереження культурного багатства треба боротися!
Бо якщо все буде однакове, то це буде Совок в найгіршому сенсі!

rocker

Цитата: Ревета от февраля 20, 2008, 07:55

Трохи північніше в Житомирській області збереглася особливість вимови, але серед дуже літніх людей...

Може в тій частині,про яку Ви говорите.Я,коли їздив потягом Київ-Луцьк,завжди чув специфічну (а яке приємну!) ,я б назвав,цілу гаму звуків близьких до "и","і",причому вік мовців був різний,а пасажири цього потяга переважно поліщуки з Житомирщини та Рівненщини.У нас (на рівненському Поліссі)  вимова цих звуків дещо відрізняється,хоча дуже близька.Якось мені до рук потрапило кілька (чи не чотири-п'ять) томиків праці (автора на превеликий жаль забув,а в мережі не знайшов,автор--жінка) про говірки чорнобильської зони Полісся на матеріялах з Київщини та Житомирщини.У цій науковій праці для передачі звуків близьких до"и-і" було задіяно цілий "арсенал" знаків.Вимова таких звуків для мене є безпомильною при визначенні поліщука.Тут,на Наддніпрянщині,завжди дивувалися з того як я легко визначаю своїх земляків,дарма що вони прожили довгий час поза Поліссям та розмовляють літературною мовою.Щкода,що не можу почути збоку себе :)
One thing I can tell you is you got to be free...(John)

rocker

Цитата: Nekto от февраля 18, 2008, 22:30
... що цікавого ... розповісти...

У першому моєму повідомленні сказано було дещицю.Тому продовжу характеристику особливостей діялекту згаданої місцевості (якщо це комусь цікаве).
Отже.
1)Повна відсутність такого характерного саме для української мови (та одного з визначальних,коли йдеться про споріднену з українською лексикою,в сусідній білоруській мові, звуку "г" ("h").Цей звук заміняється або на "в" ("огірок">"вурок","загір'я">завур'є");
або зовсім не вимовляється ("гриб">"риб","груба">"руба","горобець">"оробей");
або заміняється на дещо редукований голосний
("дорога">"дороа", "угол"> "уол" або "увол").
Цікаво,що в селах ,які лежать не так уже й далеко одне від одного (до 10...30 км) вимова цього звука може суттєво відрізнятися.Зрозуміло,що я спробував описати не всі особливості .
2)Звук "р" завжди твердий.
3)"є" замість "я" в словах типу весілля,Полісся (весіллє,Поліссє).
4)Традиція (термін мій :))чоловічих закінчень для чоловічих імен (є винятки).Така традиція після совдепізації та проникнення російських мовних штампів поступово зникає,але ще до 80-их трималася міцно.Про що йдеться.Чоловічі імена ніколи не закінчувалися на "жіночі" звуки "а","я".Виняток :Савка,Сава (часом Яша,хоча частіше Яков).
А решта:Васьо,Кольо,Тольо,Ригур,Михал(Михалко),Ладьо (це--Володимир),Миколай,Олєсь...Отже,коли казали Вася,то,звісно,йшлося про жінку/дівчину,а коли Васьо,то про чоловіка/хлопця.
Така традиція характерна,так я думаю,для всіх слов'янських мов (за винятком російської,а та мабуть деградувала через уґрофінський елемент,який не має категорії роду) і збережена майже в усіх донині.
На сьогодні все.Якщо буде комусь цікаво,то згодом можу продовжити та вислухати зауваження щодо моїх тверджень.

ROCK ON!
One thing I can tell you is you got to be free...(John)


Nekto

Цитата: rocker от февраля 27, 2008, 15:09
У першому моєму повідомленні сказано було дещицю.Тому продовжу характеристику особливостей діялекту згаданої місцевості (якщо це комусь цікаве).

Цікаво, цікаво!!! Це наріччя дійсно дуже особливе і ні на що схоже!

andrewsiak

Цитата: rocker от февраля 27, 2008, 15:09
4)Традиція (термін мій :))чоловічих закінчень для чоловічих імен (є винятки).Така традиція після совдепізації та проникнення російських мовних штампів поступово зникає,але ще до 80-их трималася міцно.Про що йдеться.Чоловічі імена ніколи не закінчувалися на "жіночі" звуки "а","я".Виняток :Савка,Сава (часом Яша,хоча частіше Яков).
А решта:Васьо,Кольо,Тольо,Ригур,Михал(Михалко),Ладьо (це--Володимир),Миколай,Олєсь...Отже,коли казали Вася,то,звісно,йшлося про жінку/дівчину,а коли Васьо,то про чоловіка/хлопця.
Така традиція характерна,так я думаю,для всіх слов'янських мов (за винятком російської,а та мабуть деградувала через уґрофінський елемент,який не має категорії роду) і збережена майже в усіх донині.
Щодо закінчення у зменшених іменах чоловічого роду мушу зазначити, що тут угрофінський елемент ні до чого. Це дійсно не українська риса. Натомість це риса давньоруська, яка в російській збереглася, а в українській втратилася. Проте, у давньоруській мові такі імена на не були жіночого роду. Вони належали до тої ж відміни, що й жеребя, котя, пься (песя), ягня. Тобто, родовий відмінок від давньоруського Володя був Володяте, а не Володі.
той ще ся не вродив, щоб усім догодив.

ou77

Певно в проекції на українську "Володяті", адже "котяті", "ягняті", там напевно шо ять вкінці було...

ПРОВІД

сечас поишчу по клучам :
" полесские говоры or наречия or диалекты "
" поліські говірки or говори or діалекти "
и виложу шо наиду .

ПРОВІД

Для древнерусского книжного языка была характерна полумягкость переднеязычных согласных перед гласными *е, *и. В некоторых полесских говорах она сохранилась до настоящего времени.[Ф.Д.Климчук. Диалектные типы Полесья // Слово и культура. Памяти Никиты Ильича Толстого. М, 1998, т. 1. С. 118—135.]

Python

Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

ПРОВІД

Полесье - особая историко-этнографическая область Украины, часть прародины славян, давняя етноконтактная зона. Как и Карпаты, оно сохранило древнейшие реликты праславянской и праукраинской культуры, которая является постоянным объектом изучения исследователей - археологов, историков, фольклористов, этнографов.

Впервые название Полесье зафиксированное в летописи по Ипатьевскому списку. В источниках XІV-XVІ в. это название чаще всего функционировало в виде однокоренных топонимов Подлесье, Полясье, Полесье. Историко-этнографические границы этой зоны определялись по-разному, однако преобладает мысль, по которой они охватывают бассейн речки Припять и соседние районы лесной полосы. Эту территорию считали центром полесской области еще исследователи XVІ-XІX в., о чем убедительно свидетельствуют оставленные ими картографические материалы. Установление в научной литературе названия Полесье сопровождается дальнейшей конкретизацией за названиями этнических зон - Белорусское Полесье, Украинское Полесье, Русское Полесье, Литовское Полесье, Польское (Люблинское) Полесье. Такое деление отчасти отображало и определенную этнолингвистическую неоднородность региона.
Известно, что население Полесья составляют представители разных этносов. В частности, его этнографическую особенность репрезентовала в прошлом традиционная культура сельского населения, тогда как города на территории региона были вообще полиэтническими.

В соответствии с археологическими данными, Полесье еще до V-VІ в. н.э. было зоной взаимодействия славянской и балтийской культур, ориентировочная граница между которыми проходила по линии Ясельда - Припять - Горинь (за рядом лингвистических данных такое деление сохранился вплоть до ХІХ - ХХ в.). В этом нет ничего странного, ведь Полесье с давних времён было зоной создания праславянской культуры, территорией межэтнических контактов славян с балтами. Во время формирования и развития восточнославянских раннефеодальных объединений этот регион был контактной зоной дреговичей, волынян, радимичей, древлян, частично полян, северян, а также западнобалтских союзов ятвягов, одно из племен которого, по свидетельству давних польских источников, имело славянизированное название polexіanі ("полексяни").

Языковеды утверждают, что восточнославянская этимология названия Полесье заключается в семантике леса (лесистая местность, лесок). Она имеет балтский аналог (Pala, Pelesa, Pelysa), что в литовском и латышском языках имеет значения «болотистый лесок». Это может свидетельствовать про общий балтославянский корень названия Полесье, а значит и о параллелях между восточнославянским этнонимом полищуки (впервые зафиксирован в документах XVІІ в.) и давним экзоэтнонимом polexіanі.


ПРОВІД

здаетсь схиднополески говор ближе до росеискои анеж до украинскои мови :
ЦитироватьФонетичні особливості східнополіського говору:
1)розрізнення наголошеного і ненаголошеного вокалізму — в ненаголош. позиції кількість голосних у різних говірках коливається від 4 до 6, а в наголош. доходить до 8 фонем.Східнополіський говір зберігає дифтонги на місці етимологічних "о", "е" та "ě" (вуол, піеч, діед);
2)для значної частини східнополіського говору характерне акання (галавá, пабіегла, вадá);
3)у більшості говірок диференціація фонем "е" та "и" не залежна від наголосу;
4)наявність реліктів етимологічного "і" в півн.-зах. частині східнополіського говору; (?)
5)втрата "j" на стику префіксальної й кореневої морфем (ви́шла, зан'али́);
6)релікти давньої м'якості губних приголосних та "ч'" в частині східнополіського говору (нуч', п'іеч');

7)ослаблення фонеми "ф" і заступлення її "х" чи "хв" (худбóл, хвáра);
8)збереження дзвінкості кінцевих приголосних (зуб, кров);
9)наявність аферези (доднóйі).

Грамат. особливості:
1) закінчення "у" в дав. в. іменників ч., с. р. одн. (д'áд'ку, селý);
2) паралелізм іменних форм в ор. в. (рукóйу — рукóй, шóстойу — шóстой, мнóйу — мнóй);
3) займенник 3-ї ос. одн. в непрямих відмінках виступає без початкового "н" (до йійі, з йем);
4) наявність усічених форм прикметників та дієприкметників ч. р. (си́н'і, дóбри, стари́, годóвани) та членних нестягнених форм ж. і с. р. (дóўгайа, жóўтейе, хоч під наголосом на корені — жóўта, бóса);
5) інфінітивний суфікс -т' при дієсл. основі на голосний (гаманіет', бит');
6) складена форма майб. ч. (буду робит', буду слухат');

7) поширення синтакс. структур помеж + род. в. у значенні 'поряд', 'коло' (пóмеж шкóли живé); к(ік)+дав. в. 'до' (к брáту, ік сталý); л'а (л'е)+ род. в. 'біля' (л'а хáти, л'е ріечки); заза + ор. в. (заза мнóйу); наў + род. в. мн. (наў карт, наў мýрки);
8) вживання сполучників да, дак у єднальній і протиставній функціях.

а ос захиднополиски говир велми близки до украинскои мови .

Python

Цитата: ПРОВІД от мая 15, 2009, 16:46
здаетсь схиднополески говор ближе до росеискои анеж до украинскои мови :
Чому саме до російської, а не білоруської?
Пролетареві ніколи вчити європейських мов, бодай би свою знати добре і на ній принести до своєї хати світло знання (Гнат Хоткевич)
ÆC CASALI NAXI PRASQURI: AHOV CÆRU, MERTVÆRI TÆ SLAVUTÆT!
Вони просили його: «Скажи: кетум», а він говорив: «сатем», і не міг вимовити правильно.
Хотелось бы также отметить, что "Питон" - это "мышиный язык" : "пи+тон". © АБР-2

Быстрый ответ

Обратите внимание: данное сообщение не будет отображаться, пока модератор не одобрит его.

Имя:
Имейл:
Проверка:
Оставьте это поле пустым:
Наберите символы, которые изображены на картинке
Прослушать / Запросить другое изображение

Наберите символы, которые изображены на картинке:

√36:
ALT+S — отправить
ALT+P — предварительный просмотр