Европа чи Європа?

[Krymchanin]

Сабж: слышал на одном телеканалов, как произносили "Европа". Думал, ослышался, но тут же увидел данное слово в титрах, написанных по-украински. Так как же будет правильно?

[Ревета]

Сабж: слышал на одном телеканалов, как произносили "Европа". Думал, ослышался, но тут же увидел данное слово в титрах, написанных по-украински. Так как же будет правильно?

Сучасна літературна норма - Європа. У Грінченка теж Європа.

[Python]

З точки зору чинного правопису — «Європа» і тільки «Європа».

Однак, у деяких ЗМІ існує власний правопис...

[Conservator]

За правописом, поширеним наприкінці ХІХ-І пол. ХХ ст. в Україні - Европа, "Європа" не є русифікованою формою, оскільки така словоформа була поширена на сході України й серед неписьменного населення, яке не володіло російською. В Західній Україні правопис було унормовано раніше (90-ті рр. ХІХ ст.), це слово писалося саме в такому вигляді. З початку ХХ ст. так його писали на всій території України, в такому вигляді його передбачав "Харківський правопис" 1929 р. (затверджений 1930). На частині тер-ї України, що входила до складу СССР, 1933 року було прийняту "2-гу ред." правопису, яка анулювала форми, які не співпадали з російськими, якщо існували ближчі до рос. Таким чином, написання "Европа" було замінено на "Європа", але ці зміни не заторкнули тодішньої Зах.України та еміґрації. Суч. правопис зберігає форму "Європа" як "історично усталену", а всі діяспорні видання та значна частина материкових використовують "Европа" як питомо українську. На мою думку слід було б уживати їх як варіятивні, затвердивши одну як науковитй термін для запобігання плутанини. Як на мене, м'якше для вуха звучить "Европа"

[Wolliger Mensch]

За правописом, поширеним наприкінці ХІХ-І пол. ХХ ст. в Україні - Европа, "Європа" не є русифікованою формою, оскільки така словоформа була поширена на сході України й серед неписьменного населення, яке не володіло російською. В Західній Україні правопис було унормовано раніше (90-ті рр. ХІХ ст.), це слово писалося саме в такому вигляді. З початку ХХ ст. так його писали на всій території України, в такому вигляді його передбачав "Харківський правопис" 1929 р. (затверджений 1930). На частині тер-ї України, що входила до складу СССР, 1933 року було прийняту "2-гу ред." правопису, яка анулювала форми, які не співпадали з російськими, якщо існували ближчі до рос. Таким чином, написання "Европа" було замінено на "Європа", але ці зміни не заторкнули тодішньої Зах.України та еміґрації. Суч. правопис зберігає форму "Європа" як "історично усталену", а всі діяспорні видання та значна частина материкових використовують "Европа" як питомо українську. На мою думку слід було б уживати їх як варіятивні, затвердивши одну як науковитй термін для запобігання плутанини. Як на мене, м'якше для вуха звучить "Европа"

!!!

[Ревета]

Однак, у деяких ЗМІ існує власний правопис...

Це СТБ вирішило таким чином вирізнятися і будують своє мовлення на Харківському правописі та, відповідно, вимові: етер, Европа...

[Lugat]

Однак, у деяких ЗМІ існує власний правопис...

Це СТБ вирішило таким чином вирізнятися і будують своє мовлення на Харківському правописі та, відповідно, вимові: етер, Европа...

До речі, хотілося б порекомендувати нещодавно видану книгу Ірини Фаріон "ПРАВОПИС — КОРСЕТ МОВИ?" (ще місяць тому бачив у київській "Академкнизі"), де авторка пише:
"Відображення західної традиції пристосування иншомовних слів (серед яких і власні назви). Найперше це стосується правил правопису дифтонгів: німецьке еі як ай; ей як ой: Айнштайн, Гайне; Нойман, Ойтіґ; нисхідний дифтонґ з другим компонентом и послідовно передавався через в: Кавтський, гавптвахта; є на початку слів записувалося через українське е: Европа, Еспанія (хоч у давніх грецизмах — є: Євген, єретик); грецьке η передавалося через українське е: хемія, магнет, Теби (Фіви) тощо. Логічно вмотивувати зміни 30-60 рр. у мовознавчій площині неможливо, позаяк підстава до цього суто політична: «Прийняті принципи правопису Цит. за Габлевич М. Попередні рекомендації до правопису слів іншомовного походження //Український правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення. — Львів, 1996. — С. 88 Шерех Юрій. Українська мова в першій половині Двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус //Пороги і Запоріжжя. — Т. III. — С. 343. "

[Digamma]

Lugat: авторка наводить надто непевне посилання, не вказуючи коли саме та де е- відібражався як е-. Бо є- є природною протезою при запозиченні е-, тому й Євген, єретик...

[Wolliger Mensch]

Lugat: авторка наводить надто непевне посилання, не вказуючи коли саме та де е- відібражався як е-. Бо є- є природною протезою при запозиченні е-, тому й Євген, єретик...

Для восточнославянских не всегда.

[Digamma]

Lugat: авторка наводить надто непевне посилання, не вказуючи коли саме та де е- відібражався як е-. Бо є- є природною протезою при запозиченні е-, тому й Євген, єретик...

Для восточнославянских не всегда.

Не завжди, але протеза природна. Можете навести українськи приклади давнозапозичених слів з е-?

[Python]

нисхідний дифтонґ з другим компонентом и послідовно передавався через в: Кавтський, гавптвахта

В обох прикладах є збіг одразу чотирьох приголосних, що не відповідає принципам милозвучності. Звичайно, я розумію, що зіяння є більш небажаним явищем, ніж збіг приголосних, але ж не настільки...

[Wolliger Mensch]

Не завжди, але протеза природна. Можете навести українськи приклади давнозапозичених слів з е-?

Если не развивалась протеза, е- > о-. Примеры вы знаете.

[Python]

є на початку слів записувалося через українське е: Европа, Еспанія (хоч у давніх грецизмах — є: Євген, єретик)

До речі, коли на наших землях почали вживати слово «Європа»? Це ж стосується назв населених пунктів: Афіни, Фіви та ін.

грецьке η передавалося через українське е: хемія, магнет, Теби (Фіви) тощо.

У давніх грецизмах (зокрема, християнських іменах) відбилась новогрецька вимова часів Візантії, тому  переважно и, і (власне, кириличне и — видозмінена грецька ета). В аналогічних випадках тета передавалась як ф (Федір), бета — як в (Василь).

[Wolliger Mensch]

бета — як в (Василь).

Судя по примерам, — Базіль в самый раз. !

[Conservator]

Стосовно різниці в-б, ф-т в словах, запозичених із грецької - це пов'язано з різними варіянтами транскрибування цих слів - еразмівська (розроблена Еразмом Роттердамським) і райхлінська (рейхлінська), розроблена німецьким філологом Райхліном (ім'я забув). Перша більше прижилася в Зах.Европі (Теби, Атени), друга - в Росії. У вісімнадцятому столітті в Росії писали без виключень за Райхліном (пор. вид. "Древняя россійская вивліофіка", яке тоді друкувалося). В дев'ятнадцятому столітті написання частини слів було замінено у відповідності до еразмівського варіянту. Ці зміни носили безсистемний характер, закріплювалися у відповідності до того, як "історично склалося", більшість слів зберегли написання за Райхліном. В Україні українська мова більш активно розвивалася в підавстрійській частині, де не мали місце прямі заборони друку і т.д., де значний уплив на неї мала польська, в якій для всіх слів грецького походження прийнято еразмівське транскрибування. В Схід. Україні друкувалися переважно тексти худ. літ-ри окремих жанрів і фолкльорні збірки, в яких мало вживалося взагалі запозичених слів. Наукові і релігійні публікації було заборонено, а окремі винятки друкувалися "єрижкою", тобто у відповідності до рос. правопису. Т.Ч., на підрос. тер-ї Укр. прижилися російські варіянти написання. "Харківський" правопис 1930 був компромісним між зах.- і сх.-укр. варіянтами писемної традиції.

[Wolliger Mensch]

Conservator, греческие слова в «эразмовом» чтении полились в русский из польского задолго до XIX века. А в XIX веке греческие слова в русском уже без постороннего вмешательства писалисть в «эразмовом» чтении. В основном это было связно с тем, что так греческие слова произносились в гимназической латыни, — а эта латынь была источником для терминологии.

Наукові і релігійні публікації було заборонено, а окремі винятки друкувалися "єрижкою", тобто у відповідності до рос. правопису

Так и повторяют.

[Python]

Райхлінівський принцип зберігає відповідності між грецькими та кириличними літерами, тоді як еразмівський виглядає як запозичення через латинський посередник. Бета (віта) відповідає кириличній В(в)  і латинській B(b), ета і тета в кирилиці замінювались відповідними їм И та Ѳ, тоді як в латинській графіці такої точної відповідності не було (латинська H(h) — приголосна, тому ету замінювали на E, для тети використовувався диграф)... До речі, схема, аналогічна райхлінівській, судячи з усього, застосовувалась у кирилиці з самого початку її існування. Саме її і слід було б використовувати, якби не контакти з латинографічними мовами. Ряд слів потрапили до нашої мови іншими шляхами, і їх нема сенсу переінакшувати — з моєї точки зору, замінювати «Фіви» на «Теби» та замінювати «бібліотеку» на «вівліофіку» у наш час було б однаково безглуздо.

[Ревета]

Lugat: авторка наводить надто непевне посилання, не вказуючи коли саме та де е- відібражався як е-. Бо є- є природною протезою при запозиченні е-, тому й Євген, єретик...

Для восточнославянских не всегда.

Не завжди, але протеза природна. Можете навести українськи приклади давнозапозичених слів з е-?

Наскільки давно? Наприклад, ось ці: Еней, енцикліка, енциклопедія, Ерос, Еллада, елінський, елегія, економія, епитафія, енергія, ...

[Ревета]

"Харківський" правопис 1930 був компромісним між зах.- і сх.-укр. варіянтами писемної традиції.

Наскільки я пам'ятаю, компроміс полягав у тому, що давні запозичення писалися так, як звикли до цього на сході, а нові запозичення - на західний манер. Тому і виникає нині плутанина у прихильників Харківського правопису, які з ним добре необізнані: де "Е", де "Є", де "Т", де "Ф".

[Python]

«Нові» і «давні» — де між ними межа? До якого століття запозичення вважаються давніми?

[Conservator]

to Verzähler - я, мабуть, не дуже чітко висловився. Розподіл не "еразмівську" й "райхлінську" вимови стався, ясна річ задовго до ХІХ, а саме в XVI ст. В рос. мові райхлінська транскрибація прижилася, може, через те, що прийнята в ній заміна θ на ф, який рос. мова сприймала легше (хоча для неї сей звук є, либонь, настілько ж чужорідним, як і для української. До речі, не слід забувати, що в ц.-сл., а потім у рос. гражданці (в т.ч. в "українській" єрижці) існувала літера θ, тобто у словах, де в ориґіналі був звук th, не було потреби позначати його диграфом. Хоча, вимова θ не практикувалася, хоча судити про те, який звук ближчий - ф чи θ, немає сенсу, вони обидва є лише в запозичених словах. Може зараз, для зняття явної безсистемности в розмежуванні слів, які прийнято писати за двома варіянтами транскрибації "так, як історично склалося", можна б було повернути цю літеру (пропозиція, мабуть, дика?, народ не може вивчити більш ніж прості правила майже фонетичного правопису, а тут такий крен у бік етимологічн.). Найкраще було б запровадити варіятивне написання, а час уже б розсудив, який із варіянтів більше відповідає законам української мови.
to Python - нема межі, пишуть так, як "історично склалося", тобто - як захтіли упорядники правопису та їхнє начальство.

[Python]

В рос. мові райхлінська транскрибація прижилася, може, через те, що прийнята в ній заміна θ на ф, який рос. мова сприймала легше

Власне кажучи, заміну ѳ на ф росіяни перейняли у нас. Іще задовго до Милетія Смотрицького почалась плутатнина між цими двома літерами, які у мові наших предків не мали точних фонетичних відповідників і почали сприйматись як графічні різновиди однієї літери чи як дві літери з однаковим читанням (тоді як у південних слов'ян збереглась відвповідність ѳ-т). Це вже згодом Смотрицький упорядкував цей хаос, поставивши відповідність між грецьким та кириличним написанням. Росіяни ж перейняли традицію читати ѳ як ф саме у нас, разом з фрикативним г та іншими українсько-білоруськими особливостями церковнослов'янської фонетики.

[Conservator]

A xiba my ne zasvojily pid uplyvom poľśkoji movy erazmivśkoji transliteraciji? Mo' vona pobutuvala odnočasno z rajxlinśkoju v inšyx regionax Ukrajiny? Pry tomu, že ostanńa vidpovidala povśakdennij movnij praktyci šče do toho, jak Rajxlin počav praćuvaty nad cymy pytanńamy.

[Lugat]

Panove! Revenons à nos moutons! Nu jakyj stosunok majuť Rajxlin z Erazmom do vyrišennä pytannä pro te, jak pysaty: Jevropa čy Evropa? Jak na mene, to ja vybyraju Evropa. A vy?

[Python]

A xiba my ne zasvojily pid uplyvom poľśkoji movy erazmivśkoji transliteraciji? Mo' vona pobutuvala odnočasno z rajxlinśkoju v inšyx regionax Ukrajiny? Pry tomu, že ostanńa vidpovidala povśakdennij movnij praktyci šče do toho, jak Rajxlin počav praćuvaty nad cymy pytanńamy.

Польський вплив стосувався пізнішого часу. Помітнішим він був, безумовно, на територіях, які довший час перебували під Польщею, тоді як на територіях, що відійшли до Росії, помітнішим був вплив російських правописних норм (а російські, в свою чергу, були похідними від тих, що зародились на наших землях).