ЦитироватьЩодо інших людей - можу тільки гадати, але скажу знову - думаю, що в наші часи для абсолютної більшості "х" в таких випадках - єдиний логічний варіант (ідеться про англійську, нагадаю).Я теж так думав, але якось у мене з моїм батьком зайшла розмова про цей англійський глухий придих, і коли я спробував пояснити, чим h відрізняється від нашого г, його реакцією було «а в чому взагалі різниця?». Тобто, для нього глухість h (принаймні, в моїй вимові) була несуттєвою характеристикою цього звуку.
Цитата: Python от ноября 21, 2018, 02:50Якщо мова має декілька стандартів (не діалектів) і якщо треба засвоїти якесь слово, яке в цих стандартах настільки відрізняється, що має передаватись по-різному в українській, треба шукати рішення в кожному такому випадку, але орієнтуючись на певні традиції, які вже склалися і необов'язково десь зафіксовані як правила.
У випадку англійської, є, як мінімум, британський та американський варіанти, розбіжності між якими відображаються, в т.ч., й у вимові (це не стосується h, але типовим предметом розходжень є r після голосних, що в британському варіанті стає німим, тоді як в американському при вимові зберігається).
Цитата: Python от ноября 21, 2018, 02:50А хіба не є дискусійним саме місце творення "г"?Цитата: altynq от ноября 21, 2018, 01:09Питання дискусійне за визначенням: h ближче до х за глухістю/дзвінкістю, але ближче до г за місцем творення. Далі залежить від того, кому який фонетичний атрибут здається більш важливим для ототожнення одного звуку з іншим (особисто я чую в h щось схоже на х, але моє сприйняття не єдине можливе).
І хотів би я почути приклади ситуацій, де насправді незрозуміло, чи краще передати через "х", чи через "г".
Цитата: Karakurt от ноября 21, 2018, 08:39
Марка телефонов honor - гонор!
Цитата: Karakurt от ноября 21, 2018, 08:39
Марка телефонов honor - гонор!
Цитата: Wolliger Mensch от ноября 20, 2018, 20:26Марка телефонов honor - гонор!Цитата: Python от ноября 20, 2018, 17:19
декого «гакер»
Это который гаки рисует?
Цитата: altynq от ноября 21, 2018, 01:09У випадку англійської, є, як мінімум, британський та американський варіанти, розбіжності між якими відображаються, в т.ч., й у вимові (це не стосується h, але типовим предметом розходжень є r після голосних, що в британському варіанті стає німим, тоді як в американському при вимові зберігається).
У всіх є літературна форма й літературна вимова в мові-джерелі.
Цитата: altynq от ноября 21, 2018, 01:09Питання дискусійне за визначенням: h ближче до х за глухістю/дзвінкістю, але ближче до г за місцем творення. Далі залежить від того, кому який фонетичний атрибут здається більш важливим для ототожнення одного звуку з іншим (особисто я чую в h щось схоже на х, але моє сприйняття не єдине можливе).
І хотів би я почути приклади ситуацій, де насправді незрозуміло, чи краще передати через "х", чи через "г".
Цитата: altynq от ноября 21, 2018, 01:09Ще можна згадати японську, для транслітерації якої використовуються щонайменше дві системи — як наслідок, маємо паралельні варінти назразок суші/сусі чи Фуджі/Фудзі.
Ну і в решті решт, неадекватність правила є в тому, що воно чомусь не припускає, що є мови з іншою графікою, ніж латинська. Що, наприклад, будемо робити з грузинською та вірменською? Ось там ситуація насправді складніша, але власні назви якось передаються без будь-яких правил.
Цитата: Python от ноября 20, 2018, 23:49на жаль не можу цього коментувати, бо не живу в мовному середовищі. Я мав на увазі вимову насамперед, а не орфографію.
Судячи з того, що подекуди виринає навіть «Ґельсинки», передача h через г в цій назві вже цілком засвоїлась україномовною спільнотою.
Цитата: Python от ноября 20, 2018, 23:49Не згоден. По-перше, до чого тут діалекти мови-джерела? Слова, про які йдеться, це в більшості випадків або лексика високого штилю латинського та грецького походження, або власні назви. У всіх є літературна форма й літературна вимова в мові-джерелі. Треба орієнтуватись на стандарт, бо він для того і є стандартом. І хотів би я почути приклади ситуацій, де насправді незрозуміло, чи краще передати через "х", чи через "г". Третя велика група - це власне англійські слова. У всіх розповсюджених стандартних варіантах англійської "h" вимовляється однаково. І хіба ви не згодні, що ближче до "х", ніж до "г"? Які тут можуть бути взагалі сумніви? Кому там чується "г"?
Причому, ці звуки можуть відрізнятися в різних діалектах мови-джерела, і жоден з них може не відповідати один-в-один якомусь із звуків, властивих українській мові. Прив'язка транслітерації до графіки, принаймні, дає однозначну передачу одного й того ж слова (тоді як передача «як кому почулось» неминуче вимагатиме суперечки навколо кожного слова з такими звуками).
ЦитироватьВзагалі саме правило § 87 викликає сумніви щодо його адекватності: для чого мати якісь універсальні правила передачи якоїсь літери (!), яка в різних мовах може передавати абсолютно різні звуки?Причому, ці звуки можуть відрізнятися в різних діалектах мови-джерела, і жоден з них може не відповідати один-в-один якомусь із звуків, властивих українській мові. Прив'язка транслітерації до графіки, принаймні, дає однозначну передачу одного й того ж слова (тоді як передача «як кому почулось» неминуче вимагатиме суперечки навколо кожного слова з такими звуками).
Страница создана за 0.037 сек. Запросов: 21.