Лингвофорум

Цитата: Drundia от июля  2, 2010, 20:26
Малоймовірною є поява сполучень «бю», «кю», але вони з'явилися.

До речі, Ю та Я особливий випадок у правописі іншомовних слів. БЬО та КЬО, наприклад, "табуйовані" (окрім рос. назв).

Цитата: Python от июля  2, 2010, 23:27
Для зяяння ж нема простого шляху заміни.

Є два: Савур-Могила (рос. Саур-Могила), тивун (рос. тиун). Або любиме багатьма йкання.

Цитата: Волод от января 30, 2018, 10:07
Дифтонгів -8

Звідки так багато? Ну, є один "словацький" - я після В. Які ще?

Цитата: Python от июля  2, 2010, 23:23
ж там виникає змичка.

Російщина.

Знайшов такі данні щодо української фонетики:
Голосних -6
Дифтонгів -8
Приголосних -34
https://www.eupedia.com/linguistics/number_of_phonemes_in_european_languages.shtml

Зрозуміло що, як є потреба, то нарахуєш звуків стільки - скільки забажаєш, але все ж цікаво, яка саме теорія дозволяє нарахувати в українській мові 8 дифтонгів і чому тоді не більше?

Ритмічних одиниць там ніби три, але /о/ реалізовано настільки невиразно, коротко, я б навіть сказав зашумлено, що за складовий звук його сприйняти важко.

Цитата: Drundia от октября  3, 2010, 07:19
Вакарчук явно співає «я один» у два склади.

Не показник. У сучасній музиці використовуються вокальні прийоми, що дають помітне відхилення від звичайної мови. Кількість складів також не завжди витримується. Про яку саме пісню йдеться?

Вакарчук явно співає «я один» у два склади.

Українська мова, принаймні, має монофтонги й дифтонги.

Виспівувати можна один голосний на декілька тактів. А в мовах із релевантною довготою співають так що цю довготу ніяк не почути.

Змичка — єдиний критерій наявності двох складів, але вона в українській мові в запозичених словах — рідкість. От на межі слів вона продуктивна — і це інтуїція мовців.

Тональність в українській мові невизначена, а на прикладі китайської — може змінюватися всередині складу. А може не змінюватися в слові типу «двоокий».

Цитата: Drundia от июля  4, 2010, 21:41
Мори треба рахувати, а не склади. Як ми в українській мові рахуємо мори?

Маю сумнів, чи можна застосувати поняття «мора» до мови, де нема поділу на короткі й довгі голосні. Всередині сполучення двох голосних може виникати псевдоприголосна-змичка чи навіть приголосна — й, в або г. В парі голосних наголос може падати як на першу, так і на другу. Чи можуть подібні явища виникати всередині довгого складу в мовах з довгими та короткими голосними?
З іншого боку, тривалість українських голосних не фіксована намертво. Одна й та ж голосна в одному й тому ж слові при певному способі вимови (наприклад, під час співу чи вигуку) може розтягуватись. Таке розтягування не є змістотворчим: дві однакові голосні, на відміну від однієї довгої, супроводжуються змичкою чи зміною тональності/сили голосу: [га:га] ≠ [гаáга]

У мене виходить так:
відео — від[ɛɔ]
радіо — рад[iɔː]
какао — как[ɑːɔː] — хоча тут щодо довготи є певні сумніви (може то все наголос...)

Напрошуються певні висновки...