Фонетичність написання в українській мові

[DarkMax2]

Туди ж свято (сьвіато) і сльози (сьльози, хоча тут, здається, майже в усіх уже тверде).
Асиміляція не поширюється на префікси, а от від суфіксів м'якість на корень суне.

[SIVERION]

Пом'якшення С' залишилось мабуть тільки у бабусь та дідусів, сучасне покоління вимовляє твердо св, сп, сн, сл, см і тд. Моя бабця називала мою сестру Сьвітланкою, мої батьки і я називаємо Світланкою.

[SIVERION]

Точніше називали, батька нажаль теж нема вже на цьому світі.

[DarkMax2]

У мене тільки в слові свято регулярне. Світло радше твердо скажу, але міг би і м'яко. А от сльози чомусь важкувато правильно вимовити.

[SIVERION]

Були і раніше винятки, С перед Р та Д мабуть ніколи не пом"якшувався. Зараз С завжди вимовляю твердо перед усіма приголосними.

[Paul Berg]

сучасне покоління вимовляє твердо св, сп, сн, сл, см і тд.

Вплив письма на мовлення.

[Python]

Цікаво, а хтось справді вимовляє «камінчик» і «промінчик» з твердим Н?

[DarkMax2]

Асиміляція стрімко здає позиції. "Н'юз" через апостроф тощо - такого повно у соцмережах.

[oveka]

Цікаво, а хтось справді вимовляє «камінчик» і «промінчик» з твердим Н?

«каміньчик», але «промінчик»

[Python]

«каміньчик», але «промінчик»

Цікаво, як могла виникнути така розбіжність? «Камінь» і «промінь» мають однакову м'яку кінцеву приголосну, однаково відмінюються, і т.д. Хіба що можу припустити, що джерелом розходження стали відмінності в вимові різних носіїв, від яких ці слова могли засвоїтись вами чи розповсюдитись у вашому діалекті.

У мене в обох випадках «нь», як і в інших словах на -нчик. Втім, «камінчик» з чітко твердим «н» я б сприйняв як зменшувальне від «камін» (щоб відрізняти від маленького каменя).

[DarkMax2]

Промінь не на слуху. Камінь більш побутове слово.

[Python]

Промінь не на слуху. Камінь більш побутове слово.

Тобто, «промінчик» з мови дикторів і «каміньчик» з живого мовлення.

[oveka]

Промінь не на слуху. Камінь більш побутове слово.

Тобто, «промінчик» з мови дикторів і «каміньчик» з живого мовлення.

«каміньчиків» як сміття, а «проміньчик» - високий стиль і не часто про нього йдеться в побуті.

[DarkMax2]

Асиміляція стрімко здає позиції. "Н'юз" через апостроф тощо - такого повно у соцмережах.

дйа > дья.
Як за буквою правопису, так і за законами фонетики.

[Paul Berg]

За законами фонетики ддя чи дя.

[DarkMax2]

За законами фонетики ддя чи дя.

Так, д'я > дья > ддя. Як Ілля.

[DarkMax2]

Репліка опонентів з ФБ: М'які приголосні в англійській мові?

Слова, що запозичуються, стають частиною мови-акцептора і підпадають під її правила й закони. Англійська вимова лишається в англійській мові. Тим паче, що передача "твердості" не має сенсу, бо в самій англійській відсутній поділ на категорії за такою ознакою.
Надто, українські тверді Д і Т не тотожні англійським D та T, про що доволі часто пишуть. Українські Д і Т є передньоязиковими зубними, а англійські ясенні. Альвеолярність додає палаталізованого звучання для нашого українського вуха.

[Python]

Якщо виходити з реального англійського звучання, то те, що транскрипцією записується як [njuː], насправді звучить як nü — ніякого [j] там вже нема (і важко сказати, чи був він там колись насправді). А отже, замість Ньюз чи Н'юз треба зробити Нюз (чи, якщо піти ще далі, Ніз — подібно до того, як Мюллер став був перетворюватися на Міллера) — звісно, якщо намагатися зробити транслітерацію максимально транскрипцієподібною, пожертвувавши при цьому звичною усталеною нормою.