Українська - латиницею. Що видумаєте про це?

[Elischua]

А з поганством... Можна так закрутити, що все нехристиянске буде поганским.

Crõtéte. 

[Sandar]

А з поганством... Можна так закрутити, що все нехристиянске буде поганским.

Crõtéte. 

Ну ти знаєш етимологію цего християнского (не жидівского) слова. В опозиціі "християнин-поганин" жидів не було. Тому твоі чи чиісь іще погляди на поняття "ідола" і "ідолопоклонства" не опредїляют зміст опозиціі "християнство-поганство". Я перебільшив, жидів опредїлити поганами не можна, слово стосувалося еленїстичних простонародних култів.

[Бондаревъ]

Я личю что латиница не барsо потрѣбна язычiю малорусскому. Але потрѣбно чистити говоръ нашь улюбленный вôтъ наплыву съвсѣмъ чюждихъ полонизмôвъ якы сутъ лише абы не быти близкыми до братнего книжнаго языку русскаго. Навъчто намъ всѣ ты дахы аще лѣпше коли мамъi кръiшю надъ головою.

[Elischua]

Я личю что латиница не барsо потрѣбна язычiю малорусскому. Але потрѣбно чистити говоръ нашь улюбленный вôтъ наплыву съвсѣмъ чюждихъ полонизмôвъ якы сутъ лише абы не быти близкыми до братнего книжнаго языку русскаго. Навъчто намъ всѣ ты дахы аще лѣпше коли мамъi кръiшю надъ головою.

барsо - dobruy pocẽtuc cistyenia wd lẽdyscinui (polonizmwf).
Slofo stréxa ne ceu? / Слово стрѣха нє чу? (Gadayõ, oge slofo 'cruixya' nicuda ne xodi na Oucrayiné).

[Бондаревъ]

Азъ въ кѫщѣ млъвiѫ съръжикъмъ съложьннъiмъ отъ ѧзъiковъ польскаго русскаго и староблъгарьскаго.

[Elischua]

Азъ въ кѫщѣ млъвiѫ съръжикъмъ съложьннъiмъ отъ ѧзъiковъ польскаго русскаго и староблъгарьскаго.

Mimoxwdy, tse ye cyto za polysco-rousysco-bulgaryscõ xuimerõ - съложьннъiмъ?
Na isdorofie, ale 't'se ne tẽcne 't'seyeye temui.

[kalina415]

   Вот мой вариант (прошу меня извинить, моя клавиатура не имеет украинского регистра): 
         1. Аа - а
         2. Аа (две точки над буквой) - я
         3. Bb - б
         4. Сс - ц
         5. Сс (волнистая линия над буквой в виде одного периода синусоиды) - ч
         6. Dd - д
         7. Ее - е
         8. Ээ (буква обратная в правую сторону) - э (то же)
         9. Ff - ф
        10. Gg - г (ближе к "к")
        11. Hh - x
        12. Hn (волнистая) - г (ближе к "х")
        13. Ii - i
        14. Ii (две точки) - i (то же)
        15. Jj - й (после гласной буквы), ь (после согласной), " (апостроф)
        16. Kk - к
        17. Ll - л
        18. Mm - м
        19. Nn - н
        20. Оо - о
        21. Оо (две точки) - йо, ьо
        22. Рр - п
        23. Qq - щ
        24. Qq (волнистая) - кв
        25. Rr - p
        26. Ss - c
        27. Tt - т
        28. Uu - у
        29. Uu (две точки) - ю
        30. Uu (волнистая) - у или в или ву (1. предлог или приставка (префикс) "у" или "в", напр.: "в кишенi",                           "уповноважений"; 2. англоязычные с "w", напр.: "уайт-спирт","Уельс", "Вашингтон"; 3. в словах "вугiлля", "вулик", "вулиця и т. д.)
        31. Vv - ж
        32. Vv (волнистая) - дж
        33. Ww - в
        34. Хх - ш
        35. Хх (волнистая) - кс
        36. Yy - и
        37. Zz - з
        38. Zz (волнистая) - дз
    Данный вариант я считаю лучшим во-первых не читая текста видно, что это не польский, не чешский, не, тем более ни немецкий, а именно украинский текст, во-вторых для иноязычных в т. ч. и русскоязычных такой текст будет легко доступен (при приобретении небольших навыков).   

[Pawlo]

Цікаво

[Elischua]

        23. Qq - щ
        24. Qq (волнистая) - кв
        31. Vv - ж
        32. Vv (волнистая) - дж

        35. Хх (волнистая) - кс

Нужность самостоятельной буквы для [ks] Вы наверняка видите в частотности этого сочетания в украинском языке.

Данный вариант я считаю лучшим во-первых не читая текста видно, что это не польский, не чешский, не, тем более ни немецкий, а именно украинский текст, во-вторых для иноязычных в т. ч. и русскоязычных такой текст будет легко доступен (при приобретении небольших навыков).

Избранные примеры особо подтверждают Ваше заключение о Вашем же изобретении того, что уже 100ⁿ раз было повторено другими.

[kalina415]

"Кв" и "кс" в западноевропейских языках выделены в отдельные буквы, т. е. данные буквосочетания образовали сложные звуки, слов которые имеют не так уж и много, во всяком случае не больше, чем в украинском языке. А насчёт "дж" и "дз", то в украинском языке это совершенно самостоятельные звуки,  которые кирилицей были лишины статуса отдельной буквы. И последнее. Огромное спасибо Elischua и Pawlo за коментарии.

[Elischua]

"Кв" и "кс" в западноевропейских языках выделены в отдельные буквы, т. е. данные буквосочетания образовали сложные звуки, слов, которые имеют не так уж и много, во всяком случае не больше, чем в украинском языке.

Считали, небось.

А насчёт "дж" и "дз", то в украинском языке это совершенно самостоятельные звуки,  которые кирилицей были лишины статуса отдельной буквы.

В словах ѡджѧти (віджати), ѡдзыв (відзив) совершенно самостоятельные звуки [ʤ], [ʣ]?

И последнее. Огромное спасибо Elischua и Pawlo за коментарии.

Был бы толк.

[kalina415]

Так в чём проблема? Соблюдая нормы украинского языка, если приставка заканчивается на "d", а корень начинается на "v" или "z", то так и пишем, другое дело "дзвiн", "бджола". В слове "Надднiпрянщина" пишем две "д", хотя произносим только одну.

[Pawlo]

Так в чём проблема? Соблюдая нормы украинского языка, если приставка заканчивается на "d", а корень начинается на "v" или "z", то так и пишем, другое дело "дзвiн", "бджола". В слове "Надднiпрянщина" пишем две "д", хотя произносим только одну.

Особисто я в слові Наддніпрящина вимовляю не звичайне д а подовжене

[kalina415]

В нашІй мовІ не то що приголосних подовжених немає, а навІдь подовжених голосних

[Python]

Загальноприйнята орфоепічна норма вважає, що подовжені приголосні є.

[КАЛЇҐРАФЪ]

Як я розумію, ще за часів раннього поширення християнства в Київській Русі застосовувалась латинська графіка поряд з грецькою для запису давньоукраїнської мови. Згодом прийнята в церковному вжитку болгаро-слов'янська система письма, розроблена учнями ченця Кирила (кирилиця) на основі унікальної глаголиці і грецького трансліту. Згодом кирилиця здобула поширення і розвиток всієї української рукописної та друкованої літератури. В 17 віці з'являються перші твори написані українською латинкою, загалом як потреба пристосування української до транслітерації польської абетки. Таких випадків архаїчної української латинки трапляється чимало. У 19 ст. при запису українського фольклору чеськими  письменниками застосовуються чеська графіка для літер ш, ж, ч., але випадки відомі й раніше, наприклад на позначення українських нас.пунктів на польських мапах 18 ст. Систематизацію і певні орфографічні правила фонетичної вимови латинка отримала від руки Лозинського, а згодом утвердилась більш чітка і зрозуміла система доповнена Їречеком. Попри це загалом через політичні причини на західній Україні використовувалась систематизована Лозинським історична латинка польського зразка. Вже в 20х роках минулого століття  Наукове товариство ім. Шевченка у Львові  при транслітерації радило користатись чеським правописом, по суті система  Їречека. Тих же думок притримувались і на сході України і пропонувало розширити український правопис схожою до системи Їречека латиницею. Із здобуттям незалежності дискусії поновились. Чому не прийняти за офіційну латиничну транслітерацію абетки "їречківку". Головним контрарґументом в 90х було використання діакритики, 11) але ж всі слов'янські мови використовують її (навіть кирилиця має діакритичні знаки!). 2) Крім того ми не вигадуємо, нове колесо, а послуговуємось близькими до нас слов'янськими мовами, що мають латиницю. 3) Їречківка має всього 2 види діакритичних знаків - акут і гачек. 4) у разі не можливості використання діакритики їречківка максимально зберігає читабельність тексту , нівілюється лише розрізнення ш-с, ж-з, ч-ц порівняно з офіційним транслітом. І хто буде сперечатись про те, що нам потрібна національна упоряджена система латинки,  і те що нинішня "під англійську абетку" повний абсурд! Історичні засади є, система існує, потреба в ній наявна, практичність системи перевірена... то чи не слід впровадити в життя, а не дискутувати останні 23 роки, скоро 24

[Python]

Як я розумію, ще за часів раннього поширення християнства в Київській Русі застосовувалась латинська графіка поряд з грецькою для запису давньоукраїнської мови.

Щось не чув про латинографічні давньоруські пам'ятки (хіба що про ранні слов'янські на римських/візантійських територіях, але й їх мізер). Глаголичні т. зв. київські листи більш відомі.

Чому не прийняти за офіційну латиничну транслітерацію абетки "їречківку".

На один практичний недолік я вказую постійно — проблема двозначності читання ia, iu, ie (що, можливо, не було проблемою в ХІХ ст., але є проблемою нині, коли українська мова вже ввібрала купу запозичень зі сполученнями голосних). Причому, складається враження, цей баг навмисне переносять у всі нові латиниці, щоб зробити їх завідомо непридатними до повноцінної конкуренції з сучасною українською кирилицею.

Якщо ж ми говоримо про їречківку в якості офіційного національного трансліту, недоліком стає зав'язаність її на діакритиках, які при перекладі на найбільш ходову в нас англійську мають здатність губитись. Хоча й теперішній офіційний трансліт нікудишній, згоден.

[КАЛЇҐРАФЪ]

Питання діакритики латинки лежить абсолютно у форматі історичного розвитку слов'янських мов, а її набір може стати унікальність нашої абетки. Проблеми їречківки, як на мене, лише у двох питаннях:
1) застосування літери "і" для пом'якшення перед голосними, вдало виконує свою функцію, але має виннятки, коли те "і" перед голосними читається в словах іншомовного походження. Це саме те, що робить латинку неконвертовану в обидва боки. Хоча й потреба така відсутня, і сучасна гражданка-пристосóванка з її ієрогліфами (є, я, ю, ї, ь) та апострофом, набагато невдаліша від системи в латинці. Взагалі виглядає, що нинішній український алфавіт - це шльондра для "власть імущих", то за ґ посмикають, то м'який знак попереставляють...
2) Історичний диграф для звуку Х х (Ch ch), в кирилиці відображено однією літерою, це явний + кирилці!

[КАЛЇҐРАФЪ]

Як я розумію, ще за часів раннього поширення християнства в Київській Русі застосовувалась латинська графіка поряд з грецькою для запису давньоукраїнської мови.

Щось не чув про латинографічні давньоруські пам'ятки (хіба що про ранні слов'янські на римських/візантійських територіях, але й їх мізер). Глаголичні т. зв. київські листи більш відомі.

Чому не прийняти за офіційну латиничну транслітерацію абетки "їречківку".

На один практичний недолік я вказую постійно — проблема двозначності читання ia, iu, ie (що, можливо, не було проблемою в ХІХ ст., але є проблемою нині, коли українська мова вже ввібрала купу запозичень зі сполученнями голосних). Причому, складається враження, цей баг навмисне переносять у всі нові латиниці, щоб зробити їх завідомо непридатними до повноцінної конкуренції з сучасною українською кирилицею.

Якщо ж ми говоримо про їречківку в якості офіційного національного трансліту, недоліком стає зав'язаність її на діакритиках, які при перекладі на найбільш ходову в нас англійську мають здатність губитись. Хоча й теперішній офіційний трансліт нікудишній, згоден.

тобто те ж слово "найобізнаніший" в кирилиці вас не турбує)) і+голосна в якості диграфа це не питання розрізнення цього диграфа, а лише односторонньої транслітерації

[КАЛЇҐРАФЪ]

в нашій мові ми не позначаємо наголос в тексті майже ніколи, такі крученики іноді читаються, і нічо пристосувались, так що і+голосна це квіточки... Історично вивірена, пристосована до мови орфографічна особливість). Тим більше ніхто не скасовував міжнародний фонетичний для екстремальних випадків)

[Python]

Як на мене, «ієрогліфи» для пом'якшуючих/йотованих голосних — набагато кращий варіант, ніж «і читаємо як і, а читаємо як а, але іа після приголосних читаємо як ä, а якщо ми хочемо, щоб там було іа, то пишемо iä, де i читається як і, ä читається як а й ніде, крім цього диграфу, який не диграф, не використовується, та й у цьому недиграфі його насправді ніхто не пише — це ми так сказали, щоб пан P. не чіплявся зі своїми дріб'язковими придирками».

[Python]

в нашій мові ми не позначаємо наголос в тексті майже ніколи

У словниках — позначаємо завжди. Та й непозначеність змістотворчого наголосу у звичайному тексті — часто лише наслідок обмеженості технічних засобів.

[Python]

тобто те ж слово "найобізнаніший" в кирилиці вас не турбує)) і+голосна в якості диграфа це не питання розрізнення цього диграфа, а лише односторонньої транслітерації

Ну, це справді недолік. Важко сказати, чому орфографії сучасного типу відмовились від апострофа на межі префікса та простої голосної (що, до речі, вже було в желехівці). Але й більшість пропонованих латиниць не пропонують адекватного вирішення цієї проблеми.

[КАЛЇҐРАФЪ]

Pythone, розкажіть про незручність диграфів і+голосна полякам, словакам, литовцям.. і т. д., у білорусів теж така проблема є напр слово Кіото білоруською латинкою - Kioto (звідси Kiota).. але вони латинку офіційно прийняли, хоч і  Ll зковеркали

[КАЛЇҐРАФЪ]

тобто те ж слово "найобізнаніший" в кирилиці вас не турбує)) і+голосна в якості диграфа це не питання розрізнення цього диграфа, а лише односторонньої транслітерації

Ну, це справді недолік. Важко сказати, чому орфографії сучасного типу відмовились від апострофа на межі префікса та простої голосної (що, до речі, вже було в желехівці). Але й більшість пропонованих латиниць не пропонують адекватного вирішення цієї проблеми.

Висновок - ЦЕ НЕ Є ПРОБЛЕМА!