Лингвофорум

Цитата: Marat Gubaiev от августа 16, 2020, 15:25
назва "дужка" не вказує ані на форму (бо вона вертикальна за замовча͡нням) ані на сенс; тоді як назва "ліґа" вказує і на форму і на сенс!

«Дужка» вказує лише на форму невеликої дуги. Вертикальна орієнтація найпоширеніша, але необов'язкова — так, горизонтальну фігурну дужку можна зустріти в деяких математичних формулах, де виникає потреба вказати кількість чи спільні властивості елементів ряду.
«Ліга» — слово запозичене, можна вивести значення «об'єднання» через асоціації з Лігою націй та лігатурою, але як це стосується форми? Символ доволі рідкісний (хоча й зустрічається в букварі) — не знаючи точної назви, людина його назве скоріш дужкою, ніж якось інакше.

Цитата: Marat Gubaiev от августа 16, 2020, 15:25
Слід ще мати на ввазі, що шрифти підтримують ВСІ можливі варіанти замість одного, який за стандартом Юнікода: себто в одних шрифтах цей символ треба ставити перед парою літер, в інших -- між літерами, в третїх -- після. Тако ж viн може viдобразитися як окремий символ, а не "combining", або просто як пусте місце. Тому я його завжди пишу ПЕРЕД парою: так ще мінімізуються глюки viд'ображе͡ння.

Погана практика. Стандарт на те й стандарт, щоб його дотримуватись. Або ж тоді необхідно вказувати конкретний шрифт, де символ відображається з такими відхиленнями від стандарту. Якщо текст, наприклад, відформатовано зі шрифтом Arial Unicode MS, то діакритики двосимвольної ширини в ньому слід ставити після пари символів (що, з моєї точки зору, добре було б затвердити і в стандарті, адже ще й діакритики потрійної довжини бувають — проте, в комісії вирішили інакше), але якщо це неформатований текст, орієнтований на невідомо-який шрифт, то слід очікувати, що розробники шрифтів знають про стандарт і намагатимуться його дотримуватись — відповідно, ці всі відхилення в нових версіях шрифтів буде виправлено, і текст, набраний не за стандартом, відображатиметься в них неправильно. Це ж стосується й, наприклад, простих діакритиків, як наголос, що в деяких шрифтах треба було ставити перед акцентованим символом, а не після — в наш час це теж неактуально.

---

Цитата: Marat Gubaiev от августа 16, 2020, 14:08
Але ні в якому разі не можна писати так ОФІЦІЙНІ ЗВЕРНЕ͡ННЯ ДО ВЛАДИ

Офіційний стиль узагалі накладає багато додаткових обмежень. І на оформлення теж (скажімо, відкритий лист до Президента, набраний незвичним шрифтом (Комік санс, Іжиця, шрифтові експерименти Нарбута й Чебаника — байдуже), теж викликав би лише подив). Широко відомих історичних орфографій (таких, як желехівка, драгоманівка, максимовичівка чи ярижка, різних варіантів латиниці) це теж стосується, вже не кажучи про авторський правопис автора офіційного звернення.

Цитата: Marat Gubaiev от августа 16, 2020, 14:08
та взагалі викладати будь-які думки

Якщо думка зводиться до демонстрації можливостей нестандартної орфографії — звісно ж, можна. Якщо ж основна ідея лежить за межами «погляньте, як я вмію писати», то орфографічні експерименти слід подавати дуже дозовано, інакше вся увага концентруватиметься на них. Добре, я сам у своєму блозі пробував відродити літеру Ô (що читалась як і, ві) — але робив це обмежено, лише в тих випадках, де прочитання її як О (що доволі очікувано) лишається припустимим у рамках загальновживаної української мови — такий текст зберігав придатність для нормального читання непідготованим читачем, а нестандартна літера не кидалася в вічі, тоді як системне використання її за етимологічним принципом уже вимагало б ознайомлення з правилами читання.

Цитата: Python от августа 17, 2020, 18:25
«Дужка» вказує лише на форму невеликої дуги. Вертикальна орієнтація найпоширеніша, але необов'язкова — так, горизонтальну фігурну дужку можна зустріти в деяких математичних формулах, де виникає потреба вказати кількість чи спільні властивості елементів ряду.
«Ліга» — слово запозичене, можна вивести значення «об'єднання» через асоціації з Лігою націй та лігатурою, але як це стосується форми? Символ доволі рідкісний (хоча й зустрічається в букварі) — не знаючи точної назви, людина його назве скоріш дужкою, ніж якось інакше.Погана практика. Стандарт на те й стандарт, щоб його дотримуватись. Або ж тоді необхідно вказувати конкретний шрифт, де символ відображається з такими відхиленнями від стандарту. Якщо текст, наприклад, відформатовано зі шрифтом Arial Unicode MS, то діакритики двосимвольної ширини в ньому слід ставити після пари символів (що, з моєї точки зору, добре було б затвердити і в стандарті, адже ще й діакритики потрійної довжини бувають — проте, в комісії вирішили інакше), але якщо це неформатований текст, орієнтований на невідомо-який шрифт, то слід очікувати, що розробники шрифтів знають про стандарт і намагатимуться його дотримуватись — відповідно, ці всі відхилення в нових версіях шрифтів буде виправлено, і текст, набраний не за стандартом, відображатиметься в них неправильно. Це ж стосується й, наприклад, простих діакритиків, як наголос, що в деяких шрифтах треба було ставити перед акцентованим символом, а не після — в наш час це теж неактуально.

---

Офіційний стиль узагалі накладає багато додаткових обмежень. І на оформлення теж (скажімо, відкритий лист до Президента, набраний незвичним шрифтом (Комік санс, Іжиця, шрифтові експерименти Нарбута й Чебаника — байдуже), теж викликав би лише подив). Широко відомих історичних орфографій (таких, як желехівка, драгоманівка, максимовичівка чи ярижка, різних варіантів латиниці) це теж стосується, вже не кажучи про авторський правопис автора офіційного звернення.Якщо думка зводиться до демонстрації можливостей нестандартної орфографії — звісно ж, можна. Якщо ж основна ідея лежить за межами «погляньте, як я вмію писати», то орфографічні експерименти слід подавати дуже дозовано, інакше вся увага концентруватиметься на них. Добре, я сам у своєму блозі пробував відродити літеру Ô (що читалась як і, ві) — але робив це обмежено, лише в тих випадках, де прочитання її як О (що доволі очікувано) лишається припустимим у рамках загальновживаної української мови — такий текст зберігав придатність для нормального читання непідготованим читачем, а нестандартна літера не кидалася в вічі, тоді як системне використання її за етимологічним принципом уже вимагало б ознайомлення з правилами читання.

О, Ви теж вирішили прокоментувати його письмо? А ось мої коментарі.

Цитата: DarkMax2 от августа 17, 2020, 18:43
О, Ви теж вирішили прокоментувати його письмо?

Просто він відповів у цій темі.  Його повідомлення, на жаль, я як модератор змушений видаляти непідтвердженими, але деякі думки з них, гадаю, варті коментаря.

Орфографія загалом цікава, але не для широкого загалу. Я й сам люблю подібні експерименти — але, знову ж, не для широкого загалу, тому обмежуюсь паперовими записами (тим більше, юнікод таке не потягне). Колись, можливо, я надрукую книгу, графіка якої протягом тексту поступово змінюватиметься від сучасного загальноприйнятого правопису до моєї переускладненої системи з етимологічними літерами та складними лігатурами — мабуть, лише таким способом стане можливим призвичаїти до неї когось, крім мене самого...

Цитата: Marat Gubaiev от августа 17, 2020, 19:38
(я таке Оо до речі бачив лише в якійсь варіації на тему ярижки...)

У варіаціях на тему ярижки (тобто, орфографії, де українська мова записувалась фонетично за російськими правилами) літера Ô ніколи не використовувалась. Орфографія, яку ви бачили — ймовірно, максимовичівка чи якийсь із похідних від неї варіантів, яка, попри зовнішню схожість з російською дореволюційною орфографією, до ярижки ніякого стосунку не має, а побудована на етимологічному принципі і є ідейним продовженням староукраїнської писемної традиції. Порівняйте:
Ярижка:                   Я таке Ô до речи бачывъ лыше  въ якійсь варіаціи на тему ярыжкы.
Максимовичівка: Я таке Ô до речи̂ бачивъ лише въ якôйсь варîацîи на тему ярыжки.

Літери з дашками (ô, ê, и̂, ŷ, â, î) та ѣ читались у максимовичівці як І, тоді як у ярижці ніяких дашків не було, а ѣ використовувався для передачі Є після приголосних. Таким чином, у максимовичівці всі літери, що зазнали ікавізму, зберігались на своїх історичних місцях, лише доповнені діакритикою для точного прочитання, тоді як у ярижці на місці історичних літер писали И, орієнтуючись на його вимову в російській.

Засилля літери Ы (через яку ярижка й отримала свою назву — від «єри», як тоді ця буква називалась) максимовичівці не властиве: хоч Ы й зберігається там, де цього вимагає етимологія, в більшості випадків на місці сучасного українського И ми бачимо И. Тобто, максимовичівка не більш заярижена, ніж російська орфографія (де літера Ы не надто часта), тоді як ярижка порівняно з російською вирізнялась надміром Ы.

Також для порівняння можете пошукати інформацію про правопис «Русалки Дністрової» — теж з архаїчними рисами (як-от використання ѣ) і теж не пов'язаний з ярижкою. Хоч правопис РД та максимовичівка виникли незалежно й базувались на різних принципах (фонетичному та етимологічному), проте, обидва є похідними від староукраїнського, тому в багатьох випадках між ними можна бачити більше подібностей, ніж між будь-яким з них та ярижкою.

Цитата: Marat Gubaiev от августа 17, 2020, 19:38
Кон'кретно на майті петицій http://petition.president.gov.ua/ є пре'модерація: як-що петиція її проішла, значить стиль та ортоґрафія приінятні.

Очевидно, там діють доволі м'які обмеження (бо ще, чого доброго, звинуватять у цензурі), тому кумедні петиції теж допускаються. Або, може, модераторам стало цікаво, чи не зламає ця орфографія систему «Рада»

Цитата: Marat Gubaiev от августа 17, 2020, 19:38
Ти ж знаєшь, що це -- "ліґа": на-що називати якось йнакше?!

Цитата: Python от але як це стосується форми?

Щоби це зроз'уміти тре' музичні ноти бачити хоча б здалеку.

Якби ж у школах нотну грамоту викладали по-людському — більшість знає тільки музичний ключ та до-ре-мі-фа-соль-ля-сі, а до таких тонкощів, як правило, не доходить. Тому нотна «ліга» тут теж не дуже рятує — про неї знають не більше, ніж про «лігу» над д͡ж.

Чому «верхня дужка», а не «ліга»? Мабуть, тому що «знак наголосу», а не «акут». Знання спеціальних термінів надто часто стає прихистком невігласів, а мій ідеал — говорити про складні речі так, щоб шестирічна дитина могла їх зрозуміти.

Слід виокремити в тему.

Цитата: Marat Gubaiev от августа 17, 2020, 23:11
Фонематика?

Якщо я не розумію, чим фонематика відрізняється від фонетики та фонології, але все одно беру цей термін на озброєння, то, очевидно, в очах когось менш обізнаного я здаватимусь розумним, хоча насправді лише нахапався розумних слів без їх розуміння — це і є прихисток невігласа.

Цитировать
Комма, апостроп?

Не мають широко вживаних питомих альтернатив, тому тут без варіантів.

Більш вдалий приклад: є «дефіс» та «риска», що вживаються як синоніми — проте, «риска» в ширшому сенсі може позначати й інші розділові знаки (тире, перенос, косу риску...), тоді як «дефіс» позначає лише коротку риску, використовувану лише в цій ролі — навіть знак переносу не є дефісом, хоча й графічно від нього не відрізняється. Тому «риска» годиться для першокласника, але з заглибленням у правописні тонкощі далі лише заплутуватиме.

Цитата: Marat Gubaiev от августа 17, 2020, 23:38
Ключовою ознакою ярижки вважаю не власне літеру Ыы, а обов'язкові "тверді знаки" в кінці

Тю, так це й кулішівці було властиво (яку ярижкою ніхто при здоровому глузді не назве).
Власне, до ХІХ ст. кінцевий Ъ був таким же обов'язковим в (старо)українській мові, як і в російській, церковнослов'янській та решті мов з кириличною графікою — і це теж не було ярижкою, хоч Ъ скрізь давно втратив своє фонетичне значення в цій позиції.
В українській мові літера Ъ звалась «йор» — проте, орфографія чомусь не «йорка», а «ярИжка» — тут явний натяк саме на Ы.

Українських правописів багато було — і з кінцевим Ъ, і без нього, але назва «ярижка» прижилася за однією конкретною орфографією, яку було нав'язано українській мові після відомих царських указів, де обов'язковою умовою була відсутність відмінностей української орфографії від російської — що було зведено до фонетичного використання російської абетки. Коли українську мову записують сучасною російською орфографією, де кінцевих Ъ більш нема, по суті, це варіація тієї ж ярижки.

Цитата: Marat Gubaiev от августа 17, 2020, 23:38
"Народныя пѣсни Галицкой и Угорской Руси, собранныя Я. Ѳ. Головацкимъ"

Файл що я собі скачав називається, що цікаво Narodnyi͡a_pi͡esni_Galit͡skoĭ_i_Ugor.pdf

Я цей правопис вважаю ярижкою тому-що не'озброєним оком видно, що основна його мета -- щоби зручніше було читати росіянам

Росіянам справді легше зрозуміти текст, записаний етимологічним правописом — просто тому, що він етимологічний, краще відображає архаїчні спільнослов'янські риси. Проте, щоб писати ним, українцеві треба було його спеціально вчити, для чого була потрібна українська шкільна освіта (чого в українців під владою Російської Імперії не було). Саме тому максимовичівка, створена на Наддніпрянщині, набула розповсюдження лише на території Австро-Угорщини, де місцева староукраїнська писемна традиція не переривалась, і система Максимовича та похідні від неї добре лягли на цей ґрунт.

Ярижка ж, навпаки, мала розповсюдження лише там, де офіційно використовувалась російська мова. Просто щоб додуматись до такої системи запису української мови, російську мову треба знати в першу чергу — інакше незрозуміло, чому, наприклад, И, що історично набуло такого ж звучання, як сучасне И, раптом було скинуто з цієї ролі й переведено на роль І. Або чому такий частий звук доводиться писати такою незручною літерою Ы. Щоб зрозуміти це, староукраїнську писемну традицію слід було забути й навчитися чужої мови. Для росіянина ярижка, порівняно з максимовичівкою, важча для розуміння, але простіша для фонетичного читання й запису.

Цитата: Marat Gubaiev от августа 17, 2020, 23:38
Пита͡ння виникло через це: http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/24666-krechnyj.html
-- Себто, що це -- особливості вимови чи особливості ортоґрафії. Головацький літеру Ґґ в жодному вигляді не використовував(вона ображає росіян), а писав "к"(російськомовним дійсно може почутися [к]) або "г"...

Щодо літери Ґ чіткого консенсусу не було — десь писали ґ, десь g або кг, десь обходилися простими к та г. Зустрічались варіанти етимологічного правопису як з ґ, так і без.

У випадку друкованих видань, ще треба мати на увазі, що шрифти з усіма необхідними літерами були не скрізь доступні. І якщо більшість українських літер можна було взяти з російських та французьких шрифтів, то Ґ потребувала спеціального виготовлення, що коштувало грошей — причина відмови від неї могла бути не лише політичною, а й суто технічною.

Цитата: Python от августа 18, 2020, 01:23Просто щоб додуматись до такої системи запису української мови, російську мову треба знати в першу чергу — інакше незрозуміло, чому, наприклад, И, що історично набуло такого ж звучання, як сучасне И, раптом було скинуто з цієї ролі й переведено на роль І.

Стоит всё же отметить, что идея использовать Іі для [i] тоже скорее всего появилась под влиянием языков соседей. Изначально в кириллице "Іі" и "Ии" использовались для обозначения одной и той же фонемы — /и/.

Цитата: Jeremiah от августа 19, 2020, 15:59
Стоит всё же отметить, что идея использовать Іі для [i] тоже скорее всего появилась под влиянием языков соседей. Изначально в кириллице "Іі" и "Ии" использовались для обозначения одной и той же фонемы — /и/.

Так і є.

Закономірним українським варіантом фонетичної передачі [і] був Ѣ, який читався лише як [і] або [јі]. Використання И та І в цій ролі не відповідає етимологічному принципу (крім позиції на початку слова та ще кількох випадків) — різниця між ними лише в тому, що И в тексті з'являлась досить часто і в переважній більшості випадків читалась як [ɪ], тоді як І — літера менш частотна, і переведення її на нову роль було менш травматичним.

Цитата: Python от августа 18, 2020, 00:15

Цитата: Marat Gubaiev от августа 17, 2020, 23:11
Фонематика?

Якщо я не розумію, чим фонематика відрізняється від фонетики та фонології, але все одно беру цей термін на озброєння, то, очевидно, в очах когось менш обізнаного я здаватимусь розумним, хоча насправді лише нахапався розумних слів без їх розуміння — це і є прихисток невігласа.

Він тепер мене закидує Вашою цитатою. У якому контексті було питання?
Пошукав у своїх текстах згадки фонематики - не знайшов. Один лише раз хибно вжив слово "фонематичний" замість "фонемний". Фонематичний (слух) - це про розпізнання фонем, а фонемний (статус) - це про приналежність до фонем.

Цитата: DarkMax2 от августа 21, 2020, 14:34
У якому контексті було питання?

Здається, це стосувалося цього:

Цитата: Python от августа 17, 2020, 22:10
Знання спеціальних термінів надто часто стає прихистком невігласів

Пан прискіпався до майже цитати з книжки. При написанні статті про кирилізацію китайської згадав фонематичний принцип.

ЦитироватьФoнeмaтичecкий пpинцип пpaвoпиcaния – этo пpинцип opфoгpaфии, зaключaющийcя в тoм, чтo бyквaми aлфaвитa изoбpaжaютcя нe peaльнo пpoизнocимыe звyки, a фoнeмы пo иx ocнoвнoмy видy, т. e. нeзaвиcимo oт пoзиции.

Нагадую, що тему слід розділити.

Пана в гуглі забанили, схоже.

ЦитироватьФонетический принцип орфографии предполагает такое написание слов, при котором их буквенный состав максимально приближается к звуковому.

Але пан не розуміє різницю між звуком і фонемою, тому не збагне різницю принципів.

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 22, 2020, 19:06

Цитата: Python от августа 17, 2020, 19:15
Орфографія загалом цікава, але не для широкого загалу.

Що там, цікаво, "не для широкого загалу"?
Ліґа -- це взагалі зі ШКІЛЬНОГО підручника,
"V-латинське", "I-латинське" теж є в ШКІЛЬНІЙ проґраммі.

Читати це можна, але надмір нестандартних елементів працює як графічне сміття. тОМу сПриЙμаЄтЬся ДеСь прИбЛиЗно ТаК. Історичні правописи теж таку реакцію можуть викликати (драгоманівка, Гацук, зрештою, й моя улюблена максимовичівка), тому «не для широкого загалу» стосується і їх.
Ну і логіка письма теж не для всіх інтуїтивна: прочитати можуть, написати так само — не завжди.

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 22, 2020, 13:40

Цитата: Python от І якщо більшість українських літер можна було взяти з російських та французьких шрифтів

Особливо -- "Ии - циркумфлекс" та "Єє -- діарезіс"(вищезгаданий Головацький використовував). А але от Ґґ -- ПРОСТО НЕ БУЛО МОЖЛИВОСТІ.

Якщо виходити з технічних можливостей, то, наприклад, при друці старою кирилицею було два способи поєднувати букви з діакритиками (та надрядковими буквами): 1) цільні літери з букви та надрядкового елемента, 2) надрядкові символи набирались окремим рядом літер, що йшов над рядом літер-букв (маю на увазі «літери» в типографському значенні — як окремий елемент друкарського набору, відбиток якого необов'язково був саме буквою). Якщо подібним чином можна було поєднати діакритик та літеру з гражданського шрифту, то тут узагалі ніяких технічних проблем: беремо и, ставимо над ним циркумфлекс — маємо и̂, або ж беремо э, перевертаємо, ставимо діарезис — маємо є̈. Літера ґ на букву та діакритик не розкладається — вона цілісна, змонтувати її подібним чином не можна — тільки виготовити окремо.

Припущення про технічні можливості виникло, бо, наприклад, циркумфлекс у максимовичівці та похідних від неї правописах початково був технічним дефектом: літер з паєрком, запрпонованих Максимовичем у рукописі, в друкарському наборі не знайшлось — на їх місці друкарня використала літери з з циркумфлексом з французького шрифту. Проте, результат усім сподобався, абетка з циркумфлексами набула розповсюдження. Спеціалізовані шрифти з літерою  и̂ з'явились пізніше — початково там друкувалась латинська u-циркумфлекс (в курсиві û зовні ідентична кириличній літері).

Звісно, причин не писати ґ могло бути безліч: хтось міг вважати її алофоном К чи Г, наприклад, або в його місцевості так не говорили, або введення окремої літери для кількох винятків хтось міг вважати надмірним, або від запозичених слів з Ґ могли відмовитись із пуристичних міркувань (нащо нам німецький «ґрунт», коли по-нашом «земля»). У Шевченка окремого позначення для Ґ теж не було — але свої рукописи він писав ярижкою, там цій літері не було звідки з'явитись — схоже, про неї він і не знав. Власне ж технічні труднощі в поєднанні з бажанням цю фонему якось окремо позначити дали б або диграф кг, або латинську g — обидва способи зустрічались у деяких правописах ХІХ ст.

Пан клон Марата Губаєва цікавиться, якщо Ґ є алофоном К, а не Г, то чому

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 21, 2020, 21:18
"͡дзиґа" буде viдмінюватися як "нога", а не "рука"

Здається, цікаве питання.

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 21, 2020, 21:31
Себто Ґґ -- це саме "Гг з діакритикою", якою вона була з самого початку.....

З самого початку — це коли? Якщо взяти найбільш ранній варіант у граматиці Смотрицького, то там вона помітного зубця не мала, зате відрізнялась від Г висотою та більш кривулястою формою:
Тобто, з таким же успіхом можна сказати, що Є — це ніби-то Е з діакритикою.
Форми Г з зубцем вона набула згодом (а в рукописних почерках і курсиві такої подібності між г та ґ немає й досі — спроби причепити цей зубець до рукописної г ліворуч, щоб зробити з неї рукописну ґ, були аж у 90-х і здебільшого розглядаються як графічна помилка). Розкладали Ґ на Г та діакритик-апостроф лише білоруси в ХХ ст. — очевидно, з тих же технічних причин, щоб замінити відсутню в наборі літеру графічним сурогатом.

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 21, 2020, 22:15
На тему фонетичного і фонематичного правописів показником є рима:
В Украинській нема рими "кішка -- ліжко", а російській може бути припустимо "кошка -- ложка"

Але ж римують

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 12:31
+ в авіації важлива однозначніть тремінолоґії: наімасштабніша (наск. я знаю) авіакатастрофа viдбулася a) на землі(!) b) через непорозумі͡ння пілота та диспетчера. Я гадаю, що й наінационалистичнішому мовному националисту важливіше всежтаки такої ситуації уникнити ніж те щоби пілоти розмовляли ПРАВИЛЬНО


Є в Києві НАУ -- от звідти й беріть термінолоґію!

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 12:33
Є навіть "авіаційна Анґлійська"!

Вдячний за Ваш відгук, прохання писати в такому ж стилі й надалі.

Проте, зверніть увагу, що слід писати з основного облікового запису. Навіть якщо порушень у самому повідомленні нема, повідомлення з клона я не можу підтверджувати — використання кількох облікових записів одним користувачем теж є порушенням правил форуму. Також інформую, що основний обліковий запис Marat Gubaiev нещодавно було поставлено на перманентну премодерацію, підтвердженням повідомлень з нього займаюсь особисто я (решті модераторів лінь у цьому копирсатись), повідомлення з нього, що порушують правила форуму чи потенційно провокують конфлікт з іншими користувачами, дублікати повідомлень, спам посиланнями на зовнішні ресурси і т.п. вилучатимуться без підтвердження. Намагайтесь писати інформативно, дотримуючись ввічливого тону.

Розставлю всі крапки над «і»: Ваші повідомлення з будь-якої обліковки, крім Marat Gubaev, вилучатимуться незалежно від дотримання в них решти правил.
Повідомлення з Marat Gubaev також до недавнього часу вилучались, щоб перешкодити виходові з новачкової премодерації (яка автоматично вмикається для всіх нових користувачів і автоматично вимикається після 5 підтверджених повідомлень), чому сприяла Ваша поведінка на форумі. Нині цю новачкову премодерацію замінено перманентною (яка зберігається незалежно від кількості повідомлень), тому підтверджувати повідомлення з цієї обліковки тепер я можу. Якщо хочете вести спілкування на цьому форумі, це є диний варіант. Контролювати Ваші дії маю бажання лише я — решта модераторів воліла б обмежитися баном, що значно спростило б усім роботу. Модерую я лише українські розділи, тому якось допомогти з публікацією повідомлень можу лише тут...

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 13:24
Добре. Виготовити форму та viдлити не'обхідну кількість літер -- день праці. Ну й набирати простіше ніж всі ті циркумфлекси.

при друці старою кирилицею а новою -- про яку власне й йдеться -- друкували цілістними літерами, що значно спрощує про'цесс (себто "И - циркумфлекс" взяли припустимо з Французької, а от "Є - діарезіс" виготовили "по місцю": простіше один раз виготовити ніж паритися з окремим діарезісом UPD В Головацького там саме "И - циркумфлекс", а не Фанцузька Ûû, себто теж виготовлена по місцю)

Добре, звучить переконливо — використання цільних літер з циркумфлексом було для набору тексту простішим, ніж збирання їх з окремих двох елементів, тому в друкарському наборі для писемностей сучасного європейського типу (латиниця-антиква, гражданський шрифт) здебільшого робили саме так. У церковнослов'янському наборі пішли шляхом збірних літер, оскільки комбінацій основної літери та надрядкового елементу було надто багато — кирилиці ж гражданського типу, де надрядкових символів здебільшого позбулись, це, як правило, не стосується. Тому, як правило, кожен специфічний символ з діакритикою вимагав окремої цільної літери.

Щодо «дня роботи» — гадаю, це незовсім так. Виготовлення шрифтів вимагало дещо більшої кваліфікації, ніж їх використання, відповідні спеціалісти були не скрізь — частіше відлиті літери десь закуповували. Повний цикл виробництва в руках однієї людини, від різьблення літер до готової книги, був у часи першодрукарів — ми ж говоримо про ХІХ ст., коли друкарство стало масовим явищем, а одні й ті ж шрифти використовувались різними друкарнями.

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 21:38
По-друге, основне тут "vi-"(і це, наголошую, не "протеза", протеза -- це "вухо" і т.п.

Тобто, йдеться виключно про ві<о? Vікно, але відьма, вухо, вона?

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 21:38
Причому коли я почав писати "vi-" це ВЗАГАЛІ НІХТО НЕ ПОМІЧАВ

Можливо, це не дуже частий випадок — навіть якщо обмежено писати там ô, це теж можуть не помічати.
Ну і, крім того, це лише одна орфографічна деталь, яка сама по собі ще мало змінює текст — а от коли до неї додаються нові й нові, це справді починає кидатися в вічі.

Я вже бачив не одного такого користувача, який починав з якихось дрібних орфографічних змін, подтім додавав до них нові й нові, потім узагалі на якусь експериментальну латинку переходив (наприклад, таку) — для нього ці зміни були поступовими, а той, хто бачив цю орфографію вперше, вже не завжди міг її прочитати.

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 21:38
Помічати почали ліґи

Якщо верхня дужка використовується для позначення м'яких довгих приголосних на місці історичного Cj («насінні культури», але «в насін͡ні рослин»), це справді має певний сенс — проте, здається, для інших подвоєних приголосних, крім нн, це розрізнення не несе додаткового змісту. Хіба що з урахуванням запозичень, та й то, в загальним назвах вони здебільшого спрощуються. У своїх паперових записах, до речі, я для цих випадків використовую лігатури, або одна з літер виноситься над чи під рядок — проте, тут ще є вигода в економії площі, ну і мої записи ніхто, крім мене, не читає (і не вчитає, що теж добре, якщо я не хочу, щоб хтось інший їх читав).

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 21:38
(я їх до речі як-що нема можливості набрати дійсно заміняю дужками)

Якесь таке написа(нн)я? Читаючи таке, мимоволі починаєш виділяти «нн» паузами.
Ну і проблеми з позиціонуванням верхньої дужки також перетворюють її з осмисленого символа на графічне сміття — добре, якщо вона просто виступає над рядком, але коли вона при цьому ще й охоплює якісь випадкові дві літери замість потрібних, це ламає увесь сенс початкової ідеї.

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 21:38
(тут ще зі шрифтами трабли: от як цікаво ставити Combining Double Inverted Breve ПРАВИЛЬНО, як-що я не знаю як viн viдображатиметься в адресата, котрий читатиме те що я пишу зараз, а не тоді коли нарешті Юнікод реалізують

Поки не реалізували у всіх шрифтах, єдиний надійний спосіб — вказувати той шрифт, яким ви набираєте текст. На жаль, не скрізь є така можливість, але тут вона є. На цьому форумі це можна зробити з допомогою тегу [font=ім'я шрифту][/font]. Це працює, якщо і ви, і ваш читач маєте цей шрифт встановленим на своїх комп'ютерах. Також переконайтеся, що потрібний вам символ міститься безпосередньо у вказаному шрифті, а не підтягується з інших шрифтів (інакше результат залишиться непередбачуваним). У мене шрифт Cambria відображає цей діакритик правильно, відповідно до юнікодівського стандарту, або можете подосліджувати інші шрифти з допомогою «Таблиці символів» чи «Блокнота».

Цитата: prognadzvy4ajn от августа 23, 2020, 21:38
і ВИКЛЮЧНО ЗІ ЗЛОБИ (себто з нормальними людьми в мене проблем нема, а в нормальних людей -- з моєю ортоґрафією)

Бачите, проблема якраз у злобі, і далеко не лише їхній. Тут багато хто любить експериментувати з графікою, і Ваша орфографія — далеко не найрадикальніше, що мені доводилося бачити (див. вище). Справа не в орфографії — справа в самоконтролі. Звісно, ваш правопис критикуватимуть, як і будь-яку нестандартну ідею — але ви вже підписалися на це, коли почали так писати. Не можете відповідати без матюччя, коли вас питають, а нащо тут оці страшні закарлючки — вибачте, популяризація правописів — не ваше, ви самі ж власну ідею дискредитуєте. От чому декому тут на форумі якось вдавалось довести свій правопис до такого стану, що непідготована людина і не вчитає, а Вас не випускають з премодерації? Справа виключно в приязності чи конфліктності. Не в самих Ваших орфографічних ідеях чи політичних поглядах — багато з них здаються мені цікавими, з дечим я навіть цілком можу погодитись. Але якщо мій однодумець починає на рівному місці гарчати й на людей кидатись, тоді краще б він був моїм ворогом, щоб мені, принаймні, не було за нього соромно.

Якщо виключно про від-, то чому не користатися ѿ?