Клична форма у прикметників???

[Drundia]

(хоча в розмовній кличній формі, яку я застав, там було, скоріш, -о: «тещо» замість «теще» і т.п.)

У вас мабуть і «тещою» кажуть. Добре відомий дїалектизм.

— А чого це ти, Павлушо

Павлушо — називний відмінок. Павлуша в цїй формі — новітнїй росїянїзм.

[Python]

Павлушо — називний відмінок. Павлуша в цїй формі — новітнїй росїянїзм.

Росіянізм чи ні — не принципово, важливий принцип утворення відмінкових форм. Слово з'являється в тексті в називному відмінку у формі «Павлуша» і в кличному у формі «Павлушо». Очевидно, що в російській мові ніякого кличного відмінку на -о нема — є лише неовокатив І відміни з нульовим закінченням, а також церковнослов'янізми з успадкованим кличним відмінком, до яких «Павлуша» не належить.

Р.Ѕ. Запозичення російських форм імен було типовим явищем у розмовній українській ХХ ст. При цьому, однак, запозичувалась лише основа слова, тоді як відмінкові форми утворювались за правилами української мови. У т.ч., й кличний відмінок. «Сашо», «Наташо» і т.п. справді вживається (на відміну від «Саше», «Наташе», які могли виникнути лише в теорії).

[Python]

Ще на захист кличної форми прикметників. Якщо взяти такий іменник, як «дядина», а також жіночі форми по-батькові на -івна, то кличну форму вони мають. Будучи при цьому за формою прикметниками, що набули іменникової функції (втім, на відміну від більш сучасних прикметників в іменниковій ролі назразок «завідуюча», остаточно перебравши на себе й іменникову модель відмінювання). Або ще «королева», прикметниковий та іменниковий варіанти якої вважаються омонімами, хоча початково є лише варіантами вживання одного й того ж прикметника.

Тобто, перетворення прикметника в жіночому роді на повноцінний іменник І відміни — явище досить давнє й не таке вже й рідкісне. Водночас, ми спостерігаємо схоже явище і в сучасній мові, коли прикметник чи дієприкметник вживається в іменниковій ролі, зберігаючи при цьому прикметникову модель відмінювання. Питання в тому, як довго ці прикметники будуть перебувати в завислому стані між частинами мов, доки не перетворяться на повноцінні іменники, зазнавши змін (досить незначних) у відмінкових формах — так само, як це вже неодноразово відбувалося з іншими прикметниками. Очевидно, такий перехід супроводжуватиметься появою в них і окремого кличного відмінку. Котрий, ІМНО, в таких словах виглядає навіть органічніше, ніж, наприклад іменниковий давальний (порівняйте: «завідуючо, підійдіть до директора» і «я сказав завідуючі підійти до директора») — тобто, обрости вокативом ці «прикметники» можуть навіть раніше, ніж іншими іменниковими формами. Звісно, якщо їх не буде відкинуто ще на стадії прикметників і замінено спеціально утвореними іменниками («завідувачка» і т.п.).

До чого я веду: межа між парадигмами відмінювання іменників І відміни та прикметників у жіночому роді досить тонка — настільки, що навіть перетворення прикметника на іменник відбувалось «невидимо», без явних словотвірних дій. Імовірно, можлива й міграція не лише основ між частинами мови, а й самих флексій — особливо в випадку кличного відмінку, ніша якого в прикметників незаповнена. В разі посилення кличної форми в українській мові взагалі, поширення її на прикметники буде явищем закономірним — спершу як «поширена помилка» чи екзотична граматична форма, потім як повсюдна практика всупереч прескриптивному правилу, яке, зрештою, доведеться переробити під фактичну мовну практику.

[Drundia]

Слово з'являється в тексті в називному відмінку у формі «Павлуша» і в кличному у формі «Павлушо».

Ну неграмотні люди, що з них узяти?

У т.ч., й кличний відмінок. «Сашо», «Наташо» і т.п. справді вживається (на відміну від «Саше», «Наташе», які могли виникнути лише в теорії).

А хіба пестливі форми не мають бути Сашу, Наташу?

[Python]

Ну неграмотні люди, що з них узяти?

Це якщо існують більш ранні джерела, що підтверджували б форму «Павлуше» й подібні. А так, виходить, неграмотними є ті, хто написав правило з голови, не користуючись реальними джерелами, тому воно виявилось неповним.

А хіба пестливі форми не мають бути Сашу, Наташу?

В мене, скоріш, питання викликає -ю в м'якій групі для пестливих звертань І відміни (Васю, Лесю, Олю), яке незовсім закономірне — припускаю, що тут мало місце вирівнювання з м'якими ІІ відміни (коню, Василю тощо).

У вас мабуть і «тещою» кажуть. Добре відомий дїалектизм.

В «тещею»/«тещою» це не так кидається в вічі (так само, як і «ввечері»/«ввечорі»): по великому рахунку, я не можу сказати, е чи о вимовляє людина в цьому місці (а може, там узагалі якесь œ затесалося?). А от коли е/о опиняються під наголосом або в кінцевій позиції, розрізнення їх після шиплячих стає чітким.

[Zavada]

Стара норма точно вимагала обов'язкового переведення прізвища в називний відмінок?

Якщо вірити (Google) "та.

(а то ще хтось напише «товаришу Леніне»).

Драч написав (щоправда, це були слова персонажа).

(Google) "товаришу

І хтось переклав.

(Google) "товаришу

[Zavada]

А ще додаймо сюди невживаність фемінітивів в офіційних документах.

Вже можна вживати (не всі).

https://apnews.com.ua/ua/news/prezidentka-bossa-ta-pilotessa-yak-feminitivi-mozhut-zlamati-konstitutciiu-ukraini-ta-chomu-voni-nezakonni/

[Zavada]

Слово з'являється в тексті в називному відмінку у формі «Павлуша» і в кличному у формі «Павлушо».

Ну неграмотні люди, що з них узяти?

А як вам текст Go_A?

https://nv.ua/style/evrovision/evrovidenie-2020-pobeditel-nacotbora-tekst-pesni-kto-predstavit-ukrainu-50071815.html

[Drundia]

В мене, скоріш, питання викликає -ю в м'якій групі для пестливих звертань І відміни (Васю, Лесю, Олю), яке незовсім закономірне — припускаю, що тут мало місце вирівнювання з м'якими ІІ відміни (коню, Василю тощо).

У Жовтобрюха так само написано. Але «Васю» може бути й від «Васьо». Схоже, що саме через цю ланку такі закінчення й поширилися на пестливі форми з першої відміни. І бабів захопили .

[LUTS]

Очевидно, Гарку́ша.

Ще одні есперантисти...

[LUTS]

А хіба пестливі форми не мають бути Сашу, Наташу?

[LUTS]

В мене, скоріш, питання викликає -ю в м'якій групі для пестливих звертань І відміни (Васю, Лесю, Олю), яке незовсім закономірне — припускаю, що тут мало місце вирівнювання з м'якими ІІ відміни (коню, Василю тощо).

У Жовтобрюха так само написано. Але «Васю» може бути й від «Васьо». Схоже, що саме через цю ланку такі закінчення й поширилися на пестливі форми з першої відміни. І бабів захопили .

В Тернопільській області чув "Лєню".

[R]

Ти малий скажи малому, най малий малому скаже, най малий теля прив'яже.
Подібне на те, що перший малий то клична форма.

[Python]

Ти малий скажи малому, най малий малому скаже, най малий теля прив'яже.
Подібне на те, що перший малий то клична форма.

Ну, так — називний відмінок у ролі кличного, як і заведено для прикметника в літнормі. Хіба що коми поставити перед та після звертання.

[Drundia]

Малию, скажи малому... 

[Python]

Малию, скажи малому... 

Теоретично, якщо відштовхуватись від короткої форми ч.р. прикметника, то «ма́ле/ма́лу, скажи малому».

[Drundia]

Але ж не прижилися короткі форми чоловічого роду. Плюс натяки на небажану гомонімію.

[Python]

Але ж не прижилися короткі форми чоловічого роду.

Як регулярна форма — не прижились. Як усталений варіант окремих прикметників (кожен, ясен, славен) — вживаються.
Так чи інакше, клична форма жіночого роду виросла з короткої форми, на яку краще лягає іменникове відмінювання — було б логічно застосувати той же принцип і для чоловічого роду.

[Drundia]

У жіночого роду форми не короткі, а стягнені довгі.

[Python]

У тих випадках, де коротка та стягнена довга стали тотожними між собою, могли зберегтися й залишки короткої, по ідеї.

[Drundia]

Досить цікаво. Але хіба короткі форми не мали відмінювання, подібного на іменникове? Ми ж маємо перевагу довгих форм у непрямих відмінках.

[Python]

Жіночі імена по-батькові подібні за суфіксами до прикметників, але в відмінках мають іменникові закінчення (Василівни, Василівні) — чи не можуть вони бути залишком короткої форми прикметників?

[Drundia]

Так чоловічі ж не прикметники.

[Python]

Чоловічі — не прикметники. Але в чоловічих і жіночих узагалі різна словотвірна модель. Можна припустити, що «розприкметнення» жіночих імен по-батькові відбувалось як аналогія з чоловічими, які на прикметникову роль узагалі не претендують, тоді як жіночі можуть набувати прикметникового вигляду на рівні розповсюдженої помилки — «Василівній», «Василівної» замість «Василівні», «Василівни» цілком собі на слуху.

[R]

Роздумуючи про прізвища і про прикметники я от що подумав.
Якщо би існувало ім'я "С", тоді чоловіче  по батькові від "с" буде Сич, а присвійний прикметник сова.